Ухвала КАС ВС № 200/13285/21

УХВАЛА 21 вересня 2023 року м. Київ справа №200/13285/21 адміністративне провадження №К/990/31499/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 200/13285/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року з застосуванням базового місяця - січень 2008 року, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СБУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язано СБУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, СБУ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ця касаційна скарга подана скаржником на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у випадку створення посади військовослужбовця після січня 2008 року. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата індексації грошового забезпечення в обов`язковому порядку здійснюється за місцем проходження служби, а обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач взагалі не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року (включно), суди дійшли висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі. Суд також погодився із доводами позивача, що оскільки зміна посадових окладів відбулася 01 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, то для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 листопада 2017 року базовим місяцем є січень 2008 року. У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд вже сформував правову позицію щодо застосування пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» щодо застосування у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютий 2018 року включно січня 2008 року, зокрема, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.09.2022 у справі № 420/11641/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11625/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 тощо, та яким відповідають висновки судів попередніх інстанцій у цій справі. Наведене свідчить, що висновки судів попередніх інстанцій у справі не суперечать висновкам Верховного Суду, сформульованим у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.09.2022 у справі № 420/11641/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11625/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22. Отже, скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно який вже наявний висновок Верховного Суду у справах № 400/1118/21, № 420/3593/20, № 420/11641/21, № 420/11625/21, № 640/8991/21, № 420/4841/21, № 420/5976/20, № 120/2399/21-а, №380/11904/21, № 200/7006/21, № 380/813/22. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржниці на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. У касаційній скарзі скаржник також вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9294/19-а. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга). Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 10.09.2020 у справі № 200/9294/19-а, а тому доводи скаржника є безпідставними. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 20 липня 2023 року, від 17 серпня 2023 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Також, відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22 червня 2023 року, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний Суд» 15 вересня 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 21 липня 2023 року. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 02 серпня 2023 року. Втретє подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала отримана скаржником через підсистему «Електронний Суд» 17 серпня 2023 року. Вчетверте та вп`яте касаційні скарги ухвалами Верховного суду від 06 вересня 2023 року та від 14 вересня 2023 року було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказані ухвали отримано скаржником через підсистему «Електронний Суд» 05 вересня 2023 року та 15 вересня 2023 року відповідно. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Звертаючись вшосте 15 вересня 2023 року з касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що зазначеними ухвалами від 20 липня 2023 року, від 17 серпня 2023 року про повернення касаційних скарг роз`яснено право скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою. Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України позивач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Водночас наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску Службою безпеки України строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 200/13285/21. Касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 200/13285/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду