Постанова 4820 № 676/8093/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2022 року м. Хмельницький Справа № 676/8093/19 Провадження № 22-ц/4820/1500/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Цугель А.О. за участю представника відповідача-позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Галюка В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/8093/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення зайво нарахованих та сплачених відсотків, сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних за кредитним договором та позовом Публічного Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та сум інфляційних втрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником ОСОБА_3 , на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року та на додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року (суддя Вдовичинський А.В.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення зайво нарахованих відсотків за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначали, що 12.08.2011 між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір №72011фо/80-22, за умовами позивач отримав кредит в сумі 410 000 грн для споживчих потреб, на строк до 11.08.2016. Одночасно, як засіб забезпечення вимог за кредитним договором 12.08.2011 між ОСОБА_2 та відповідачем був також укладений договір поруки, за умовами якого поручитель був зобов`язаний відповідати перед банком в повному обсязі за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору. В зв`язку з важким фінансовим становищем ОСОБА_1 прострочив сплату декількох чергових платежів, у зв`язку з чим банк скористався правом на дострокове стягнення суми заборгованості у відповідності до ст. ст. 1048, 1050 ЦК України. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2016 року у цивільній справі № 676/1650/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованість за кредитним договором в розмірі 280 412,03 грн. Після винесення судом рішення до відкриття виконавчого провадження позивач ОСОБА_1 добровільно вносив кошти на погашення заборгованості, вказаної в рішенні суду. Та за період з 02.09.2016 по 19.01.2018 позивач погасив 159 200 грн. заборгованості. Однак, не зважаючи на дострокове стягнення заборгованості та добровільне погашення боргу банк не припинив нараховувати проценти після винесення судом рішення. Позивачі, як солідарні боржники, під загрозою продажу майна ОСОБА_2 з прилюдних торгів на стадії виконання рішення суду сплатили всю суму заборгованості за виконавчим провадженням, в т.ч. витрати виконавчого провадження та винагороду приватному виконавцю. Проте, сплачена сума виявилась більшою за суму заборгованості, яка визначена рішенням суду, і переплата по відсотках за рахунок позивача ОСОБА_1 становить 44202,28 грн, за рахунок позивача ОСОБА_2 20354,15 грн. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 у цивільній справі №676/7630/18 визнано кредитний договір №72011фо/80-22 від 12.08.2011 припиненим з 02.02.2015; визнано незаконними дії ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо нарахування процентів за користування кредитом по даному договору з дати його припинення 02.02.2015. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.03.2019 рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 в частині визнання кредитного договору припиненим скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору припиненим з 02.02.2015. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 в частині визнання незаконним дії ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо нарахування процентів за користування кредитом змінено, виключено зазначення судом «з дати його припинення». Таким чином, позивачі вважають, що висновок суду щодо незаконності нарахування відповідачем відсотків за кредитним договором після 02.02.2015 є преюдиційним, вказані обставини не підлягають доказуванню. Відповідно, відповідач отримав за кредитним договором кошти на 64556,43 грн більше, ніж належить до сплати позичальником. При цьому, відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його наміри повернути дані кошти. А тому, позивачі неодноразово збільшуючи позовні вимоги, остаточно просили стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 : 44202,28 грн. - зайво сплачених відсотків; 3668,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2019 по 01.12.2020; 3% річних за період з 12.12.2018 по 16.12.2020 - 2663,04 грн., всього: 50354,11 грн; та на користь позивачки ОСОБА_2 : 20354,15 грн - зайво нараховані та сплачені відсотки; 1689,39 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2019 по 01.12.2020; 3% річних за період з 12.12.2018 по 16.12.2020 в сумі 1226,27 грн., всього: 23269,81грн., загальна сума майнових вимог - 73623,92 грн, судові витрати у справі: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн, які будуть оплачені ОСОБА_1 після набрання рішенням суду законної сили. У грудні 2019 року ПАТ АБ Укргазбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат. Позов мотивовано тим, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2016 року у цивільній справі № 676/1650/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованість за кредитним договором в розмірі 280 412,03 грн. Проте, зобов`язання ОСОБА_1 не виконував вчасно, а тому банк вправі за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання застосовувати відповідальність згідно ст. 625 ЦК України. ПАТ АБ «Укргазбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 89 577,89 гри. (станом на 15.10.2019), з яких: три відсотка річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 17 945,09 грн; три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів в сумі 2 285,60 грн; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 61 737,39 грн; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів в сумі 7609,81 грн. Ухвалою Кам`янець-Подільський міськрайонного суд Хмельницької області від 13 березня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та позов ПАТ АБ «Укргазбанк» об`єднано в одне провадження. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення зайво нарахованих та сплачених відсотків за кредитним договором, інфляційних втрат, 3% річних відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення зайво нарахованих та сплачених відсотків за кредитним договором задоволено частково. Позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 процентів річних та інфляційних за договором кредиту задоволено частково. З врахуванням положень ч. 12 ст. 265 ЦПК України щодо зустрічного зарахування, стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 4985,98 грн. зайво нарахованих та сплачених відсотків. Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на правничу допомогу, та на користь держави 525,54 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 972,50 грн судового збору. Не погоджуючись з рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі та відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що доводи банку про те, що кошти сплачені ОСОБА_2 були зараховані на погашення тіла кредиту ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються ні випискою по особовому рахунку, ні матеріалами справи. Крім того, банком не спростовано переплату по кредитному договору з врахуванням витрат виконавчого провадження в сумі 64556,43 грн, що по своїй суті є зайво нарахованими процентами. А тому, на думку скаржників, суд дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд не взяв до уваги, що розрахунок щодо 3% річних та інфляційних втрат наданий банком до позову, не є первинним документом, таке нарахування не відображено у виписці по особовому рахунку, не проведено по бухгалтерському обліку, а тому не може вважатись заборгованістю за кредитним договором. Також ПАТ АБ Укргазбанк подано апеляційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року та додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 донарахованих процентів, 3% річних та інфляційних в розмірі 50354,11 грн. та судових витрат та правничу допомогу. Вважає рішення суду в оскаржуваній частині таким, що порушує права та інтереси банку. Посилається на те, що якщо навіть припустити про наявність підстав для стягнення зайво сплачених відсотків в розмірі 44202,28 грн, не є законним стягнення з банку 3% річних та інфляційних в загальному розмірі 6331,83 грн, оскільки це не є зобов`язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, що випливає з умов укладеного між сторонами договору, відсутністю таких зобов`язальних обов`язків з боку банку. Вказує, що за кредитним договором №72011фо/80-22 від 12.08.2011 з вересня 2016 року по січень 2018 року ОСОБА_1 дійсно сплачено 159 200 грн., які в порядку п. 3.8 кредитного договору були рознесені для виконання зобов`язань позичальника. Платником вказаних сум за кредитним договором виступав ОСОБА_1 . Таким чином частково свої зобов`язання за кредитним договором №72011фо/80-22 від 12.08.2011 позичальник виконував за умовами кредитного договору, а не на виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2016 року, частково за вказаним рішенням. Вказує, що ПАТ АБ Укргазбанк не міг вийти за межі умов укладеного договору та розносити оплачені кошти в інший спосіб, що не передбачено договором. Крім того, оскаржуючи додаткове рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, скаржник вказує, що оскільки ОСОБА_1 не подав до закінчення судових дебатів заяви про подання ним доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, то відповідно пропустив строк для подання доказів понесення таких витрат. В судовому засіданні представник відповідача-позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Галюк В.В. підтримав апеляційну скаргу банку, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив відмовити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Кам`янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.09.2016 у справі № 676/1650/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ AБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №72011фо/80-22 від 12.08.2011 в розмірі 280 412,03 грн. На виконання рішення суду ОСОБА_1 періодично сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту з 12.09.2016 по 12.12.2018. Всього ним було сплачено кошти в сумі 324 614,31 грн., що підтверджується копіями квитанцій та дублікату квитанції (а.с.29-42 т.1). В свою чергу, ОСОБА_2 , як солідарним боржником (як поручителем), кошти сплачувалися з 29.11.2018 по 12.12.2018 в сумі 43500 грн., що підтверджується копіями дублікатів квитанцій та квитанціями (а.с.27-28 т.1). Вказані кошти зараховувались банком в рахунок погашення заборгованості згідно рішення суду та в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, які банк неправомірно нараховував позичальнику ОСОБА_1 після ухвалення судом рішення від 02.09.2016 у справі №676/1650/15-ц. Виконавче провадження ВП №56972560 з примусового виконання виконавчого листа №676/1650/15-ц, виданого 15.11.2016 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, перебувало на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М. з 09.08.2018 (а.с.17 на звороті т.1). Виконавче провадження ВП №56972560 було відкрито на суму боргу в розмірі 185 768,46 грн. Крім того, в межах виконавчого провадження стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати виконавчого провадження у сумі 4569,00 грн.(69,00 грн., витрати АСВП, 4500,00 грн. незалежна оцінка майна), що підтверджується копією постанови (а.с.18 т.1). 12.12.2018 приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі (а.с. 119 т. 1). Банком отримано останній платіж 13.12.2018 в сумі 185 768,46 грн., зазначені кошти були перераховані банку приватним виконавцем, що підтверджується випискою з банку (а.с.170 т.2). Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 у цивільній справі №676/7630/18 визнано кредитний договір №72011фо/80-22 від 12.08.2011 припиненим з 02.02.2015; визнано незаконними дії ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо нарахування процентів за користування кредитом по даному договору з дати його припинення 02.02.2015. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.03.2019 рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 в частині визнання кредитного договору припиненим скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору припиненим з 02.02.2015. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 в частині визнання незаконним дії ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо нарахування процентів за користування кредитом змінено, виключено зазначення судом «з дати його припинення». Даними судовими рішеннями у справі встановлено, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, тобто стягнення як кредитних коштів так і процентів за користування кредитом, строк повернення якого не наступив, АБ «Укргазбанк» змінив умови, порядок і строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №72011фо/80-22 від 12.08.2011 року. Зміна кредитором кінцевого строку виконання зобов`язання з повернення кредиту зумовила зміну кредитних правовідносин у частині зобов`язання позичальника зі сплати щомісячних платежів з погашення кредиту та в частині сплати відсотків за користування ним. Відтак, після направлення 22.12.2014 року вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитом боржник був зобов`язаний повернути всю заборгованість за договором протягом тридцяти днів (п. 4.2.3. кредитного договору), а не вносити її періодичними платежами. А тому, право банку на нарахування процентів за користування кредитом припинилось та виникло право на отримання сум за прострочення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, урахувавши на підставі положень частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційні обставини, встановлені рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2018 та постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.03.2019 у цивільній справі №676/7630/18, дослідивши наявні у справі докази, навівши відповідні розрахунки, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 зайво сплачених відсотків та сум, передбачених статтею 625 ЦК України, та відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 , з огляду на те, що сплачені нею кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а не в рахунок зайво нарахованих та сплачених відсотків. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. Частиною 2 ст. 1214 ЦК України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (Стаття 536 цього Кодексу). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України). Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтверджені належними та допустимими доказами, підтверджуються належними розрахунками, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що зайво сплачені відсотки в сумі 44202,28 грн; інфляційні за період з 1.01.2019 по 01.12.2020 в сумі 3668,79 грн; 3% річних за період з 12.12.2018 р. по 16.12.2020 року в сумі 2663,04 грн., що в загальній сумі становить 50354,11 грн, підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 . Крім того, встановивши, що погашення заборгованості по кредиту в сумі 185 768,46 грн. відбулося 13.12.2018, попередня проплата по кредитному договору мала місце 19.01.2018 в сумі 9000,00 грн., з яких частина коштів в сумі 6948,00 грн. банком була направлена в рахунок погашення прострочених відсотків, а частина в сумі 2052,00 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.170 т.2), та врахувавши порядок погашення заборгованості за кредитом, розмір заборгованості по кредиту визначений рішенням суду в сумі 235037,11 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснені ОСОБА_2 проплати в сумі 43500,00 грн. пішли фактично в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а не в рахунок зайво нарахованих та сплачених відсотків, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з АБ «Укргазбанк» 20354,15 грн, як зайво нарахованих та сплачених відсотків, інфляційні за період з 01.01.2019 по 01.12.2020 в сумі 1689,39 грн, 3% річних за період з 12.12.2018 року по 16.12.2020 року в сумі 1226,27 грн, на загальну суму 23269,81 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в цій частині і впливали на їх законність. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що є незаконним стягнення з банку 3% річних та інфляційних в загальному розмірі 6331,83 грн, з огляду на те, що це не є зобов`язанням в розумінні ст. 509 ЦК України. Оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, банком не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти банком утримувались за наявності правових підстав. Також суд першої інстанції, встановивши, що рішенням суду, яке набрало законної сили, достроково стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь банку всю заборгованість за кредитним договором, і це рішення суду позичальник не виконав своєчасно, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для часткового задоволення позовних вимог про стягнення на користь банку з ОСОБА_1 інфляційних втрат і 3 % річних, з яких: 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках в розмірі 95,55 грн за період з 09.01.2017 по 26.04.2017, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в розмірі 12,37 грн. за період з 09.01.2017 по 26.04.2017, 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 8904,29 грн за період з з 09.01.2017 по 13.12.2018, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту 36355,92 грн за період з січня 2017 по листопад 2018 року, в загальній сумі 45348,13 грн. При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що, відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час прострочення, у тому числі і за час примусового виконання судового рішення. Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що нарахування банком 3% річних та інфляційних втрат не відображено у виписці по особовому рахунку, не проведено по банківських документах, а тому не може вважатись заборгованістю за кредитним договором. Оскільки необхідність відображення таких сум у виписці по особовому рахунку або інших банківських документах не передбачено чинним законодавством України. Ухвалюючи додаткове рішення про розподіл судових витрат: судового збору та витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції правильно виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог по кожному позову та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення судового збору з учасників справи та з ПАТ АБ «Укргазбанк» витрат позивача ОСОБА_1 , пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката, оскільки визначений адвокатом розмір зазначених витрат є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції у письмовій промові від 11.04.2022 та до закінчення судових дебатів зробила заяву відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України про подання у п`ятиденний строк після закінчення судового засідання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, про попередній розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн було вказано ще у позовній заяві ОСОБА_1 . На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 09.12.2019 №12/19, акту виконаних робіт (послуг), підписаних адвокатом Коробей Т.Д, та ОСОБА_1 , на суму 4000 грн, які мають бути сплачені не пізніше набуття рішенням законної сили (п. 2.1 договору) (а.с. 212-213 т. 2). Із урахуванням колегія суддів вважає, що представником позивача у визначеним процесуальним законом порядку порушено клопотання про вирішення питання щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу та надано відповідні докази, які підтверджують надання адвокатом правової допомоги, обсяг наданих послуг та їх вартість. А тому, додаткове рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником ОСОБА_3 , та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року та додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 грудня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай