Постанова 4803 № 212/1180/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4518/22 Справа № 212/1180/22 Суддя у 1-й інстанції - Пустовыт О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання-Євтодій К.С. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач- Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 04 травня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, який загинув внаслідок виконання своїх трудових обов`язків. В обґрунтуванні позовних вимог зазначила, що 10.11.1971 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , з яким прожила у шлюбі до 23.01.1998р. 23.01.1998р. їй та її сім`ї була заподіяна шкода, від якої вона переносила та переносить матеріальну, моральну шкоду та інші негативні наслідки. Винним в цих наслідках є АТ «Кривбасзалізрудком». 22.01.1998 року вона провела чоловіка на роботу в першу зміну, яка була з 23-00 год. (22.01.1998р.) до 6-00 год. (23.01.1998р.), з якої чоловік вже не повернувся. Чоловік загинув у відповідача внаслідок виконання своїх трудових обов`язків. Виходячи з Акту про нещасний випадок та додатків до нього 22.01.1998 року під час виконання робіт стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого її чоловік ОСОБА_2 зазнав смертельних тілесних ушкоджень у вигляді непроникного ушкодження уламками породи голови, шиї, тулуба, травматичний шок., від яких він загинув. На підприємстві було складено Акт про нещасний випадок №2 форми Н-1. На час смерті її чоловіка їм було всього по 47 років. У зв`язку із смертю чоловіка вона відчувала душевне потрясіння, шок, змушена була сама виховувати сина, давати йому поради. Вона виховувала сина сама і не могла замінити батька, забезпечити повноцінні побутові умови. До теперішнього часу вона відчуває біль від втрати рідної людини, що завдає їй глибоких моральних страждань. Внаслідок нещасного випадку, смертю чоловіка позивачці завдано моральну шкоду, яку просить стягнути з відповідача у розмірі 450 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, який загинув внаслідок виконання своїх трудових обов`язків задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завданої смертю чоловіка на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) гривень. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з визначеною судом до стягнення сумою моральної шкоди подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити судове рішення, збільшивши розмір моральної шкоди до заявлених у позові вимог. Скаржник вважає, що визначена судом до стягнення компенсація моральної шкоди в розмірі 125 000 грн. є дуже заниженою, оскільки судом не враховано, що з вини відповідача вона втратила чоловіка і заподіяна їй смертю чоловіка моральна шкода є неоціненною. Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано характер її моральних страждань, що є дуже і дуже великий, вона втратила близьку для себе людину, свого чоловіка, з яким жила в шлюбі з 1971 року і жила б по теперішній час. Судом не враховано, що у віці 47 років вона залишилася вдовою і змушена була сама виховувати їх сина, давати йому поради, що заробітна плата чоловіка для сім`ї була основним джерелом доходу і матеріальний стан сім`ї після трагічної загибелі чоловіка став дуже обмеженим. Вважає, що є всі підстави для збільшення розміру моральної шкоди до 450 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року без змін. Вважає розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції обґрунтованим належним чином та співмірним характеру страждань позивача, а рішення суду законним і справедливим. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого Тернівським відділом РАЦС від 20.11.1971 року, актовий запис

781. Відповідно до Акту про нещасний випадок №3 форми Н-1, складений на підприємстві ПО «Кривбасруда» трест «Кривбасшахтострой», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», затвердженого 04.02.1998 року, встановлені обставини нещасного випадку, що стався з чоловіком позивача, а саме: "Попередня зміна передала інформацію гірничому майстру ОСОБА_4 про те, що на початку зміни в орт-заїзді 95 осі гор. 1275 при відмиванні забою водою були виявлені та ліквідовані дві відмови в верхній частині забою. Вибух був зроблений в першу зміну 22 січня 1998р. Гірнича маса з забою була прибрана і відмов більше не було виявлено. Опустившись в шахту ОСОБА_5 разом ОСОБА_6 та ОСОБА_2 обдивився забій та дав дозвіл на буріння - не впевнившись у відсутності відмов. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 приступили до буріння і к 4 годинам вони відбурили 21 шпур, а потім почали буріння нижнього оконтурюючого шпуру. ОСОБА_6 знаходився з північної сторони забою, а ОСОБА_2 знаходився з південної сторони бурової каретки, де своїм особистим ліхтарем вказував на місце для буріння шпуру. Ліхтар ОСОБА_6 не забезпечував нормальне освітлення. Через деякий час ОСОБА_2 помахав ліхтарем ОСОБА_6 , щоб той припинив буріння. В цей час стався вибух, в наслідок якого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були травмовані. Почувши звуки вибуху прохідники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підбігли до забою орт-заїзду, де побачили ОСОБА_6 , який стояв, а позаду бурової каретки з південної сторони лежачого на підошві видобутку ОСОБА_2 , зі слабкими признаками життя. Вони в трьох перенесли ОСОБА_2 до електровозу і доставили обох потерпілих до стволу шахти ім. Леніна і підняли на поверхню шахти, після чого машиною «Швидкої допомоги» привезли до міської лікарні №8. В лікарні лікарі констатували смерть ОСОБА_2 . Відповідно до Акту №3 від 4 лютого 1998р. про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 , працював у відповідача на будівництві шахти ім. Леніна, дільниця №4, орт- заїзд 95 осі гор. 1275м. прохідником. Стаж роботи чоловіка загальний був 29 років, а за цією професією - 2 роки. Смерть настала від непроникного ушкодження уламками породи голови, шиї, тулуба, травматичний шок. Наслідок нещасного випадку - смерть ОСОБА_2 . У п.11.3 Акту... зазначена причина нещасного випадку: Незадовільна організація роботи. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.1998 року, актовий запис №181, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 роки, причина смерті отруєння чадним газом. Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачу внаслідок смерті чоловіка під час нещасного випадку на підприємстві відповідача заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування саме з роботодавця, оскільки смерть чоловіка, завдає їй фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак частково погоджується з доводами позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Смерть чоловіка позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року. Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містила будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. Зазначене правило є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд, дійшов висновку, що нещасний випадок, внаслідок якого помер чоловік позивача, стався під час його роботи 23 січня 1998 року, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ«Кривбасзалізрудком» обов`язку з відшкодування позивачу, як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок нещасного випадку загинув чоловік позивача у зв`язку з чим остання переносить моральні страждання пов`язані зі смертю рідної та близької людини, батька їх сина, який був надією та опорою для родини. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини відповідача у смерті чоловіка позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених загибеллю рідної та близької людини, характер немайнових втрат та, беручи до уваги той факт, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який має позивач внаслідок загибелі чоловіка, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 125 000 грн. до 350 000 грн. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди буде 350 000 грн. Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч.3 ст. 175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із зміною судового рішення в частині збільшення розміру моральної шкоди, колегія суддів, відповідно змінює судове рішення в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1250 грн. до 3500 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого судом апеляційної інстанції розміру моральної шкоди. Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком`на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 5250 грн. (3500 грн. х 150%) в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд апеляційної скарги позивача. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2022 рокув частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь ОСОБА_1 з 125 000 (ста двадцяти п`яти тисяч гривень) грн. до 350 000 (триста п`ятдесяти тисяч гривень) грн., відповідно збільшивши судовий збір з 1250 грн. до 3500 грн. на користь держави. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подачу позивачем апеляційної скарги на користь держави судовий збір у розмірі 5250 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 22 червня 2022 року. Головуючий: Судді: