Постанова КЦС ВС № 757/8409/22-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 757/8409/22-ц провадження № 61-7284св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , поданою адвокатом Мітрюшиним Дмитром Федоровичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви У лютому 2022 року ПАТ АБ «Укразбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 року, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 8 000 000,00 грн. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 також укладений договір поруки від 07 серпня 2019 року. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором АБ «Укргазбанк» 25 жовтня 2021 року було нарочно вручено ОСОБА_1 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2019 року. 15 грудня 2021 року АБ «Укргазбанк» направило поручителю лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості. Починаючи з червня 2021 року позичальник ОСОБА_1 не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно з графіком, передбаченим кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 24 грудня 2021 року у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитом у розмірі 10 594 049,05 грн. ПАТ АБ «Ургазбанк» просило суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 10 594 049,05 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту простроченої - 9 411 706,53 грн; простроченої заборгованості за процентами - 906 761,80 грн; заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3 % річних) станом на 24 грудня 2021 року (включно) - 51 105,83 грн; суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків станом на 30 листопада 2021 року (включно) - 223 701,33 грн; процентів від суми простроченої заборгованості за сумою кредиту (подія припинення) - 773,56 грн, а також судові витрати. Короткий зміст рішення судових рішень Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 у сумі 10 594 049,05 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 9 411 706,53 грн; прострочена заборгованість за процентами - 906 761,80 грн; 3 % річних - 51 105,83 грн; індекс інфляції - 223 701,33 грн; проценти від суми простроченої заборгованості- 773,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати по 79 455,73 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, тоді як відповідач ОСОБА_1 починаючи з червня 2021 року не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно з графіком, передбаченим кредитним договором. Твердження ОСОБА_2 про припинення поруки не знайшли підтвердження, оскільки судом не встановлено, що додатковими угодами збільшилась відповідальність боржника. Відповідно до пункту 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель надає свою згоду на зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення сторонами за цим договором додаткової(-их) угоди/договору(-ів) тощо. Наявність положень, які вказують, що кредитор не повинен узгоджувати зміну умов основного зобов`язання з поручителем є достатнім підтвердження того, що поручитель надав свою згоду на збільшення міри своєї відповідальності і у випадку відсутності окремого погодження змін до договорів, тому це не свідчить про припинення поруки. Безпідставними є посилання ОСОБА_2 про подвійне стягнення коштів, оскільки наявність невиконаного рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору. Проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачами суду надано не було, в зв`язку із чим судом обґрунтовано взято до уваги розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи. Оскільки між сторонами існує грошове зобов`язання, у якому відповідач ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок з повернення коштів позивачу, обґрунтованим є висновок суду про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми у визначеному позивачем розмірі - 51 105,83 грн та індексу інфляції у розмірі 223 701,33 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом при ухваленні рішення вимог статей 3, 16 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, залишення судом поза увагою недотримання кредитором позасудового порядку пред`явлення вимоги до відповідачів, колегія суддів відхилила, оскільки в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достовірні докази того, що позивачем покладений на нього обов`язок по надісланню вимоги виконаний належним чином, позичальник ОСОБА_1 таку вимогу отримав особисто 25 жовтня 2021 року (том 1, а. с. 55), а поручителю ОСОБА_2 така вимога була відправлена поштою 15 грудня 2021 року (том 1, а. с. 56-57). Закон не містить жодної вимоги щодо обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про споживче кредитування. Слід зазначити, що позов АБ «Укргазбанк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором подано до суду у лютому 2022 року. Документами, що додані позивачем до позовної заяви, підтверджується факт того, що останнє погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором здійснено 02 червня 2021 року, тобто у день підписання додаткової угоди № 2 до кредитного договору, якою позичальник підтвердив розмір існуючих зобов`язань за кредитним договором перед позивачем. Враховуючи викладене, позивач мав усі правові підстави, визначені статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, і таке право позивача чинним законодавством України не обмежено. Таким чином, позивачем до моменту звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дотримано у повному обсязі. Необґрунтованими є і доводи скарги про те, що суд не перевірив та не надав належної оцінки розрахункам позивача та не врахував, що припис абз. 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Зі змісту листа-вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, врученого ОСОБА_1 25 жовтня 2021 року, вбачається, що йому було встановлено строк на виконання цієї вимоги - 60 днів від дати одержання вимоги про усунення порушення, тобто до 25 грудня 2021 року. Проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем відповідачу за період з 01 червня 2021 року по 24 грудня 2021 року, що підтверджується наявним у справі розрахунком та відповідає погодженому сторонами строку кредитування, зміненому в подальшому кредитором вимогою про дострокове повернення боргу, протягом якого ОСОБА_1 користувався кредитними коштами і за спливом якого був зобов`язаний ці кошти повернути. Таким чином, оскільки проценти, передбачені умовами кредитного договору, позивачем нараховані в межах погодженого сторонами та в подальшому зміненого строку кредитування, їх стягнення з відповідачів у судовому порядку у визначеному позивачем розмірі вимог закону не порушує. Аргументи учасників справи 17 травня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив судові рішення скасувати в частині солідарного стягнення з нього та ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 51 078,50 грн, індексу інфляції у розмірі 223 623,73 грн, процентів у збільшеному розмірі (22,00 % річних) за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, на загальну суму 18 975,25 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також стягнути з позивача судові витрати. Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення частини першої статті 1048 ЦК України та частини другої статті 625 ЦК України суди стягнули з відповідачів заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами поза межами строків кредитування. Як слідує з наданого АБ «Укргазбанк» розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Крім того, з цього розрахунку слідує, що за період поза межами строку кредитування скаржник одночасно нараховує як проценти за «користування кредитом», так і три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України. За період з 12 липня 2021 року по 24 грудня 2021 року позивачем нараховані проценти у розмірі 22,00 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, на загальну суму 18 975,25 грн. Судами першої та апеляційної інстанції порушено частину першої статті 3 та пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час укладання додаткової угоди № 2), що виявилося у безпідставному стягненні з відповідачів трьох відсотків річних, індексу інфляції за період 01 березня 2020 року по 24 грудня 2021 року та збільшених процентів за період з 12 липня 2021 року по 24 грудня 2021 року. Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору від 07 серпня 2019 року з урахуванням додаткової угоди до нього від 02 червня 2021 року кредит був наданий на задоволення споживчих потреб позичальника. В даному конкретному випадку суди повинні були застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Тому він як споживач звільнений за відповідний період від відповідальності за прострочення повернення кредиту (в тому числі зі сплати трьох процентів від простроченої суми та інфляційних витрат, а не тільки зі сплати штрафів). Таким чином, з відповідачів всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування» було стягнуто: 3 % річних за період з 01 березня 2020 року по 23 грудня 2021 року - 51 078,50 грн; індекс інфляції за період з 01 березня 2020 року по 30 листопада 2021 року - 223 623,73 грн; за період з 12 липня 2021 року по 24 грудня 2021 року проценти у збільшеному розмірі (22,00 % річних замість 17 % річних) за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, на загальну суму 18 975,25 грн. Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду обмежився доводами апеляційної скарги незважаючи на те, що в судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мітрюшин Д. Ф. наголошував, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», проте суд апеляційної інстанції на зазначені доводи не звернув уваги. 14 червня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що сторонами кредитного договору може бути встановлено за взаємною домовленістю як розмір процентів, що має сплачуватись позичальником за користування кредитними коштами згідно з статтею 1048 ЦК України, так і розмір процентів, що має сплачуватись позичальником за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України. Проценти за користування кредитними коштами нараховані банком відповідачу за період з 01 червня 2021 року по 24 грудня 2021 року, що підтверджується наявним у справі розрахунком, та відповідає погодженому сторонами строку кредитування, зміненому в подальшому кредитором листом-вимогою про дострокове повернення боргу від 25 жовтня 2021 року. Таким чином, стягнення цих процентів з відповідачів у судовому порядку у визначеному позивачем розмірі вимог повністю узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Укладаючи додаткову угоду № 2 до кредитного договору банк та позичальник досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, змінили термін кредитування з «по 06 серпня 2026 р.» на «по 06 серпня 2028 р.», зменшили процентну ставку за користування кредитом з «22,99 %» до «17,00 %», зменшили процентну ставку за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) з «27,99 %» до «22,00 %», тому вказана додаткова угода була укладена на більш вигідних мовах для позичальника. Отже, пункт 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині заборони збільшення процентної ставки у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки банком при укладенні додаткової угоди № 2 до кредитного договору навпаки зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни. Заявник стверджує, що банком за період з 01 березня 2020 року по 23 грудня 2021 року неправомірно нараховані платежі, передбачені кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за цим договором. З такими аргументами не можна погодитися, оскільки сторонами кредитного договору може бути встановлено за взаємною домовленістю як розмір процентів, що має сплачуватись позичальником за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, так і розмір процентів, що має сплачуватись позичальником за порушення грошового зобов`язання у згідно зі статтею 625 ЦК України. Відповідно до умов кредитного договору боржник зобов`язаний виконувати належним чином як обов`язки щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за процентними ставками, що визначені пунктом 1.4. кредитного договору, так і зобов`язання, що виникли у позичальника через порушення грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів. Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15- ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 727/4121/21). Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Cудові рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» доОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 % річних у розмірі 51 078,50 грн, інфляційних втрат - 223 623,73 грн та частини процентів прострочених у розмірі 18 975,25 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються. Фактичні обставини Суди встановили, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 року, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 8 000 000,00 грн. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 06 серпня 2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору, або достроково, відповідно до умов цього договору (пункт 1.3.2 кредитного договору). Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 22,99 % річних та є фіксованою; за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 27,99 % річних та є фіксованою. Як забезпечення зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 7-K/19-VIP-P від 07 серпня 2019 року. Згідно з договором іпотеки від 07 серпня 2019 року, укладеного між банком та позичальником, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банком приймається в іпотеку наступна житлова нерухомість - квартира загальною площею 168,10 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до додаткової угоди від 05 травня 2020 року до кредитного договору, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору, що пов`язані з встановленням карантинних обмежень через коронавірусну хворобу COVІD-19, до кредитного договору сторонами було внесено зміни про наступне: 1.1. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору, нарахованих за період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року, а також нарахованих та несплачених до дати підписання цієї додаткової угоди процентів, не пізніше 10 грудня 2020 року; 1.2. Позичальник не пізніше 06 серпня 2026 року здійснює погашення планових платежів по кредиту, які позичальник повинен був сплатити у період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року (включно), а також планових платежів, які повинен був сплатити до дати підписання цієї додаткової угоди. В період з 01 липня 2020 року до дня закінчення терміну, на який надано кредит (у відповідності до кредитного договору), позичальник здійснює погашення кредиту шляхом сплати планових платежів у розмірі та у строки, зазначені в кредитному договорі. Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2021 року до кредитного договору внесено зміни про те, що на дату укладання цієї додаткової угоди згідно з кредитним договором відновлювальна відклична кредитна лінія стає строковим кредитом. Сторони домовились, що на дату укладання цієї додаткової угоди сума основної заборгованості за кредитним договором складає 9 412 661,55 грн. У зв`язку із зміною умов кредитування сторони домовились викласти умови кредитного договору у новій редакції, а саме Розділ І «Предмет договору» кредитного договору, окрім п. 1.1., п. 1.5., п. 1.6. даного розділу та Розділи III, IV, V, VII, VIII. Відповідно до пункту 1.3.1. Кредитного договору, кредит надається з 07 серпня 2019 року по 06 серпня 2028 року. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 17,00 % річних та є фіксованою; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 22,00 % річних та є фіксованою. Позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим у додатку № 2 до цього договору, та сплату процентів за користування кредитними коштами (надалі - кредитна заборгованість) шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 190 316,00 грн (надалі - періодичний платіж) (крім першого та останнього платежів), щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються на суму строкової та простроченої заборгованості за кредитом з дотриманням умов пункту 3.10 цього договору. Сторони узгодили, що у разі настання події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісій з дати, визначеної для такої події у 5.5.2. цього договору, а позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку платежі, визначені у пункті 5.3. цього договору у випадках їх виникнення. Подія припинення - це будь-яка з наступних перелічених подій, що відбулись після укладання між сторонами Договору, а саме: неповернення позичальником кредиту у термін, встановлений у п. 1.3.1 Договору; та/або пред`явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту; та/або звернення Банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно. З дня настання Події припинення вся заборгованість Позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою, а Позичальник зобов`язаний повернути її та сплатити платежі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на умовах цього Договору. Проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором, нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, а у разі настання Події припинення - до дня настання Події припинення, що визначена в пункті 5.3.2. цього договору (пункти 3.8, 3.9, 3.9.1, 3.9.2). Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за який сплачуються проценти, а також у день закінчення терміну, на який надано кредит (у відповідності з пунктом 2.3 цього договору), у день погашення заборгованості по кредиту у повному обсязі та в день настання Події припинення, який визначений в пункті 5.3.2.2. та пункті 5.3.2.3 (пункт 3.12). У випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення, вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою і позичальник зобов`язаний повернути таку заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно частини другої статті 625 ЦК України, які дорівнюють 50,00 % річних. Банк виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами, випискою з позичкового рахунку. Починаючи з червня 2021 року ОСОБА_1 не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно з графіком, передбаченим кредитним договором. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором АБ «Укргазбанк» 25 жовтня 2021 року йому було нарочно вручено лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2019 року. 15 грудня 2021 року АБ «Укргазбанк» направлено поручителю ОСОБА_2 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості. Згідно з розрахунком позивача, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 24 грудня 2021 року складає 10 594 049,05 грн. 28 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. вчинено виконавчий напис № 3916 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно ? квартиру АДРЕСА_2 . 30 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим М. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного виконавчого напису.

Позиція Верховного Суду За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). У частині другій статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У частинах першій та третій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18), на яку посилається заявник, зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), на яку посилається скаржник, зазначено, що: «можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на обґрунтування ухвали від 29.06.2022 також послався на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), у якому останній вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі. Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано: «15. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

16. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції). 17. 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

18. Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).». Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17)). З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12- 15гс19)). Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). У пункті 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що уразі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний період. Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, що переглядається: звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, АБ «Укргазбанк» вказував, що станом на 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 не сплачено: заборгованість за кредитом прострочену - 9 411 706,53 грн; заборгованість за процентами простроченими - 906 761,80 грн за період з 01 червня 2021 року по 24 грудня 2021 року; заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3 % річних) станом на 24 грудня 2021 року (включно) - 51 105,83 грн; збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків станом на 30 листопада 2021 року (включно) - 223 701,33 грн; проценти від суми простроченої заборгованості за сумою кредиту (подія припинення) - 773,56 грн. Загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 24 грудня 2021 року складає 10 594 049,05 грн; суди встановили, що, починаючи з червня 2021 року, ОСОБА_1 не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно з графіком, передбаченим кредитним договором; 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вручено лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2019 року, на підставі якої строк виконання зобов`язання змінено з 06 серпня 2028 року на 24 грудня 2021 року; суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, вважав, що позовні вимоги банку є повністю доведеними, а розрахунок, наданий позивачем, не спростований, та стягнув заборгованість у розмірі, зазначеному АБ «Украгазбанк»; суди не звернули увагу на те, що відповідно до пункту 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній в період нарахування заборгованості) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а тому ОСОБА_1 безпідставно нараховано 3 % річних у розмірі 51 078,50 грн, а також інфляційні втрати на суму 223 623,73 грн за період з 01 березня 2020 року по 24 грудня 2021 року; суди встановили, що пунктами 1.4.1., 1.4.2.3. додаткової угоди № 2 від 02 червня 2021 року до кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 17,00 % річних та є фіксованою; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 22,00 % річних та є фіксованою; проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором, нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, а у разі настання Події припинення - до дня настання Події припинення, що визначена в пункті 5.3.2. цього договору (пункти 3.8, 3.9, 3.9.1, 3.9.2); з дня настання Події припинення вся заборгованість Позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою, а Позичальник зобов`язаний повернути її та сплатити платежі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на умовах цього Договору; нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за який сплачуються проценти, а також у день закінчення терміну, на який надано кредит (у відповідності з пунктом 2.3 цього договору), у день погашення заборгованості по кредиту у повному обсязі та в день настання Події припинення, який визначений в пункті 5.3.2.2. та пункті 5.3.2.3 (пункт 3.12); у випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення, вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою і позичальник зобов`язаний повернути таку заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які дорівнюють 50,00 % річних; аналіз змісту умов кредитного договору та додаткових угод до нього дозволяє зробити висновок, що проценти у фіксованому та підвищеному розмірі (17%, 22 %) сплачуються позичальником за користування кредитними коштами у межах періоду кредитування, а проценти за прострочення виконання (порушення зобов`язання) згідно з частиною другою статті 625 ЦК України позичальник сплачує за ставкою 50,00 % річних у випадку неповернення кредитних коштів при настанні події припинення; з наданого АТ «Укргазбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідні періоди з червня 2021 року по 24 грудня 2021 року банк не нараховував проценти за прострочення виконання (порушення зобов`язання) за ставкою 50,00 % річних. Тому необґрунтованими є доводи позивача про неправомірне нарахування процентів за ставкою 22 % та збільшення у зв`язку з цим заборгованості за процентами простроченими на загальну суму 18 975,25 грн. За таких обставин Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги та відповідно змінює судові рішення в оскарженій частині шляхом зменшення заборгованості за 3 % річних - з 51 105,83 грн до 27,33 грн, інфляційних втрат - з 223 701,33 грн до 77,60 грн. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині змінити шляхом викладення абзацу другого рішення у новій редакції. З огляду на наведене належить пропорційно змінити і рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення з відповідачів судових витрат зменшивши їх з 158 910,73 грн до 154 794,94 грн або по 77 397,83 грн з кожного з відповідачів (на 2,59 % загальної суми заборгованості). Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 8 810,34 грн. З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , з АТ «Укргазбанк» підлягає стягненню 8 241,19 грн судового збору. Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також в частині стягнених судових витрат змінити. Абзац другий резолютивної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року викласти в такій редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 у сумі 10 319 346,82 грн, у тому числі: заборгованість по кредиту прострочена - 9 411 706,53 грн; заборгованість по процентах прострочена - 906 761,80 грн; 3 % річних - 27,33 грн; індекс інфляції - 77,60 грн; проценти від суми простроченої заборгованості - 773,56 грн». Зменшити розмір стягнених з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судових витрат до 77 397,83 грн з кожного. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 8 241,19 грн судових витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко