Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3756/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8628/20 Справа № 212/3756/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 вересня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В червні 2020 року представник ОСОБА_2 в інтересах та від імені позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на шахті «Октябрська» на ПАТ «Кривбасзалізрудком» 23 роки 01 місяць на посаді підземного прохідника. У січні 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, йому встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-грижова та шийна з вираженими статико - динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу колінних суглобів; вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно сенсорної поліневропатії з двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, з вазомоторно- трофічним порушеннями на кистях, больовим синдромом; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого ступеня. Висновком МСЕК від 28 квітня 2020 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності 40%. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він не має змоги вести звичне життя, відчуває постійний біль у поперековому відділі хребта, частий біль у шийному відділі з віддачею в руки, терпкість рук та ніг, біль у кистях, частий кашель, загальну слабкість. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 188920,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача та просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 50000,00 гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб та витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 в інтересах та від імені позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про зміну рішення суду в частині визначеного розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Вважає, що судом не враховано, що у зв`язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають труднощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою. Тривалий час лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб житія, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані, в тому числі він не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. На даний час самопочуття ОСОБА_1 не поліпшується, негативні зміни у його житті є безстроковими, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилається на те, що відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання позивача не вчиняв, і тому не має нести відповідальність у вигляді моральної шкоди з цієї підстави. Позивачем мне надано доказів на підтвердження факту перенесення позивачем моральних страждань, тому факт спричинення моральної шкоди є недоведеним, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, як така, що не ґрунтується на порушенні судом норм матеріального чи процесуального права, а зводиться лише до переоцінки доказів, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 08 липня 1996 року по 15 листопада 2019 року працював на посадах підземного кріпильника та підземного прохідника шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» . 15.11.2019 року звільнений з займаної посади відповідно до вимог ст.. 38 КзПП України (а. с. 11-13). Відповідно до Медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 29 січня 2020 року №174, позивачу встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-грижова та шийна з вираженими статико - динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу колінних суглобів; вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно сенсорної поліневропатії з двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, з вазомоторно- трофічним порушеннями на кистях, больовим синдромом; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого ступеня (а. с. 20-21). Згідно п. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2020 року за формою П-4, зазначено, що обставинами за якими у позивача виникло хронічне професійне захворювання, послугувала недосконалість технології підземного видобутку руди, порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного обладнання, в результаті чого позивач підпадав під вплив показників локальної вібрації та параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, що перевищували нормативні значення. В п. 18 даного Акту зазначено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є важкість праці,, еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 2 дБ перевищує допустимий рівень, концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,95 рази. Пунктом 19 даного Акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 23 років 1 місяця в шкідливих умовах неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушують законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити не можливо. Відповідно до висновку МСЕК від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності (а. с. 19). У зв`язку із професійними захворюваннями позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, що підтверджується виписними епікризами (а.с.22-33). На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Рішення суду першої інстанції оскаржується представником позивача лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивача, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено без урахування роз`яснень викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 23 роки 01 міс, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 40%, відчуття позивачем постійного болю, швидку втому, виражену задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, головний біль, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля. Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та збільшити з 50 000 грн. до 100 000 грн., що відповідно положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більшісуми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 50 000 грн. до 100 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 840,80 грн. до 1000 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1500 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1000,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 50 000(п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок до 100 000 (сто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 840 грн. 80 коп. до 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: