Постанова 4852 № 160/17604/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 160/17604/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 160/17604/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 30 грудня 2020 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року та не виплаті позивачці компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року; - зобов`язати відповідача виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 160/17604/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Судом зазначено, що заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачці у спірний період нарахування та виплата індексації не здійснювалась. За таких обставин бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною. Також, суд вказав, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю. Не погодившись з рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 160/17604/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у 2016-2017 роках відповідачем призвело б до порушення ст. 51 Бюджетного кодексу України, для виплати індексації в цей період фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Зазначає, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, а отже вимога позивачки про нарахування та виплату їй компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 є передчасною. Крім того, відсутні підстави вважати, що право позивачки на отримання компенсації буде порушене. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді телефоніста міжміської телефонної станції інформаційно-телекомунікаційного центру інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №140 від 16.06.2017 року позивачку виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплату індексації за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року при проведенні розрахунку здійснено не було. Позивачка звернулась із заявою до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року та компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017. Відповідач листом від 11.08.2020 відмовив позивачці у виплаті індексації грошового забезпечення та компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, посилаючись на відсутність підстав для здійснення зазначених дій та відсутність механізму здійснення зазначених виплат особам звільненим з військової служби. Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернулась до суду з відповідним позовом. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). У частині п`ятій статті 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив «Порядок проведення індексації грошових доходів населення». Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 2016 року 103 відсотка). Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За правилами пункту 4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Апеляційний суд зауважує, що у відповідача був обов`язок здійснити нарахування індексації грошового забезпечення позивачки у спірний період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року. Натомість, як правильно досліджено судом першої інстанції, в спірний період нарахування індексації грошового забезпечення позивачки відповідач не здійснював. Колегія суддів зазначає, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19. Отже, доводи відповідача про відсутність у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації позивачці колегія суддів відхиляє. Також, колегія суддів зазначає, що збільшення грошового забезпечення позивачки у спірний період за рахунок збільшення щомісячних премій та за рахунок інших доплат та надбавок, окрім збільшення посадового окладу, не впливає на розмір індексації грошового забезпечення. Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. Стосовно доводів скаржника, що вимога позивачки про нарахування та виплату їй компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року є передчасною. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення). Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців. У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що вимога позивачки про нарахування та виплату їй компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.06.2017 року є передчасною. Тривале неперерахування індексації за минулі періоди сталося у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а тому позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів. Враховуючи наведене, апеляційний приходить вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачці компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 160/17604/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко