Ухвала КАС ВС № 9901/223/21

УХВАЛА 23 червня 2021 року Київ справа №9901/223/21 адміністративне провадження №Зі/9901/61/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., визначеної для розгляду справи № 9901/223/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 3 червня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - заявниця, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. 22 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід усім суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від розгляду справи № 9901/223/21, з підстав виникнення сумнівів у заявника щодо добросовісності, об`єктивності та неупередженості суддів Верховного Суду Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. Вказану заяву обґрунтовує тим, що у суддів Верховного Суду вже склалися суб`єктивні внутрішні переконання щодо сторін і це зашкодить всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи по суті. Також заявницею зазначено, що Верховний Суду систематично відмовляє їй у задоволенні клопотань про витребування доказів. За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суду на підставі частини четвертої статті 40 КАС України постановив ухвалу від 22 червня 2021 року, якою передав заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів на автоматизований розподіл для визначення в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, судді, який вирішуватиме питання про відвід за цією заявою. За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Берназюку Я.О. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Однією з підстав для відводу (самовідводу) судді, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, є «наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді». Суд зазначає, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з метою запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У зв`язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, п. 49; Fey v. Austria, заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п.п. 42-43, Pullar v. United Kingdom, заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, проаналізувавши аргументи автора цієї заяви, вважаю, що обставини, на які посилається заявниця не є підставою для висновку, що колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначена для розгляду справи № 9901/223/21, може проявити упередженість або необ`єктивність при її розгляді. Твердження заявниці про можливу упередженість та необ`єктивність колегії суддів ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. З приводу доводів заявниці про те, що Верховний Суд систематично відмовляє їй у задоволенні клопотання про витребування доказів, то суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Таким чином, сумнів у неупередженості суддів у зв`язку з вчиненням процесуальних дій та прийняття рішення у іншій справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду. Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді у зв`язку з вчиненням процесуальних дій та прийняття рішення у іншій справі висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11 червня 2020 року у справі №360/3128/19, від 19 жовтня 2020 року у справі №640/5124/19 та від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14. Відтак передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. у цій справі немає. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., визначеної для розгляду справи № 9901/223/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Я.О. Берназюк