Ухвала КАС ВС № 200/13285/21

УХВАЛА 04 жовтня 2023 року м. Київ справа № 200/13285/21 адміністративне провадження № К/990/31499/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №200/13285/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року з застосуванням базового місяця - січень 2008 року, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СБУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язано СБУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, СБУ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. 25 вересня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 21 липня 2023 року. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 02 серпня 2023 року. Втретє подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 17 серпня 2023 року. Вчетверте та вп`яте касаційні скарги ухвалами Верховного суду від 06 вересня 2023 року та від 14 вересня 2023 року було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказані ухвали отримано скаржником через підсистему «Електронний Суд» 05 вересня 2023 року та 15 вересня 2023 року відповідно. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження. Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого. Так, Судом установлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22 червня 2023 року, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний Суд» 15 вересня 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржнику в ухвалі від 21 вересня 2023 року було роз`яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом. Судом також було установлено, що вперше подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 20 липня 2023 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховний Суд зауважив, що на даний час існують правові висновки Верховного Суду (постанови від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а та інші), які стосуються застосування пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядку № 1078) стосовно військовослужбовців, а тому вказане свідчить про те, що скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно який вже наявний висновок Верховного Суду. Також, Верховний Суд зауважив, що посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, та необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078 є взаємовиключними та не можуть вважатись судом належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2023 року повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Втретє подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2023 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд зазначив про безпідставність посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті. Також, Суд зазначив про недоведеність наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише загальні посилання на відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Вчетверте та вп`яте касаційні скарги у цій справі Верховний Суд ухвалами від 06 вересня 2023 року, 14 вересня 2023 року повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся через підсистему «Електронний Суд» 15 вересня 2023 року, тобто зі сплином майже трьох місяців із дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Так в ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2023 року скаржнику вказувалося про не доведення наявності підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки Верховним Судом сформовано висновок щодо пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 щодо застосування у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютий 2018 року включно січня 2008 року, зокрема, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.09.2022 у справі № 420/11641/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11625/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 тощо, та яким відповідають висновки судів попередніх інстанцій у цій справі. Також, Верховний Суд зауважив, що посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження є безпідставним, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9294/19-а. В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновоку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078 у випадку створення посади військовослужбовця після січня 2008 року. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата індексації грошового забезпечення в обов`язковому порядку здійснюється за місцем проходження служби, а обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач взагалі не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року (включно), суди дійшли висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі. Суд також погодився із доводами позивача, що оскільки зміна посадових окладів відбулася 01 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, то для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року базовим місяцем є січень 2008 року. При цьому, скаржник в уточненій касаційній скарзі наполягає на відсутність висновоку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078 у випадку створення посади військовослужбовця після січня 2008 року. Так, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.09.2022 у справі № 420/11641/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11625/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 17.08.2023 у справі № 380/9039/22 сформовано правову позицію щодо застосування пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, а саме застосування у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютий 2018 року включно січня 2008 року. Проаналізувавши положення законодавства у системному зв`язку Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/9039/22 зазначив, що з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Пункт 10-2 Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник). Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013). За таких обставин, скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно який вже наявний висновок Верховного Суду у справах № 400/1118/21, № 420/3593/20, № 420/11641/21, № 420/11625/21, № 640/8991/21, № 420/4841/21, № 420/5976/20, № 120/2399/21-а, №380/11904/21, № 200/7006/21, № 380/813/22, № 380/9039/22. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. В уточненій касаційній скарзі скаржник також вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9294/19-а, які стосуються застосування пункту 5 Порядку № 1078 стосовно військовослужбовців. Суд касаційної інстанції повторно зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга). Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9294/19-а, а тому доводи скаржника є безпідставними. При цьому, Суд також звертає увагу скаржника на те, що посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, та необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078 є взаємовиключним та не може вважатись судом належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пунктів 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Тому, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 21 вересня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником вичерпних роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Однак, скаржник не навів об`єктивних перешкод для приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у більш стислі строки, враховуючи, що Верховний Суд в ухвалі від 20 липня 2023 року про повернення вперше поданої касаційної скарги надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску Службою безпеки України строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №200/13285/21. Відмовити у задоволенні клопотання Служби безпеки України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №200/13285/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №200/13285/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов