Постанова 4809 № 404/7061/21

ПОСТАНОВА Іменем України 28 квітня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/7061/21 провадження № 22-ц/4809/134/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючий суддя - Дуковський О.Л. судді - Дьомич Л.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»; відповідач - ОСОБА_1 . Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року, у складі головуючої Варакіної Н.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» (далі АТ «Акцент -Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до договору № б/н від 25.01.2017 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказував, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті банку, тарифами складає між нею і Банком кредитний договір. Відповідач станом на 04.09.2021 порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 29 014,57 грн , яка складається із: 20 998,19 грн - заборгованість за кредитом; 8016,38 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн . Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що з анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в АТ «Акцент -Банк» вбачається, що відповідач виявив бажання отримати банківські послуги без зазначення їх виду. У даній заяві відсутні відомості про оформлення банківських карток, бажаного кредитного ліміту. Крім того, суд послався на відсутність у заяві даних про отримання та ознайомлення її із пам`яткою клієнта з тарифами і основними умовами обслуговування та кредитування. У матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем банківської карти та використання кредитних коштів. Розрахунок заборгованості наданий позивачем не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту, оскільки він складений виключно самим позивачем, яким до нього може бути в односторонньому порядку внесена інформація найбільш сприятлива для позикодавця. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» визначають, у тому числі: права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок встановлення кредитного ліміту, порядок та умови користування карткою та здійснення платежів, тощо. У Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» встановлений розмір комісії за здійснення банківських операцій, процентну ставку, розмір та порядок нарахування пені. Вказані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку. Звернувшись із даним позовом АТ «Акцент-Банк» надало розрахунок заборгованості за договором б/н від 25.01.2017 ,укладеного між сторонами. Суд першої інстанції визнав даний розрахунок заборгованості неналежним доказам, оскільки не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання. Колегія суддів погоджується із тим, що даний розрахунок є недопустимим доказом у даній справі. Крім того слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір б/н від 25.01.2017, а міститься анкета - заява від 26.10.2016 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в АТ «Акцент -Банк» відповідачу. Також позивачем надано виписку по рахунках ОСОБА_1 за період з 25.01.2017 по 22.02.2022 (а.с. 76 -77). Тому слід зазначити, що надані позивачем докази у даній справі не стосуються боргового зобов?язання відповідно анкети - заяви ,що міститься в матеріалах справи доданої до позовної заяви. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент -Банк»). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір тіла кредиту, порядок нарахування процентів, посилався на копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент -Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент -Банк», розрахунок заборгованості. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ця редакція договору, а не інша. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду з позовом, банк вказав, що підписавши заяву відповідач приєднався до договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору 20 років (пункт 2.1.1.2.1 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку їх нарахування. Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, згідно ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме про нарахування відсотків. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт як складову цього договору. Також, паспорт споживчого кредиту наданий банком в якості доказу містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01.07.2020. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У третьому розділі паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 50000 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. За таких обставин, саме по собі підписання/не підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками та штрафами не свідчить про покладення на відповідача певних зобов`язань. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.Л. Дуковський Судді: Л.М. Дьомич О.А. Письменний