Постанова Хмельницький апеляційний суд № 755/6683/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Хмельницький Справа № 755/6683/24 Провадження № 22-ц/820/500/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року, суддя Козачук С.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, встановив: В квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 19401,85 грн., моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9500 грн. В обґрунтування позовних вимог вказала на те, що 15.09.2023 року, о 17 год. 30 хв., по вул. Регенераторній, 4, в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності та скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «Honda», р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічних пошкоджень, що, в свою чергу, призвело до заподіяння їй майнової та моральної шкоди. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.12.2023 року у справі №755/14634/23 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ №216234092, виданого ПАТ «НАСК «Оранта», дійсного на дату ДТП. Позивач відремонтувала належний їй пошкоджений автомобіль. Відповідно до рахунку №ИНбС-0041428 від 16.09.2023 року та квитанцій, які підтверджують оплату, вартість повних фактичних витрат на відновлення автомобіля ремонтом склала 42070,74 грн. Звітом №54-0/14/12 від 15.10.2023 року визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «Honda», р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, який склав 25168,89 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали, які було виплачено ПАТ «НАСК «Оранта» як страховиком. Залишок невідшкодованої суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «Honda», р.н. НОМЕР_2 в сумі 16901,85 грн., а також розмір франшизи у 2500 грн. відповідачем не відшкодовано, як і не відшкодовано моральну шкоду, заподіяну позивачу внаслідок пошкодження його майна в розмірі 10000 грн. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.12.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 19401,85 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 24401,85 грн., судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2010,34 грн. та на правову допомогу в розмірі 4500 грн. Суд виходив з того, що виплаченого страховиком страхового відшкодування недостатньо для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних позивачу, відтак відповідна різниця між розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля повинна бути відшкодована відповідачем. Позивачем надано докази на підтвердження завданих їй збитків, які відповідачем не спростовано. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, відмову у стягненні 16901,85 грн. майнової шкоди та витрат на правничу допомогу. На обґрунтування скарги зазначила, що суд незаконно стягнув майнову шкоду з відповідача, в той час як розмір заподіяного матеріального збитку позивачу не є більшим за розмір ліміту відповідальності страховика. Законодавством не передбачено можливості стягнення правової допомоги, про надання якої позивачем долучено відповідний договір. В той же час договором, який було долучено позивачем до справи в якості доказу, який стосується надання саме правової допомоги, передбачено що зміст, вартість та порядок такої допомоги визначається відповідним додатком до договору, якого позивачем долучено не було. Розгляд справи проведено судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну каргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19.12.2023 року, яка набрала законної сили 01.01.2024 року, 15.09.2023 року, о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві, рухаючись заднім ходом, не впевнилася у безпечності та скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «Honda», р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Після цього залишила місце події, не дочекавшись приїзду наряду поліції. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в той же час провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на день розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Автомобіль марки «Honda Civic», р.н. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8045, належить на праві власності ОСОБА_2 . Пошкодження автомобіля марки «Honda Civic», р.н. НОМЕР_2 , отримані під час ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Opel», р.н. НОМЕР_1 , застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.08.2023 року №216234092 в ПАТ «НАСК «Оранта», страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну ставить 160000 грн. 22.09.2023 року ОСОБА_2 письмово повідомлено ПАТ «НАСК «Оранта» про вищевказану ДТП. Розрахунок суми страхового відшкодування ОСОБА_2 зроблено на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.10.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, замовленого ПАТ «НАСК «Оранта». Вартість матеріального збитку склала 25168,89 грн. з ПДВ на запасні частини і матеріали та 23237,08 грн. без ПДВ на запасні частини і матеріали. Як вбачається зі змісту листа ПАТ «НАСК «Оранта» від 20.11.2023 року, 31.10.2023 року страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» проведено виплату страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 2500 грн., згідно із поданою ОСОБА_2 заявою на рахунок ТОВ «Віді Інсайт» у розмірі 22668,89 грн. Згідно з рахунком №ИНбС-0041428 від 16.09.2023 року та підставі акту виконаних робіт від №ИНбС-0041428 від 24.01.2024 року за ремонт пошкодженого автомобіля «Honda Civic», р.н. НОМЕР_2 , сплачено кошти у розмірі 42070,74 грн., з яких на рахунок ТОВ «Віді Інсайт» 19401,85 грн. сплачено ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №68405797 від 24.01.2024 року, а 22668,89 грн. перераховано ПАТ «НАСК «Оранта» як страхове відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №54515 від 31.10.2023 року. Згідно з актом виконаних робіт №ИНбСА-005050 від 24.01.2024 року ТОВ «Віді Інсайт» виконано ремонт автомобіля «Honda Civic», р.н. НОМЕР_2 загальною вартістю 41261,54 грн з ПДВ. Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За змістом ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальним принципом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Разом з тим винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику). Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням. При настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП). Одночасно, за положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21) зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (п. 59), від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні. Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №641/10491/15-ц (провадження №61-12709св21). За змістом ч. 1 ст. 28, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року у справі №522/15636/16-ц (провадження №61-1819св17) зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (пп. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України). Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 року у справі №565/1210/19 (провадження №61-9485св20) та у постанові від 21.12.2020 року у справі №911/286/20. Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, розмір фактичних витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача ОСОБА_2 становив 41261,54 грн. з ПДВ (а.с. 22), які було частково сплачено позивачем в розмірі 19401,85 грн. (а.с. 20) та страховиком ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в сумі 22668,89 грн. (а.с. 21). Згідно зі звітом страховика ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про визначення вартості матеріального збитку завданого позивача пошкодженням транспортного засобу «Honda Civic», р.н. НОМЕР_2 , коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля для розрахунку вартості збитку становить «0» (а.с. 28 на звороті), вартість відповідного збитку становить 25168,89 грн. З огляду на встановлені обставини справи, оскільки розмір виплаченого страхового відшкодування для відновлення транспортного засобу позивача є недостатнім, коефіцієнт фізичного зносу відповідного автомобіля становить «0», а розмір ліміту відповідальності страховика визначено у 160000 грн., висновок суду про покладення на відповідача відповідальності з відшкодування позивачу розміру матеріального збитку є безпідставним. Відповідач у даному випадку зобов`язана відшкодувати позивачу розмір франшизи в сумі 2500 грн., що відповідач ОСОБА_1 підтвердила у своїй апеляційній сказі. Таким чином, доводи апелянта щодо неправомірності покладення усієї відповідальності з виплати суми відновлювального ремонту на винуватця ДТП є обґрунтованими, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Враховуючи вищенаведене, з огляду на неповне встановлення судом усіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди з ухваленням в цій частині нового судового рішення про зменшення розміру майнової шкоди до 2500 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги №08/01/24-ЮП/IL від 08.01.2024 року, укладеного між адвокатом Конюшком Д.Б. та ОСОБА_2 та акту виконаних робіт №1 до вищевказаного договору від 12.04.2024 року, остання зобов`язана сплатити витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 9500 грн. протягом 3 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили про задоволення позову до ОСОБА_1 . Згідно з актом виконаних робіт адвокат Конюшко Д.Б. надав а ОСОБА_2 отримала послуги з юридичної консультації вартістю 500 грн., вивчення документів вартістю 500 грн., збирання доказів (складання та направлення адвокатських запитів до суду, страховика) вартістю 2500 грн., складання й підготовка до подання до суду позовної заяви вартістю 6000 грн. Разом з тим, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи та складені для подання до суду першої інстанції процесуальні документи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого в висновку про те, що відшкодування позивачу витрат по наданню йому правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 9500 грн. не відповідатиме критеріям розумності та співмірності, зменшивши суму відшкодування витрат на правничу допомогу до 4500 грн. Доводи апелянта щодо відсутності додатку №1 до договору з надання правничої допомоги, як на підставу для відмови у стягненні відповідних витрат, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки справа містить докази понесення відповідних витрат позивачем у зв`язку із поданням позовної заяви до суду. Акт з надання відповідних послуг є частиною відповідного договору про надання правової допомоги №08/01/24-ЮП/IL від 08.01.2024 року, підписаний позивачем та адвокатом, зі змісту якого можливо перевірити обґрунтованість розрахунку таких витрат. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково, на 25,51% (7500 грн./29401,89 грн.*100%), тому розподіл судових витрат між сторонами підлягає здійсненню наступним чином. ОСОБА_2 на стадії розгляду судом першої інстанції справи помилково сплачено судовий збір в загальній сумі 2422,40 грн., хоча слід було сплатити 1211,20 грн., тому їй підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 308,97 грн. судових витрат (1211,20 грн.*25,51%), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1147,95 грн. (4500 грн.*25,51%). З огляду на те, що апеляційна скарга задоволена повністю, судовий збір, сплачений в апеляційній інстанції ОСОБА_1 в розмірі 1816,80 грн. (1211,20 грн.*150%) підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року в частині стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 грн. майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 308,97 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1147,95 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова