Ухвала КАС ВС № 990/156/22

УХВАЛА 18 січня 2023 року м. Київ справа №990/156/22 адміністративне провадження №Зі/990/6/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №990/156/22 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії, - у с т а н о в и в : 22 листопада 2022 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України, в якій позивачка просить зобов`язати парламент України: - усунути бездіяльність і вжити дії щодо створення постійно діючої міжнародної спеціальної комісії при Верховній Раді України під головуванням Європейського Союзу, яка б контролювала виконання Верховною радою України зобов`язання щодо вступу до ЄС; - заборонити працювати у цій комісії Верховної Ради України однопартійцям ОПЗЖ та позбавити депутатських повноважень членів парламенту, що задовольняють шкурні інтереси, зривають євроінтеграцію; - накласти мораторій на вибори до завершення війни з русо-фашистами та відновлення України; - винести окрему ухвалу, якою зобов`язати агро-комітет Верховної Ради України перевірити захоплення агроземлі інваліда ОСОБА_1 та багаторічну несплату їй орендної плати посадовцями ТОВ «Городок-Агро», стягнути морально-матеріальну шкоду у розмірі несплаченої орендної плати за 2018-2022 роки. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: Стародуб О.П., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Чиркін С.М., Єзеров А.А. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 КАС України та надано строк тривалістю 10 днів для усунення недоліків позовної заяви. 22 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід учасників судової колегії від розгляду справи № 990/156/22. Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 зазначає, що участь цих суддів у розгляді справи суперечить вимогам КАС України та Бангалорським принципам поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року. Також, позивачка вказала, що рішенням ЄСПЛ у справі «Ювченко та інші проти України» анульовано незаконні висновки Верховного Суду у справі № 800/296/17. ОСОБА_1 вважає, що судді Верховного Суду мають великий досвід повного саботажу вимог «Конвенції про захист прав людини» та гучних рішень анульованих ЄСПЛ. За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, колегія суддів КАС ВС ухвалою від 16 січня 2023 року визнала її необґрунтованою та передала до Секретаріату КАС для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. За результатами автоматизованого розподілу заяви ОСОБА_1 про відвід суддів, 16 січня 2023 року її передано на розгляд судді Стрелець Т.Г. Перевіривши заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Разом з цим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід суддів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у складі Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Чиркіна С.М., Єзерова А.А. від участі у справі № 990/156/22, оскільки заявником не наведено жодного факту прояву суддями поведінки, яка б свідчила про упередженість чи безсторонність у цій справі. Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Згідно положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Доводи заявника свідчать саме про його незгоду з рішенням Верховного Суду у справі № 800/296/17, в прийнятті якого приймали участь деякі члени колегії, визначеної для розгляду справи № 990/156/22. Проте, відповідно до положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, така підстава для відводу не може бути визнана обґрунтованою. При цьому інші підстави передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи зазначених суддів і викликали необхідність їх відводу, відсутні. Відтак, сумнів у неупередженості суддів у зв`язку з прийняттям судового рішення у справі № 800/296/17 не є таким, що може свідчити про упередженість чи необ`єктивність суду. Отже, з огляду на наведені аргументи у заяві та положення статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя вважає, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні. Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд- У Х В А Л И В : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Чиркіна С.М., Єзерова А.А. у справі № 990/156/22 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Г. Стрелець