Постанова Київський апеляційний суд № 755/2596/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/2596/22 Головуючий у суді І інстанції: Колесник О.М. провадження №22-ц/824/9043/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І., секретар судового засідання: Максимук Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Поліщук Романа Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 608 094,33 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 листопада 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-3557/10, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року у розмірі 2 843 678,25 грн, а також судовий збір у розмірі 1 820 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/21485/15-ц від 02 грудня 2015 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2010 року у справі №2-3557/10 з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» його правонаступником Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК». Факт укладання між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_1 кредитного договору від 07.02.2008 року, факт отримання кредитних коштів та факт порушення умов кредитного договору встановлено судовим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2010 року по справі №2-3557/10, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. У подальшому, банком було отримано виконавчі документи за вищевказаним рішенням суду та пред`явлено до виконання. На даний час, рішення Дарницького районного суду м. Києва №2-3557/10 від 18.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 843 678,25 грн не виконано. Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим для відповідача, та з огляду на те, що остання порушила грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, та не виконала рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2010 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 608 094,33 грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк» суму заборгованості у розмірі 608 094,33 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9121,42 грн, а всього - 617 215,75 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Поліщук Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , застосувавши строк позовної давності. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта вказував на те, що 18.11.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі № 2-3557/10 стягнуто з відповідачки на користь ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2008 року у розмірі 2843678,25 грн, а також судовий збір у розмірі 1820 грн. Тому представник апелянта вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, про причини пропуску строку позовної давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив їх поновити, тому сторона відповідача просить суд апеляційної інстанції застосувати строк позовної давності. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказав на те, що позивач помилково зазначив період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми 2140674,75 грн - з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року. Зазначив, що 16 лютого 2022 року в провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» до відповідачки, що встановлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року у справі № 755/2596/22, тому представник апелянта вважає, що вірним період нарахування мав бути з 15.02.2019 року по 15.02.2022 року. Представник апелянта також надав власний розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року, що складає у розмірі 516179,76 грн. Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з урахуванням змісту позовної заяви та наданого розрахунку заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати нараховані у зв`язку з невиконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість у розмірі 2 140 674,75 грн, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року складає 608 094,33 грн. Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Встановлено, що 18 листопада 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-3557/10, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року у розмірі 2843678,25 грн, а також судовий збір у розмірі 1820 грн. Також встановлено, що 16.02.2022 року позивач ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних. Підставою для звернення з позовом до суду стало невиконання відповідачем умов кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, тому позивач вважав, що відповідно до ст. 625 ЦК України банк має право вимагати від відповідача сплатити три проценти річних від простроченої суми та суму збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення 2140674,75 грн стягнутих згідно рішення суду, та не погашених, за період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року, що становить 608 094,33 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 608 094,33 грн за період з 23.09.2018 по 22.09.2021 року, виходячи з наступного. Встановлено, що позов поданий до суду 16 лютого 2022 року, та розрахунок заборгованості по статті 625 ЦК України позивачем здійснено за період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. У постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, а саме з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року. Звертаючись з апеляційною скаргою представник апелянта навів розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Індекс інфляції за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року = (100,50 : 100) х (100,90 : 100) х (101,00 : 100) х (100,70 : 100) х (99,50 : 100) х (99.40 : 100) х (99,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (100,20 100) х (99,70 : 100) х (100,80 : 100) х (100,80 : 100) х (100,30 : 100) х (100,20 : 100) х (99,40 : 100) х (99,80 : 100) х (100,50 : 100) х (101,00 : 100) х (101,30 : 100) х (100,90 : 100) х (101,3 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 : 100) х (101,30 : 100) х (100,2 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (101,20 : 100) = 1.16304727 Інфляційне збільшення: 2 140 674,75 х 1,16304727 - 2140 674,75 = 349 031,18 грн. Також представник скаржника навів розрахунок щодо 3% річних. 2 140 674,75 х 3% х 320 : 365 :100 = 56 302,68 грн (за період з 15.02.2019 року до 31.12.2019 року). 2 140 674,75 х 3% х 366 : 366 :100 = 64 220,24 грн (за період з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року). 2 140 674,75 х 3% х 265 : 365 :100 = 46 625,66 грн (за період з 01.01.2021 року до 22.09.2021 року). Всього 3% річних складає 167 148,58 грн. З урахуванням викладеного, та наведеного в апеляційній скарзі розрахунку, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції національної валюти - гривні та трьох процентів річних від простроченої суми боргу підлягають задоволенню в межах трьох років (за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року), які передували зверненню до суду із цим позовом, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 349 031,18 грн інфляційних втрат та 167148,58 грн трьох процентів річних за час прострочення грошового зобов`язання, а всього - 516 179,76 грн. Розрахунок наведений в апеляційні скарзі позивачем не спростовано, свої заперечення суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зобов`язання сплатити заборгованість за кредитним договором є триваючим. Підсумовуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що загальна сума інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року буде становити 516 179,76 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" як особлива міра відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, суд першої інстанції повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного заочного рішення вбачається, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції в повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, належним чином не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у загальному розмірі 516 179,76 грн за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема: з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пунктах 35, 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України № 3674-VI «Про судовий збір»). Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовом позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 608 094,33 грн. Судовий збір за подачу позовної заяви підлягав сплаті у розмірі 9121,42 грн (1,5% відсотка ціни позову). З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду за період з 15.02.2019 року по 22.09.2021 року у розмірі 516 179,76 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 7742,26 грн (84,88% задоволених вимог). Звертаючись з апеляцінйою скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 13 682,13 грн (а.с. 67). В той же час, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а сума стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за судовим рішенням - зменшенню, то пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягало стягненню 2068,73 грн (13682,13 грн*15,12%) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. За частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням зазначених положень процесуального законодавства, колегія суддів вважає за можливе остаточно стягнути з відповідача на користь позивача різницю судових витрат у вигляді сплаченого сторонами судового збору по справі у розмірі 5673,53 грн (7742,26 грн - 2068,73 грн). На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Поліщук Романа Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» суму заборгованості за період з 15 лютого 2019 року по 22 вересня 2021 року у розмірі 516 179,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір у розмірі 5673,53 грн Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Реквізити сторін: Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська,

1. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Повний текст постанови складено «20» вересня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді С.В. Кулікова В.І. Олійник