Постанова 4806 № 299/1650/21

Справа № 299/1650/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 жовтня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Бисаги Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року у складі судді Кашуба А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив : У березні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 18.02.2019 року. На підставі Анкети-заяви про приєднання відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір, укладений з відповідачем, є договором приєднання, порядок укладення якого передбачений ст. 634 ЦК України. Відповідач своєчасно не виконував умови договору, не сплачував відсотки та інші платежі відповідно до умов Договору. У зв`язку із зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 25.12.2020 року у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 19175,20 грн., яка складається з наступного: 13303,33 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5871,87 грн. заборгованості за відсотками. За вказаних обставин, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.02.2019 року у розмірі 19175,20 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 2117 грн. (дві тисячі сто сімнадцять гривень). Вирішено питання по судових витратах. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено. Вирішено питання по судовим витратам. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Акцент-Банк» просить скасувати зазначене рішення в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі та стягнення заборгованості за відсотками. Апелянт звертає увагу, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов в правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив своїм підписом факт ознайомлення з умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті Банку. Крім того, апелянт вказує на те, що крім анкети-заяви відповідач підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначено умови кредитування, строки, відсоткова ставка та інше. Таким чином, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, в тому числі, щодо сплати відсотків. Відзив від відповідача на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржено, тому апеляційний суд у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що 18.02.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 18.02.2019 року. При цьому, у анкеті-заяві відповідача від 18.02.2019 року не вказано кредитний ліміт, не визначено відсоткову ставку, не встановлено порядок нарахування відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та строк повернення кредиту. Згідно з наданого банком розрахунку за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом 25.12.2020 у розмірі 19175,20 грн., зі складовими: 13303,33 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5871,87 грн. заборгованості за відсотками. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ч.2 ст.1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднаннядругої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК Українипозивач не пред`явив. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору». Відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До вказаної анкети-заяви в суді першої інстанції банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщений на сайті https:// a-bank.com.ua/terms/), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах (порядку їх нарахування). Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих йому умов щодо розміру відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Посилання банку на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Як зазначалось вище, анкета-заява відповідача не містить домовленості сторін про сплату відсотків, інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику, яку саме банківську картку отримує ОСОБА_1 та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. В той час як Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» містить інформацію щодо трьох карток: «Універсальна», «Універсальна GOLD» та « ОСОБА_2 ». Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року (а.с.46 на звороті), тобто, станом на дату підписання відповідачем анкети-заяви 18 лютого 2019 року, він вже не є чинним), і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», які відповідачем не підписані. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за трьома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК Українибанк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, Банк має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 лише фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто заборгованість за тілом кредиту. Так, Банк в межах розгляду даної справи, просить стягнути з відповідача 13303,33 грн. - заборгованості за тілом кредиту. Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому ним розмірі. Як вбачається з матеріалів справи, за період із 18.02.2019 року по 30.04.2021 року фактично отримав 13685 грн., а повернув 11567,54 грн. Тобто банк не довів існування в позичальника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13303,33 грн. Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 13685 грн. в повному обсязі не повернуті, відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2117 грн. Доводи апелянта про те, що відповідач, особистим підписом у анкеті-заяві висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені посилання апелянта не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карти, запропонованих банком, погодився відповідач. Посилання в апеляції на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Вказаний паспорт споживчого кредиту не містить інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику ОСОБА_1 , а містить лише узагальнену інформацію щодо наявних декількох варіантів умов кредитування. На це вказують також і застереження, у яких зазначається, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вище зазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 26 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: