Постанова КАС ВС № 320/17029/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Київ справа № 320/17029/24 адміністративне провадження № К/990/28479/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Єзерова А.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, постановлену у складі судді Жука Р.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Безименної Н.В. (доповідач), Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю., у справі за позовом Київської міської державної адміністрації до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Піар-Лайн», про визнання протиправним та скасування рішення та дозволів, УСТАНОВИВ: I. ІСТОРІЯ СПРАВИ I.I. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року Київська міська державна адміністрація (далі - також КМДА, позивач) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - також Виконавчий комітет, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Піар-Лайн» (далі - також ТОВ «Піар-Лайн», Товариство, третя особа), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 07 лютого 2023 року № 17/15 «Про оформлення ТОВ «Піар-Лайн» дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Ірпінь» і виданих на його підставі дозволів (далі - також спірне, оскаржене рішення). І.ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 30 вересня 2024 року, якою позовну заяву залишив без розгляду на підставі норм частини четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відлік строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень процесуальний закон пов`язує з виникненням відповідних підстав, що надають йому право на таке звернення, й встановлює для вчинення зазначених дій спеціальний строк, який, у випадку його пропуску, може бути поновлений лише за наявності поважних причин.

4. Взявши до уваги з`ясовані у справі обставини, суд констатував, що позивач був обізнаний як про існування спірного у цій справі рішення, так і про обставини його прийняття відповідачем ще у серпні 2023 року у зв`язку з ухваленням рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 320/4275/21, в якому такі обставини були відображені.

5. За висновком суду першої інстанції, позивач, починаючи з дня ухвалення зазначеного судового рішення, мав реальну можливість звернутися до суду з цим позовом з дотриманням встановленого для цього строку.

6. В оскарженій ухвалі суд звертав увагу на те, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не містила жодного обґрунтування, пов`язаного з існуванням обставин об`єктивного і непереборного характеру, які могли б свідчити про неможливість подання позовної заяви своєчасно та у визначені законом терміни. Суд також зауважив, що будь-яких пояснень стосовно обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, останнім під час розгляду справи не надано.

7. За наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску зазначеного строку та підстав для його поновлення й застосував процесуальні наслідки, передбачені нормами частини четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

8. За результатами апеляційного перегляду справи Шостий апеляційний адміністративного апеляційний суд ухвалив постанову від 17 червня 2025 року, якою постановлену судом першої інстанції ухвалу залишив без змін. I.III. Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суди з`ясували, що виконавчий комітет Ірпінської міської ради, розглянувши на позачерговому засіданні, проведеному 07 лютого 2023 року, включене до порядку денного питання про оформлення ТОВ «Піар-Лайн» дозволу на розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Ірпінь, прийняв рішення № 17/15 «Про оформлення ТОВ «Піар-Лайн» дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Ірпінь». 11. 07 лютого 2023 року на офіційному вебсайті Ірпінської міської ради була розміщена інформація про прийняття оскарженого рішення.

12. На підставі зазначеного рішення 15 лютого 2023 року третій особі були видані відповідні дозволи на розміщення об`єктів зовнішньої реклами, а 16 лютого 2023 року укладено Договір № 99-р про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій, між Комунальним підприємством «Управління благоустрою міста» Ірпінської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піар-Лайн».

13. Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору КП «Управління благоустрою міста» передає, а Користувач ТОВ «Піар-Лайн» приймає у тимчасове користування місця, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Ірпеня, для розташування спеціальних конструкцій, згідно з Додатком №1, який є невід`ємною частиною цього договору, на підставі акту приймання-передачі.

14. Згідно з пунктом 1.2 Договору під тимчасовим користуванням Сторони розуміють тимчасове платне використання Користувачем місць з метою: - встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, що знаходяться у користувача на законних підставах; - використання спеціальних конструкцій у формах, відповідно до чинного законодавства; - обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання у належному стані, наклеювання рекламоносіїв, тощо).

15. Договір укладено строком з 01 березня 2023 року по 31 грудня 2023 року (пункт 2.1 Договору). Плату та розмір плати за Договором визначено в розділі 3 Договору. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

16. Вважаючи, що дія спірного рішення поширюється не лише на територію, підвідомчу Ірпінській міський раді та її виконавчим органам, а також стверджуючи, що видані на підставі такого рішення дозволи фактично охоплюють територію міста Києва, КМДА наполягала на протиправності вказаного рішення, яке, на її думку, порушило права територіальної громади міста і створило перешкоди для реалізації наявних у позивача повноважень у сфері спірних правовідносин, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом. III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).

18. В обґрунтуванні наведених підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, позивач покликається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що про порушення прав та інтересів, з метою захисту яких він звернуся до суду з цим позовом, КМДА дізналась ще 08 серпня 2023 року у зв`язку з ухваленням судового рішення у справі № 320/4275/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар-Лайн» до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарафан», Київська обласна державна адміністрація, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, про визнання протиправною та скасувати вимоги від 29 березня 2021 року про демонтаж об`єктів зовнішньої реклами та зобов`язання Управління з питань реклами надалі утриматися від здійснення обстежень та прийняття рішень про демонтаж рекламних засобів до моменту встановлення відповідно до вимог чинного законодавства зовнішніх меж міста Києва.

19. З цього приводу скаржник зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, ухвалене у вищезгаданій справі, набрало законної сили після її апеляційного перегляду Шостим апеляційним адміністративним судом та ухвалення цим судом постанови від 07 лютого 2024 року, яка була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 лютого 2024 року.

20. Скаржник вважає, що у зв`язку з наведеним та з огляду на наявні у апеляційного суду повноваження за результатом апеляційного перегляду справи, обставини, встановлені у рішенні суду першої інстанції у справі № 320/4275/21, а також викладені у такому рішенні висновки по суті спору, не були остаточними до моменту набрання ним законної сили.

21. У касаційній скарзі наголошується, що лише з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по суті спору у справі № 320/4275/21 та набрання нею законної сили КМДА мала змогу достовірно стверджувати про порушення прав територіальної громади міста Києва на вільне розпорядження земельними ділянками комунальної власності та обмеження повноважень відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування на здійснення контролю у сфері благоустрою населених пунктів у зв`язку з прийняттям спірного рішення та наданням на його підставі дозволів на розміщення рекламних засобів та конструкцій поза межами міста Ірпінь та на території м. Києва, тобто за межами території, на яку поширюються повноваження і юрисдикція Виконавчого комітету.

22. Зважаючи на викладене, скаржник вважає, що про порушене право, а отже й про підстави, які давали йому як суб`єкту владних повноважень підстави на пред`явлення визначених законом і заявлених у цьому позові вимог, КМДА мала можливість дізнатись й фактично дізналась не раніше ніж 12 лютого 2024 року. При цьому в касаційній скарзі наголошується, що позовна заява у цій справі подана у межах встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячного строку, якщо його обчислювати починаючи з вказаної дати. У зв`язку з цим позивач наполягає на необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про те, що ним пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.

23. Позивач, не заперечуючи того, що про наявність оскарженого у цій справі рішення йому було відомо починаючи з 17 жовтня 2023 року, зазначає, що сам факт обізнаності з такими обставинами та зі змістом вказаного рішення не дозволяли КМДА достовірно встановити того, чи порушені у зв`язку з цим права громади та чи обмежуються його повноваження, оскільки з метою з`ясування меж території, на яку поширювалась дія наведеного рішення, необхідно було здійснити низку запитів та отримати відповідні документи.

24. За доводами скаржника, у проміжок часу між датою прийняття оскарженого рішення від 07 лютого 2023 року та днем оприлюднення і отримання доступу до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 320/4275/21 КМДА проявляло активу поведінку й шляхом направлення неодноразових запитів до відповідача намагалось з`ясувати обставини щодо території, на яку поширюється дія зазначеного рішення, тобто не вчиняла жодної пасивної бездіяльності, про яку мовилось у судових рішеннях, які наразі переглядаються в касаційному порядку.

25. При цьому, позивач підкреслює, що у відповідь на неодноразово надіслані ним до відповідача запити стосовно конкретних меж території, на яку поширює свою дію оскаржене рішення, відповідної інформації, з якої можливо було б установити такі обставини, так і не було надано, що, на думку КМДА, свідчить про створення позивачу перешкод зі сторони Виконавчого комітету в отриманні таких даних та реалізації наявних у нього повноважень на звернення до адміністративного суду.

26. На переконання позивача, той факт, що участь у справі № 320/4275/21 в якості відповідача брало Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке підконтрольне і підзвітне КМДА, не може беззаперечно вказувати на обізнаність скаржника з усіма фактами та обставинами, які б дозволяли констатувати виникнення у нього передбачених законом підстав для звернення до суду.

27. Насамкінець, скаржник твердить про те, що прийняття спірного рішення зумовило порушення прав територіальної громади міста Києва та обмеження повноважень КМДА, які є триваючими, оскільки такі порушення та обмеження мають місце упродовж всього часу чинності оспореного у цій справі адміністративного акту. У зв`язку з цим позивач вважає, що мав право оскаржити такий акт протягом усього часу, поки він зберігає сою дію та є чинним і не скасований самим відповідачем або судом, або не втратив чинності в інший, передбачений законом спосіб.

28. За даними автоматизованої системи документообігу суду касаційна скарга разом з додатками в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів Виконавчого комітету та ТОВ «Піар-Лайн» 04 липня 2025 року, а ухвала про відкриття касаційного провадження у справі у той самий спосіб була отримана відповідачем і третьою особою 10 липня 2025 року.

29. Водночас, відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи відсутній, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ IV.I. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

30. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд, виходить з такого.

33. У справі, що розглядається, КМДА звернулась до суду з позовною заявою як виконавчий орган Київської міської ради відповідно статті 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» та в порядку статті 145 Конституції України, статті 181 й підпункту 4 пункту «а» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування).

34. Позивач наводив аргументи про те, що дія спірного рішення Виконавчого комітету виходить за межі території, на яку поширюється повноваження і юрисдикція вказаного органу (Ірпінської територіальної громади), й всупереч закону надає право третій особі розміщувати засоби зовнішньої реклами та відповідні рекламні конструкції на території громади міста Києва без отримання на це дозволу від уповноважених на цій території органів місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

35. Наведене, на думку позивача, істотно порушує права територіальної громади як власника земельних ділянок, оскільки уможливлює несанкціоноване та за відсутності відповідних документів дозвільного характеру використання належних територіальній громаді міста Києва земель, що також зумовлює обмеження зазначеного права. З цих же підстав позивач наполягав, що це обмежує можливість належного здійснення повноважень виконавчими органами місцевого самоврядування на території міста Києва, зокрема, щодо здійснення нагляду та контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

36. Згідно з положеннями частини першої, речення першого абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

37. Враховуючи зміст норм підпункту 4 пункту «а» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» колегія суддів висновує, що визначена законом підстава, яка надавала КМДА право на пред`явлення позову у справі, яка розглядається, пов`язана з прийняттям оскарженого позивачем рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 07 лютого 2023 року № 17/15, яке за своїм змістом, правовою природою, характером, предметом регулювання, фактичними і юридичними наслідками, є індивідуальним актом.

38. Таке рішення, відповідно до норм частин шостої статті 59 вищевказаного Закону, приймається на засіданні виконавчого комітету більшістю голосів від його загального складу і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

39. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» як і Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» або прийняті на їх виконання підзаконні нормативні акти в редакції спірних у цій справі правовідносин не пов`язували набрання чинності індивідуальним актом (рішенням) виконавчого органу місцевого самоврядування щодо оформлення дозволів на розміщення реклами з моментом його офіційного оприлюднення або доведення до відома усіх зацікавлених осіб відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» або в інший спосіб.

40. За такого правового регулювання оспорене у цій справі рішення виконавчого комітету набрало чинності й фактично почало діяти у день його підписання міським головою, тобто, як з`ясували суди попередніх інстанцій, у день його прийняття - 07 лютого 2023 року.

41. При цьому, Суд враховує, що за змістом частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти, зокрема, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

42. Отже, оспорене у цій справі рішення, починаючи з моменту набрання ним чинності 07 лютого 2023 року, зумовлювало настання юридично значимих наслідків у вигляді виникнення у третьої особи права отримати на його підставі відповідні дозволи на розміщення реклами і таке право ТОВ «Піар-Лайн» фактично реалізувало, отримавши 15 лютого 2023 року дозволи на розміщення об`єктів зовнішньої реклами згідно з указаними у рішенні відповідача місцями їх розташування, уклавши договір щодо користування визначеними у рішенні місцями, на яких передбачалось розміщення зовнішньої реклами, а також фізично розмістивши відповідні рекламні конструкції.

43. Вказані обставини позивач вважав такими, що порушують права територіальної громади Києва та обмежують повноваження, зокрема, позивача як органу місцевого самоврядування.

44. Звернення ж до суду на підставі норм підпункту 4 пункту «а» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покликане захистити порушені права територіальної громади та відновити можливість безперешкодного здійснення повноважень відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

45. Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/1998/18, позивачем в якій як і у справі, що розглядається, виступав суб`єкт владних повноважень, наводив висновок щодо застосування норм частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

46. Таким чином, визначені законом підстави, які давали КМДА як суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення зазначених у цьому позові вимог, виникли у день, коли позивач дізнався або мав реальну можливість дізнатись про прийняття та набрання чинності спірним рішенням Виконавчого комітету. Саме з вказаного дня у цьому випадку й належить обчислювати строк звернення до суду, встановлений абзацом другим частин другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

47. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що оспорене КМДА рішення Виконавчого комітету разом з додатком до нього було оприлюднене на офіційному вебсайті Ірпінської міської ради 07 лютого 2023 року в день його прийняття, що скаржником не спростовано.

48. Окрім цього, в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції звернута увага на те, що про існування оскарженого рішення КМДА мало об`єктивну можливість дізнатись під час розгляду судом справи № 320/4275/21, відповідачем в якій виступав підзвітний та підконтрольний КМДА її структурний підрозділ - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а третьою особою - безпосередньо сама КМДА (залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють вимог на предмет спору ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року).

49. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що до матеріалів справи № 320/4275/21 були долучені відповідні дозволи, видані відділом містобудування та архітектури на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 07 лютого 2023 року № 17/15, а тому суди вважали, що з ухваленням у вказаній справі рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року КМДА повинно було дізнатись й про існування вищенаведеного рішення виконавчого комітету, яке згадується у тексті такого судового рішення.

50. В оскарженій постанові апеляційного суду, ухваленій у справі, яка розглядається, також наголошено на тому, що Київським окружним адміністративним судом розглядалась й інша справа № 320/35525/23 за позовом ТОВ «Піар-Лайн» до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж рекламних засобів, від 21 серпня 2023 року № 992, в частині демонтажу таких рекламних засобів згідно із додатком; визнання протиправними дії КП «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо виконання наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж рекламних засобів, від 21 серпня 2023 року № 992 в частині демонтажу таких рекламних засобів згідно із додатком.

51. Суд апеляційної інстанції зауважив, що 27 жовтня 2023 року Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке є структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації, був поданий відзив на позовну заяву, який підтверджує, що вказане управління достеменно було обізнане про зміст та суть рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 07 лютого 2023 року № 17/15 та вже сформувало висновок про надання спірним рішенням відповідних дозволів в межах території автомобільної дороги Р-30, яка проходить як через територію міста Києва, так і через територію м. Ірпінь.

52. Під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій та у касаційній скарзі позивач не заперечував і не заперечує своєї обізнаності про існування оскарженого рішення станом на 27 жовтня 2023 року. При цьому, у мотивувальній частині оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій та в касаційній скарзі здійснюються покликання на лист КМДА від 17 жовтня 2023 року № 005-825, адресований Ірпінському міському голові, у якому міститься покликання на спірне рішення та частково відтворюється зміст такого документа.

53. Такі обставини підтверджують, що позивач, починаючи з 07 лютого 2023 року - дня офіційного оприлюднення спірного рішення, мав реальну можливість ознайомитись з його змістом та додатками до нього й щонайменше з 17 жовтня 2023 року був фактично обізнаний як про існування та сам факт прийняття спірного рішення, так і про його зміст (з додатками), при цьому, не мав об`єктивних перешкод для оскарження такого рішення в судовому порядку в межах розумного строку після виявлення зазначених обставин.

54. Фактичні обставини цієї справи не вказують на те, що позивач, починаючи з моменту прийняття спірного рішення, був позбавлений можливості ознайомитись з його змістом та додатком до нього, який містив інформацію про місця розташування рекламних засобів.

55. Вважаючи, що таке рішення обмежило права територіальної громади міста Києва, а також повноваження відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування, позивач мав право звернутись до адміністративного суду з цим позовом у встановлений процесуальним законом тримісячний строк, що відповідало б приписам частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

56. Позовну ж заяву КМДА подала лише 15 квітня 2024 року, що підтверджується наявним на її першій сторінці відбитком штампу вхідної кореспонденції канцелярії суду першої інстанції, тобто з пропуском визначеного процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду.

57. Процесуальний закон не містить положень, які б вказували на присічний характер строку звернення до суду у випадку подання позову суб`єктом владних повноважень й передбачає можливість його поновлення в порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності доведених заявником поважних підстав пропуску такого строку.

58. У світлі вже сформованої Великою Палатою Верховного Суду та усталеної правозастосовної практики поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанови від 03 квітня 2019 року у справі № 9901/896/18, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/89/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/65/20, від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, від 24 жовтня 2024 року у справі № 990/277/24, від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/142/25 та інших).

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 990/277/24 також наголошувала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

60. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

61. Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що у спірних правовідносинах звернення до суду є результатом виконання КМДА передбачених законом власних (самоврядних) повноважень як виконавчого органу Київської міської ради, що поряд із визначеними у Кодексі адміністративного судочинства України (частина друга статті 44 та частина перша статті 45 цього Кодексу) обов`язками сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, накладає на позивача як на владного суб`єкта обов`язок реалізовувати такі повноваження згідно з принципом законності та верховенства права (статті 8 та 19 Конституції України), тобто діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, зокрема в межах установлених строків, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуючись принципів належного врядування та правової визначеності.

62. У контексті зазначеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не були поважними й, відповідно, не зумовлювали підстав для поновлення зазначеного строку, оскільки момент, починаючи з якого він обчислюється, у цьому випадку є чітко регламентованим і пов`язується саме з днем виникнення підстав, що давали КМДА право на пред`явлення визначених законом вимог. В цьому випадку таким днем є 08 серпня 2023 року, про що обґрунтовано зазначено в оскаржених судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

63. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що початок перебігу встановленого законом строку для звернення КМДА до суду з цим позовом не пов`язаний із моментом, коли позивач усвідомив факти порушення прав територіальної громади та обмеження повноважень місцевого самоврядування внаслідок прийняття спірного рішення.

64. Суди попередніх інстанцій слушно не визнали поважними причинами пропуску строку звернення до суду зазначені КМДА доводи про те, що у період з дня набрання чинності спірним рішенням (07 лютого 2023 року) по день оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови суду апеляційної інстанції у справі № 320/4275/21 (12 лютого 2024 року) позивач вживав заходи з метою з`ясування обставин стосовно територіальної дії оскарженого рішення, у зв`язку з чим не мав змоги достовірно пересвідчитись у тому, що внаслідок прийняття такого рішення дійсно порушенні права територіальної громади та обмежуються повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а отже й звернутись до суду з цим позовом.

65. З цього приводу Верховний Суд акцентує увагу на тому, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 826/3318/17 та від 27 червня 2024 року у справі № 160/3693/24, відступу від якої не здійснювалось.

66. Позивач не був позбавлений можливості, своєчасно, тобто у строк до 08 листопада 2023 року, звернувшись до суду з цим позовом і не отримавши від Виконавчого комітету у відповідь на свої запити відповідної інформації та документів, клопотати про витребування доказів у порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, не чекаючи моменту набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 320/4275/21 та його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

67. Відповідно, колегія суддів відхиляє покликання позивача на те, що необхідність направлення відповідних письмових звернень до відповідача та отримання відповідей на них, а також ненабрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 320/4275/21 зумовило виникнення поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом і підстави для його поновлення.

68. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів визнає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку вищезгадані обставини не становили перешкод для звернення позивача до суду і не зумовили виникнення поважних підстав для поновлення строку, в межах якого він мав право на пред`явлення визначених законом позовних вимог.

69. Суд відхиляє доводи скаржника про те, що прийняте відповідачем рішення та видані на його підставі дозволи безперервно обмежують права територіальної громади та повноваження місцевого самоврядування, тобто має місце триваюче порушення, у зв`язку з чим повноваження щодо визнання його незаконним в судовому порядку може бути реалізоване КМДА упродовж усього часу існування такого рішення до моменту втрати ним чинності.

70. Надаючи оцінку зазначеним доводам скаржника, Суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22, у якій зазначено, що за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

71. Оспорене ж у цій справі рішення за своєю правовою природою є індивідуальним актом одноразового застосування, адресованим конкретному суб`єкту та спрямованим на виникнення конкретних юридично значимих наслідків, а саме - оформлення і видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Таку ж юридичну природу мають і оскаржені дозволи, відповідно до яких Товариство отримало можливість фізичного розміщення рекламних конструкцій на визначених у дозволах місцях.

72. Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд констатує, що оскаржене у цій справі рішення та видані на його підставі дозволи як індивідуальні акти органу місцевого самоврядування разового застосування вичерпали свою юридичну дію фактом їх реалізації.

73. Тобто у спірних правовідносинах дія адресованих ТОВ «Піар-Лайн» спірних рішення та дозволів мала чітко окреслені часові межі та конкретні фактичні і юридичні наслідки, у першу чергу, для особи, якій воно адресоване. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини цієї справи не вказують на те, що предмет спору в цій справі стосується певних дій чи бездіяльності, які б підпадали під вироблені у теорії права та судовій правозастосовній практиці критерії «триваючого правопорушення», у зв`язку з чим надавали позивачу право реалізувати наявні у нього повноваження щодо звернення до суду з цим позовом поза межами строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

74. З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд відхиляє доводи та вимоги касаційної скарги як безпідставні й такі, що не спростовують висновків судів попередніх інстанції стосовно пропуску КМДА встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з цим позовом за відсутності поважних підстав для його поновлення в порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлювало виникнення у суду повноважень для застосування визначених процесуальним законом наслідків пропущення вказаного строку у вигляді залишення позовної заяви без розгляду відповідно до наведених норм, а також приписів пункту 8 частини першої статті 240 цього ж Кодексу. ІV.IІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

76. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

77. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, у зв`язку з чим підстави для їх скасування, як і для задоволення вимог скаржника, відсутні. ІV.IІІ. Розподіл судових витрат

78. Суд не знаходить визначених процесуальним законом підстав для розподілу у цьому випадку понесених скаржником судових витрат, оскільки за результатом розгляду поданої у цій справі касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні й залишив у силі оскаржені судові рішення. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді: А.І. Рибачук А.А. Єзеров