Постанова 4821 № 712/14387/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 712/14387/24 Провадження № 22-ц/821/711/25 Категорія: 331060300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В. за участю секретаря: Гладиш О.Ю. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 представник заявника: адвокат Кушнір Тетяна Володимирівна заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України представник Міністерства оборони України: Кучма Аліна Григорівна розглянувши у порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Кучми Аліни Григорівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2025 року (ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є. в приміщенні Соснівського районного суду м.Черкаси) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, - в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що заявник є рідним сином ОСОБА_3 . Його батько був ветераном війни, мав інвалідність 2 групи. ОСОБА_3 добровільно мобілізувався 24 лютого 2022 року, проходив військову службу в Збройних Силах України, та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини під час введення воєнного стану в Україні. На момент загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 єдиним членом сім`ї загиблого був лише син ОСОБА_1 . Заявник вказує, що він з батьком проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належить заявнику на підставі Договору дарування від 27.01.2018 року. Особисті рахунки по наданню комунальних послуг по даній квартирі були відкриті на батька ОСОБА_3 , який їх і сплачував. У період з грудня 2019 року і до загибелі батька заявник ніде не працював та не мав будь-яких доходів. Грошове забезпечення, що отримував ОСОБА_3 , було спільним бюджетом заявника та його батька при веденні ними домашнього господарства. Вказував, що заявник є єдиним спадкоємцем після смерті батька. Відповідно до повідомлення про смерть № 1/1020 від 04.05.2022 року про загибель батька ОСОБА_3 повідомили саме сина ОСОБА_1 , що є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) та надання пільг за законом. Похованням ОСОБА_3 займався син ОСОБА_1 . На теперішній час визнання факту того, що ОСОБА_1 був членом родини ОСОБА_3 необхідне заявнику для отримання пільг та виплат через загибель батька на фронті на підставі ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, на даний час виникла необхідність у встановленні факту, а саме, що ОСОБА_1 був членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Встановлено факт та визнано, що ОСОБА_1 був членом сім`ї батька військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлюючи вказаний факт, суд першої інстанції виходив з доведеності заявником спільного проживання разом із батьком ОСОБА_3 , що підтверджено відповідними доказами, в тому числі, показами свідка. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 10 березня 2025 року, представник Міністерства оборони України - Кучма А.Г., вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необгрунтованим, винесеним із порушенням норм процесуального права, при неправильному і неповному встановленні обставин справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2025 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що реєстрація місця проживання заявника та його батька за однією адресою за відсутності інших доказів у їх сукупності про спільний побут, не може бути достатнім доказом факту проживання однією сім`єю. Показання свідків також не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання. Оскільки заявником не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання, ведення господарства та пов`язаності осіб спільним побутом, то посилання суду першої інстанції на доведеність заявлених вимог є помилковими. Крім того, скаржник стверджує, що заявник, як син, не належить до кола осіб, які мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого ОСОБА_3 , тому встановлення юридичного факту в цій справі не призведе до реалізації визначеної мети звернення до суду. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.07.2006 року. ОСОБА_1 відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 18.04.2023 року зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 з 08.06.2017 року. Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 259600-2019 від 14.08.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 з 05.08.2019 року. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири від 27.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрованого в реєстрі за №

720. ОСОБА_3 був ветераном війни, мав інвалідність 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.12.2017 року, виданого Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради. Як зазначено в заяві, 24.02.2022 року ОСОБА_3 добровільно мобілізувався та проходив військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до копії Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 06.05.2022 року (актовий запис № 1524), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, місце смерті - місто Попасна, Попаснянський район, Луганська область. У довідці про причину смерті, виданій лікарем відділу судово-медичної експертизи 03.05.2022 року, причиною смерті ОСОБА_3 вказана «вибухова травма». ІНФОРМАЦІЯ_6 04.05.2022 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про смерть, у якому вказано, що його батько солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час відбиття наступу противника (бойового зіткнення) та обстрілу позицій оборони зведеної групи управління в н.п. Попасна, отримав вогнепальні (осколкові) поранення, несумісні із життям. Після смерті ОСОБА_3 у Першій Черкаській державній нотаріальній конторі заведена Спадкова справа № 453/2022. 21.06.2023 року ОСОБА_1 видані Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 0,1069 га, кадастровий номер 7124983500:03:005:0097, розташовану в селі Чубівка Черкаського району Черкаської області, та автомобіль марки AUDI реєстраційний номер НОМЕР_4 . Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно із ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. П.5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Отже, окреме провадження характеризується тим, що у ньому відсутній спір про право, коли немає матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, у зв`язку з чим суд не вирішує ніяких спорів і у процесі відсутні сторони з протилежними інтересами. Згідно із ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. У даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилався на необхідність забезпечення його права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби. Колегія суддів звертає увагу, що для встановлення факту проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю відсутній інший (позасудовий) порядок його встановлення. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що належність до члена сім`ї загиблого військовослужбовця визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Від встановлення цього юридично значимого для ОСОБА_1 факту залежить його право на отримання допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідний юридичний факт є індивідуальним, має правові наслідки лише для заявника. В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 , серед іншого, надано Витяг з реєстру територіальної громади від 18.04.2023 року та Довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 259600-2019 від 14.08.2019 з яких вбачається, що заявник та його батько ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою - АДРЕСА_1 . Також надано повідомлення про смерть ОСОБА_3 від 04.05.2022 року, видане ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке було адресовано саме заявнику ОСОБА_1 - сину загиблого військовослужбовця, як особі, яка є членом сім`ї та близьким родичем. Крім того, доказом того, що заявник є членом сім`ї військовослужбовця є свідчення ОСОБА_4 , який будучи допитаним в суді першої інстанції в якості свідка, суду пояснив, що заявник з батьком вели спільний побут, батько забезпечував сина, а той, в свою чергу, користувався батьковим автомобілем. Також матеріали справи дають підстави стверджувати, що заявник є єдиним спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_3 . Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що досліджені письмові докази, з урахуванням показів свідка ОСОБА_4 , який підтвердив факт спільного проживання заявника та його батька, а також ведення ними спільного господарства, в їх сукупності, надають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 є членом сім`ї свого померлого батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання. Доводи апеляційної скарги про те, що надані заявником докази не є такими, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання заявника та ОСОБА_3 , спростовуються наявними матеріалами справи, а саме, серед іншого, отримання ОСОБА_1 сповіщення про смерть ОСОБА_3 , що також свідчить про визначення загиблим батьком заявника як члена своєї сім`ї, спільне проживання даних осіб, що підтверджується вищевказаними довідками, тощо. Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявник ОСОБА_1 , який є сином загиблого ОСОБА_3 , не належить до кола осіб, які мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, тому встановлення юридичного факту в цій справі не призведе до реалізації визначеної мети звернення до суду, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки реалізація прав заявника у майбутньому та вирішення даного питання відноситься до компетенції відповідного органу державної влади, повноваження якого суд не може на себе перебирати, а тому вирішення питання про те, чи належить ОСОБА_1 до кола осіб, які мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця не відноситься до предмету вимоги заяви, що розглядається. Інші доводи апеляційної скарги, є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення вимоги заяви та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Кучми Аліни Григорівни - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Ю.В. Сіренко О.М. Новіков /повний текст постанови суду виготовлений 10 квітня 2025 року/