Постанова 4803 № 212/9147/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5295/21 Справа № 212/9147/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Кислиця І.В. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 березня 2021 року, - ВСТАНОВИВ : У грудні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01-45 годині на шахті «Гвардійська» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» під час виконання своїх трудових обов`язків, у віці 27 років загинув її чоловік - ОСОБА_2 . Відповідно до Акту №4 форми Н-1, про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом смерть ОСОБА_2 наступила при виконанні ним трудових обов`язків від ураження електричним струмом. Внаслідок смерті чоловіка позивачу завдано моральної шкоди, на момент смерті чоловіка їй було лише 25 років, на її утриманні залишилась 4 річна дитина. Звістка про його смерть привела її у великий розпач, так як не знала як жити далі та виховувати доньку без батька та без чоловічої підтримки. Чоловік був годувальником в сім`ї. Вона втратила рідну людину, яку дуже любила, свою опору та підтримку. Незважаючи на сплив часу думки про смерть чоловіка не залишають її до теперішнього часу. Негативні зміни у сім`ї є незворотними, оскільки чоловіка вже не повернути до життя, все це негативно позначається на психічному стані.. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 250 000,00 гривень, яку просила стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - 200 000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави - судовий збір в розмірі 2 000 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити його розмір до 250 000,00 гривень, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки, принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом не враховано психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу у зв`язку з втратою рідної людини. Все це постійно і негативно позначається на душевному болю та фізичному стані позивача. Дана втрата є такою, що свідчить про їх безстроковість. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивача, а тому її розмір може мати суто умовний вираз. В апеляційній скарзі представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що моральну шкоду стягнуто без урахування відсутності вини відповідача в настанні нещасного випадку, оскільки причиною нещасного випадку, в результаті якого загинув чоловік позивачки є гостра ішемічна хвороба серця, натомість відповідач не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку для відшкодування моральних страждань позивачу. На думку апелянта, визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Звертає увагу на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Крім того судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування письмових доказів, внаслідок чого ухвалено рішення при неповному з`ясуванні всіх важливих обставин справи. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував в шлюбу з ОСОБА_1 зареєстрованому 07 лютого 2004 року Красноармійським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис №21, що підтверджено копією свідоцтва про одруження. За життя ОСОБА_2 працював на посаді гірника очисного забою на шахті «Гвардійська» ВАТ «Криворізького залізорудного комбінату», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер (а.с. 6-15). Відповідно до п.7 Акту №4 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 18 березня 2008 року, причиною нещасного випадку є незадовільний стан здоров`я (а.с. 9). Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2008 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 27 років (а.с. 17). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача ОСОБА_1 , моральну шкоду у зв`язку із смертю чоловіка. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинам 3 та 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як встановлено судом першої інстанції, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивачка ОСОБА_1 втратила свого чоловіка у віці 25 років. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що причиною нещасного випадку, в результаті якого загинув чоловік ОСОБА_1 є гостра ішемічна хвороба серця, натомість відповідач не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку для відшкодування моральних страждань позивачу, оскільки факт смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві відповідача встановлений Актом № 4 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18 березня 2008 року, що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Крім того, чоловік позивача загинув під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов`язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», щодо обов`язоку власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. У зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не витребувано належних доказів щодо спричинення моральної шкоди оскільки сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою. Право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, мають подружжя, батьки, (усиновлювачі), діти (усиновлені), тому особи, які мають право на відшкодування моральної шкоди, можуть звернутися до суду з позовною заявою про її відшкодування. Судом першої інстанції встановлений причинний зв`язок між моральною шкодою, завданої ОСОБА_1 та протиправною поведінкою відповідача - втратою життєвих зв`язків з рідною людиною. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку він отримав у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача який втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості. У зв`язку з чим, доводи апеляційних скарг представника позивача та відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 200 000 гривень. У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, з вищенаведених підстав. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 червня 2021 року. Головуючий: Судді: