Ухвала КАС ВС № 320/8367/26

УХВАЛА 08 квітня 2026 року м. Київ справа №320/8367/26 адміністративне провадження №П/990/108/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свободи людини під час дії воєнного стану, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 23 лютого 2026 року адвокатом ОСОБА_1 - Бабічем О.І. було сформовано в системі «Електронний суд» позовну заяву, в якій просив: - визнати дії Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану щодо проведення засідань та заслуховування на них запрошених осіб 21 січня 2026 року та 09 лютого 2026 року протиправними; - визнати дії Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану щодо прийняття рішень у період з 16 січня 2026 року по 11 лютого 2026 року включно протиправними; - визнати дії Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану щодо ненадання на адвокатський запит від 05.02.2026 копій протоколу та стенограми засідання 21 січня 2026 року протиправними; - зобов`язати Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану надати на адвокатський запит від 05 лютого 2026 року запитувані документи, а саме - копії протоколу та стенограми засідання 21 січня 2026 року; - зобов`язати Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану утриматися від реалізації будь-яким чином рішень, прийнятих у період з 16 січня 2026 року по 11 лютого 2026 року включно; - зобов`язати Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану утриматися від використання будь-яким чином інформації, що була отримана у результаті заслуховування запрошених осіб на засідання 21 січня 2026 року та 09 лютого 2026 року. На обґрунтування позовних вимог зазначив про грубе порушення Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану (далі - ТСК) законодавства України під час проведення засідання 21 січня 2026 року та 09 лютого 2026 року. 05 лютого 2026 року на адресу ТСК було надіслано адвокатський запит із проханням надати копії протоколу та стенограми засідання Комісії від 21 січня 2026 року та підтвердити наявність кворуму для засідання у цей день, на що отримано відповідь, з якою не погоджується вказуючи на її неналежність. Вважає достатнім способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача надати копії запитуваних у адвокатському запиті від 05 лютого 2026 року документів, а також зобов`язання відповідача утриматися від використання інформації, отриманої у ході засідання ТСК, проведених з порушенням вимог закону щодо їх повноважності. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року адміністративну справу № 320/8367/26 передано за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи «судом, встановленим законом». У супровідному листі повідомлено, що станом на 31 березня 2026 року ухвала Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року не була оскаржена та набрала законної сили. 03 квітня 2026 року справа № 320/8367/26 надійшла до Верховного Суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючої судді Білак М.В., суддів Мацедонської В.Е., Желєзного І.В., Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України). Перевіряючи позовну заяву, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на невідповідність вимогам статті 160 КАС України з таких підстав. Так, процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України. Згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом зазначеної норми таке право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України). Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач є суб`єктом владних повноважень та реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. Частиною четвертою статті 22 КАС України визначено перелік справ, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, а статтею 266 Кодексу особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, які розглядаються Верховним Судом як судом першої інстанції. Представник позивача - адвокат Бабіч О.І. самостійно визначив відповідачів у адміністративній справі, а саме - Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свободи людини під час дії воєнного стану та Управління справами Апарату Верховної Ради України. При цьому у позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог і не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, щодо кожного з відповідачів, зокрема, з урахуванням завдання адміністративного судочинства, яким є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку саме суб`єктів владних повноважень. Таким чином, позивачу (його представнику) слід визначитися зі сторонами в адміністративному процесі, а саме відповідачем(відповідачами) в адміністративній справі, якими, відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України є суб`єкт владних повноважень, а також уточнити зміст позовних вимог та їх обґрунтування. Виконання такої вимоги насамперед зумовить забезпечення завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб`єкта владних повноважень та дозволить перевірити вчинення відповідачем у справі дій відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Верховний Суд в ухвалі від 01 червня 2022 року у справі №990/81/22 підкреслив, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко, зрозуміло та містити визначений спосіб судового захисту. Слід також звернути увагу представника позивача на положення пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. У той же час при зверненні до адміністративного суду позивач (його представник) має не просто висловити свою незгоду з діями/бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (інших осіб, до яких звернена вимога позивача), а має чітко пояснити які очікування в нього були або, на його переконання, повинні бути, та як це вплинуло на охоронювані законом інтереси. Отже, викладений представником ОСОБА_1 - адвокатом Бабічем О.І. зміст позовних вимог і обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не відповідає приписам пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України. Згідно частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 , подану його адвокатом Бабічем О.І., необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого він має усунути вказані недоліки шляхом подання позовної заяви із обґрунтуванням та підставами позовних вимог. Керуючись статтями 169, 248, 266 КАС України, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свободи людини під час дії воєнного стану, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується. Судді М.В. Білак І.В. Желєзний В.Е. Мацедонська Ж.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська