Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/9138/19

ПОСТАНОВА Іменем України 04 квітня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/9138/19 провадження № 22-ц/4809/76/23 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Голованя А.М., Дуковського О.Л., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Драного В.В. від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання об`єкта нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання договору дарування нерухомого майна недійсним, - встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказав, що з 25.10.2001 по 24.06.2019 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу відповідач на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2005 право власності на 8/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок на час набуття права власності ОСОБА_2 був непридатний для проживання, тому спільно вирішили за рахунок сімейних грошових коштів та трудових затрат здійснити відповідні будівельні роботи. Зокрема, у липні 2005 року він позичив грошові кошти в розмірі 150 000 грн, що було еквівалентно 30 000 доларів США, у ОСОБА_4 . Зазначив, що усі ці кошти були витрачені на покращення даного будинку, а саме: побудовано паркан з буту та шлакоблоків, встановлено металеві ворота, побудовано новий дах, здійснено добудову до житлового будинку, внаслідок якої збільшилась його площа, було залито новий фундамент, непридатні частини житлового будинку було демонтовано та побудовано нові елементи конструкції, а саме фундамент та стіну, побудовано ґанок, встановлено металеві вхідні двері, здійснено ремонт підлоги у вигляді бетонної стяжки, обладнано систему водопостачання з вигрібною ямою, здійснено газифікацію будинку, повністю замінено електропроводку, розетки, вимикачі, прилади електроосвітлення, з`явилася додаткова спальна кімната внаслідок перепланування; обладнано кладову кімнату, влаштовано в середні житла ванну кімнату та туалет, які були оздоблені кахелем, також було оздоблено кахелем кухню, здійснено ремонтні роботи в усіх приміщеннях будинку, встановлено металопластикові вікна, побудовано нову господарсько-побутову будівлі. Вважає, що внаслідок проведення цих робіт належний відповідачу житловий будинок збільшився у своєї вартості, тому на підставі частини 1 статті 62 СК України, став об`єктом спільної сумісної власності. Однак, 31.07.2018 року ОСОБА_5 подарувала своїй дочці ОСОБА_6 8/25 частин спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . 19.03.2019 відповідачі примусово виселили його з вказаного будинку, замінили замки та виставили його речі у двір. Крім того, зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.06.2018 без його відома шлюб між ним та ОСОБА_5 було розірвано. Однак, постановою Кропивницького апеляційного суду від 24.06.2019, дане рішення було скасовано та постановлено нове судове рішення, яким шлюб між ними розірвано. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати 8/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати недійсним договір дарування від 31.07.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо вказаного нерухомого майна. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 25.10.2001 року по 24.06.2019 перебували у шлюбі (т. 1, а.с. 11-13). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2005 року у справі № 2-427/05 встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини на 16/50 (8/25) частин жилого будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за нею право власності на вказане нерухоме майно (т. 1, а.с. 104). Як вбачається з архівної довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 16.08.2017 року № 38541 за ОСОБА_2 було зареєстровано право спільної часткової власності на 8/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 103). Згідно договору дарування від 31.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тєрєховою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1236, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 8/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 16-17). Як вбачається з висновку судового експерта Тарана О.С. № 2409/20 від 16.11.2020 року, складеного за результатами оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість 8/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною частиною господарсько-побутових будівель на момент проведення експертизи у стані, який існував до проведення будівельних робіт, описаних у позовній заяві, визначена з використанням порівняльного методичного підходу на дату оцінки 16.11.2020 року становить 335903 грн. При цьому, ринкова вартість вказаного нерухомого майна на момент проведення експертизи у стані, після проведення будівельних робіт, описаних у позовній заяві, визначена з використанням порівняльного методичного підходу, на дату оцінки 16.11.2020 року становить 677989 грн.(т. 1, а.с. 88-105). При цьому, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. У дослідницькій частині висновку вказано, що перераховані у позовній заяві будівельні роботи відносяться до таких видів будівництва як реконструкція, капітальний ремонт та нове будівництво. Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 05.01.2022 року, складеного оцінювачем ТОВ «Експертне бюро» ОСОБА_7 на замовлення відповідачів, ринкова вартість 8/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20.12.2021 року становить: 706324,00 грн. (після проведення ремонтних робіт та перепланування) та 523549,00 грн. (до проведення ремонтних робіт та перепланування) (т. 1, а.с. 167-245). Також судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили факт отримання у 2003 році позивачем позики в розмірі 150000 на проведення будівельних та ремонтних робіт в будинку. Суд першої інстанції встановивши дані обставини справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з підстав недоведеності позивачем істотного збільшення вартості спірного нерухомого майна. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України). Так, у статті 62 СК України передбачено втручання у право особистої приватної власності. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника. Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя. Зі змісту статті 62 СК України випливає, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин. Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном. В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу. При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність. Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20). Суд першої інстанції дійшов висновку, що переобладнання житла 19 по АДРЕСА_1 відбулося в результаті здійснення поточного ремонту. При цьому суд не врахував, що згідно висновку судового експерта Тарана О.С. № 2409/20 від 16.11.2020 року, який суд визнав належним і допустимим доказом на відміну від звіту про незалежну оцінку майна від 05.01.2022 ТОВ «Експертне бюро» Скороход С.В., вказано, що перераховані у позовній заяві будівельні роботи відносяться до таких видів будівництва як реконструкція, капітальний ремонт та нове будівництво. За вказаним вище висновком Великої Палати Верховного Суду такі роботи свідчать про значне перетворення об`єкта нерухомості, що повинен враховувати суд при вирішенні спору щодо істотності збільшення вартості майна. Не врахувавши зазначену правову позицію щодо істотності збільшення вартості спірного майна, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини 1 статті 62 СК України, і визнання спірного нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. З огляду на те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт його трудових та фінансових затрат, внаслідок яких було здійснено реконструкцію спірного житлового будинку, проведено будівельні та ремонтні роботи, що істотно збільшило його вартість, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання вказаного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя. У статті 204 ЦК Українипередбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Неотримання згоди іншого з подружжя під час відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю, є порушенням норм статей 60, 61, 63 СК України, і підставою для визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку відповідно до норм статей 203, 215 ЦК України. Отже, договір дарування від 31 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , без згоди співвласника ОСОБА_1 є недійсним з моменту його укладення. З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає компенсації йому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 9789 грн. 55 коп., а з ОСОБА_3 960 грн. 50 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 8/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель номер АДРЕСА_1 . Визнати недійсним договір дарування від 31 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо 8/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель номер АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9789 грн. 55 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 960 грн. 50 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26.04.2023. Судді: О.А.Письменний А.М. Головань О.Л. Дуковський