Постанова 4813 № 522/19739/20

Номер провадження: 22-ц/813/4122/22 Номер справи місцевого суду: 522/19739/20 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Дочірнього підприємства «СК-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Абухіна Р.Д. 03 червня 2021 року у м. Одеса, - встановила: У листопаді 2020 року ДП «СК-Сервіс» звернулось до суду із позовом, у якому просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 28.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 19 538,73 грн.; стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Даний будинок знаходиться на балансі ДП «СК-Сервіс». Відповідач, всупереч вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не сплачує вартість спожитих комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 19 538,73 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Рішенням Приморського районного суду м.?Одеси від?03 червня?2021 року позовні вимоги ДП «СК-Сервіс» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «СК-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 28.10.2019 року по 30.09.2021 року в сумі 19 538,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «СК-Сервіс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту набуття права власності та по теперішній час ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися належним їй нерухомим майном, оскільки у вищевказаній квартирі проживає особа, яка володіла квартирою до набуття права власності на неї ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а саме - ОСОБА_2 , разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . На думку апелянта, саме ці особи наразі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачами комунальних послуг, що надаються за вищевказаною адресою. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що Дочірнє підприємство «СК-Сервіс» було зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.07.2008 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію юридичної особи бланк серія А01 № 505822. Згідно із Статутом ДП «СК-Сервіс», затвердженим загальними зборами засновників 20.06.2008 року, основними видами його діяльності є надання комунальних послуг, надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг з управління будинками (балансоутримання) тощо. За Актом приймання-передачі від 27.10.2008 року ДП « СК-Сервіс» прийняло на баланс 18-ти поверховий 3-х секційний жилий будинок з вбудованими приміщеннями об`єктів обслуговування, офісними і розважальними центрами, підземною автостоянкою за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснює його утримання і надання комунальних послуг. Згідно Дозволу Головного управління держпраці в Одеській області № 426.17.51 від 11.09.2017 року та Ліцензії № 289/А-2017 від 14.04.2017 року, ДП «СК-Сервіс» здійснює експлуатацію газовикористовуючого обладнання, займається виробництвом та постачанням теплової енергії. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії та номер: 890, виданого 28.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2020 року за№ 203829439. Відповідно до розрахунку ДП «СК-Сервіс», сума заборгованості ОСОБА_1 за спожиті послуги з централізованого опалення, утримання будинку та прибудинкової території та постачання холодної води в період з 28.10.2019 року по 30.09.2020 року становить 19 538,73 грн. Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені угодою сторін. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Як вбачається зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать житлові послуги (утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами). Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно пункту 7 частини третьої статті 8 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не, може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду № 211/3347/18 від 25.03.2020 року та №201/9729/18 від 22.01.2020 року. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Як вірно зазначено судом першої інстанції, на час розгляду справи ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що не спростовується сторонами по справі. Суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 після набуття права власності на квартиру, до якої надаються житлово-комунальні послуги відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 28.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Алькор Інвест», не користується зазначеним житлом, оскільки в даній квартирі проживає особа та члени її сім`ї, яка володіла спірним майном до набуття права власності на нього ТОВ «ФК «Алькор Інвест», оскільки доказів даних тверджень суду не надано. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень, та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн., оскільки визначений адвокатом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за понад рік розгляду справи у суді; ціною позову та значенням справи для сторони, сплатою судових зборів за подання заяв про витребування доказів. З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ДП «СК-Сервіс» є обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що апелянт позбавлена можливості користуватися належним їй нерухомим майном, оскільки у квартирі проживає особа, яка володіла нею до набуття права власності на неї ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а саме - ОСОБА_2 , разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . На думку апелянта, саме ці особи наразі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачами комунальних послуг, що надаються за вищевказаною адресою. Колегія суддів зауважує, що статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є такі: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата спожитих житлово-комунальні послуг. У відповідності до змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У цій справі ДП «СК-Сервіс» фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати з його утримання, а відповідачка, яка є власником квартири у цьому будинку, не відмовлялась від житлово-комунальних послуг, отримувала їх і не оплачувала їх вартість. Таким чином, непроживання відповідачки у квартирі, яка належить їй на праві власності, не звільняє останню від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг, які були надані ДП «СК-Сервіс». Вказане кореспондується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 р. у справі № 757/29813/17-ц. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м.?Одеси від?03 червня?2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.?Одеси від?03 червня?2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе