Постанова 4803 № 212/4473/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3825/23 Справа № 212/4473/22 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/4473/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, яка має причинний зв`язок з професійним захворюванням, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2023 року ухвалене у складі судді Ведяшкіної Ю.В.,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з даним позовом до АТ «КЗК», в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 30.08.1985 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 22.08.2007 року під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків на ш-ті. «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» стався нещасний випадок на виробництві: раптове погіршення стану здоров`я внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах в наслідок впливу на нього шкідливих виробничих факторів. Після нещасного випадку чоловік почав постійно хворіти. Кардіологічна МСЕК №3 від 07.04.2016 року встановила ОСОБА_2 втрату працездатності в розмірі 60% та третю групу інвалідності. Причина інвалідності - трудове каліцтво. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 55 років. Відповідно до довідки обласної МСЕК №2 встановлений причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням. ОСОБА_2 за час роботи на підприємстві виконував всі нормативні акти по охороні праці, порушень трудової дисципліні чи нарікань від керівництва не мав, його вини у нещасному випадку, що стався, не було. Вважає, що вина відповідача полягає в тому, що підприємство не створило для своїх працівників безпечні умови праці. Внаслідок смерті чоловіка зазнала моральних страждань, які оцінює в 450 000 грн., які полягали в тому, що вона втратила близьку для себе людину - свого чоловіка, з яким прожила у щасливому шлюбі майже 35 років. На час смерті чоловікові було лише 55 років, а вона в досить молодому віці залишилась вдовою. У зв`язку зі смертю чоловіка, осиротіли спільні діти, бо втратили любимого і люблячого батька, а вона була змушена триматися морально, стримувати свої негативні емоції, щоб діти не бачили її розпачу, їй було дуже важко морально, фізично і матеріально. У зв`язку з наведеним просила суд стягнути з відповідача на її користь 450000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, без утримання податку з доходів фізичних осіб та всіх інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300000 гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом неповно та не всебічно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Суд в своєму рішенні не вказав, з яких розрахунків він виходив визначаючи суму заподіяння моральної шкоди. Суд не взяв до уваги вину відповідача, яка полягає в тому, що підприємство зобов`язано строювати для своїх працівників безпечні умови праці. Зазначає, що судом не враховано характер її моральних страждань, пов`язаних з втратою близької людини - чоловіка, з яким вона прожила майже 35 років, в досить молодому віці вона (позивач) залишилась вдовою, осиротіли і їх діти, які залишились без батька. У зв`язку зі смертю свого чоловіка змушена стримувати негативні емоції, їй і на теперішній час дуже важко морально, фізично та матеріально. Від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Зазначив, що незгода з розміром присудженої моральної шкоди не є підставою для скасування судового рішення. Крім того, в акті розслідування нещасного випадку встановлено, що з боку робітників шахти «Октябрська» відсутні порушення вимог законодавства з охорони праці, які могли б бути причиною раптового погіршення стану здоров`я позивача. У даному випадку відсутня вина відповідача, його протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв`язок між ними. Під час проходження медогляду 13.07.2007 року ОСОБА_2 був визнаний придатним до роботи. Між моментом нещасного випадку та датою смерті потерпілого також є значний проміжок часу. До справи не долучено медичний висновок, а висновки в медичній довідці ґрунтуються на свідченнях машиніста електровозу. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з 30.08.1985 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . 22.08.2007 року з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків на ш.«Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, про що складено Акт №17, відповідно до якого за свідченнями ОСОБА_2 близько 18,30 години після доставки матеріалів на горизонт 1190 м. він разом з машиністом електровозу дільниці №8 ОСОБА_3 переїхали на горизонт 1115 м. по стволу ш. «Сліпа-Октябрська» і направилися в заїзд 136 осі горизонту 1115 м., де у ОСОБА_2 сталося раптове погіршення стану здоров`я, внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах. Доставивши спецвагон з металобрухтом з орт-заїзду 136 осі горизонту 1115 м. до стволу ш.«Октябрська» о 19.50 годині ОСОБА_2 разом з машиністом електровозу ОСОБА_3 виїхали на поверхню. О 20.00 годині ОСОБА_2 звернувся в поверховий медпункт. Після надання першої медичної допомоги ОСОБА_2 був доставлений машиною «швидкої допомоги» у приймальне відділення комунального закладу «Міська лікарня №9», де був госпіталізований в кардіологічне відділення з діагнозом: «ішемічна хвороба серця. Гострий Q задньодіафрагмальний інфаркт міокарда». Комісія дійшла висновку: раптове погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 сталося внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах, внаслідок впливу на нього шкідливих виробничих факторів. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 12ААА №492109, виданої 09.04.2016 року на підставі Акту №467, ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності з 01.03.2016 року, по причині трудового каліцтва безстроково. Згідно довідки про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, Серії 12ААА №001266, виданої 07.04.2016 року, ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності та 60% ступінь втрати професійної працездатності, з 1 березня 2016 року - безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 28.08.2020 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 . Згідно довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом Серії НОМЕР_2 , виданої на підставі акту огляду МСЕК №1147 від 25.08.2022 року, був встановлений причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням від 22.08.2007 року. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування на підставі ч.2 ст.1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок смерті чоловіка, розмір моральної шкоди суд визначив у 300 000,00 грн. Оскільки сума стягнення з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди складає 300 000,00 грн., суд вважав, що в даному випадку моральна шкода підлягає стягненню з урахуванням податків і зборів фізичних осіб Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно із частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - дружині померлого, оскільки у зв`язку зі смертю чоловіка від профзахворювання, вона перенесла та переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення її звичного ритму та способу життя. Однак не можна погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача. Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Вирішуючи спір, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача, яка втратила чоловіка, безповоротність такої втрати, обставини виникнення професійного захворювання та смерті її чоловіка ОСОБА_2 , істотність вимушених змін у її життєвих стосунках., що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 300 000 грн. до 350 000 грн. Щодо висновку суду першої інстанції про присудження суми з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, то на переконання колегії він є помилковим з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, на переконання колегії суддів, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що моральна шкода, завдана смертю та яка має причинний зв`язок з професійним захворюванням, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. Крім того, моральна шкода у даному випадку підлягає стягненню без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі 3500 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 5250 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2023 року в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, яка має причинний зв`язок з професійним захворюванняму розмірі 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року. Головуючий суддя: О.В.Агєєв