Постанова 4814 № 645/291/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/291/21 Номер провадження 22-ц/814/3464/23Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Бутенко С.Б., при секретарі: Андрейко Я.Г., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. У березні 2021 року від ОСОБА_2 в особі адвоката Штогріної В.С. надійшла зустрічна позовна заява про поділ майна подружжя. Ухвалою суду від 21.05.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження вимоги за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2021 року первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - залишено без розгляду. Розгляд цивільної справи в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - продовжено. Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Фрунзенського районного суду м. Харкова - Октябрському районному суду м. Полтави. З ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2021 року не погодилася ОСОБА_1 та подала на неї 06.02.2023 року апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду. В апеляційній скарзі прохає ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд за територіальною підсудністю до Полтавського апеляційного суду. Апелянт вважає, що при винесенні ухвали суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що в матеріалах вказаної справи відсутні докази щодо належного повідомлення позивача про дату та час судового засідання, а тому суд безпідставно залишив позовну заяву без розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні представники сторін, інші сторони по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 19.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою суду від 26 січня 2021 року слухання цієї справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 21.05.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження вимоги за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 3 серпня 2021 року підготовче провадження було закрито та призначено судовий розгляд. В судове засідання 24 вересня 2021 року позивач та представник позивача не прибули, хоч належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (а.с.4 т.3). Представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з відсутністю представника позивача в м. Харкові, доказів поважності надано не було. В чергове судове засідання 1 листопада 2021 року позивач та представник позивача не прибули, належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (а.с.8 т.3),. Представник позивача надала чергову заяву, якою просила відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку із її занятістю як адвокат, доказів поважності надано не було. В судове засідання 23 листопада 2021 року позивач та представник позивача повторно не прибули, хоч належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (а.с 16-17, 19-20 т.3). Позивач та її представник в котре надали до суду заяви, якими просили відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з відсутністю позивача в м. Харкові, доказів поважності надано не було. Представник відповідача в судовому засідання підтримала позовні вимоги зустрічної позовної заяви та заявила клопотання про залишення первісних позовних вимог без розгляду в зв`язку з повторною неявкою сторони позивача та зловживанням останньою своїми процесуальними правами. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що положенням п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, щ причин, які визнано не поважними. Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. За ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. За правилами п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому, повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом ст.ст. 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду, залежно від того, яке це судове засідання - перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, про те що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. Так, з досліджених судом матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачкою та уповноваженими позивачкою адвокатом неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, до клопотань про відкладення розгляду справи не долучено доказів неявки в судові засідання з поважних причин. Відтак, неявку сторони позивача в судові засідання 24.09.2021 р., 01.11.2021 та 23.11.2021 р. суд правильно визнав повторною, у зв`язку з цим, безпідставною, оскільки стороною не надано підтверджень щодо об`єктивності підстав неявки в судові засідання. Не вчинення позивачем та його представником відповідних дій, передбачених ЦПК України (подання заяви про розгляд справи за його відсутності, проведення судового засідання в режимі відеоконференції, тощо), не свідчить, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням закону. Крім того, нез`явлення позивача до судових засідань без поважних причин, призводить до неможливості розгляду справи у встановлені законом строки та може бути наслідком порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду упродовж розумного строку, оскільки стороною позивача не здійснено дій спрямованих на використання усіх можливих заходів на прийняття участі під час розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. УхвалуФрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови суду виготовлено 22 серпня 2023 року. Головуючий суддя : _______________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ О.Ю. Кузнєцова _________________ С.Б. Бутенко