Постанова 4818 № 644/6033/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «02» березня 2023 року м. Харків справа № 644/6033/21 провадження № 22ц/818/165/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2022 року в складі судді Сітало А.К. в с т а н о в и в: У липні 2021 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 68/08-Р, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 31 600,00 доларів США на строк з 23 червня 2008 року по 21 червня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,8 % річних. Як вбачається з підпункту 1.1.3 пункту 1.1. кредитного договору від 23 червня 2008 року № 68/08-Р в редакції додаткової угоди № 1 від 24 жовтня 2011 року банк відкриває позичальнику мультивалютну не відновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 160 348, 65 грн на строк з 24 жовтня 2011 року по 21 червня 2021 року зі сплатою 14,2% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється, виходячи з 19,2% річних. Пунктом 3.1. додаткової угоди № 1 та графіком платежів до кредитного договору позичальник зобов`язався повернення кредиту здійснювати на рахунки в Акціонерний Банк «Укргазбанк» щомісячно до 10-го числа кожного місяця, починаючи з 10 листопада 2011 року по 600,00 грн, з 10 листопада 2012 року по 10 травня 2021 року по 1 470,00 грн, а 21 червня 2021 року сплатити 1 738,65 грн. З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником узятих на себе кредитних зобов`язань 23 червня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки № 64/08-Р, згідно з умовами якого позичальник передала в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Також, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 68/08-Р від 23 червня 2008 року. Додатковою угодою від 24 жовтня 2011 року № 1 до договору поруки від 23 червня 2008 року № 68/08-Р у договір поруки внесено зміни щодо валюти та суми кредиту, строків виконання зобов`язання, розміру процентів за користування кредитними коштами. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року в розмірі 136 850,86 грн звернено стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позичальнику шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк», як солідарного боржника з позичальником заборгованість за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року станом на 16 березня 2015 року в сумі 136 850,86 грн, яка складається з заборгованості за кредитом строкової в розмірі 112 403,65 грн, заборгованості за кредитом простроченої - 22 008,26 грн, заборгованості за процентами поточної - 882,85 грн, заборгованості за процентами простроченої - 1556,10 грн з врахуванням коштів, отриманих при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Також, з боржників стягнуті судові витрати. Посилався на те, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 06 червня 2014 року рішення апеляційного суду не підлягало виконанню в частині звернення стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позичальнику шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» із дотриманням вимог цього Закону. Зазначив, що належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Саме по собі ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків і комісії за користування кредитом. Вказав, що боржниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують не виконувати свої зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, внаслідок чого за період з 18 травня 2018 року по 17 травня 2021 року утворилась сума заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а саме 3 % річних в розмірі 2 861,50 грн та сума заборгованості з інфляційних втрат - 5 550,82 грн, а всього - 8 412,32 грн. Просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» заборгованість за період з 18 травня 2018 року по 17 травня 2021 року за несвоєчасне погашення кредиту 3 % річних в розмірі 2861,50 грн та інфляційних втрат - 5550,82 грн, а всього - 8412,32 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2022 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» 3 % річних від простроченої суми заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 72,56 грн та інфляційних втрат - 39,92 грн, а всього стягнути - 112,48 грн; в іншій частині позовні вимоги в тому числі і щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 - залишено без задоволення; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 30,42 грн. Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що лише 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про неподання на примусове виконання виконавчого листа та запропонувала графік погашення заборгованості. Банком розглянуто зазначену заяву та надано дозвіл на неподання на примусове виконання виконавчого листа за умов щомісячного погашення залишку заборгованості за рішенням суду згідно графіку, запропонованого ОСОБА_1 . Вказав, що жодних договорів про будь - яке нове зобов`язання, яке замінює грошове зобов`язання відповідачів з належного та своєчасного виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням не укладалось. Зазначив, що грошове зобов`язання, розмір якого визначено в рішенні суду повністю виконане боржниками лише 20 лютого 2020 року. Останнім днем розрахунку як 3% річних, так і інфляційних втрат банку є 19 лютого 2020 року, що відображено в розрахунку заборгованості. Вважав, що відповідачі несвоєчасно виконали грошове зобов`язання, встановлене судовим рішенням, тому у банку виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та отримання відповідних компенсацій за знецінення грошових коштів за весь період несвоєчасного виконання рішення суду, оскільки на дату остаточного виконання зобов`язання сплинуло майже чотири роки. Вказав, що незаконним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з підстав припинення поруки, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_2 перед банком встановлено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року. Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року суддя Котелевець А.В. матеріали оскарження ухвали повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків. Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 17 жовтня 2022 року. Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року суддя Котелевець А.В. апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишено без руху. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в складі суддів Котелевець А.В., Бурлака І.В., Яцина В.Б. поновлено Акціонерному товариству «Альфа-Банк» строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року та відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в складі суддів Котелевець А.В., Бурлака І.В., Яцина В.Б. призначено справу до розгляду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2023 року дану справу розподілено на суддю Бурлака І.В. 24 лютого 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що судове рішення є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції правильно зазначив, що за судовими рішеннями кінцева та остаточна заборгованість за кредитним договором сформована станом на 16 березня 2015 року на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року, яка становила 136 850, 86 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року позовні вимоги банку залишено без задоволення, оскільки банк скористався правом вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, у зв`язку з чим кредитний договір припинив свою дію та банк втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за договором. Вказала, що на залишок суми боргу з банком узгоджено графік погашення та сума. Не заперечувала проти того, що банк має право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України: 3% річних - з 01 січня 2019 року по 19 лютого 2020 року та інфляційних втрат - з жовтня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 112, 48 грн. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами доведено, що сума, яку необхідно стягнути лише з відповідачки на користь позивача складає 112, 48 грн. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» та позичальницею ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 68/08-Р, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальниці кредит у сумі 31 600,00 доларів США на строк з 23 червня 2008 року по 21 червня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,8 % річних. В подальшому кредитна заборгованість позичальниці була реструктуризована. За згодою сторін змінено валюту кредиту з долара США на гривню та узгоджено новий графік погашення кредиту, збільшено строк кредитування, про що між банком та позичальницею до кредитного договору укладено додаткову угоду №1 від 24 жовтня 2011 року. Як вбачається з підпункту 1.1.3 пункту 1.1. кредитного договору від 23 червня 2008 року № 68/08-Р в редакції додаткової угоди № 1 від 24 жовтня 2011 року банк відкриває позичальниці мультивалютну не відновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 160 348, 65 грн на строк з 24 жовтня 2011 року по 21 червня 2021 року зі сплатою 14,2% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється, виходячи з 19,2% річних (а.с.9-17). З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальницею узятих на себе кредитних зобов`язань, 23 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 64/08-Р, згідно з умовами якого в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитом, позичальник передала в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Також, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 68/08-Р від 23 червня 2008 року. Додатковою угодою від 24 жовтня 2011 року № 1 до договору поруки від 23 червня 2008 року № 68/08-Р у договір поруки внесено зміни щодо валюти та суми кредиту, строків виконання зобов`язання, розміру процентів за користування кредитними коштами (а.с.18). Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року у справі № 644/1299/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту: позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» задоволено; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року, загальна сума якої станом на 16 березня 2015 року становила 136 850,86 грн та складалася з заборгованості за кредитом строкової в розмірі 112 403,65 грн, заборгованості за кредитом простроченої - 22 008,26 грн, заборгованості за процентами поточної - 882,85 грн, заборгованості за процентами простроченої - 1 556,10 грн звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк», як солідарного боржника з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року станом на 16 березня 2015 року в сумі 136 850,86 грн, яка складалася з заборгованості за кредитом строкової в розмірі 112 403,65 грн, заборгованості за кредитом простроченої - 22 008,26 грн, заборгованості за процентами поточної - 882,85 грн, заборгованості за процентами простроченої - 1556,10 грн з врахуванням коштів, отриманих при зверненні стягнення на предмет іпотеки; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» понесені судові витрати по 1512,45 грн з кожної (а.с.23-25). 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» із заявою, в якій просила не передавати на примусове виконання виконавчий лист та зобов`язалась погасити заборгованість відповідно до запропонованого нею графіку, а саме: травень 2018 року - 5000,00 грн; червень 2018 року - 3000,00 грн; липень 2018 року - 7000,00 грн; серпень 2018 року - 7000,00 грн; вересень 2018 року - 3000,00 грн; жовтень 2018 року - 5000,00 грн; листопад 2018 року - 6000,00 грн; грудень 2018 року - 9206,96 грн; січень 2019 року - 3000,00 грн; з лютого 2019 року по грудень 2019 року включно по 6000,00 грн (а.с.44). Листом № 51708/544/2018 від 24 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», розглянувши вищезазначену заяву, надав дозвіл не подавати Харківській дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» на примусове виконання виконавчий лист № 644/1299/15-ц про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 68/08-Р від 23 червня 2008 року, укладеному між Акціонерним Банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , до відповідної державної виконавчої служби за умови щомісячного погашення залишку заборгованості за рішенням суду в сумі 144 206,96 грн в строк до 31 грудня 2019 року згідно графіку, викладеному у заяві ОСОБА_1 (а.с.45). В подальшому Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позичальник продовжує не виконувати умови кредитного договору, не дотримується щомісячного графіку погашення кредиту, не провадить погашення процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого за період з 16 березня 2015 року по 12 лютого 2018 року утворилась заборгованість за процентами поточна в сумі 706,50 грн та заборгованість за процентами прострочена - 56 625,92 грн, а всього - 57 332,42 грн. 12 липня 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» збільшив суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення, та просив стягнути за період з 17 березня 2015 року по 08 червня 2018 року заборгованість за процентами поточну в сумі 1982,91 грн та заборгованість за процентами прострочену - 60 172,31 грн, а всього - 62 155,22 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року у справі № 638/4635/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» залишено без задоволення (а.с.53-61, 62-80). З наданих ОСОБА_1 копій квитанцій вбачається, що вона сплачувала відповідні суми в рахунок заборгованості наступним чином: 15 травня 2018 року - 4500,00 грн; 30 травня 2018 року - 500,00 грн; 15 червня 2018 року - 2296,96 грн; 18 червня 2018 року - 1000,00 грн; 12 липня 2018 року - 10 035,35 грн; 01 серпня 2018 року - 5055,00 грн; 31 серпня 2018 року - 2022,00 грн; 14 вересня 2018 року - 1503,00 грн; 01 жовтня 2018 року - 8607,00 грн; 30 листопада 2018 року - 3481,00 грн; 28 грудня 2018 року - 4050,00 грн; 16 січня 2019 року - 11 218,00 грн; 28 лютого 2019 року - 5050,00 грн; 01 квітня 2019 року - 5443,00 грн; 02 травня 2019 року - 2998,00 грн; 31 травня 2019 року - 4497,00 грн; 01 липня 2019 року - 8994,00 грн; 05 серпня 2019 року - 2656,00 грн; 02 вересня 2019 року - 3340,00 грн; 11 листопада 2019 року - 9808,00 грн; 28 грудня 2019 року - 10 101,00 грн; 13 січня 2020 року - 6565,70 грн; 20 лютого 2020 року - 486,00 грн (а.с.47-52). За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Принцип свободи договору, закріплений статтею 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року у справі № 644/1299/15-ц, крім іншого, встановлена загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка станом на 16 березня 2015 року становила 136 850,86 грн. В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою, в якій запропонувала графік погашення заборгованості у добровільному порядку та зобов`язалась погасити заборгованість відповідно до цього графіку, а саме: травень 2018 року - 5000,00 грн; червень 2018 року - 3000,00 грн; липень 2018 року - 7000,00 грн; серпень 2018 року - 7000,00 грн; вересень 2018 року - 3000,00 грн; жовтень 2018 року - 5000,00 грн; листопад 2018 року - 6000,00 грн; грудень 2018 року - 9206,96 грн; січень 2019 року - 3000,00 грн; з лютого 2019 року по грудень 2019 року включно по 6000,00 грн. В свою чергу, листом № 51708/544/2018 від 24 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», розглянувши вищезазначену заяву, надав дозвіл не подавати Харківській дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» на примусове виконання виконавчий лист № 644/1299/15-ц про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 68/08-Р від 23 червня 2008 року, укладеному між Акціонерним Банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , до відповідної державної виконавчої служби за умови щомісячного погашення залишку заборгованості за рішенням суду в сумі 144 206,96 грн в строк до 31 грудня 2019 року згідно графіку, викладеному у заяві ОСОБА_1 . Таким чином, між банком та ОСОБА_1 погоджено і встановлено графік погашення заборгованості, яку визначено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року у справі № 644/1299/15-ц. Строк виконання такого зобов`язання передбачений щомісячними платежами у відповідних розмірах, тому нарахування штрафних санкцій виникає з моменту спливу строку, передбаченого цим графіком. За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), а також в постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), а також Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 757/21050/16-ц (провадження № 61-17790св18), від 8 квітня 2020 року у справі № 339/400/16-ц (провадження № 61-14114св19), від 6 липня 2020 року у справі № 522/16531/17 (провадження № 61-16035св19) та від 12 серпня 2020 року у справі № 757/28275/17-ц (провадження № 61-42409св18). Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. У своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 306/1196/20 (провадження № 61-3627св22), від 04 жовтня 2022 року у справі № 569/17844/13 (провадження № 61-3241св22). Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року у справі № 644/1299/15-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року, загальна сума якої станом на 16 березня 2015 року становила 136 850,86 грн, звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк», як солідарного боржника з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року станом на 16 березня 2015 року в сумі 136 850,86 грн з врахуванням коштів, отриманих при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Тобто, станом на 16 березня 2015 року розмір заборгованості за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року становив 136 850,86 грн. За період з дати набрання чинності вказаним рішенням, ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення заборгованості та станом на 18 травня 2018 року залишок заборгованості складав 109 706,96 грн, що також відображено в розрахунку заборгованості банку, який додано до позову. Заборгованість, розмір якої визначено судовим рішенням, повністю сплачено ОСОБА_1 20 лютого 2020 року. Останнім днем розрахунку як 3% річних, так і інфляційних втрат позивача є день, що передує - 19 лютого 2020 року, що відображено в розрахунку заборгованості, який було додано до позову. Також, як вбачається з графіку погашення заборгованості, ОСОБА_1 мала сплачувати щомісячні платежі наступним чином: травень 2018 року - 5000,00 грн; червень 2018 року - 3000,00 грн; липень 2018 року - 7000,00 грн; серпень 2018 року - 7000,00 грн; вересень 2018 року - 3000,00 грн; жовтень 2018 року - 5000,00 грн; листопад 2018 року - 6000,00 грн; грудень 2018 року - 9206,96 грн; січень 2019 року - 3000,00 грн; з лютого 2019 року по грудень 2019 року включно по 6000,00 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 вносила платежі неповністю за графіком, а саме: 15 травня 2018 року - 4500,00 грн; 30 травня 2018 року - 500,00 грн; 15 червня 2018 року - 2296,96 грн; 18 червня 2018 року - 1000,00 грн; 12 липня 2018 року - 10 035,35 грн; 01 серпня 2018 року - 5055,00 грн; 31 серпня 2018 року - 2022,00 грн; 14 вересня 2018 року - 1503,00 грн; 01 жовтня 2018 року - 8607,00 грн; 30 листопада 2018 року - 3481,00 грн; 28 грудня 2018 року - 4050,00 грн; 16 січня 2019 року - 11 218,00 грн; 28 лютого 2019 року - 5050,00 грн; 01 квітня 2019 року - 5443,00 грн; 02 травня 2019 року - 2998,00 грн; 31 травня 2019 року - 4497,00 грн; 01 липня 2019 року - 8994,00 грн; 05 серпня 2019 року - 2656,00 грн; 02 вересня 2019 року - 3340,00 грн; 11 листопада 2019 року - 9808,00 грн; 28 грудня 2019 року - 10 101,00 грн; 13 січня 2020 року - 6565,70 грн; 20 лютого 2020 року - 486,00 грн. Таким чином, прострочення наявне в наступні періоди: з 01 січня по 16 січня 2019 року - 15 днів на суму 2156,65 грн; з 01 травня по 02 травня 2019 року - 1 день на суму 1445,65 грн; з 01 серпня по 04 серпня 2019 року - 4 дня на суму 2956,65 грн; 01 вересня 2019 року - 1 день на суму 6300,65 грн; з 01 жовтня по 31 жовтня 2019 року - 31 день на суму 14960,65 грн; з 01 грудня по 27 грудня 2019 року - 27 днів на суму 11 152,65 грн; з 01 січня по 12 січня 2020 року - 12 днів на суму 7051,65 грн; з 14 січня по 19 лютого 2020 року - 37 днів на суму 486,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, застосовано частину 2 статті 625 ЦК України, а саме стягнення з неї на користь кредитора трьох процентів річних в розмірі 72,56 грн, сума інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року - 39,92 грн, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь банку. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно визначив, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» має право на відшкодування 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України на загальну суму 112,48 грн. Доводи позивача щодо неправильного розрахунку заборгованості спростовується матеріалами справи, аналіз яких та підтверджений розрахунок на суму 112, 48 грн надано вище в цій постанові. Що стосується стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , як з поручительки, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду які викладено у постанові від 26 січня 2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20) закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. У постанові від 26 січня 2021року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що «наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати». Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення. Колегія суддів зазначає, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2016 році зобов`язання ОСОБА_2 як поручительки сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а відтак позивач, як кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов`язання. Тому, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 910/3077/20, від 02 лютого 2021 року у справі № 570/2309/15-ц (провадження № 61-9226св19). Правильно визначивши суму залишку боргу, однак неправильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для солідарного стягнення з боржниці та поручительки інфляційних втрат та 3% річних в загальному розмірі 112,48 грн. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково щодо солідарного стягнення, відмовлено щодо розміру стягнення заборгованості, судовий збір стягується з боржниці та поручительки лише за подачу позову в сумі 30,42 грн по 15, 21 грн з кожній, тому і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» - задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний Банк «Укргазбанк» 3 % річних від простроченої суми заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 72,56 грн та інфляційних втрат - 39,92 грн, а всього - 112,48 грн за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 та судовий збір за подання позову в сумі 30,42 грн по 15, 21 грн з кожній. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 02 березня 2023 року.