Ухвала КАС ВС № 990/178/23

УХВАЛА 12 грудня 2023 року м. Київ справа №990/178/23 адміністративне провадження №Зі/990/186/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. у справі №990/178/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому позивач просить визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відмови, яка міститься у листі від 06 березня 2023 року на інформаційний запит ОСОБА_1 від 02 березня 2023 року; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 06 березня 2023 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., суддів: Васильєва І.А., Дашутін І.В., Пасічник С.С., Ханова Р.Ф. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі №990/178/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Через систему Електронний суд отримано заяву ОСОБА_1 про відвід від розгляду справи №990/178/23 колегії суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року визнано необґрунтований заявлений позивачем у справі №990/178/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. та передано справу для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11 грудня 2023 року заяву про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. передано на розгляд судді Кашпур О.В. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. У вищезазначеній заяві, ОСОБА_1 зазначає, що 03 жовтня 2023 року вона подала заяву про дистанційне ознайомлення із матеріалами справи, в задоволенні якої судом відмовлено 22 листопада 2023 року без жодних мотивів відмови, а тому вважає, що станом на 08 грудня 2023 року суд позбавив її можливості реалізації права на доступ до правосуддя, що вчинено безпідставно та є істотним порушенням процесуального права. Позивач зазначає, що вона позбавлена права знати про рух відзиву та виконання відповідачем вимог, зазначених в ухвалі про відкриття провадження від 21 серпня 2023 року, за обставин, що відповідач зареєстрував електронний кабінет 04 жовтня 2023 року. На думку позивача, суд перешкоджає їй сформувати позицію щодо необхідності подання заяв та клопотань у справі, оскільки має місце відмова у доступі до матеріалів справи. А також зазначає, що приховування руху справи від неї свідчить про надання переваг відповідачу та є грубим порушенням процесуального закону, викладеного у частині першій статті 8 КАС України щодо забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також, що судом грубо порушено частину першу статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказує, що суд відмовив їй у всіх клопотаннях та врахував лише позицію відповідача. Посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, практику ЄСПЛ, Кодекс суддівської етики та з огляду на вищевикладені обставини позивач не довіряє колегії, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку позивачем ставиться під сумнів. Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. від участі у розгляді справи №990/178/23, Суд виходить з такого. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У зв`язку із цим Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Однак, з поданої заяви слідує, що у цій справі як на підставу для відводу колегії суддів позивач посилається на відмову судом у задоволенні всіх її клопотань та урахування лише думки відповідача. Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відтак, наведені заявником доводи в обґрунтування поданої заяви про відвід не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність колегії суддів. Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності цієї колегії суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів. З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. у справі №990/178/23 задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд У Х В А Л И В : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. у справі №990/178/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур