Постанова Львівський апеляційний суд № 450/1012/23

Справа № 450/1012/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б. Провадження № 22-ц/811/1829/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року, у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, В С Т А Н О В И В: в березні 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення на їх користь з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ у загальному розмірі 2 356 грн 39 коп., 3 % річних 23 грн 43 коп., інфляційних втрта 102 грн 89 коп., всього 2 482 грн 71 коп. 05 квітня 2023 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» 2 356 грн 39 коп. основного боргу за спожитий природній газ. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» у видачі судового наказу в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача інфляційних втрат та 3 відсотків річних. Ухвала мотивна тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ухвалу суду оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП», подавши в травні 2023 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» заборгованість за спожитий газ 3 % річних 23 грн 43 коп. та інфляційні втрати 102 грн 89 коп., а також судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення питання про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не враховано, що такі нарахування проведено стягувачем до часу введення в Україні воєнного стану, а саме за період з 26 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року. Відтак, не може бути застосована постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка застосовується з 24 лютого 2022 року. Також не може бути відмовлено у видачі судового наказу з тих підстав, що такі нарахування не можуть бути проведені під час карантину, запровадженого у зв`язку із поширенням коронавірсуної хвороби (COVID-19), адже згідно із Законом України від 17 березня 2020 року N 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» забороняється на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а не відсотків річних та інфляційних втрат. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну слід задовольнити частково, виходячи з такого. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина друга та третя статті 19 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина перша та друга статті 263 ЦПК України). Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (частина перша статті 258 ЦПК України). Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. З матеріалів справи убачається, що звертаючись в березі 2023 року із заявою про видачу судового наказу стягував просив стягнути заборгованість за спожитий природний газ в обсязі 298,07 куб.м. в розмірі 2 356 грн 39 коп., за період з жовтня по листопад 2021 року, а також нараховані на суму заборгованості відсотки річних та інфляційній втрати, за період з 26 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року (а.с. 1-4, 21). Визнаючи право на отримання стягувачем заборгованості за спожитий природний газ, та видаючи в цій частині судовий наказ, суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що їх нарахування заборонено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Проте з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на таке. Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг (далі Закон № 2189-VIII). Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно з пунктами 5 та 10 частини другої статті 6 частиною Закону №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. Частиною першою статті 26 Закону № 2189-VIII визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин за договором про надання житлово-комунальних послуг як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (частина перша статті 26 Закону № 2189-VIII) правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц. Кабінетом Міністрів України 5 березня 2022 року прийнято постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова № 206) абзацом першим та другим пункту 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року (пункт 2 Постанови № 206). Постанова № 206 вперше опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» від 06 березня 2022 року №

49. Згідно із положеннями частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Оскільки заборгованість, яку просить стягнути стягувач виникла за період до введення в Україні воєнного стану, а відсотки річних та інфляційні втрати нараховані за період до 23 лютого 2022 року включно, тобто також до цього моменту, висновки суду про можливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» є невірними. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений процесуальними повноваженнями видавати судовий наказ. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржувана ухвала скасована, а справа надіслана для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом, буде вирішено судом першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» задовольнити частково. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, у касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич