Постанова 4822 № 723/1428/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року м. Чернівці справа № 723/1428/21 провадження 822/653/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М. секретар Собчук І.Ю. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

Описова частина короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовані наступним. 19 червня 2019 року відповідачка, з метою отримання банківських послуг, звернулася до АТ «Акцент-Банк» та підписала заяву № б/н від 19 червня 2019 року, згідно якої отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписавши заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Станом на 20 грудня 2020 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 19357 гривень 16 коп., яка складається з: 11462 гривні 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7544 гривні 25 коп. - заборгованість по відсоткам, 350 гривень - заборгованість по штрафам. Позивач просив суд, стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 462 гривні 91 копійок. Вирішено питання про судові витрати. Суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді оплату процентів за користування кредитом з нарахуванням у порядку, визначеному позивачем, та положення щодо нарахування штрафів, а отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за процентами, штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг. Боржник користувався кредитом, а тому ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 19 червня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий кредитний рахунок. У підписаній сторонами заяві не визначено ні кредитного ліміту, ні процентної ставки та положень щодо нарахування штрафу. Також представником позивача долучено до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», у якому зокрема передбачено умови та привила виконання взятих на себе клієнтом зобов`язань, а також права та обов`язки банку, права та обов`язки клієнта, відповідальність сторін та інші умови кредитування. Вказані документи (витяги) не містять жодних даних про отримання їх копій чи ознайомлення відповідача з його змістом. З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе обов`язків за кредитним договором і станом на 20 грудня 2020 року виникла заборгованість на загальну суму 19357 грн 16 коп., яка складається з: 11462 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7544 грн 25 коп. - заборгованість по відсоткам, 350 грн. - заборгованість по штрафам. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Матеріалами справи встановлено, що відповідач дійсно отримала грошові кошти, однак належним чином не виконувала зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором. У заяві позичальника ОСОБА_1 від 19 червня 2019 року відсутні умови договору про порядок нарахування, розміру та сплати відсотків за користування кредитними коштами та їх визначеного розміру. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.06.2019 року, посилався на Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку ресурс: розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Проте вказаний паспорт споживчого кредиту не підписаний ОСОБА_1 та не містить відомостей про те, що він стосується саме договору б/н, укладеного між банком та ОСОБА_1 19 червня 2019 року, отже не може бути підтвердженням правомірного нарахування прострочених відсотків у зазначеному в розрахунку розмірі та за вказаною відсотковою ставкою. Не можна погодитися з доводами АТ «Акцент-Банк» про досягнення між банком та ОСОБА_1 згоди щодо умов кредитування. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідачка, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо порядку нарахування неустойки, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Не заслуговують на увагу доводи АТ «Акцент-Банк», що боржник, користуючись кредитом, ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості по відсоткам та штрафам є правильним. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів у справі, зокрема доказів, поданих позивачем щодо умов договору про порядок нарахування, розміру та сплати відсотків за користування кредитними коштами та відповідальності за порушення зобов`язання. Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено у повній відповідності з нормами чинного цивільного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, а тому є законним та обґрунтованим. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»» залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді І.М. Литвинюк А.І. Владичан