Постанова 4803 № 215/6897/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2943/22 Справа № 215/6897/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві при виконанні трудових обов`язків, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 08 липня 1994 року у цеху випалу та огрудкування №3 дільниця дроблення, перехідна площадка між електрофільтрами 2 і 3 Північного державного гірничо-збагачувального комбінату Міністерства промисловості України Концерну «Укррудпром», правонаступником якого є ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» під час виконання трудових обов`язків відповідно до режиму роботи підприємства стався нещасний випадок зі смертельним наслідком із ОСОБА_2 , який є її батьком. За фактом нещасного випадку проведено розслідування та складено акт №17/VII від 19 липня 1994 року. Внаслідок смерті батька, останній завдана моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, у зв`язку з втратою батька. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 350 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь без утримання податків та зборів. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на момент настання нещасного випадку липень 1994 року законодавством України не передбачалось відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, членам сім`ї потерпілого. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настання певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Втрата батька призвела й досі призводить до сильного душевного болю та глибоких моральних страждань, нервового потрясіння, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу та психологічному дискомфорті. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 працював на Північному державному гірничо-збагачувальному комбінаті Міністерства промисловості України Концерну «Укррудпром» (правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК») на посаді електрика дільниці, що підтверджується записом в Акті про нещасний випадок №17/VІІ (а.с.8). ОСОБА_2 помер у віці 23 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського РВК міста Кривого Рогу, актовий запис № 821 (а.с. 13). Згідно Акту про нещасний випадок №17/VІІ, нещасний випадок стався за наступних обставин: 08 липня 1994 року о 8-00 год. електрик дільниці дроблення ФОК-3 ОСОБА_2 видав наряд ланці електрослюсарів у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виконання робіт із заміни електродвигуна ротаційного живлення П-14 електрофільтру №2, та демонтаж електродвигуна механізму струшування коронуючих електродів без детального зазначення номеру механізму та номеру електрофільтру. Після цього, ОСОБА_2 , зі слів ОСОБА_3 пішов уточнювати на місці номер механізму та дав ланці вказівку до його приходу у майстерню, заповнення наряду роботу не розпочинати. Дозувальник ОСОБА_5 бачила як електрик ОСОБА_2 пройшов повз силової вежі в сторону електрофільтрів. В той же день, на дільницю дроблення прибула бригада підрядної організації ЕРЦ-5 КрЕПа для виконання робіт на електродвигуні млина №4. Допуск бригади ЕРЦ-5 до роботи повинен був провести ОСОБА_2 О 9-00 год. в приміщенні чергових електриків «Лурги» зам. начальника цеху з електрообладнання ОСОБА_6 проводив ранковий рапорт з електриками дільниць, на якому повинен був бути присутній і електрик ОСОБА_2 . Враховуючи, що на дільниці ОСОБА_2 проводить роботи підрядна організація, ОСОБА_6 вирішив, що він зайнятий організацією робіт і після закінчення рапорту пішов проконтролювати хід виконання робіт на ел. двигуні млина №4 з електриком цеху ОСОБА_7 . По прибуттю на місце робіт вони не знайшли ні бригаду ЕРЦ-5, ні ОСОБА_2 . Тоді ОСОБА_6 дав завдання ОСОБА_7 оформити наряд-допуск бригади ЕРЦ-5 до роботи на електродвигуні млина №4. Під час оформлення допуску бригади ЕРЦ-5 до роботи ОСОБА_2 також не з`явився. Після цього, ОСОБА_6 прийшов до майстерні, і не знайшов там ОСОБА_2 , направив електрослюсарів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на його пошуки. О 10 год. 00 хв. електрослюсарі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знайшли на перехідній площадці електрофільтрів №1-5 відмітки +14,0 м. ОСОБА_2 без ознак життя. Поруч з ним знаходився провід переносного світильника, який виходив з монтажного люка електрофільтра №3, який, як з`ясувалось при огляді місця події, торкався коронируючого електроду поля №2 електрофільтру №3, який знаходився під напругою 20кВ. У ході розслідування встановлено, що раніше, у квітні поточного року, проводились ремонтні роботи на електрофільтрах №1,2,3. Наряд-допуск на виконання робіт видавав електрик дільниці дроблення ОСОБА_2 , який після закінчення робіт та перед подачею напруги на електрофільтри не здійснив організаційні заходи в частині перевірки стану робочого місця та наявності на ньому сторонніх предметів. Встановлено також, що в цеху не здійснюється контроль за правильністю оформлення та закриття нарядів після закінчення робіт, не складена локальна інструкція з обслуговування електрофільтрів з регламентацією порядку видачі нарядів та допуску до робіт на електрофільтрах в залежності від розподілення зон обслуговування (а.с. 8-10). Згідно п. 11.1 Акту, вид події: ураження електричним струмом. Відповідно до п. 11.3 Акту, причини: 1. торкання постраждалим оголених кінців проводу, який знаходився під напругою; 2. не виконання організаційних заходів по закінченню ремонтних робіт на електрофільтрі та перед поданням на нього напруги. Порушено пункти Б 2.2.47 та Б 2.2.48 «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів», та №175, 139 «Єдиних правил безпеки при дробленні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкуванні руд і концентратів» (а.с. 8-10). Згідно Акту від 19 липня 1994 року, особи, які допустили порушення законодавства про працю та по охороні праці Комісією встановлено: ОСОБА_2 електрик дільниці посріблення п. Б 2.2.47 та Б 2.2.48 «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів», та №175, 139 «Єдиних правил безпеки при дробленні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкуванні руд і концентратів»; ОСОБА_7 електрик цеху ФОК-3 п. Б 2.2.51 «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів» та п.9.24.22 «Положення про систему управління охорони праці на ПівнГЗК»; ОСОБА_6 заступник начальника ФОК-3 по електрообладнанню, п. Б 2.2.53.13.8 «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів» та п.9.24.4 «Положення про систему управління охорони праці на ПівнГЗК»; Тиква П.Я. начальник ФОК-3, п.9.21.1 та 9.21.2 «Положення про систему управління охорони праці на ПівнГЗК» (а.с. 8-10). Встановивши факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку із втратою батька в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012). Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року. Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Таким чином, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Зазначений вище правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19). Встановивши дійсні обставини у справі, зокрема настання смерті ОСОБА_2 внаслідок неналежного виконання своїх трудових обов`язків, а також працівниками відповідача та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Крім того, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд виходить із конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, з того, що ці страждання у позивача довічні. Колегія суддів зазначає, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, тому вважає заявлену до стягнення суму 350 000,00 грн. завищеною та не доведеною. Отже, застосовуючи принцип розумності і справедливості, з урахуванням неможливості безпомилкового, математично виваженого підрахунку розміру компенсації моральної шкоди, колегія суддів вважає, що 200 000,00 грн., буде тією мірою матеріальної компенсації в даному випадку, яка підлягає задоволенню та стягненню з відповідача. Зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційним судом було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та справа була розглянута по суті з ухваленням нового рішення з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5250 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5250 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова