Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/1678/22

ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/1678/22 провадження № 22-ц/4809/380/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дуковський О.Л. судді - Головань А.М., Дьомич Л.М. з участю секретаря Демешко Л.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»; відповідач ОСОБА_1 . Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2022 року, у складі головуючого Павелко І.Л. у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 13.11.2018 відповідач отримав у кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач вказував, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач умови згідно кредитного договору не виконує. Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 82 682,19 грн. та судові витрати по справі. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2022 року позов задоволено у повному обязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість в сумі 82 682,19 грн., яка складається із: 68822,90 грн. заборгованість за кредитом; 13 859,29 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із даним рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, тому й відсутні у позивача підстави для покладення на неї обов 'язку по сплаті заборгованості за відсотками за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, а не відсотків, пені, штрафів та інших платежів. Позивач. відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не у повному обсязі відповідає зазначеним нормам процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору б/н від 13.11.2018 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується анкетою -заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А -Банк (а.с. 7 зворот). Відповідно до п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідач надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється банком, і він дає право банку в будь який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Суд першої інстанції пославсня на те, що є встнановленим, що власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. На боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг. Звернувшись із даним позовом до суду позивач надав розрахунок заборгованості за №б/н від 13.11.2018, з якого вбачається, що станом на 10.02.2022 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 82 682,19 грн., яка складається із: 68 822,90 грн. заборгованість за кредитом; 13 859,29 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 5-7). У Паспорті споживчого кредиту від 13.11.2018 зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія (а.с.8). Задовольняючі даний позов суд першої інстанції послався на те, що позивачем надано належні докази на підтвердження позовних вимог, а саме анкету -заяву, паспорт споживчого кредиту, а тому сторони погодили істотні умови договору, в тому числі базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Колегія суддів, не погоджується із висновком суду першої інстанції. Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 7 зворот ). В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Анкета - заява містить відомості, що відповідач ознайомилася із договором про надання банківських послуг до його укладання та згодний з його умовами. До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» ресурс: розділ «Умови та правила», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms (а.с. 9-13, 13 зворот -14). Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.11.2018 не зазначена процентна ставка. Звернувшись із даним позовом позивач просив стягнути основну заборгованість за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), та просив стягнути заборгованість за користування кредитними коштами (заборгованість за відсотками). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилися і погодилися із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача, змінювалися самим АТ «А-Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із даним позовом. Крім того, позивач (кредитор) не додав до позовної заяви витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. Наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Таким чином, позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, відсутність в Анкеті-заяві про домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками. Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт як складову цього договору. Також, паспорт споживчого кредиту наданий банком в якості доказу містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2019. Зі змісту цього споживчого паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У третьому розділі паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 50000,00 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. За таких обставин, саме по собі підписання/не підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками та штрафами не свідчить про покладення на відповідача певних зобов`язань. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 13859, 29 грн за договором від 13.11.2018 б/н підлягає скасуванню, із відмовою у задоволенні позову в цій частині, з підстав не доведеності належними та допустимими доказами позову в цій частині. З виписки за банківською картою НОМЕР_1 за період 13.11.2018 по 14.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами на власний розсуд, а також здійснювала поповнення картки грошовими коштами, тобто користувалася кредитними коштами, а тому в частині стягнення кредитної заборгованості (тіла кредиту) рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2022 року в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 13 859,29 грн скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2022 року в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 68 822,90 грн - залишити без змін, а рішення в частині стягнення судового збору - скасувати. Визначити новий розподіл судових витрат: стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2059,23 грн ; стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 632,60 грн . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.Л. Дуковський Судді: Л.М. Дьомич А.М. Головань