Окрема думка Велика Палата ВС № 990/169/22

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна) судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А. Справа № 990/169/22 Провадження № 11-29заі23

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ (1.1) Короткий виклад позовної заяви 1. 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя (далі - відповідачі), у якому просив: 1.1. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, які не розглянули заяву позивача від 29 грудня 2021 року, зобов`язати її розглянути та надати обґрунтовану відповідь. 1.2. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, які не розглянули заяву позивача від 26 жовтня 2022 року, зобов`язати її розглянути та надати обґрунтовану відповідь. 1.3. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, які не розглянули заяву позивача від 7 грудня 2022 року, зобов`язати її розглянути та надати обґрунтовану відповідь. 1.4. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, які не розглянули заяву позивача від 7 грудня 2022 року щодо ненадання інформації про їхнє грошове забезпечення за останні шість місяців, зобов`язати її розглянути та надати обґрунтовану відповідь. 1.5. Стягнути з Президента України на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 336 000,00 грн. 1.6. Стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 65 660 171,94 грн. 1.7. Стягнути з Верховної Ради України на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 9 983 990,34 грн.

2. Мотивував позов так: 2.1. Двадцять років суди України розглядають справу позивача щодо його незаконного звільнення та поновлення на посаді судді. Він звертався із заявами про вирішення проблеми до відповідачів, які ці заяви належно не розглянули. 2.2. На думку позивача, він досі є суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. Проте відповідачі не вживають заходи для поновлення позивача на посаді судді та відшкодування шкоди. Порушення прав позивача триває. (1.2) Короткий зміст ухвал суду першої інстанції 3. 29 грудня 2022 року суддя Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про залишення без руху позовної заяви. Обґрунтував так: 3.1. Позовна заява не відповідає вимогам пунктів 3, 4, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): позивач не навів обґрунтований розрахунок відшкодування шкоди, про яке просить; не зазначив зміст позовних вимог і обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги до відповідачів; не вказав, які їхні рішення, дії чи бездіяльність треба визнати протиправними; не обґрунтував належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю його прав, свобод та інтересів. 3.2. Позивач має конкретизувати позовні вимоги, обґрунтувати порушення оскаржуваними діями чи бездіяльністю його прав, свобод, інтересів і додати до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. 3.3. Порушуючи вимогу частини шостої статті 161 КАС України, позивач не додав до позовної заяви заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску цього строку. 3.4. Відсутній документ про сплату судового збору. Помилковим є твердження позивача про те, що судовий збір у цій категорії справ не справляється. Позивач звертається до суду не з приводу захисту трудових прав, а щодо проходження ним публічної служби. 4. 9 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про повернення позовної заяви особі, яка її подала. Аргументував так: 4.1. Позивач неодноразово звертався до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з позовною заявою до відповідачів про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду його звернень. Так, 8 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення у справі № 9901/388/21, у якому наголосив на відсутності юридичних підстав для задоволення позову щодо неналежного розгляду звернень позивача, бо суд не може втручатися у встановлені законом порядок і процедуру поновлення суддів та впливати на прийняття рішень Вищою радою правосуддя і Президентом України. 4.2. Позов не можна прийняти до розгляду та слід повернути з огляду на те, що наведені позивачем обґрунтування не усувають більшості недоліків позовної заяви (крім надання розрахунку суми відшкодування завданої шкоди). Тобто позивач не виконав вимоги ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху. (1.3) Короткий зміст апеляційної скарги 5. 22 лютого 2023 року позивач подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та 9 лютого 2023 року, а також направити справу на новий розгляд до цього суду як суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

6. Мотивував апеляційну скаргу так: 6.1. Судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду протиправно застосовують місячний строк звернення до адміністративного суду замість шестимісячного. 6.2. Суд першої інстанції спотворив позовні вимоги з наміром штучно відмовити у прийнятті позовної заяви до розгляду. 6.3. Непризначення позивача на посаду судді є продовжуваним, тривалим порушенням його прав, яке не має і не може мати часових рамок. 6.4. Через те, що відповідачі не розглянули звернення позивача, порушені його права на працю та належне соціальне забезпечення. Цими порушеннями позивачеві завдана шкода. 6.5. Суд першої інстанції не обґрунтував необхідність сплати судового збору. (1.4) Доводи інших учасників справи 7. 10 квітня 2023 року Верховна Рада України подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити без змін ухвали суду першої інстанції. Навела аргументи, аналогічні до тих, які зазначив суд у цих ухвалах. (1.5) Короткий зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду 8. 23 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Обґрунтувала ухвалу так: 8.1. 20 березня 2023 року позивач надіслав до Великої Палати Верховного Суду заяву на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до якої додав квитанцію про сплату судового збору. 8.2. Позивач подав апеляційну скаргу у строк, установлений частиною першою статті 295 КАС України. За формою та змістом ця скарга відповідає статті 296 цього кодексу. Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження.

2. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

9. Вважаю, що позивач, використовуючи в апеляційній скарзі слова, спрямовані на образу судової системи України (зокрема Верховного Суду, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду), відповідачів, зловживав правом на подання апеляційної скарги, використав відповідне процесуальне право всупереч завданню адміністративного судочинства, тобто з іншою метою, ніж виконання такого завдання. Тому апеляційне провадження не можна було відкривати.

10. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

11. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).

12. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п`ятої статті 44 КАС України).

13. Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України). Перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).

14. Позивач, як він стверджує, є суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. Тому розумів або мав розуміти положення процесуального закону щодо неможливості вчинення дій, які не спрямовані на виконання завдання адміністративного судочинства.

15. Позивач в апеляційній скарзі безпідставно звинуватив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в «усуненні відповідачів, від яких суд знаходиться у посадовій залежності, від відповідальності» (т. 1, а. с. 72). Заявив, що «незастосування судом щодо… позовної заяви вимог закону, який повинен бути застосованим, є… корупцією» (т. 1, а. с. 74). На вказівку цього суду сплатити судовий збір відповів, що «мене обікрали, але аби повернути вкрадене, я повинен сплатити судовий збір, і чим більше вкрали, тим більше я повинен сплатити» (т. 1, а. с. 75).

16. Позивач безвідносно до його справи огульно стверджував про «корупцію у судовій системі, яку покриває та заохочує Вища рада правосуддя» (т. 1, а. с. 73), а також Верховний Суд, оскільки він «більше не потрібний та його треба розформувати, бо суд відмовляється виконувати свої обов`язки щодо здійснення правосуддя» (т. 1, а. с. 75), а його рішення «носять форму шахрайських оборудок, метою чого є усунути від відповідальності посадових осіб органів державної влади - відповідачів за порушення прав громадян, що є вибірковим правосуддям та корупцією» (т. 1, а. с. 75), Верховний Суд «перетворено з органу щодо захисту порушених прав громадян на орган щодо захисту посадових осіб, що порушують права громадян» (т. 1, а. с. 75).

17. Позивач, невдоволений результатами розгляду його справ у судах адміністративної юрисдикції, бездоказово та безвідносно до його справи зазначив про «створення у судовій системі організованого злочинного угрупування, метою діяльності якого є покриття порушених прав, свобод і інтересів громадян найвищими посадовими особами країни» (т. 1, а. с. 73).

18. Позивач також неетично висловився про діяльність Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду, зазначивши про їхні «антиконституційні рішення» (т. 1, а. с. 73).

19. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

20. Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чи інших учасників процесу чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок, особливо якщо є суддею, адвокатом, прокурором. Голослівні випади позивача у апеляційній скарзі Велика Палата Верховного Суду мала би вважати проявом неповаги до суду, зневажливого ставлення до людей, які у ньому працюють, і відповідачів, що суперечить завданню адміністративного судочинства (саме такий підхід до оцінки голослівних тверджень Велика Палата Верховного Суду застосувала в ухвалі від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, залишаючи без розгляду заяву про відвід судді-доповідача та роз`яснення скороченої постанови і накладаючи на заявника штраф за зловживання процесуальними правами).

21. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22), в ухвалі від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19). Наявність такої характеристики є достатньою для того, щоби суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України, а саме повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

22. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).

23. Вважаю, що з огляду на викладене вище зазначені дії позивача не були спрямовані на виконання завдань адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду мала визнати зловживанням процесуальним правом подання апеляційної скарги відповідного змісту та залишити її без розгляду. Вказане не позбавило би позивача можливості звернення з апеляційною скаргою із дотриманням вимог КАС України, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

24. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 45 КАС України).

25. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 144 КАС України).

26. Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 145 КАС України).

27. У випадку зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини першої статті 149 КАС України).

28. Оскільки позивач допустив зловживання процесуальним правом на подання апеляційної скарги, виявивши у ній некоректність у спілкуванні з судом, Велика Палата Верховного Суду могла би також стягнути з позивача у дохід Державного бюджету України мінімальний розмір штрафу за пунктом 2 частини першої статті 149 КАС України.

3. ВИСНОВКИ

29. На мою думку, Велика Палата Верховного Суду, постановляючи 23 березня 2023 року ухвалу, не врахувала, що позивач зловживав правом на подання апеляційної скарги, використав відповідне процесуальне право всупереч завданню адміністративного судочинства, тобто з іншою метою, ніж виконання такого завдання. Вважаю, що треба було постановити ухвалу про залишення без розгляду апеляційної скарги позивача та про стягнення з останнього мінімального розміру штрафу за пунктом 2 частини першої статті 149 КАС України. Суддя Д. А. Гудима