Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/5278/21

21.07.23 22-ц/812/671/23 Провадження № 22-ц/812/671/23 Суддя першої інстанції Кокорєв В.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 20 липня 2023 року м. Миколаїв Справа № 489/5278/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Царюк Л.М., суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Богуславській О.М., за участі позивача - ОСОБА_1 , її представника - Жильцова В.В. , представника відповідача - Іванюк О.Я. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Жильцов Володимир Володимирович , на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кокорєва В.В., повний текст якого складено 03 травня 2023 року, в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги, накладення арешту на майно, В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі - ТОВ «Ніконджитбудсервіс») про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди. Доводи позову обґрунтовувала тим, що вона є наймачем кімнат № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний гуртожиток належить на праві власності та обслуговується ТОВ «Ніконджитбудсервіс». Починаючи з 23 грудня 2020 року відповідач обмежив ОСОБА_1 постачання електричної енергії, мотивуючи це тим, що у неї наявна заборгованість за послуги з оренди кімнати. На думку позивача, справжня причина припинення постачання електричної енергії полягає у тому, що вона неодноразово зверталась до відповідача з заявами в яких просила здійснити перерахунок суми, що підлягає сплаті на підставі того, що разом із нею зареєстрований та мешкає син ОСОБА_4 , який є учасником бойових дій та на підставі пункту 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на 75% знижку за плату за користування житлом та за використані комунальні послуги. На заяви позивача ТОВ «Ніконджитбудсервіс» постійно відповідав відмовою, а в грудні 2020 року взагалі від`єднав від електропостачання. 25 січня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено Договір комплексного обслуговування кімнат АДРЕСА_2 , що є об`єктом права приватної власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс». 04 березня 2021 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та позивачем укладено Договір про надання послуг з управління будинком згідно з яким відповідач зобов`язався забезпечити позивача послугами з утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та поточного ремонту місць загального користування щодо площі, яка знаходиться у користуванні позивача та складає 34,4 м. кв. 04 березня 2021 року між сторонами було укладено Договір по забезпеченню комунальними послугами відповідно до положень якого відповідач взяв на себе зобов`язання по забезпеченню позивача послугами з водопостачання та водовідведення, електропостачання, газу для приготування їжі, розподілу газу та вивозу сміття. Вона вважає, що відповідач не виконує умови Договору по забезпеченню комунальними послугами від 04 березня 2021 року, чим порушує її право передбачене пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не попереджало ОСОБА_1 про припинення постачання електричної енергії. ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не є енергопостачальником чи енергогенеруючою компанією і на момент відключення будинку від мереж електропостачання заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію позивач не мала, ніяких попереджень про відключення будинку від постачання електричної енергії у зв`язку з заборгованістю за сплату спожитої електричної енергії позивач не отримувала. Таким чином, діями ТОВ «Ніконджитбудсервіс» 23 грудня 2020 року незаконно припинено постачання електричної енергії до кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 . Незаконними діями ТОВ «Ніконджитбудсервіс» ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, оскільки відповідач фактично позбавив позивача засобів до існування. ОСОБА_1 не може ні приготувати їжу, ні нормально існувати та задовольняти свої потреби для існування. Протягом тривалого часу позивач страждає від такого свавілля, живе весь час у відчутті безправності і безнадії. Психологічний стан позивача значно погіршився, з`явилися постійні головні болі, вона не може нормально спати та спокійно перебувати вдома. Через постійні нервові навантаження у ОСОБА_1 з`явилася депресія, постійний страх у зв`язку з тим, що невідомо чим закінчаться такі дії відповідача і що вона може втратити житло. Відповідач зробив нестерпним життя позивача. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ТОВ «Ніконджитбудсервіс» відновити постачання електричної енергії до кімнат АДРЕСА_4 , протягом 5 робочих днів з дня ухвалення рішення суду. Стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру плати за комунальні послуги, які надає ТОВ «Ніконджитбудсервіс» ОСОБА_1 , починаючи з 17 квітня 2019 року. 29 вересня 2021 року ТОВ "Ніконджитбудсервіс" звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги, накладення арешту на майно. Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному гуртожитку проживає ОСОБА_1 разом з сином, невісткою та онукою. Тобто, фактично проживає 4 особи, а зареєстровано лише 2 особи ( ОСОБА_5 і її син), та комунальними послугами користується 4 особи, а нарахування оплати здійснюється лише на 2 зареєстрованих осіб. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, але ОСОБА_1 ігноруючи вимоги законодавства починаючи з вересня 2018 року і по грудень 2020 року не сплачувала в повному обсязі за спожиті нею та її родиною житлово-комунальні послуги. Тому, за період з 01 вересня 2018 року по 01 грудня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість з оплати за послуги з постачання електричної енергії у розмірі 13 805.74 грн, води та водовідведення - 5 605.30 грн, газу для приготування їжі - 848.44 грн, вивіз твердих побутових відходів - 801.00 грн, за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території - 3 441.64 грн. ОСОБА_1 та її родина в установленому законом порядку не відмовлялися від надання послуг ТОВ «Ніконджитбудсервіс», доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, які б давали підстави для звільнення від їх оплати, ОСОБА_1 не надано. Стосовно пільг по оплаті за житлово-комунальні послуги ТОВ «Ніконджитбудсервіс» зазначає, що не надає пільги учасникам бойових дій та не має жодного відношення до оформлення та надання пільг сину ОСОБА_1 та не повинно робити ніяких перерахунків. Крім того, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не вчинило жодних протиправних дій стосовно припинення постачання електричної енергії ОСОБА_1 . Остання жодного разу не зверталася з заявою про відсутність електричної енергії та не надала доступу до кімнат в яких проживає, для обстеження і виявлення причини відсутності електричної енергії, можливості провести роботи з усунення виявлених неполадок у разі відсутності електричної енергії, якщо вона дійсно відсутня. Крім того, ОСОБА_1 не викликала працівника ТОВ «Ніконджитбудсервіс» для складення та підписання акту-претензії, а лише сама собі придумала, що навмисно їй припинили постачання електричної енергії до кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 . Посилаючись на викладене, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги, а саме: за електричну енергію - 13 805.74 грн, за воду та водовідведення - 5 605.30 грн, за газу для приготування їжі - 848.44 грн, за вивіз твердих побутових відходів - 801.00 грн, за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території - 3 441.64 грн. З метою забезпечення зобов`язання накласти арешт на все майно відповідача. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2021 року первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі- АТ «Миколаївобленерго») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»). Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги та накладення арешту на майно задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 01 грудня 2020 року з оплати за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 24 502.12 грн, в тому числі: за спожиту електричну енергію - 13 805.74 грн, воду та водовідведення - 5 605.30 грн, газ для приготування їжі - 848.44 грн, вивіз твердих побутових відходів - 801 грн, за утримання будинку та прибудинкової території (кв. плата) - 3 441.64 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 .. Рішення суду щодо відмови у первісному позові мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, які б підтверджували те, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» вчинило протиправні дії з відключення від постачання електричної енергії кімнат № НОМЕР_1, АДРЕСА_6 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (зокрема, не надано копій будь-яких актів, які б підтверджували факт припинення електропостачання). ОСОБА_1 не зверталася з заявою про відновлення постачання електричної енергії для отримання відповіді про причини відсутності електричної енергії (до позовної заяви додала лише копії заяв, що стосуються перерахунку суми та надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг). ОСОБА_1 не запрошувала працівників ТОВ «Ніконджитбудсервіс» або АТ «Миколаївобленерго» чи ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» для обстеження та виявлення і усунення причин відсутності електричної енергії у кімнатах № НОМЕР_1, АДРЕСА_6 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не є суб`єктом, який призначає пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Суд враховує, що ОСОБА_4 (сину ОСОБА_1 ) здійснювалося нарахування пільг у грошовій готівковій формі з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року. ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати вартість спожитих житлово-комунальних послуг в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що працівниками ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не було вчинено протиправних дій (бездіяльності), які б могли вплинути на стан здоров`я ОСОБА_1 , завдати їй моральних страждань або приниження. Суд приходить до висновку, що грошові кошти в якості компенсації моральної шкоди з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на користь ОСОБА_1 стягненню не підлягають у зв`язку з відсутністю неправомірних рішень, дій чи бездіяльності працівників ТОВ «Ніконджитбудсервіс», а як наслідок і відсутність в останнього обов`язку здійснювати компенсацію моральної шкоди. Щодо задоволення зустрічного позову, то суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 були надані послуги згідно з Договором про надання послуг з управління будинком від 04 березня 2021 року, Договором по забезпеченню комунальними послугами від 04 березня 2021 року, Договором № НОМЕР_1, АДРЕСА_6/5 комплексного обслуговування в будинку-гуртожитку, що є об`єктом права приватної власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс» від 25 січня 2021 року, а ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по сплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2018 року по 01 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_5 . Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» підлягає стягненню заборгованість з оплати за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 24 502.12 грн. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Жильцов В.В. , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в поданому зустрічному позові не навів обґрунтованих доказів виникнення заборгованості, не надано жодних підтверджуючих документів, які свідчили б про правильність нарахування коштів, які відповідач вимагає стягнути з Позивача за зустрічним позовом. Згідно до рішення суду з ОСОБА_1 стягнуто 13 805.74 грн, але суд першої інстанції не посилається на будь-які наявні письмові докази, які свідчили б про обґрунтованість та правильність відповідних нарахувань. Відповідачем не наведено посилань на нормативні документи, які встановлюють тарифи на послуги з найму житла, методику розрахунку відшкодування комунальних послуг, у випадку відсутності у мешканців гуртожитку засобів обліку комунальних послуг. Скаржник під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово наголошував на необхідності проведення звірки взаєморозрахунків та необхідності надання їй часу на отримання довідки від банківської установи на підтвердження здійснення платежів по компенсації комунальних послуг. Виходячи з вимог чинного законодавства, щодо зобов`язання наймача кімнати у гуртожитку сплачувати компенсацію вартості комунальних послуг, такі зобов`язання є різновидом грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 15 Примірного положення про користування гуртожитками затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, зазначено, що: «Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі). З вищевикладеного вбачається, що плата за проживання в гуртожитках повинна включати в себе й вартість комунальних послуг. Варто зазначити, що скаржник протягом зазначеного періоду сплачувала плату за найм житла, про що неодноразово наголошувала під час розгляду справи судом першої інстанції. Також на підтвердження здійснення платежів на користь відповідача свідчить й довідка видана ОСОБА_1 , Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 05 травня 2023 року № B2F7M3VKT39SAM14. Зазначена довідка містить інформацію про здійсненні розрахунки між ОСОБА_1 та ТОВ «Ніконджитбудсервіс». Зазначений доказ не був направлений до Ленінського районного суду м. Миколаєва так як, судом першої інстанції не було задоволено клопотання про проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами. З вищевказаної довідки вбачається, що позивач протягом 2019-2020 років вносила плату за найм житла та відшкодування вартості комунальних послуг, але відповідачем при подачі зустрічного позову зазначені суми умисно не були позначенні, чим суд першої інстанції був введений в оману й в результаті ухвалив неправосудне рішення. Зазначені обставини свідчать про грубе порушення прав Позивача, що не було належним чином досліджено судом першої інстанції. ТОВ «Ніконджитлобудсервіс» надало відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначало, що вважає аргументи, наведені в апеляційній скарзі є безпідставними, та не обґрунтованими. Судом було винесено рішення виходячи із наявних у матеріалах справи доказів. Крім того протягом тривалого розгляду справи ОСОБА_1 не цікавилась правильністю розрахунків по житлово-комунальним послугам. Вона ніколи не заперечувала, та не виказувала сумнівів про правильність нарахувань, а значить вона добре знала, що вони вірно зроблені. Єдине, на чому вона настоювала, та про це стверджувала протягом розгляду справи, що навмисно не сплачувала, бо ТОВ «Ніконджитлобудсервіс» не дало їй пільги, які гарантувала держава для її сина, як учасника бойових дій. Тобто ОСОБА_1 визнавала у суді першої інстанції свої борги по житлово-комунальним послугам, та не сумнівалась у правильності розрахунків, тому що знала, що все правильно обраховано. З 12 серпня 2021 року до 21 квітня 2023 року, тобто протягом 1 року і 8 місяців, від ОСОБА_1 не надійшло жодних клопотань про проведення звіряння, про сумніви правильності нарахувань. Отже, до моменту подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не сумнівалась у правильності наданих до суду розрахунків вартості житлово-комунальних послуг. Порядок надання (забезпечення), утримання заборгованості регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Але, в супереч умовам договору найму ОСОБА_1 не сплачувала за житлово-комунальні послуги, а платила лише за оренду кімнати (про що і зазначено у її апеляційній скарзі). І в судових засіданнях суду першої інстанції сама стверджувала, що не платила за житлово-комунальні послуги, тому що відповідач не надав їй пільги. Натомість, під час розгляду справи, в судовому засіданні було з`ясовано, що пільги були отримані її сином в монетизованій формі, тобто органи соціального захисту населення кошти перераховували її сину на його особисту банківську картку. Відповідач звертає увагу суду, що в суді першої інстанції вирішувалось питання щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а не за найм житла і суд першої інстанції безпосередньо дослідив докази та виніс рішення по суті. Окрему увагу суду відповідач просить звернути до порядку взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Ніконджитлобудсервіс». Відповідач здійснює нарахування по оплаті за найм житла ОСОБА_1 у відповідності до умов укладеного договору. Повідомлення про розмір орендної плати надаються орендарям під підпис, або направляються рекомендованим листом, в тому разі і ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «Ніконджитлобудсервіс» один раз на рік проводить звіряння розрахунків з орендарями по розрахунках, та про що складаються відповідні акти. Отже з вищенаведеного, та з матеріалів наявних в справі можна дійти висновку, що Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено законне та обґрунтоване рішення, за матеріалами (доказами) наявними у матеріалах справи. На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач здійснює обслуговування гуртожитку, а мешканці оплачують витрати в т. ч. на комунальні послуги. Представником відповідача надано копії договорів укладених між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та постачальниками житлово-комунальних послуг (договору від 22 січня 2016 року № 184 про надання послуг по вивезенню та контейнерному збору твердих побутових відходів і додаткової угоди до нього, договору від 01 серпня 2018 року та від 01 серпня 2019 року № 144 про виконання робіт з дезінсекції договорених об`єктів; від 01 квітня 2017 року про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (гуртожитків); від 04 вересня 2009 року № 44/2977 про постачання електричної енергії; від 01 січня 2011 року № А/4739 на постачання питної води та приймання стічних вод, акту від 17 травня 2018 року № 293 повторної перевірки та прочистки вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків). З копії акту про встановлення факту виконання технічних умов для встановлення внутрішньо будинкового індивідуального лічильнику з обліку електричної енергії від 30 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , яка мешкає в кім. № НОМЕР_1, АДРЕСА_6 , що знаходяться на 5 поверсі будинку-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , не виконала технічні умови для встановлення індивідуального лічильника з обліку електричної енергії, а саме не здійснено підключення кабелю живлення до електричних мереж гуртожитку. Працівники ТОВ «Ніконджитбудсервіс» склали акт від 31 березня 2022 року про те, що 31 березня 2022 року під час контрольного знімання показів індивідуальних внутрішньо будинкових лічильників обліку електричної енергії виявлено, що гр. ОСОБА_1 самостійно здійснено підключення кабелю живлення електричних мереж гуртожитку, від кімнат № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходяться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в яких вона мешкає. З копії відповіді Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення від 22 березня 2023 року № 646/09.02-10 вбачається, що ОСОБА_4 здійснювалося нарахування пільг у грошовій готівковій формі згідно з поданою особисто заявою та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» (зі змінами) з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року. Інформація надана станом на 31 грудня 2022 року. З наданого представником відповідача розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 01 грудня 2020 року: з оплати за постачання електричної енергії у розмірі 13 805.74 грн, води та водовідведення - 5 605.30 грн, газу для приготування їжі - 848.44 грн, вивіз твердих побутових відходів - 801.00 грн, за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території - 3 441.64 грн, а всього на загальну суму в розмірі 24 502.12 грн. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII. За вимогами статті 12 цього Закону № 2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Ціна послуги, порядок оплати послуги, права і обов`язки сторін, а також відповідальність сторін за порушення договору є істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги. Отже, нарахування та оплата житлово-комунальних послуг здійснюється виходячи з умов договору про надання відповідних послуг, укладеного між споживачем та виконавцем/управителем багатоквартирного будинку, та вимог чинного законодавства. У статтях 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком виконавця є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договорів. Як встановлено судом першої інстанції позивач за зустрічним позовом у цій справі є власником житлового будинку, якій уповноважений надавати послуги, зокрема, з постачання електричної енергії, води та водовідведення, газу для приготування їжі, вивозу твердих побутових відходів, послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також з організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладання договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від відповідача оплати наданих послуг, виконавцем яких є позивач за зустрічним позовом. Між сторонами було укладено договір комплексного обслуговування в будинку -гуртожитку, що є об`єктом права приватної власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс» від 25 січня 2021 року № НОМЕР_1, АДРЕСА_6/5, де позивач за зустрічним позовом виступає наймодавцем та виконавцем по забезпеченню житлово-комунальних послуг в комплексі до кімнат № НОМЕР_1, АДРЕСА_6 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_1 з членами родини з 2003 року. В цьому договору переліченні послуги, які надаються власником будинку, зокрема: На послуги з централізованого водопостачання, на послуги з централізованого водовідведення, електричної енергії, газу для приготування їжі, розподілу газу, вивозу сміття. Сторони не заперечували, що зазначені послуги надавалися з часу проживання ОСОБА_1 в зазначених житлових приміщеннях. На виконання зобов`язань щодо надання комунальних послуг між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» були укладені договори з постачальниками таких послуг, а саме, договори: від 22 січня 2016 року № 184 про надання послуг по вивезенню та контейнерному збору твердих побутових відходів і додаткової угоди до нього; від 01 серпня 2018 року та від 01 серпня 2019 року № 144 про виконання робіт з дезінсекції договорених об`єктів; від 01 квітня 2017 року про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (гуртожитків); від 04 вересня 2009 року № 44/2977 про постачання електричної енергії; від 01 січня 2011 року № А/4739 на постачання питної води та приймання стічних вод. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов`язання. Такі ж положення щодо обов`язку споживача сплачувати кошти за отримані житло-комунальні послуги закріплено у статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Свобода договору, закріплена у статтях 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. Як встановлено судом, та не оспорюється самою ОСОБА_1 , вона користувалася вказаними послугами, чим підтвердила свою згоду на їх отримання, що і призвело до виникнення між нею та позивачем договірних відносин, які регулюються цивільним законодавством. Встановивши, що відповідач за зустрічним позовом, як наймач кімнат № НОМЕР_1, АДРЕСА_6, отримує та користується наданими ТОВ «Ніконджитбудсервіс» послугами, але не сплачує за них, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є передчасними, оскільки тарифи є необґрунтованими та не можуть застосовуватись для нарахування оплати за надані послуги, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з наступного. За загальним правилом частини 1 статті 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги. Суд під час розгляду справи виходив з того, що плата за комунальні послуги обраховується за тарифами, які обраховані ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на підставі тарифів та послуг встановлених уповноваженими законом державними органами та органами місцевого самоврядування. Ці тарифи ОСОБА_1 не оскаржувалися, а тому підлягають виконанню останньою. Такі тарифи нечинними не визнавались, відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів на спростування наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а так само не надано доказів щодо неотримання таких послуг. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною. Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Також аргументи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 сплачувала своєчасно плату за найм житла, у розмір якої входила оплата й комунальних послуг, колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на те, що будь-яких доказів на підтвердження таких доводів матеріали справи не містять. Посилання скаржника на довідку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 05 травня 2023 року № B2F7M3VKT39SAM14, яка не була надана суду першої інстанції та не була досліджена як на доказ, що може свідчити про сплату житлово-комунальних послуг, є безпідставними оскільки цей доказ відсутній в матеріалах справи. Отже твердження у скарзі про те, що відповідач за зустрічним позовом протягом 2019-2020 років вносила плату за найм житла, куди була включена й оплата комунальних послуг не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами у справі. З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог зустрічного позову. В прохальній частині апеляційної скарги міститься вимога про скасування рішення суду першої інстанції в цілому. Між тим обґрунтування скарги не містять будь-яких доводів щодо незгоди скаржника з рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову та в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову, а тому апеляційний су вважає, що скаржник погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині. Не заперечував цих обставин й представник ОСОБА_1 - адвокат Жильцов В.В. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої інстанції по суті вирішення первісного та зустрічного позовів та не дають підстав вважати, що ним порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Жильцов Володимир Володимирович , залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 21 липня 2023 року.