Ухвала КАС ВС № 990/139/23

УХВАЛА 17 липня 2023 року м. Київ справа №990/139/23 адміністративне провадження №П/990/139/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: 13.07.2022 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України (далі також ВРУ, відповідач), у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 13.01.2023 №2891-ІХ «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_1 » (далі також спірна, оскаржувана постанова). Позивач також просить залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Президента України, Службу безпеки України та Державну міграційну службу України. Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частинами першою, другою, п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За визначенням понять, наведених у частині першій статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17). Предметом оскарження у цій справі є постанова Верховної Ради України від 13.01.2023 №2891-ІХ, якою відповідно до пункту 4 частини другої статті 81 Конституції України постановлено припинити достроково повноваження народного депутата України ОСОБА_1 , обраного в одномандатному виборчому окрузі №159, Сумська область, у зв`язку з припиненням громадянства України. Отже для з`ясування питання про те, у межах якого строку повинно здійснюватися звернення до адміністративного суду з цим позовом, необхідно встановити, чи належить діяльність народних депутатів України до публічної служби у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи відноситься така діяльність до діяльності на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах. Питання класифікації посад в органах державної влади та критерії їх розмежування за типами на політичні, адміністративні та патронатні зачіпались, зокрема, в Указах Президента України від 14.04.2000 №599/2000, яким затверджено Стратегію реформування системи державної служби в Україні, та від 05.01.2005 №1/2005, яким схвалено Концепцію розвитку законодавства про державну службу (далі також Стратегія, Концепція відповідно). У схваленій Главою держави Концепції, розділ 3 якої окреслює основні проблеми правового характеру у сфері державної служби та шляхи їх законодавчого врегулювання, вказано на розмежуванні політичних та адміністративних посад у державній службі з огляду на порядок призначення та звільнення, характер повноважень та відповідальності осіб, що займають такі посади. При цьому, зазначено, що за Основним Законом України державна політика, шляхи її реалізації визначаються Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України відповідно до конституційних повноважень, а органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У Стратегії, затвердженій Президентом України, зазначено, що на основі класифікації посад в органах державної влади за змістом і характером діяльності, способами призначення та надання повноважень доцільно законодавчо визначити такі типи посад: політичні; адміністративні; патронатні. До політичних посад мають бути віднесені посади Прем`єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України та деякі інші посади, статус яких як політичних буде визначено законами України. Особи, які займатимуть політичні посади, повинні зосередитися на визначенні урядової політики, розв`язанні стратегічних проблем економічного і соціального розвитку суспільства та відповідної сфери управління і з цією метою мають бути звільненими від щоденних адміністративних справ та управління персоналом. Ці посади не повинні відноситися до категорій посад державних службовців, передбачених Законом України «Про державну службу», дія якого має поширюватися на них у частині, що не суперечитиме відповідним законам України. Дійсно, на народних депутатів України не поширюється дія Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», про що зазначено у пункті 7 частини третьої статті 3 вказаного Закону. Водночас статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами визначає Закон України від 17.11.1992 №2790-XII «Про статус народного депутата України». Цей же Закон встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень (преамбула до Закону). За нормами статті 1 Закон України «Про статус народного депутата України» народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. У частині першій статті 75 та частині першій статті 76 Конституції України закріплено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п`ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років. Надаючи офіційне тлумачення положень статті 75 Конституції України, Конституційний Суд України у пункті 1 резолютивної частини Рішення №17-рп/2002 від 17.10.2002 зазначав, що положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Колегія суддів звертає увагу й на приписи абзаців першого, сьомого пункту 37 частини першої статті 1 Закону України від 06.12.2019 №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», за змістом яких народні депутати України відносяться до національних публічних діячів (фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років в Україні визначні публічні функції). Вищевикладене засвідчує, що народний депутат України за своїм конституційно - правовим статусом є представником Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України, відноситься до національних публічних діячів й виконує визначні публічні функції, спільно з іншими народними депутатами реалізує повноваження Верховної Ради України як колегіального органу державної влади, який за Основним Законом України визначає державну політику та шляхи її реалізації, діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це дає підстави стверджувати, що народний депутат України є особою, яка обіймає державну політичну посаду в державному колегіальному органі - Верховній Раді України, а тому його діяльність охоплюється наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України поняттям публічної служби. Тому, беручи до уваги зміст оспорюваної позивачем постанови ВРУ, суд вважає, що у цьому випадку для звернення до суду повинен застосовуватись вказаний у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк. Постанова Верховної Ради України від 13.01.2023 №2891-ІХ «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_1 », яка оскаржується, оприлюднена відповідачем у Голосі України від 17.01.2023 - № 11 та Офіційному віснику України від 27.01.2023 - 2023 р., № 7, стор. 9, стаття 549, код акта 116185/2023. Разом з тим, позовна заява подана представником позивача адвокатом Лещенком О.В. безпосередньо до канцелярії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду лише 13.07.2023, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку для вчинення такої процесуальної дії. Дослідженням змісту позовної заяви встановлено відсутність у ній жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду. Представник позивача вказує лише на те, що спірна постанова ВРУ ОСОБА_1 не надавалась та не надсилалась, а про її існування останній дізнався з засобів масової інформації. Поряд із цим такі обставини не конкретизуються й не зазначається, коли саме та з яких засобів масової інформації позивач дізнався про оскаржувану ним постанову, а отже й про порушення своїх прав. Доказів на підтвердження цих обставин не надається. Будь - яких інших аргументів з приводу строку звернення до суду не наводиться. У зв`язку із цим з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. До того ж, всупереч вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позову не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску цього строку. За правилами частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Окрім цього позовна заява не відповідає вимогам пункту 11 частини п`ятої статті 160 та частині першій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки: у позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; заявляючи вимогу про залучення до участі у справі третіх осіб: Президента України; Служби безпеки України; Державної міграційної служби України, до позовної заяви не додано її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частин першої, другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За наведеного, позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови належить залишити без руху та надати десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку, приведення позовної заяви у відповідність вимогам пункту 11 частини п`ятої статті 160 та частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 122, 123, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ : Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху. Встановити позивачу десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк для подання до Касаційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду та для усунення інших недоліків позовної заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя Н.В. Коваленко