Постанова 4801 № 130/3116/21

Справа № 130/3116/21 Провадження № 22-ц/801/852/2023 Категорія: 21 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 09 травня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Обертун Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Грушковської Л.Ю., повний текст якого складено 20 лютого 2023 року, у справі №130/3116/21 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (відповідач) за участі: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротал», Приватного підприємства «Агротал», Державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича (треті особи) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації, встановив: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Поділля Агропродукт», за участі третіх осіб ТОВ «Агротал», ПП «Агротал», Державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка С.А. про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації, обґрунтовуючи його тим, що їй на підставі державного акту серії ВН належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:04:003:0081, площею 5,4416 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. В 2015 році нею було укладено договір оренди землі з ТОВ «Агротал». Разом з тим, їй стало відомо, що обробіток її земельної ділянки фактично здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт», з яким вона жодних договорів не підписувала, і згоди на обробіток землі не надавала. Водночас право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди від 03.04.2018 року. Вона уклала договір оренди землі з ТОВ «Агротал», однак договору оренди землі 01.01.2017 року з ПП «Агротал» позивач також не підписувала та не укладала. Право оренди земельної ділянки за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі договору б/н від 01.01.2017 року та додаткової угоди б/н від 0.04.2018 було зареєстроване державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюком С.А. Стверджує, що договору оренди з ПП «Агротал», а також додаткових угод з ТОВ «Поділля Агропродукт» не підписувала, вважає, що її підписи є підробленими з метою незаконного використання належної позивачу земельної ділянки. Просила витребувати у ТОВ «Поділля Агропродукт» земельну ділянку, що належить їй на підставі державного акту серії ВН з кадастровим номером 0521084500:04:003:0081, площею 5,4416 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича за індексним номером 36416395 від 01.08.2017 року та стягнути понесені судові витрати з відповідача. Рішення суду першої інстанції Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року позов задоволено. Витребувано у ТОВ «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ВН з кадастровим номером 0521084500:04:003:0081, площею 5,4416 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. за індексним номером 36416395 від 01.08.2017 року. Стягнуто з ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 суму судового збору 1 816 гривень та витрати за проведення експертизи в сумі 5 663 гривні 10 коп. Додатковим рішенням від 09 березня 2023 року стягнуто з ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 10 000 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 21 березня 2023 року ТОВ «Поділля Агропродукт» подало на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення позову. 06 квітня 2023 року відповідач доповнив апеляційну скаргу вимогами про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком судової технічної та почеркознавчої експертизи, проведеної експертами КНДІСЕ на підставі ухвали суду. На думку апелянта експертами було порушено вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Вказує на те, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової технічної та почеркознавчої експертизи. Присуджений до відшкодування позивачеві розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідач вважає непропорційним в зв`язку з тим, що предметом розгляду є немайнові вимоги, а з боку представник позивача крім заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи інших додаткових зусиль для вирішення справи не докладав. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиви від інших учасників справи на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходили, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 25 квітня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвокат Барішевський О.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Представник позивача адвокат Якименко К.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН, кадастровий номер 0521084500:04:003:0081, площею 5,4416 га., яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області зареєстровано право оренди за договором та додаткова угода про заміну сторони та внесення змін до договору оренди. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36416395 від 01.08.2017. Згідно з висновком експертів Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №6316/6317/22-21 від 09.11.2022 року підпис у договорі оренди №б/н від 01.01.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис у додатковій угоді про заміну сторони від 01.01.2017 року, укладеній між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис у договорі оренди №б/н від 01.01.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у додатковій угоді про заміну сторони та внесення змін до договору оренди від 01.01.2017 року, укладеній між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на таке. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди №б/н від 01.01.2017 та додаткова угода до нього є не укладеними, оскільки не підписувались власником земельної ділянки, у зв`язку з чим він не підлягав державній реєстрації, а реєстрація цього договору порушує право позивача ОСОБА_1 на вільне використання земельної ділянки, тому державна реєстрація цього договору підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Відповідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зроблено висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зазначено: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими». Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час укладення додаткової угоди) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України). Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 умови договору оренди та додаткової угоди не погоджувала, волю на вчинення правочинів не виявляла. Так, відповідно до експертного висновку Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №6316/6317/22-21 від 09.11.2022, зробленого на підставі ухвали суду від 02.06.2022, підпис у договорі оренди №б/н від 01.01.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис у додатковій угоді про заміну сторони від 01.01.2017 року, укладеній між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис у договорі оренди №б/н від 01.01.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у додатковій угоді про заміну сторони та внесення змін до договору оренди від 01.01.2017 року, укладеній між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вказаний висновок є необґрунтованим, таким, що викликає сумніви та вказує на упередженість експертів, а суд необґрунтовано відхилив клопотання про проведення повторної судової технічної та почеркознавчої експертизи. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою -якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи. Заявляючи клопотання про проведення повторної експертизи відповідачем не наведено у клопотанні належних та достовірних доказів, які б дали можливість суду дійти висновку про наявність підстав для недовіри попередньому висновку. Факт відмови в задоволенні вищевказаного клопотання не свідчить про порушення місцевим судом принципу змагальності сторін, так як серед обов`язків суду, встановлених частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, окрім сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, також визначено запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами. Так, висновок експертів від 09 листопадова 2022 року № 6316/6317/22-21 за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи містить чітку та однозначну відповідь на поставлені судом питання. Судова експертиза у цій справі проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі. Експерти були повідомлені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України. Порушень порядку призначення і проведення експертизи також не встановлено, а твердження сторони відповідача про сумніви щодо правильності висновку експертів не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що таке клопотання було подано після закінчення підготовчого провадження у справі. Як вбачається із матеріалів справи, із висновком експертів від 09 листопада 2022 року № 6316/6317/22-21 за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи, який надійшов до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 16 листопада 2022 року, представник відповідача ознайомлений 23 грудня 2022 року (а.с.152). Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31 січня 2023 року. Будучи ознайомленим із висновком експертів 23 грудня 2023 року відповідач заперечень проти нього не висловлював. Лише 31 січня 2023 року, після закінчення підготовчого провадження, ним подано суду клопотання про призначення повторної судової технічної та почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого суд обґрунтовано відмовив ухвалою від 31 січня 2023 року. Як на підставу визнання висновку експертів недопустимим, відповідач посилається на рецензію № 02/Р/23 від 24.01.2023, підготовлену кандидатом юридичних наук Бондар М.Є. на замовлення ТОВ «Поділля Агропродукт». Апеляційний суд відхиляє дані доводи апеляційної скарги з огляду на таке. Процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проєктів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5. Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ (науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України), які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи. Науково-дослідними установами судових експертиз в Україні є регіональні науково-дослідні інститути судових експертиз, зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, а також Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності. ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», працівником якого є ОСОБА_2 не є науково-дослідною установою судових експертиз Міністерства юстиції України, а відповідно до відомостей з Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/)її свідоцтво експерта анульовано рішенням ЕКК КНІДСЕ від 03.02.2017 № 1, тобто рецензування проведене не уповноваженою на те особою, а саме рецензування не відповідає встановленій Порядком меті. Щодо посилань представника відповідача на те, що навіть за умов неприйняття рецензії як доказу, не можна не брати до уваги вказаній у ній недоліки, зокрема, такі суттєві, як не зазначення у висновку експерта про надання для проведення експертизи вільних зразків почерку, і ненадання оцінки ряду збіжних ознак, що могло вплинути на правильність і обґрунтованість висновку експертів, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1999 № 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв`язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням даної експертизи. Разом з тим, відповідно до пунктів 1.5, 1.8, 1.10 вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта). Отже науково-методичні документації передбачають бажані види і кількість зразків почерку для проведення почеркознавчої експертизи, а не встановлюють, що вона не може бути проведеною без наявності певної мінімальної кількості зразків почерку кожного із видів. За змістом висновку експертів ними в якості зразків підпису та почерку ОСОБА_1 для порівняльного дослідження надано ряд умовно-вільних зразків, а також експериментальні зразки на 12 аркушах (а.с. 144). Експерти будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, клопотань про надання додаткових зразків і матеріалів не заявляли, а їх висновок щодо поставлених питань є категоричним, тобто наданих сторонами і відібраних судом зразків почерку було достатньо для проведення експертизи. Відомості про те, що написання певних літер у підписі ОСОБА_1 крім розбіжностей, мають і характерні збіги (подібності), у висновку експертів не відображені. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Висновок експерта є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів в його правильності, а апелянт не заявляв клопотання про проведення повторної експертизи на стадії апеляційного перегляду судового рішення. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Щодо судових витрат Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідності до статті 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За пунктом 9 частини першої статті Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону). Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно з положеннями частин першої-другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 552/5808/17 (провадження № 61-19076св19) тощо. В позовній заяві позивачем вказано, що попередній розрахунок суми судових витрат на момент подання позову складається з судового збору, витрат на послуги адвоката та витрат на проведення експертизи, а загалом біля 13 816 грн. На підтвердження вимог заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано: договір про надання правничої допомоги (а.с. 105), додаткову угоду до нього акт приймання передачі наданих послуг (а.с. 203), в якому вказується, що вартість та обсяг наданих послуг складається з консультації клієнта (1 год) 1 000 грн, підготовка та подання заяв, клопотань, пояснень (4 години) 4 000 грн, участь у судових засіданнях 5 000 грн, а всього 10 000 грн. При цьому за умовами договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що вартість послуг за участь в кожному судовому засіданні становить 2400 грн, а вартість однієї години надання послуг адвоката у разі складання процесуальних документів встановлюється з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Саме така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19. Відповідач просить про зменшення розміру стягуваних витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх непропорційністю. У постановах від 24.01.2019 (справа № 910/15944/17), від 19.02.2019 року (справа № 917/1071/18) Верховний Суд зазначив «якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу». Колегія суддів вважає, що сума коштів за надання правової допомоги, що виразилась у попередній консультації клієнта, складенні позовної заяви, ознайомлення з наявними у клієнта документами, участі у судових засіданнях починаючи з 08 листопада 2021 року по день ухвалення судового рішення, підготовці заяви про призначення судової експертизи не можна вважати завищеною. Отже, з урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності витрат понесених стороною на правничу допомогу адвоката, розумності їхнього розміру, заперечень представника відповідача, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правової допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, і значенням справи для позивача, інтереси якого представляв адвокат Якименко К.В., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх обґрунтованість і співмірність. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, по справі відсутні підстави для зміни додаткового рішення про стягнення судових витрат як невід`ємної частини оскаржуваного судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, керуючись статтями 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,- постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко М.В. Матківська