Ухвала КАС ВС № 990/156/22

УХВАЛА 28 листопада 2022 року м. Київ справа №990/156/22 адміністративне провадження №П/990/156/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стародуба О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії, встановив: 22.11.2022 до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивачка просить зобов`язати парламент України: - усунути бездіяльність і вжити дії щодо створення постійно діючої міжнародної спеціальної комісії при Верховній Раді України під головуванням Європейського Союзу, яка б контролювала виконання Верховною радою України зобов`язання щодо вступу до ЄС; - заборонити працювати у цій комісії Верховної Ради України однопартійцям ОПЗЖ та позбавити депутатських повноважень членів парламенту, що задовольняють шкурні інтереси, зривають євроінтеграцію; - накласти мораторій на вибори до завершення війни з русо-фашистами та відновлення України; -винести окрему ухвалу, якою зобов`язати агро-комітет ВРУ перевірити захоплення агроземлі інваліда Ювченко та багаторічну несплату їй орендної плати посадовцями ТОВ «Городок-Агро», стягнутиморально-матеріальну шкоду у розмірі несплаченої орендної плати за 2018-2022 роки. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до статті 17-1 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Пунктами 4 - 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. За правилами пунктів 9 - 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Згідно з приписами частини четвертої статті 266 КАС України щодо повноважень Верховного Суду, яким кореспондують положенням частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, Верховний Суд за наслідками розгляду зазначеної категорії адміністративних справ може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. За наведеного правового регулювання, предметом оскарження до Верховного Суду як суду першої інстанції є, зокрема, акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних дій чи бездіяльності відповідача. Водночас виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, не дозволяє визначити підстави адміністративного позову, зокрема, встановити: які правовідносини виникли між ОСОБА_1 та Верховною Радою України, час їх виникнення, які саме акти, дії чи бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах позивачка вважає протиправними, чим вони порушили її права або законні інтереси. Також ОСОБА_1 не зазначає, в чому полягає порушення її особистих прав, свобод та інтересів з боку Верховної Ради України під час здійснення публічно-владних управлінських функцій та, відповідно, відсутнє правове обґрунтування позовних вимог у цій частині, що не узгоджується зі змістом позовних вимог і повноваженнями суду, наведеними в частині першій статті 5 і частині четвертій статті 266 КАС України. Таким чином, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та Верховною Радою України. За змістом статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Крім того, вирішуючи питання про надання допомоги в оформленні позовної заяви у справі №990/110/22 Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2022 дійшов висновку, що «…на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і для реалізації своїх прав ОСОБА_1 може звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Разом з тим, таке право позивач може реалізувати на етапі складання тексту позовної заяви, а не після її направлення до суду першої інстанції.». Питання залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні, Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, Представництва Європейського Союзу, за правилами частини 2 статті 49 КАС України, може бути вирішено, зокрема, за клопотанням учасників справи. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, з наданням позивачці строку для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду виправленої позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог відповідно до приписів КАС України, вичерпним викладом обставин на обґрунтування позовних вимог, обґрунтуванням порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача прав, свобод або законних інтересів позивачки, зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини. За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява підлягатиме поверненню. Керуючись статтями 19, 22, 160, 169, 248, 266 КАС України,

УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху. Надати позивачці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя: О.П. Стародуб