Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/9294/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/554/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/9294/20 Категорія: 301030000 Борєйко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Бородійчук В.Г. Новицька Н.О. учасники справи: позивач (скаржник) - ОСОБА_1 , відповідачі - КП «Реєстраційний - центр», АТ «Сенс-Банк», треті особи - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Черкаської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Смаглія В.М., який діє в інтересах позивача, на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2021 (повний текст складено 28.12.2021, суддя в суді першої інстанції Борєйко О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Реєстраційний - центр», Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права приватної власності, в с т а н о в и в : у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати протиправними дії та рішення державного реєстратора Діденка О. П. про реєстрацію 13 грудня 2018 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 (спірна квартира) за АТ «Укрсоцбанк»; скасувати запис від 13 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк»; скасувати запис від 06 лютого 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк». В обґрунтування вказано на те, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками зазначеної квартири. У ній зареєстровані та проживають: вона - з 31 січня 2007 року, ОСОБА_2 - з 18 липня 2009 року, її малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 15 січня 2014 року. Указана квартира є предметом іпотеки на підставі укладених між нею, ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» іпотечних договорів від 26 січня 2007 року, від 13 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, для забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за відповідними договорами кредиту від 26 січня 2007 року, від 13 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, укладеними між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк». Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року (справа №2-4255/2011) звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами: від 26 січня 2007 року, від 12 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, укладеними між нею, ОСОБА_2 і банком, на спірну квартиру, що належить їй та ОСОБА_2 на праві власності, у рахунок погашення боргу за кредитними договорами: від 26 січня 2007 року, від 12 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, у розмірі 637 960,13 грн. Установлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 16 квітня 2013 року Соснівським ВДВС Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 37728409 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4255, виданого апеляційним судом 24 січня 2013 року на виконання вказаного вище судового рішення. 11 березня 2014 року постановою головного державного виконавця Соснівського ВДВС Купчини О. С. накладено арешт на належну їй 1/2 частину спірної квартири, та на належну ОСОБА_2 1/2 частину квартиру. 14 березня 2014 року внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження. У подальшому їй стало відомо, що 13 грудня 2018 року державний реєстратор Діденко О. П., незважаючи на наявні обтяження у вигляді арешту, у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк», чим, на її думку, вийшов за межі своїх повноважень. Посилаючись на відповідну практику Верховного Суду України та Верховного Суду, вважала вказані дії та рішення державного реєстратора незаконними, так як вони порушують її право власності на належну їй частину спірної квартири, а також права неповнолітнього ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає у цій квартирі. Відсутність згоди служби у справах дітей та неповідомлення її про вчинення державним реєстратором оскаржуваних дій суперечить вимогам статті 177 СК України, статті 16 ЗУ «Про охорону дитинства» та статті 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Крім того, жодного повідомлення про наміри перереєстрації права власності їй не надходило. Пославшись на правові позиції Верховного Суду щодо застосування ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит надано у валюті зазначала, що державним реєстратором при винесенні рішення про державну реєстрацію спірної квартири за банком порушені положення указаного Закону. Згодом вона дізналася, що 06 лютого 2020 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. на підставі передавального акта, серія та номер: 10221-10229, виданого 11 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С., зареєстровано право власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк», як правонаступником АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 вересня 2020 року. Разом із цим, оскільки первісну перереєстрацію права власності було проведено з порушенням вимог ЗУ «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то запис про право власності від 06 лютого 2020 року на вказану квартиру за АТ «Альфа-Банк» також підлягає скасуванню. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2021 позовні вимоги у справі відхилено з підстав того, що позивач обрала неефективний спосіб судового захисту порушеного права, оскільки з позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем не заявлено вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав на спірне нерухоме майно. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Смаглій В.М.подав 04.03.2022 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги щодо правомірності дій державного реєстратора під час винесення рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на належну позивачу квартиру. АТ «Альфа-Банк» не було направлено позивачу копії рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття у власність банку, із вказівкою на проведення попередньої незалежної експертної оцінки квартири та не зазначено суми боргу, яку банк погасив за рахунок набуття у власність предмету іпотеки. Виконавче провадження по примусовому стягненні заборгованості за кредитним договором в Соснівському РВ ДВС у м. Черкаси на даний час триває. Повідомлення про здійснення перереєстрації права власності на квартиру позивачу не надходило. Надані АТ «Альфа-Банк» під час розгляду справи судом першої інстанції документи також не містять доказів отримання позивачем вказаного повідомлення. Дії та рішення відповідача в частині реєстрації права на об`єкт нерухомого майна під час дії накладеного на нього арешту порушують права позивача та її неповнолітнього сина, який зареєстрований у спірній квартирі, а також суперечать положенням ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах ВП ВС від 20.11.2019 у справі №802/1340/18-а, від 19.05.2020 (справа №644/3116/18). Таким чином у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк». Судом першої інстанції було формально відмовлено у задоволенні позовних вимог лише у зв`язку з тим, що позивач не звернулася із позовною вимогою про припинення за банком права власності на спірну квартиру, хоча права щодо уточнення позовних вимог суд позивачу не роз`яснював. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перегляд справи судом апеляційної інстанції здійснюється повторно після направлення справи згідно постанови ВС від 01.03.2023 на новий апеляційний розгляд. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 . Крім того, АТ «Альфа-Банк» повідомило апеляційний суд, що зборами акціонерів затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк», яке й має бути відповідачем у справі. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При судовому розгляді встановлено, що ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2) є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданим 30 листопада 2006 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради від 28 вересня 2006 року № 1302 (а. с. 15, т. 1). 26 січня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 895/06-034-23, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 15000,00 доларів США під 12,5 процентів річних із кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 24 грудня 2021 року (а. с. 16-20, т. 1). 26 січня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором кредиту між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-23, за яким іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателя нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 36-40, т. 1). Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб за вих. № 431, виданою 16 липня 2014 року ПП «Утримання багатоквартирних будинків», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 - з 31 січня 2007 року, ОСОБА_2 - з 18 липня 2009 року та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 15 січня 2014 року (а. с. 14, т. 1). У повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 26 березня 2018 року за вих. № 151/18, надісланому ПАТ «Укрсоцбанк» на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , банк вимагав від них сплатити борг за кредитним договором від 17 вересня 2008 року № 895/06-034-504, розмір якого станом на 06 березня 2018 року складає 33 986,84 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06 березня 2018 року складає 900 042,22 грн., з яких: 8 695,05 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 06 березня 2018 року складає 230 263,01 грн.) - строкова заборгованість; 6 236,22 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 06 березня 2018 року складає 165 148,08 грн.) - прострочена заборгованість; 48,12 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 06 березня 2018 року складає 1 274,32 грн.) - строкова заборгованість по нарахованих процентах; 19 007,45 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 06 березня 2018 року складає 503 356,81 грн.) - прострочена заборгованість по нарахованих процентах, і повідомив, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» (а. с. 82, т.1). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 грудня 2018 року № 150240760 встановлено, що 13 грудня 2018 року державним реєстратором Діденком О. П. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 29540291). Підставою виникнення права власності за зазначеною вище реєстраційною дією вказано: рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 14000 4166564 7, виданий 18 жовтня 2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк»; повідомлення, серія та номер: 151/18, виданий 26 березня 2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк»; договір кредиту, серія та номер: 895/06-034-504, виданий 17 вересня 2008 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 ; іпотечний договір, серія та номер: ІД 895/06-034-504, виданий 17 вересня 2008 року, видавник АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Підставою внесення запису вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44710265 від 19 грудня 2018 року 14:21:10, ОСОБА_5 , КП «Реєстраційний-центр», Черкаська область (а. с. 88, т. 1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 06 лютого 2020 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. на підставі передавального акта, серія та номер: 10221-10229, виданого 11 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С., зареєстровано право власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк», як правонаступником АТ «Укрсоцбанк» (а. с. 47-53, т. 1). Позивач у справі зазначає про неможливість переходу до відповідачів права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, адже на це майно було накладено арешт у виконавчому провадженні. Крім того, оспорювану державну реєстрацію прав проведено всупереч положень ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію. У даному випадку мають застосовуватися положення законодавства, яке регламентувало забезпечення виконання зобов`язань іпотекою на момент укладення відповідного договору у січні 2007 року, що відповідає висновку ВП ВС від 12.12.2018, справа №199/1276/17. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», тут і далі у редакції від 12.05.2006, яка була чинною на час укладення сторонами справи іпотечного договору, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та третя статті 33 ЗУ «Про іпотеку»). За змістом статті 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Далі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну квартиру станом на 07 березня 2018 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У статті 18 вказаного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав. Відповідно до частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Визначена у частині першій статті 35 ЗУ «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц). Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, серед іншого, визначено відповідним Порядком. Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності станом на 08 грудня 2018 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Відтак є безпідставними твердження скаржника у справі про те, що дії та рішення відповідача в частині реєстрації права на об`єкт нерухомого майна під час дії накладеного на нього арешту порушують права позивача та її неповнолітнього сина, який зареєстрований у спірній квартирі, адже у даному випадку вказана реєстрація права власності на обтяжене іпотекою майно відбулася за іпотекодержателем, що прямо дозволено вказаними вище положеннями Порядку № 1127, так як арешт на квартиру накладався з метою забезпечення зобов`язань саме перед іпотекодержателем. Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова ВП ВС від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц). Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №

211. Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №306/1224/16-ц; від 24 квітня 2019 року у справі №521/18393/16-ц; від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17. Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, посилалася на те, що іпотекодержатель не надсилав їй повідомлення про наміри чи перереєстрацію права власності, на чому наголошується також в поданій апеляційній скарзі. Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» 26 березня 2018 року було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням за вих. № 151/18 на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 82, т. 1). Відповідач на підтвердження обставин направлення ОСОБА_1 вказаного повідомлення надав копію опису вкладення цінного листа на ім`я ОСОБА_1 , список (реєстр) згрупованих відправлень рекомендованих листів, де, у тому числі, зазначено одержувачем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) за трек-номерами: 14000 39154848, 14000 39154856, 14000 39154864 (а. с. 85 зворот-86, т. 1), які було направлено на одну адресу для ОСОБА_1 та на дві відомі банку адреси для ОСОБА_2 . Указані цінні листи були повернуті на адресу товариства з відміткою «за закінченням терміну зберігання», після чого були повторно надіслані за допомогою кур`єрської служби ТОВ «Темапол». Однак, повідомлення про вручення кур`єрського відправлення повернулися, причина невручення - «відмова». Вказане також підтверджується квитанцією, отриманою банком. Про це АТ «Альфа-Банк» також зазначало у відзиві на позовну заяву (а. с. 69-80, т. 1). Апеляційний суд, враховуючи вказівки Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у цій справі, приймає до уваги, що підставою для оспорюваної державної реєстрації права власності на квартиру скаржника за іпотекодержателем було вказано, зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення 14000 41665647 від 18.10.2018. При цьому відповідачем надано суду поштове повідомлення із зазначеним трек номером з якого слідує, що відповідне поштове відправлення з повідомленням банку від про звернення стягнення на предмет іпотеки направлялося позичальнику ОСОБА_2 на вказану ним в іпотечному договорі адресу АДРЕСА_3 , та було повернуто поштою відправнику у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання. Повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Поведінку особи щодо свідомої відмови отримання поштових листів не можна визнати добросовісною та розумною (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 921/383/20). Крім того, ВП ВС у постанові від 29.09.2020 у справі №757/13243/17 вказала, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. За обставин даної справи вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки тричі направлялася обом іпотекодавцям на адреси, вказані ними в іпотечному договорі від 17.09.2008, однак з незалежних від банку причин відповідні поштові відправлення не були вручені, оскільки іпотекодавці на відділення поштового зв`язку для їх отримання двічі не з`являлися, та також відмовилися від отримання аналогічного повідомлення, направленого їм кур`єрською службою. Також апеляційний суд враховує, що іпотечним договором від 17.09.2008, копію якого надав банк для приєднання до матеріалів справи та на підставі якого здійснювалася оспорювана державна реєстрація права власності на іпотечне майно, зокрема, статтею 4, яка регламентує звернення стягнення на предмет іпотеки, не передбачено саме вручення поштового відправлення з повідомленням іпотекодержателя про звернення стягнення на іпотечне майно, як передумова державної реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем. У аспекті викладеного вище, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що іпотекодержатель не повідомляв належним чином іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки. Слід прийняти до уваги, що у повідомленні від 26 березня 2018 року за вих. № 151/18 банк вимагав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатити борг за кредитним договором від 17 вересня 2008 року № 895/06-034-504. При цьому рішенням апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року (справа №2-4255/2011) задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами: від 26 січня 2007 року, від 12 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, укладеними між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і АКБ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, у рахунок погашення боргу за кредитними договорами: від 26 січня 2007 року, від 12 грудня 2007 року, від 13 червня 2008 року, від 17 вересня 2008 року, укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 , у розмірі 637 960,13 грн. Установлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Зазначене рішення апеляційного суду міститься у матеріалах справи та в ньому вказується про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, від 17 вересня 2008 року № 895/06-034-504, для задоволення вимог кредитора за яким здійснено оспорюване у цій справі звернення стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що до правовідносин сторін у справі слід застосувати положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з урахуванням таких міркувань. Як встановлено судом, позичальнику ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 231825045 від 10 листопада 2020 року) (а. с. 128-139, т. 1). При цьому положеннями вказаного закону передбачалося, що протягом його дії не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (нерухоме житлове майно), що є предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна. Оскільки, за обставин цієї справи, іпотекодавець ОСОБА_1 має у власності 1/4 частину іншого житлового приміщення за адресою АДРЕСА_5 , що вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, положення зазначеного закону до правовідносин сторін у справі не застосовуються. Надаючи оцінку доводам скаржника про порушення прав дитини внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд враховує таке. Системний аналіз статті 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 ЗУ «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вона у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц, який зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (пункти 88-90). Тобто судам при вирішенні подібних справ у кожному конкретному випадку необхідно перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки порушує права неповнолітньої дитини, яка в зазначеному житловому приміщенні зареєстрована та проживає, з урахуванням такого. Спірну квартиру передано в іпотеку за договором, укладеним 17.09.2008. При цьому дитина іпотекодавця ОСОБА_1 - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в обтяженому іпотекою житлі зареєстрована в січні 2014 року. Враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року (справа №2-4255/2011) звернуто стягнення на предмет іпотеки, про що іпотекодавець достовірно знала, реєстрація місця проживання дитини, яка народилася в грудні 2013 року, тобто через понад рік після ухвалення рішення суду, в предметі іпотеки, на який звернуто стягнення, не можна вважати добросовісною та такою, що перешкоджає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки без попередньої згоди органу опіки та піклування, про що необґрунтовано зазначає скаржник. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)). Так встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17). Апеляційний суд вважає, що зміст і характер спірних правовідносин у цій справі підтверджують, що спір у позивача є саме з банком чи іншою особою-набувачем майна, що було у заставі (іпотеці) банку, а не з державним реєстратором щодо реєстрації права власності на обтяжене іпотекою майно за іпотекодержателем. Відтак у задоволенні позовних вимог, заявлених у цій справі до державного реєстратора, слід відмовити, як у звернених до неналежного відповідача, оскільки останній, здійснюючи свої повноваження, не порушував прав позивача. Одночасно апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції в цій справі про те, що у позові слід відмовити через те, що позивач обрала неефективний спосіб судового захисту порушеного права та з позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач мала заявити вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав на спірне нерухоме майно, оскільки суд відмовляє в позові через неналежний спосіб захисту порушеного права лише після того, як прийде до переконливого висновку про те, що право позивача дійсно порушене неправомірними діями відповідача. В даному випадку колегія суддів приходить до висновку про те , що позивач не довела належними та допустимими доказами у справі сам факт порушення її прав та охоронюваних законом інтересів з боку банку, в зв`язку з чим в позові і має бути відмовлено. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що АТ «Альфа-Банк» не було направлено позивачу копії рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття у власність банку, із вказівкою на проведення попередньої незалежної експертної оцінки квартири та не зазначено суми боргу, яку банк погасив за рахунок набуття у власність предмету іпотеки, а також про те, що виконавче провадження по примусовому стягненні заборгованості за кредитним договором в Соснівському РВ ДВС у м. Черкаси на даний час триває, оскільки зазначені обставини у розумінні вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», а також положень відповідного іпотечного договору, які покладені в основу рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно, як спосіб задоволення його вимог, не є перешкодою для оспорюваного рішення. Так можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок отримання у власність іпотечного майна не залежить від того, чи здійснюється виконавче провадження щодо стягнення забезпеченої іпотекою заборгованості, а також від проведення незалежної оцінки іпотечного майна, вартість якого визначається сторонами при укладенні іпотечного договору. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2021 у даній справі слід скасувати у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги у справі залишити без задоволення за недоведеністю. На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відхиленням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій слід залишити за скаржником. Також з позивача на користь АТ «Сенс-Банк» належить стягнути 6726,40 грн. судового збору за касаційний перегляд справи. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - задовольнити частково. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Реєстраційний - центр», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права приватної власності - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права приватної власності у даній справі - залишити без задоволення. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій залишити за позивачем. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» 6726,40 грн. судового збору за касаційний перегляд справи. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 08.06.2023. Суддя-доповідач Судді