Постанова 4806 № 308/1222/21

Справа № 308/1222/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 січня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., БИСАГИ Т.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді цивільну справу № 308/1222/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2021 року, головуюча суддя Дегтяренко К.С., - встановив: 23.01.2021 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк») пред`явило до ОСОБА_1 зазначений позов мотивуючи таким. 19.08.2019 ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг а А-Банку з метою укладання кредитного договору. З відповідачем за правилами договору приєднання був укладений кредитний договір за програмою кредитування «Кредитна картка», йому був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40% річних, умови кредитування зафіксовані в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту. Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають кредитний договір. Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов і Правил позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно з п.п. 2.1.1.5.6., 2.1.1.2.15., 2.1.1.12.2.1. Умов і Правил у разі невиконання зобов`язань за договором позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплатити винагороди банку, в разі прострочення зобов`язання відсотки сплачуються за подвійною місячною ставкою; при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій, штраф підлягає сплаті згідно пункту 2.1.1.4.9. Умов і Правил. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав кредитні кошти, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 27.11.2020 склав 23131,84 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 13199,97 грн, за відсотками - 9481,87 грн, штраф - 450,00 грн. У силу положень ст. 1050 ч. 2 ЦПК України, п. 2.1.1.12.10. договору, в разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати всього належного за договором, включно з підвищеними відсотками та неустойкою. Позивач неодноразово вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу sms-повідомлень та шляхом дзвінків з вимогами виконати взяті на себе зобов`язання, однак, відповідач ухиляється від цього і заборгованість не погашає. Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення заборгованого, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 19.08.2019 у розмірі 23131,84 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.08.2019 № SAMABWFC10072873207 у сумі 13199,97 грн, у задоволенні інших вимог позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1199,49 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не були виконані передбачені законом правила укладення кредитного договору, у справі немає доказів погодження сторонами умов договору, зокрема, щодо сплати відсотків і неустойки, доказів щодо виду платіжної картки, отриманої відповідачем, доказів обізнаності відповідача саме з доданими до позовної заяви умовами і правилами надання банківських послуг, тому на користь банку можуть бути стягнуті лише фактично отримані від нього відповідачем кошти. Позивач АТ «Акцент-Банк» оскаржив рішення суду в частині відмови в позові як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до таких. Висновок суду про те, що сторони не узгодили в належній формі умови кредитного договору, суперечить обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг і своїм підписом засвідчив факт ознайомлення з умовами договору. Те, що відповідач користувався кредитними коштами, свідчить про ознайомлення позичальника з Умовами і Правилами та про згоду з ними. Зазначене підтверджує й підстави для стягнення заборгованих відсотків, що нараховувалися за користування кредитом, яке є платним. Суд необґрунтовано застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі № 342/180/17 за обставин, коли не були виконані вимоги закону щодо порядку укладення кредитного договору та його форми, тоді як у даному випадку умови договору були узгоджені, Паспорт споживчого кредиту був підписаний позичальником в електронній формі одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону, вказаний відповідачкою в Анкеті-заяві, що відповідає вимогам Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис» та іншим нормам законодавства. Окрім цього, слід врахувати, що за наслідками оцінки банком кредитоспроможності позичальника умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від тих, що були вказані в Паспорті споживчого кредитування, а саме, щодо розміру кредитного ліміту на картці позичальника. При цьому, інші істотні умови кредитування не змінюються. Сумніви щодо розрахунку заборгованості необґрунтовані, на підтвердження цього розрахунку позивач надає банківську виписку. Позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові і задовольнити його повністю. Відповідач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує, відзиву на апеляцію позивача не подавав. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Враховуючи положення, зокрема, ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, ст. 4 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 10 ч. 1, ст. 12 ч. 3, ст. 13 ч. 1, ст. 263 ч.ч. 1, 5, ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України та беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які згідно з позицією позивача надавали йому право нарахувати та вимагати дострокового стягнення боргу за споживчим кредитом, відсотками, а також неустойки та обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача відповідної правової підстави для нарахування та дострокового стягнення коштів, правильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці судом під час розв`язання спору безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення або інші доводи. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань та у відповідній частині законодавством про захист прав споживачів й іншими пов`язаними нормами законодавства в редакції, що була чинною на час їх виникнення. За змістом положень Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ), Закону України «Про споживче кредитування» (Закон № 1734-VIII) щодо укладання договору про споживчий кредит, держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 11 Закону № 1023-ХІІ, ст.ст. 2, 4 Закону № 1734-VIII). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ч.ч. 1, 3 ЦК України). Відповідно до ст. 6, ст. 627 ч.ч. 1, 2 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ч. 1 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, зокрема, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ч.ч. 2, 3 ЦК України). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання його судом недійсним не вимагається (ст. 215 ч. 2, ст. 218 ч. 1, ст. 1055 ч. 2 ЦК України). Законом № 1734-VIII установлено таке: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (ст. 1 ч. 1 п. 1); споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (ст. 1 ч. 1 п. 11); до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту; зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) … у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа …) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності; у такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит …; споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено … , у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів … у порядку, визначеному законодавством); кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається … , істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором; у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом (ст. 9 ч.ч. 2, 6, 10, 12); у договорі про споживчий кредит зазначаються конкретні істотні умови кредитування (розмір кредиту, строк кредитування, порядок і умови надання кредиту, проценти за кредитним договором, забезпечення зобов`язань за кредитними договором, відповідальність за порушення зобов`язань тощо), а також інші умови за домовленістю сторін; умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит; зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін; умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною (ст. 12 ч.ч. 1, 2, 5, 6, 7); договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів … у порядку, визначеному законодавством); примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит; обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 ч. 1); договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача (ст. 14 ч.ч. 1, 2). Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що: електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 ч.ч. 1, 4); для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа; відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги»; використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст. 6 ч.ч. 1, 2, 3, 4); юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (ст. 8 ч. 1); використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством (ст. 14 ч. 2). Згідно із Законом України «Про електронну комерцію»: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 ч. 1 п. 6); електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (ст. 3 ч. 1 п. 7); одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 ч. 1 п. 12); пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 ч. 1); електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про, зокрема, технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони (ст. 11 ч. 2); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ч. 6); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ст. 11 ч. 12); якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 ч. 1). За правилами, встановленими Законом України «Про електронні довірчі послуги», який набрав чинності з 07.11.2018 (Закон України «Про електронний цифровий підпис» з цієї дати втратив чинність): електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи (ст. 1 ч. 1 п. 8); електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (ст. 1 ч. 1 п. 12); ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи (ст. 1 ч. 1 п. 20); законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин (ст. 2 ч. 2). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ч. 1 ЦК України). Цивільні права та обов`язки, що виникають із договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору все заборговане на умовах, передбачених договором і законом (за відповідних умов - достроково), а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки (ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610-612, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України), правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сплата процентів за кредитом, а також забезпечення зобов`язань за кредитними договором, зокрема, штрафом, пенею, які одночасно є видами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань, є істотними умовами договору, що випливають із його предмету, правової природи й суті відповідних правовідносин, здійснюються у строки та на умовах, визначених договором, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, за загальним правилом, недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (ст.ст. 536, 546, 548, 549, 550, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054, ст. 1056-1 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Встановлено, що 19.08.2019 ОСОБА_1 о 15-00 к.ч. власноручно підписав у відділенні АТ «А-Банк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 5). В Анкеті-заяві вказані ідентифікуючі та інші дані щодо ОСОБА_1 , номер його телефону ( НОМЕР_1 ) та зазначено, що «…дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування … складають … договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден (-на) з його умовами …». Анкету-заяву підписано також співробітником банку ОСОБА_2 . Цього ж дня був оформлений документ із назвою «Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка»», який додано до позовної заяви у вигляді двох аркушів (а.с. 6, 7), при цьому: перший аркуш Паспорта споживчого кредиту містить умови кредитування за двома видами карток: картка «Універсальна» і картка «Універсальна Gold» (дві колонки документа), які передбачають, зокрема, таке: кредитодавець: АТ «Акцент Банк» (п. 1); основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: сума/ліміт кредиту: картка «Універсальна» - до 50000,00 грн, картка «Універсальна Gold» - до 100000,00 грн; строк кредитування: 240 місяців (для обох карток); мета отримання кредиту: на споживчі цілі (для обох карток) (п. 3); процентна ставка, відсотків річних (базова): картка «Універсальна» - 3,9% у місяць (46,8% річних), картка «Універсальна Gold» - 3,7% у місяць (44,4% річних) (п. 4); порядок повернення кредиту: картки «Універсальна» та «Універсальна Gold» - щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості не менше 100,00 грн, не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості (п. 5); перший аркуш документа закінчується в пункті 6 словами «послуги нотаріуса» «відсутні»; перший аркуш документа не містить підписів працівника банку та позичальника ОСОБА_1 ; другий аркуш документа розпочинається словами «послуги оцінювача» «відсутні» і в подальшому містить три колонки умов кредитування без зазначення видів карток, яких кожні з цих умов конкретно стосуються; у графі «штрафи» в перших двох колонках умов текст відсутній, в третій колонці умов зазначено: штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків: штраф списується в день списання відсотків: 50,00 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100,00 грн; 100,00 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; 500,00 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів; у графі «процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту: міститься текст: у першій колонці умов: 7,8% на місяць - збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості); у другій і третій колонках: 7,4% на місяць - збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості); ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 (п. 7); другий аркуш Паспорта споживчого кредиту підписаний представником кредитодавця, а після тексту, який підтверджує роз`яснення позичальнику умов договору, в графі «підпис споживача» міститься такий текст: «Підпис клієнта: ОСОБА_1 , 19-08-2019 15:06 підтверджено ОТП 11 з номера телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг Дата, ПІБ, підпис». До позовної заяви позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://а-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила», в якому зазначені тарифи користування кредитною карткою «Зелена», де зафіксовані базова процентна ставка 3,7% річних, ставки комісій за банківські операції, порядок нарахування штрафів, який відповідає зазначеному в третій колонці другого аркуша Паспорта споживчого кредиту, та інша інформація (а.с. 14-15). Однак, ці тарифи не містять підпису позичальника, а в справі відсутні докази узгодження їх із позичальником, доведення до його відома тощо. На обґрунтування своїх вимог АТ «А-Банк» надало суду Умови і Правила надання банківських послуг за кредитною карткою «Зелена» (а.с. 7-13), якими передбачено, зокрема, що: банк має право для різних цілей встановити контакт з клієнтом використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку: відправлення sms-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку з авторизацією одноразовим паролем (довідково в контексті обґрунтування судового рішення - One Time Password (ОТР-пароль)); механізм отримання згоди клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону і ОТР-пароля наступний: банк генерує ОТР-пароль і відправляє його клієнту в тілі sms-повідомлення/повідомлення мобільного додатку із зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися; для підтвердження згоди клієнт передає отриманий ОТР-пароль у відповідному sms-повідомленні/ повідомленні мобільного додатку або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу; у разі збігу пароля з відправленим клієнту банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта …, у разі, якщо номер телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що клієнт прийняв умови публічного договору; «сторони визнають співпав ОТР-пароль електронним підписом клієнта» (п. 1.1.3.2.9.); договір - укладений між банком та клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Заяви про відкриття поточного рахунку та Тарифів; договір укладається терміном на 20 років (п. 2.1.1.2.1.); підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п. 2.1.1.2.3.); при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (п. 2.1.1.2.15.); у разі порушення держателем вимог чинного законодавства та/або умов договору, невиконання клієнтом боргових та інших зобов`язань за договором, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині (п.п. 2.1.1.4.2., 2.1.1.12.10.); клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1.1.5.5.); введення динамічного пароля для підтвердження видачі кредитної картки в програмних комплексах банку прирівнюється до підписання договору на паперовому носії (п. 2.1.1.8.8.); документи, що оформлюються під час здійснення операцій по картці, можуть бути підписані особистим підписом держателя або складені з використанням аналога власноручного підпису держателя: ПІНа, постійного пароля/одноразового пароля (п. 2.1.1.9.4.); під борговими зобов`язаннями за кредитом сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1.); за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,000001% від суми операцій за рахунок кредиту; в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань в повному обсязі за кредитом до 25 числа місяця (по карткам «Універсальна» та «Універсальна Gold») або до останнього дня місяця (по картці «Зелена»), що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування; по картці «Зелена» сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунка в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання); у разі якщо, в дату нарахування відсотків за кредитом, клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом; узгоджена умова діє доти, поки термін прострочення по будь-якій заборгованості за кредитом не перевищує 90 днів; … починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є простроченою (п. 2.1.1.12.2.); у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором клієнт сплачує плату… у розмірі подвійної місячної процентної ставки визначеної в тарифах … (п. 2.1.1.12.2.1.); погашення кредиту - поповнення картрахунку клієнтом розмірі обов`язкового щомісячного платежу шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів… (п. 2.1.1.12.3.); у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором банк має право вимагати сплати клієнтом штрафів у розмірі, встановленому тарифами на дату укладення договору (п. 2.1.1.12.5.). Розрахунок заборгованості позивач склав за договором від 19.08.2019 № SAMABWFC10072873207, де визначив борг відповідача станом на 27.11.2020 у розмірі 23131,84 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 13199,97 грн, за відсотками - 9481,87 грн, штраф - 450,00 грн (а.с. 5). З розрахунку вбачається, що первісно заборгованість за сумою кредиту була визначена станом на 20.08.2019 в сумі 11556,00 грн; базова процентна ставка була встановлена на рівні 44,4% річних; процентна ставка на прострочені зобов`язання була встановлена на рівні 88,8% річних; прострочена заборгованість почала обліковуватися за кредитом з жовтня 2019 року, за процентами - з листопада 2019 року; штрафи почали нараховуватися з листопада 2019 року. Інші дані та документи (докази) щодо руху коштів на підтвердження своїх вимог суду першої інстанції позивачем не надавалися. До апеляційної скарги позивач додав банківську виписку щодо руху коштів за карткою № НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 19.08.2019 по 16.06.2021, яка в силу положень ст. 13 ч. 3, ст. 43 ч. 2 п.п. 4, 6, 7, ст. 83 ч.ч. 1, 2, 4, 8, ст. 175 ч. 3 п. 5, ст. 177 ч.ч. 1, 5, ст. 367 ч. 3 ЦПК України до уваги не береться, оскільки вимоги цивільного процесуального закону щодо подання відповідного доказу не були виконані позивачем, причини невиконання цих вимог не були обґрунтовані, відповідне клопотання щодо доказу не заявлялося. Таким чином, АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 19.08.2019 підписали окремі документи, спрямовані на укладення за правилами договору приєднання кредитного договору, документи були підписані ОСОБА_1 власноручно (Анкета-заява) і шляхом отримання та використання для підписання ОТР-пароля (другий аркуш документа, наданого позивачем суду як Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка»), ці дії були вчинені ОСОБА_1 з інтервалом у 6 хвилин у присутності співробітника банку. Факт підписання в такий спосіб зазначених документів установлений і сумнівів не викликає. Водночас факт укладення кредитного договору в належній формі, належного узгодження його істотних умов та ознайомлення з ними позичальника не підтверджується вищевказаними документами та не може бути визнаний апеляційним судом. Підписана ОСОБА_1 19.08.2019 Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку засвідчує його намір укласти з банком договір про надання банківських послуг, а з урахуванням підписаного фрагменту Паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» засвідчує намір укласти договір на отримання кредиту. Втім, Анкета-заява сама по собі не містить жодної інформації, що фіксувала б умови і параметри кредитування. Додані до позовної заяви текст Паспорта споживчого кредиту, що складається з двох аркушів вочевидь із різних Паспортів споживного кредиту з різними умовами кредитування за різною кількістю кредитних карток, де підписаним є лише другий аркуш (відповідно - без вихідних умов кредитування за конкретними картками), та текст Умов і Правил надання банківських послуг за кредитною карткою «Зелена» не є доказами додержання передбачених законом умов щодо укладення у відповідній формі кредитного договору. Так, надані аркуші (фрагменти) тексту Паспорта споживчого кредиту не можуть вважатися цілісним документом, погодженим із позичальником і підписаним ним у цілому з відповідними конкретними умовами кредитування за конкретною карткою. Умови і Правила щодо кредитної картки «Зелена» не співвідносяться з указаними фрагментами тексту Паспорта споживчого кредиту, оскільки на першому аркуші цього тексту умови кредитування за карткою «Зелена» відсутні, а на другому аркуші відсутня взагалі вказівка на картки, окремі умови кредитування за якими відображені на цьому аркуші. Тим часом, якщо Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання, то у Паспорті споживчого кредиту, поряд зі змістом Анкети-заяви, визначаються індивідуальні умови кредитування конкретного позичальника, що можуть відрізнятися від загальних умов. Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо. Беручи до уваги зміст Анкети-заяви, Умов і Правил, а також вимоги Закону № 1734-VIII, Паспорт споживчого кредиту, Тарифи є поряд із власне Умовами і Правилами невід`ємними складовими частинами кредитного договору, дійсні індивідуальні умови якого узгоджуються сторонами в цих документах. Такі складові кредитного договору не заперечуються по суті й позивачем. Зокрема, за відсутності доказів про укладення договору на конкретних умовах, належно узгоджених у Паспорті споживчого кредиту та у відповідному йому тексті договору, а також даних про тип (вид) кредитної картки не є можливим встановити дійсні умови кредитування в частині плати за кредит (відсотків) на відповідний період, ставки і сплати підвищених процентів, конкретної відповідальності за порушення зобов`язання позичальником (неустойки) і т.ін. У справі немає доказів про погодження з ОСОБА_1 встановленим порядком відповідних умов користування наданими банком коштами з фіксацією цих умов у Паспорті споживчого кредиту. Позивач не надав суду доказів укладання з ОСОБА_1 договору саме на тих умовах, виходячи з яких пред`явив до нього вимогу про стягнення боргу з відповідними його елементами. Із урахуванням наведеного, відповідач повинен був ясно, у передбаченій законом, у даному випадку - письмовій формі здійснити своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору з індивідуальними умовами кредитування шляхом підписання відповідного документа (документів, за потреби - відповідних положень Умов і Правил), у якому (яких) такі умови зафіксовані (вищенаведені норми закону та ст. 203 ч.ч. 3, 4, ст. 205 ЦК України). Дотримання належної форми і порядку укладання договору є обов`язком саме кредитора - сторони, яка запропонувала укласти договір невизначеному колу осіб, розробила його умови (ст. 634, ст. 641 ч. 1 ЦК України). Ці вимоги закону не були виконані. У справі немає підписаного відповідачем належного документа (документів) станом на 19.08.2019, який би доводив факт узгодження з ним конкретних індивідуальних умов кредитування, передусім суми кредиту, плати за кредит (відсотки), строку кредитування, конкретних умов відповідальності за порушення зобов`язання (підвищені відсотки, неустойка). Фрагменти тексту, які позивач вважає Паспортом споживчого кредиту, з огляду на викладені вище обставини не можуть в цьому контексті братися до уваги. Відтак, попри підписання певних документів (їх частини) відповідачем у справі відсутні докази укладення 19.08.2019 кредитного договору в належній формі та з належним змістом. На час розгляду справи судом не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати умови, на яких були надані банком кошти відповідачу, зокрема, щодо дійсно наданої суми коштів, порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, відсоткової ставки за кредитом, комісій, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов кредитування, які повинні бути встановлені лише письмовим доказом - власне текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що тільки й може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом як факту належного укладення договору, так і його умов. За таких умов один лиш розрахунок заборгованості за відсутності інших необхідних доказів не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо власне кредитної заборгованості з відповідними її елементами. З огляду на надані позивачем матеріали, відсутність документального підтвердження щодо варіанту кредитування, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах із відповідачем, доводи позову щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Здійснення сторонами певних цивільних прав і обов`язків, що виникли внаслідок їхніх дій, не спростовує відсутності доказів щодо дотримання належних форми та змісту договору, сама по собі сплата певних платежів відповідачем не може свідчити про належне досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, про обізнаність з усіма умовами договору, якщо не були дотримані вимоги закону щодо відповідного оформлення правовідносин. Вважаючи надані суду докази достатніми для підтвердження факту укладення кредитного договору з належно узгодженими з позичальником умовами кредитування та пред`явивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту, позивач залишив поза увагою також установлені законом особливості, додержання яких вимагається для пред`явлення такої вимоги. Закон № 1734-VIII у незмінній в цій частині з моменту набрання чинності законом редакції (10.06.2017) містить положення, відповідно до яких: у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит; кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені; якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу; якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (ст. 16 ч. 4). Аналогічні за своїм змістом положення щодо умов і процедури, із додержанням яких кредитодавець управі вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, містилися і в Законі № 1023-ХІІ (ст. 11 ч. 10) у редакції, яка діяла з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (16.10.2011). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц висловила правову позицію, за змістом якої: у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011); особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України у вказаній редакції) (п. 14); 10.06.2017 набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні; Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10.06.2017); отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів»; з 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів» (п. 17); визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб; установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16) (п. 18); якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця; якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011) (п. 19); наведені приписи дають підстави виснувати, що частина 10 статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10.06.2017, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту (п. 20); звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок; якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (п. 21); висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц про відхилення доводу касаційної скарги про те, що позивач перед зверненням до суду не виконав вимоги частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і пункту 12 договору про надання споживчого кредиту, не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення коштів за цим договором, не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту; тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту (п.п. 24, 25). Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. Як випливає з підстав позову та його обґрунтування, банк поставив вимогу про дострокове стягнення з позичальника боргу за належно, відповідно до його правової позиції, укладеним кредитним договором, що передбачено ст. 1050 ч. 2 ЦК України та п.п. 2.1.1.4.2., 2.1.1.12.10. договору. Водночас позивач не послався в заяві на докази щодо пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту і прямо зазначив, що письмово вимоги не направлялися (а.с. 2), твердження в заяві про надсилання позичальнику відповідних sms-повідомлень, здійснення телефонних дзвінків такими доказами не є і мають характер припущень, на яких не може ґрунтуватися доказування (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Апеляційний суд бере до уваги особливості укладення кредитного договору в електронній формі, враховує специфіку здійснення операцій за таким договором та відповідний порядок обміну інформацією між сторонами. Втім, ці обставини не звільняють позивача від обов`язку доказування факту зміни строку виконання зобов`язання (який він вважав належно визначеним у 240 місяців) на певну конкретну дату та факту пред`явлення з додержанням вимог закону та умов договору позичальнику в конкретну дату вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту у визначеному розмірі заборгованості та у конкретний строк. У справі немає доказів, які б підтверджували такі обставини, в тому числі, ані надсилання в письмовій формі відповідних вимог позичальнику в строк, установлений законом, ані факт надіслання позичальнику sms-повідомлення з такою вимогою в строки, установлені законом та/або договором. У наданому суду розрахунку заборгованості відображені прострочена заборгованість за сумою кредиту (4680,23 грн), поточна заборгованість (8519,74 грн), прострочена заборгованість за відсотками (8985,45 грн), поточна заборгованість (496,42 грн), а також нарахування штрафів, останній за часом із яких був нарахований 01.11.2020 в сумі 450,00 грн. Тому враховуючи законодавчі і фактичні умови для дострокового стягнення боргу та неустойки за споживчим кредитом позивач в разі надання доказів належного укладення кредитного договору із узгодженням його умов щодо суми кредиту, відсотків і неустойки, а також надання відповідного цим умовам розрахунку вправі був би вимагати стягнення з відповідача лише прострочену заборгованість за сумою кредиту, за відсотками і в межах заявлених вимог - штрафу. Доказів виконання кредитором необхідних для дострокового стягнення за належно укладеним договором решти заборгованості за сумою кредиту та відсотками умов у справі немає, тому немає й доказів щодо законних підстав для пред`явлення відповідних вимог. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 висловила правову позицію щодо укладення кредитного договору зі споживачем фінансових послуг за правилами договору приєднання та стягнення на вимогу кредитора боргу за таким договором, згідно з якою покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору за обставин, коли пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, не відповідає основним засадам цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, принципу справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на обставини справи, характер спірних правовідносин та суть висновку, сформульованого в указаній постанові Великої Палати Верховного Суду, такий підлягає врахуванню в спорі. У справі, що розглядається, таких підстав для стягнення всього боргу немає, розрахунок пред`явлених до стягнення сум не можна визнати здійсненим відповідно до чітко визначених і погоджених сторонами умов кредитування та підтвердженим доказами. У частині стягнення відсотків і неустойки суд першої інстанції відмовив правильно по суті. Позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення у повному обсязі елементів боргу, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 2, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, а також не навів підстав щодо неможливості подання таких доказів, тож перешкод у доказуванні не мав. По суті у справі немає доказів щодо обставин, які мають істотне значення в спорі. Позивач, розпорядившись процесуальними правами та здійснюючи обов`язок доказування вільно, на власний розсуд, просив суд першої інстанції розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику його представника, на підставі наданих ним доказів, які вважав достатніми для задоволення позову (а.с. 3, 4). Виходячи з викладеного вище, доводи позивача про укладення договору в належній формі, з дотриманням вимог закону, та, відповідно, про наявність підстав для застосування правил щодо дострокового стягнення боргу за договором щодо споживчого кредиту не можуть бути враховані судом. Такі доводи не можуть розглядатися поза сукупністю інших обставин справи і не створюють підстав для визнання факту належного укладення договору із досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Щодо вимоги про стягнення 13199,97 грн, які фактично були надані банком відповідачу та не були тим повернені, що ним не спростовувалося та знайшло своє підтвердження, суд першої інстанції враховував положення закону про підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, їх виконання, зокрема, про право кредитора вимагати повернення наданих коштів та обов`язку боржника їх повернути на таку вимогу (ст. 530 ч. 2 ЦК України), що відповідає й правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та в інших постановах щодо аналогічних правовідносин, і виходячи з цього задовольнив вимогу банку про стягнення вказаної суми. Доводи апеляції не спростовують правильності по суті та обґрунтованості відмови в частині вимог позову та не дають підстав для задоволення відповідних вимог банку. Слід враховувати також, що не може бути погіршене правове становище позивача, який подав апеляцію на судове рішення, за відсутності апеляції протилежної сторони. Відповідач ОСОБА_1 рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» 13199,97 грн заборгованості не оскаржував. Відтак, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України і на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляційну скаргу позивача, яка з урахуванням встановленого в справі не дає підстав для скасування чи зміни рішення суду, слід залишити без задоволення, а рішення суду щодо стягнення суми коштів - без змін. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді