Постанова 4873 № 927/33/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 927/33/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання Щербини А.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.06.2023: від прокуратури -Стретович М.О. (прокурор) від позивача: не з`явився від відповідача: Бузина Н.В. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 (повний текст складено та підписано 24.04.2023) у справі № 927/33/23 (суддя Демидова М.О.) за позовом Керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Олишівської селищної ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 54837,83 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод: - №2 від 30.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - №3 від 30.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - №5 від 29.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - №6 від 05.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - №7 від 22.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - №8 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Олишівської селищної ради грошових коштів у сумі 54837,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення, збільшення ціни за одиницю товару та, як наслідок, нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді у даній справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі. Відповідач наголошував, що спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", спірні грошові кошти сплачені позивачем відповідачу на підставі договору та додаткових угод, які відповідали вимогам законодавства на момент їх укладення. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23 позов Керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Олишівської селищної ради Чернігівської області задоволено повністю, а саме: - визнано недійсними додаткові угоди №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"; - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Олишівської селищної ради Чернігівської області грошові кошти у сумі 54837 грн. 83 коп. - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Чернігівської обласної прокуратури 8683 грн. 50 коп. судового збору; - стягнуто з Олишівської селищної ради Чернігівської області (вул. Чернігівська, буд. 3, смт. Олишівка, Чернігівська область, 15575, код 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 8683 грн. 50 коп. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що - прокурором доведено фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", недійсними на момент їх укладення, а тому спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі, то відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними; - внаслідок укладення з порушенням вимог закону спірних додаткових угод з місцевого бюджету селищною радою безпідставно сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 54837,83 грн (342897,4І7 грн - 288059,640 грн) за недопоставлений товар в обсязі 20203,7374 кВт/год (131098,9374 кВт/год- 110895 кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 54 837,83 грн., що документально підтверджується наявними матеріалами справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (15.05.2023 згідно фіскальної накладної, яка долучена до матеріалів апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів: - відсутність у прокурора повноважень звертатись з позовом у даній справі, оскільки прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді; - відсутні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі"; - питання здійснення закупівель можуть перевірятися під час державного фінансового контролю згідно з приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»; - судом першої інстанції неправильно застосовані норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо можливості змінювати ціну за одиницю товару декілька разів не більше ніж на 10%, залежно від коливання ціни товару на ринку протягом дії договору; - обґрунтовуючи необхідність укладання додаткових угод про зміну ціни скаржник надав експертні висновки Харківської торгово-промислової палати та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (hhtps://www.oree.com.ua) і доводив, що суд першої інстанції повинен був прийняти як належні та допустимі докази перераховані висновки, із змісту яких вбачається, що відбувалось коливання ціни на ринку в бік збільшення; - матеріалами справи підтверджуються обставини, що внесення змін до договору про закупівлю було обґрунтованим та документально підтвердженим; - суд не належним чином оцінив експертні висновки Харківської торгово- промислової палати, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, інформацію з веб сайту ДП "Оператор ринку" (hhtps://www.oree.com.ua) з аналізу яких вбачається, що відбувалось коливання ціни електроенергії в бік збільшення; - для збільшення ціни Договору, відповідач кожного разу у відповідності до законодавства України, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, частини шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", умов Договору, зверталось до Олишівської селищної ради із відповідними листами і для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використовувало інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (hhtps://ww.oree.com.ua) та експертні висновки, цінові довідки ТПП; - оспорювані додаткові угоди укладені відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII, забезпечують баланс інтересів сторін; - між TOB "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" та Олишівською селищною радою було правомірно укладено додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару до договору, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України "Про публічні закупівлі"; - зміст додаткових угод до Договору не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, у зв`язку з чим підстави для визнання їх недійсними та стягнення спірних коштів - відсутні. Узагальнені доводи відзиву та пояснень на апеляційну скаргу 13.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Керівника Козелецької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Доводи прокурора у відзиві зводяться до того, що: - закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них; - укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері; - Олишівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель; - недотримання норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необгрунтованого витрачання бюджетних коштів; - виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі; - у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, селищна рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення з відповідача; - Олишівська селищна рада, яка забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, була замовником закупівлі, а також стороною договору, за яким за бюджетні кошти закуплено товар згідно оспорюваних додаткових угод та з його рахунків виділено кошти на оплату за договором, права та охоронювані законом інтереси якого порушено внаслідок укладення додаткових угод та на рахунок якого повинні бути повернуті безпідставно (надмірно) сплачені грошові кошти, має повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах; - наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Олишівської селищної ради та звернення до суду із позовом у даній справі з огляду на незаконне укладення додаткових угод, на підставі яких сплачено бюджетні кошти у надмірній сумі, і невжиттям самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення таких порушень; - ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» під час укладення додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну електроенергії без належного підтвердження наявності коливання ціни після укладання договору та попередніх додаткових угод (в період між їх укладення), у зв`язку з чим останні підлягають визнанню недійсними, а розмір надмірно сплачених коштів в сумі 54 837,83 грн., - стягненню з відповідача в судовому порядку. - експертні висновки Харківської торгово- промислової палати, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії у порівнянні з моментом укладення Договору та з моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже, не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а додаткові угоди № 2-3, 5-8 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за відповідні періоди дії договору; - посилання відповідача на вимоги ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» - є необґрунтованим; - внаслідок укладення з порушенням вимог закону спірних додаткових угод з місцевого бюджету селищною радою безпідставно сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 54837,83 грн (342897,4І7 грн - 288059,640 грн) за недопоставлений товар в обсязі 20203,7374 кВт/год (131098,9374 кВт/год- 110895 кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 54 837,83 грн. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/33/23.Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23. 29.05.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 927/33/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23, розгляд справи призначено на 29.06.2023. 09.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (адв. Бузина Н.В.) надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі № 927/33/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 29.06.2023 об 11 год. 00 хв. Відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (адв. Бузина Н.В.) про проведення судового засідання у справі № 927/33/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. У зв`язку з перебуванням з 19.06.2023 по 02.07.2023 у відпустці судді Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.06.2023, справу № 927/33/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23, ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 29.06.2023. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 29.06.2023 з`явились: - представник скаржника (відповідача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" - в режимі відеоконфереції поза приміщенням суду; - прокурор - в залі суду. Позивач - Олишівська селищна рада Чернігівської області в судове засідання представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема через особистий кабінет в системі «Електронний суд», про що складено відповідну довідку. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників позивача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні 29.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, представник скаржника відмовився від заявленого клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи № 905/1907/21, оскільки відповідна справа розглянута Верховним Судом, про що винесено відповідну постанову від 21.06.2023. Прокурор в судовому засіданні 29.06.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи а вірно встановлено судом першої інстанції, Олишівською селищною радою 16.02.2021 на веб-порталі публічних закупівель розміщено оголошення про застосування переговорної процедури закупівлі електроенергії обсягом 149830 кВт/год за бюджетні кошти на суму 374575,00 грн. Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій визначено переможцем процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів". За результатом переговорної процедури закупівлі 24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (постачальник, відповідач) та Олишівською селищною радою Чернігівської області (споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021. Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Згідно із п. 2.1, 2.2 договору,постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяги - 149830 кВт/год. У п. 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору. За умовами п. 5.1 договору,споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору (у тому числі зміни ціни), що викликані змінами регульованих складових цін (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії ) та/або зміни в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірвання 9без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим та запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не подав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін. Сума договору складає 374575,00 грн з ПДВ. Відповідно до п. 5.2 договору,спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Відповідно до п. 13.4 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗаконуУкраїни "Про публічні закупівлі". У пункті 14.1 договору сторони визначили, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. 24.02.2021 споживач підписав заяву-приєднання до договору (Додаток №1). За доводами прокурора, фактично датою постачання електричної енергії є 01.02.2021. Відповідно до умов Комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору, ціна електричної енергії - 2,50 грн за 1 кВт/год; термін дії договору на умовах пролонгації: діє до 31.12.2021 і може бути пролонгований на 20% від його суми на початок 2022 року. Згідно п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не пізніше 20 числа наступного місяця. У подальшому за ініціативою ТОВ "Енера Чернігів" між відповідачем та позивачем було укладено додаткові угоди, що стосувалися зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання електричної енергії, а саме: - №1 від 19.08.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,714512 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 137989вКт/год (а.с. 54); Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОУС України за липень -1444,05 грн мВт/год (без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 - 1988,79 грн. мВт/год (без ПДВ) та відсоток зміни ціни +37,72%. У примітці до висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. -№2 від 30.08.2021, за умовами якої змінено умови договору з 05.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,950456 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 127293 вКт/год. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 - 1988,79 грн за мВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 09.08.2021- 2240,53 грн за мВт/год. (без ПДВ) та відсоток зміни ціни +12,65%. У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. - №3 від 30.09.2021, якою змінено умови договору з 01.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,20997 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 116691 вКт/год; Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, у якій наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 - 2261,59 грн за мВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 14.09.2021 - 2596,47 грн за мВт/год. (без ПДВ) та відсоток зміни ціни +14,81%. У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. - №5 від 29.10.2021, якою змінено умови договору з 01.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,477980 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 107699 вКт/год; Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 14.09.2021 - 2596,47 грн за мВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 19.10.2021- 2840,05 грн за мВт/год. (без ПДВ) та відсоток зміни ціни +9,38%. У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. - №6 від 05.11.2021, якою змінено умови договору з 04.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,778631 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 99129,8171 вКт/год; Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 03.10.2021 - 2535,12 грн за мВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 19.10.2021- 2840,05 грн за мВт/год. (без ПДВ) у відношенні на середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 28.10.2021 - 3113,44 грн за мВт/год. (без ПДВ) та відсоток зміни ціни. У примітці до висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. - №7 від 22.11.2021, якою змінено умови договору з 01.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 4,110944 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 91116,541 вКт/год; Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 28.10.2021 - 3113,41 грн за мВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 06.11.2021 - 3415,42 грн за мВт/год. (без ПДВ) та відсоток зміни ціни +9,70%. У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. - №8 від 07.12.2021, якою змінено умови договору з 02.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 4,48639 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 83491,40 вКт/год; Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021, у якому наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України станом на 07.11.2021 та за 09.11.2021та відсоток зміни ціни +16,20%. У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер. Як зазначав прокурор у позовній заяві, внаслідок укладання усіх додаткових угод ціна виросла з 2,50 грн до 4,48639 грн. (на 1,98639 грн або на 79,46%).Укладення між сторонами такої кількості додаткових угод про збільшення ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципам публічних закупівель, максимальної економії та ефективності. Прокурор наголошував, що укладення додаткових угод про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом збільшення ціни на електроенергію свідчить про недобросовісність дій відповідача після перемоги на аукціоні та порушення принципів закупівель, визначених Законом. Таким чином, відповідач під час укладення додаткових угод всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни. Замовником, здійснено оплату товару значно за вищою ціною, ніж вони розраховували під час укладення договору. Такі недобросовісні дії відповідача роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів. Сторонами договору на час звернення прокурора до суду, не вжито жодних заходів щодо приведення ціни електроенергії за договором до економічно обгрунтованої. Враховуючи, що внесення змін до спірного договору здійснено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто, належним чином не обґрунтовано та порушує інтереси суспільства та держави в особі Олишівської селищної ради, прокурор звернувся до суду першої інстанції з вимогою про визнання додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 недійсними. Крім того, матеріали справи підтверджують, що на виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано Акти приймання-передачі товарної продукції-активної електричної енергії №3204002ВЦ/32090/1 від 10.03.2021 на суму 39527,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/48439/1 від 12.04.2021 на суму 29395,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ64890/1 від 13.05.2021 на суму 28357,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/81786/1 від 11.06.2021 на суму 22847,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/97395/1 від 12.07.2021 на суму 12335,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/111551/1 від 06.08.2021 на суму 18475,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/129018/1 від 15.09.2021 на суму 16321,91 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/144947/1 від 12.10.2021 на суму 27220,55 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/157729/1 від 05.11.2021 на суму 66050,47 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/175938/1 від 09.12.2021 на суму 85367,04 грн з ПДВ. Учасниками спору не заперечувалось, що позивач повністю розрахувався за поставлену відповідачем на підставі перерахованих вище актів електричну енергію, що підтверджено платіжними документами, наявними у матеріалах справи. Як зазначав прокурор у позові, внаслідок укладення з порушенням вимог закону додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021, якими незаконно збільшено ціну на електричну енергію, з місцевого бюджету Олишівською селищною радою безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 54837,83 грн (342897,4І7 грн - 288059,640 грн) за недопоставлений товар в обсязі 20203,7374 кВт/год (131098,9374 кВт/год- 110895 кВт/год), чим порушено інтереси держави. Таким чином, у разі визнання недійсними спірних додаткових угод, грошові кошти у сумі 54837,83 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та поверненню до бюджету на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено виходячи з первісної ціни у договорі №3204002ВЦ від 24.02.2021 за 1 кВт/год - 2,50 грн. (з ПДВ) та з урахування додаткової угоди №1 від 19.08.2021, згідно якої ціна за 1 кВт/год збільшилась з 01.08.2021 до 2,714512 грн, без урахування додаткових угод №№2-3, та №№5-8. Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано TOB "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (342897,47 грн) за електроенергію за ціною, визначеною з урахуванням додаткових угод та сумою за електроенергію за ціною відповідно до договору № 3204002ВЦ від 24.02.2021 та додаткової угоди № 1 від 19.08.2021 без урахування додаткових угод №№2-3, №№5-8, становить 54837,83 грн з ПДВ (342897,47 грн - 288059,640 грн = 54837,83 грн). Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради Чернігівської області. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27). Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави». При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи. Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18). Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18. У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано повідомлення про підготовку позову в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради, що підтверджено листом №2830вих-22 від 11.11.2022 (а.с. 139). Позивачем не оспорюється факт отримання зазначеного повідомлення прокуратури. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, прокурором подано позов в інтересах держави в особі селищної ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що прокурором вказані вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано в повному обсязі, і враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Олишівської селищної ради, розпорядника коштів місцевого бюджету, зазначення Олишівської селищної ради, як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, також є виправданим. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19 та від 07.04.2021 у справі №917/273/20. Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, прокурор звертався до Олишівської селищної ради з листом №2594вих-22 від 20.10.2022, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також просив зазначити інформацію щодо проведення моніторингу процедури закупівлі та про вжиття відповідних заходів щодо усунення цих порушень. У відповіді на вказаний запит, Олишівська селищна рада листом №743 від 25.10.2022 повідомила прокуратуру про те, що селищною радою не вживались заходи щодо повернення надмірно сплачених коштів за спірним договором, до суду з позовом про повернення коштів не зверталась та звертатися не будуть. За доводами прокурора у позові, вищезазначена відповідь свідчить про неналежне здійснення Олишівською селищною радою дій щодо захисту власних інтересів, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб організаційна-правова форма Олишівської селищної ради - орган місцевого самоврядування. Одним із основних принципів місцевого самоврядування за статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є судовий захист прав місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави в спірних правовідносинах, в особі Олишівської селищної ради, не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів за спірним договором, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор правильно визначив позивача у даній справі, оскільки Олишівська селищна рада є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України. У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженими органами у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень, що в сукупності свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради. Доводи відповідача у цій частині є безпідставними та обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає також, що можливість використання відповідачем спірних коштів, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача безпідставно бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані та безпідставні доводи скаржника про передчасність звернення прокурора з відповідним позовом в інтересах держави в особі позивача. Також, доводи скаржника про те, що питання здійснення закупівель можуть перевірятися під час державного фінансового контролю згідно з приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки з огляду на вищенаведені приписи закону, він не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них. Наведена правова позиція висвітлена також у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" . В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що не заперечувалось учасниками спору, у даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони у п. 13.4 договору погодили, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗаконуУкраїни "Про публічні закупівлі". Отже, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови). Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу країни та Закону України "Про публічні закупівлі". Також, судом першої інстанції вірно встановлено, і що перевірено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між відповідачем та позивачем додаткових угод до договору, якими було збільшено ціну на електричну енергію більш ніж на 10 %, а саме: №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021. ЯК зазначав відповідач, обґрунтуванням укладання додаткових угод послугували надані відповідачем експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021. Суд апеляційної інстанції дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення. У висновках Харківської торгово-промислової палати наведені дані, які фактично не містяить жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії з дати укладання договору (24.02.2021) до моменту підписання додаткових угод та не є документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару. У висновках не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дати укладення додаткових угод та дані про коливання ціни електроенергії на ринку у вказані періоди, а лише наведено середньозважену ціну "на добу наперед" РДН в ОЕС України, середньозважену ціну на РДН в ОЕС України та відсоток зміни ціни. Крім того, у примітці наведених висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно довідковий характер. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені документи не є належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору, і не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, і вказані обставини відповідачем у справі не спростовано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи. . Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови). Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі". Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при укладенні Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, сторонами не дотримано вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ними безпідставно змінено істотні умови договору, при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електроенергії в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни договору як під час розгляду даної справи в суді першої інтанції, так і в суді апеляційної інстанції. При цьому, посилання відповідача на вимоги ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» - визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний ринок «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків і а вказаних ринків визначаються Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких: - розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин); - торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН; - торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР. Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом -ціноутворення «по заявленій (пропонованій) ціні» відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами. За результатами торгів відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники. Згідно п.п.5.5 п.5 розрахунковим періодом за Договором № 3204002 ВЦ від 24.02.2021 є календарний місяць. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про відсутність в наданих відповідачем доказах коливання ціни електроенергії, а Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин прокурором є доведеними фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 недійсними на момент їх укладення, а тому спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні обумовлені законом підстави для визнання їх недійсними відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №№3204002ВЦ від 24.02.2021 - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що недійсність додаткових угод №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19). Відповідно ч.6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням, правил роздрібного ринку (надалі - ПРРЕЕ). Відповідно до п. 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Положенням п. 3.2.1. ПРЕЕ передбачено, що споживач перед укладанням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору. У ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 695 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписами ст. 699 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж". Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на виконання умов договору поставило замовнику (Олишівській селищній раді ) електричну енергію згідно актів приймання-передачі товарної продукції-активної електричної енергії №3204002ВЦ/32090/1 від 10.03.2021 на суму 39527,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/48439/1 від 12.04.2021 на суму 29395,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ64890/1 від 13.05.2021 на суму 28357,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/81786/1 від 11.06.2021 на суму 22847,50 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/97395/1 від 12.07.2021 на суму 12335,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/111551/1 від 06.08.2021 на суму 18475,00 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/129018/1 від 15.09.2021 на суму 16321,91 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/144947/1 від 12.10.2021 на суму 27220,55 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/157729/1 від 05.11.2021 на суму 66050,47 грн з ПДВ, №3204002ВЦ/175938/1 від 09.12.2021 на суму 85367,04 грн з ПДВ. Учасниками спору також не заперечувалась обставина, що позивач повністю розрахувався за поставлену відповідачем на підставі перерахованих вище актів електричну енергію, що підтверджено платіжними документами, наявними у матеріалах справи. В свою чергу, внаслідок укладення з порушенням вимог закону спірних додаткових угод з місцевого бюджету селищною радою безпідставно сплачено відповідачу бюджетні кошти загалом у сумі 54837,83 грн (342897,4І7 грн - 288059,640 грн) за недопоставлений товар в обсязі 20203,7374 кВт/год (131098,9374 кВт/год- 110895 кВт/год), розрахунок якої обгрунтовано здійснено прокурором у позові виходячи з первісної ціни у договорі №3204002ВЦ від 24.02.2021 за 1 кВт/год - 2,50 грн. (з ПДВ) та з урахування додаткової угоди №1 від 19.08.2021, згідно якої ціна за 1 кВт/год збільшилась з 01.08.2021 до 2,714512 грн, без урахування додаткових угод №№2-3, та №№5-8. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримана відповідачем оплата у сумі 54837,83 грн підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, а тому вимоги прокурора в цйі частині є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що станом на момент розгляду спору у даній справі в суді апеляційної інстанції, справа № 905/1097/21 закінчена переглядом Великою Палатою Верховного Суду, про що винесено відповідну постанову від 21.06.2023, в якій викладено висновки наступного змісту: - у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18); - використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади; - оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Вказані висновки Великої Палати узгоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанції у даній справі. З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню, як такі, що доведені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в сукупності, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження. Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі та визнано недійсними додаткові угоди №2 від 30.08.2021, №3 від 30.09.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 05.11.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №3204002ВЦ від 24.02.2021, укладеного між Олишівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Олишівської селищної ради грошові кошти у сумі 54837,83 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 у справі № 927/33/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/33/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано: 09.08.2023. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко С.А. Гончаров