Постанова 4822 № 724/1521/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 року м. Чернівці справа №724/1521/25 провадження 822/757/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянда М.І., суддів: Половінкіної Н.Ю.,Перепелюк І.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Гураль Л.Л. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» ( далі- АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 08 травня 2024 року, ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101715164912592 щодо надання йому кредиту в розмірі 30000 грн. строком на 36 місяців (до 07.05.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85 щорічно. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 23 квітня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 53024 гривні 50 коп., яка складається з: 29300 гривень 31 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 21588 гривень 85 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 2135 гривень 34 коп. - загальний залишок заборгованості за пенею, які позивач просив суд стягнути з відповідача та вирішити питання про судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2025 року позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 22979 гривень 34 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості за кредитом у розмірі 22979 гривень 34 коп. У період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь банку неустойки (штрафу, пені), внаслідок чого в цій частині позов не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 25 013 гривень 75 копійок суд першої інстанції вказав, що оскільки строк вказаної виплати не настав, а банком не направлялася дострокова вимога про дострокове погашення кредиту, то вказана вимога не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «А-Банк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивовано тим, що всі платежі з дати укладення договору по дату подання позову, які відповідач повинен був у відповідності до договору сплатити, не є такими, що мають статус дострокового стягнення. Крім того, перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, в якому було вказано, що в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка». Також умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки Банк з цією вимогою звернувся вже в суді, а відповідач знав, що порушив вимоги кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту. Також вказували на те, що відповідно до норм Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII), який є спеціальним законом, з 24 січня 2024 року заборона на нарахування неустойки відсутня, а тому в цій частині позов банку є обґрунтованим.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 15 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» (а.с. 6). 08 травня 2024 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банку» кредитний договір ABH0CT155101715164912592, шляхом підписання сторонами заяви про надання послуги «Швидка готівка», за умовами якого відповідач отримав кредит на суму 30 000 грн., строком на 36 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85 % річних, розмір щомісячного платежу 2352 гривні 31 коп. (а.с.11). Разом із заявою відповідач підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с.12, 13). Факт руху грошових коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 підтверджується випискою по кредиту, сформованою за період з 08 травня 2024 року по 22 квітня 2025 року. (а.с.зв.15, 16). Станом на 23 квітня 2025 року за кредитним договором ABH0CT155101715164912592 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 53024 гривні 50 коп., яка складається з: 29300 гривень 31 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 21588 гривень 85 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 2135 гривень 34 коп. - загальний залишок заборгованості за пенею.(а.с.зв.14). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Як убачається з апеляційної скарги АТ «А-Банк» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову, а тому апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції у цій частині. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Стаття 1048 ЦК Українивизначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з вимогами ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Стаття 1049 ЦК Українипередбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як убачається з матеріалів справи 08 травня 2024 року, ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101715164912592 щодо надання йому кредиту в розмірі 30000 гривень строком на 36 місяців (до 07 травня 2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % річних. Відповідач його умови щодо повернення кредитних коштів не виконує. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Щодо стягнення 25 013 гривень 75 копійок, слід зазначити наступне. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другійстатті 1050 ЦК України. Так у цій статті зазначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16). Згідно з частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»зі змінами, передбаченимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»), встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) та у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 409/1398/18 (провадження № 61-8551св21). При цьому, відсутні підстави вважати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) не врахувала роз`яснення Конституційного Суду України, викладені ним у рішенні від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, розглядаючи справу за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттонклаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124КонституціїУкраїниКонституційний Суд України зазначив про те, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Так, умовами кредитного договору, укладеного між сторонами не передбачено обов`язок повідомлення та направлення Банком досудової вимоги у разі порушення умов договору. АТ «Акцент-Банк» просило достроково стягнути з відповідачки усю суму кредиту, нарахованих процентів. Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що матеріали справи не містять копії надісланої боржнику вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, з доказами її направлення, а відтак відсутні докази виконання позивачем вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою врегульовано порядок дострокового погашення кредиту. Враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за споживчим кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано. Документом, що підтверджує відправлення банком листа про вимогу дострокового повернення кредиту та/або про усунення порушення та виконання порушеного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа клієнту за адресою його проживання (реєстрації). Отже, наведені вище умови та вимоги Закону України «Про споживче кредитування»дають підстави вважати, що на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Тому, враховуючи, що за встановлених у цій справі обставин реалізації права кредитора на дострокове стягнення заборгованості у судовому порядку має передувати реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов вірного висновку про передчасність позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення усієї суми заборгованості достроково. Доводи апеляційної скарги про те, що право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором передбачено у Паспорті споживчого кредиту, суд вважає безпідставним, оскільки паспорт не є складовою кредитного договору. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 вказано, що підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту. Водночас суд правомірно керувався тим, що вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача 2135 гривень 34 копійок пені не підлягають задоволенню. Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон). Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 09 жовтня 2024 року по 04 квітня 2025 року, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк». Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану. Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Апеляційний суд враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді: І.Б.Перепелюк Н.Ю. Половінкіна