Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/6603/19

ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/6603/19 провадження № 22-ц/4809/329/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Кіселика С.А., (суддя доповідач), суддів: Голованя А.М., Єгорової С.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі: - ОСОБА_2 ; - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_4 ; третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна, за участі секретаря судового засідання - Савченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Данилюк Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя. Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 405/6603/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 405/6603/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя до набрання судовим рішенням по зазначеній цивільній справі законної сили шляхом: -заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права, вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири АДРЕСА_1 ; -заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , та будь-яким іншим особам, які будуть діяти від її імені чи в її інтересах, передавати квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку, користування, найм (оренду), іншим особам, вселятися у вказану квартиру чи дозволяти вселення у квартиру іншим особам, реєструвати місце проживання у вказаній квартирі; -заборони відчуження, вчинення державної реєстрації переходу права власності щодо рухомого майна - автомобіля Mercedes-Benz, модель С 250, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04.04.2019 року на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із ухвалою суду, адвокат Данилюк Надія Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2019 року. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі адвокат Данилюк Надія Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 вказала на те, що рішення про забезпечення позову було прийнято судом формально, без вивчення матеріалів справи. Суд дійшов не правильного висновку, що спірне майно є спільним майном подружжя і в зв`язку з чим ухвалою про забезпечення позову порушено її права, як власника майна. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. З виділених матеріалів вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м.Кіровограда знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, заборону вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення. Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК. Згідно до практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Звертаючись із заявою, позивач просив суд заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права, вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири АДРЕСА_1 , заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, які будуть діяти від її імені чи в її інтересах, передавати квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку, користування, найм (оренду), іншим особам, вселятися у вказану квартиру чи дозволяти вселення у квартиру іншим особам, реєструвати місце проживання у вказаній квартирі, заборони відчуження, вчинення державної реєстрації переходу права власності щодо рухомого майна - автомобіля Mercedes-Benz, модель С 250, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на праві власності ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , оскільки у провадженні суду перебуває вище вказаний позов предметом оскарження якого є вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року та договору дарування від 28.11.2012 року, об`єктом за якими є спірна квартира АДРЕСА_1 , та визнання її (квартири) спільною сумісною власністю подружжя, а також вимоги майнового характеру про поділ спільного майна подружжя та визнання за ними ( позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 ) право власності по Ѕ частині на квартиру АДРЕСА_1 а та легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, модель С 250, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Однією з підстав позову позивача є те, що за час перебування в шлюбі, за спільні сумісні кошти подружжя, а саме: спільні сумісні грошові кошти, які були зняті ОСОБА_2 з депозитного рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_2 в ТАС-Комерцбанку, була придбана спірна квартира АДРЕСА_1 . Дана квартира, за договором купівлі-продажу, була придбана батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , та цього ж дня за договором дарування була подарована ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Також, за спільні сумісні кошти подружжя, було придбано спірний транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes-Benz, модель С 250, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке (спірне майно - квартира та машина) підлягає поділу у рівних частках між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Своєчасне невжиття заходів по забезпеченню позову може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав, оскільки, вказана квартира на даний час належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 28 листопада 2012 року, відомості про яку як про власника внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.38). Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, дійшов обґрунтованих висновків, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки предметом спору є квартира та автомобіль, які позивач хоче визнати спільною сумісною власність та здійснити поділ цієї власності, а відтак не вжиття заходів забезпечення позову, за відповідних умов, може порушити право позивача на судовий захист. Такі висновки суду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Із ухвали вбачається, що вона має належне обґрунтування, як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як заборона вчиняти будь які дії щодо зазначеного майна. Суд пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існують обставини щодо можливого невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам. Отже, при вжитті заходів забезпечення позову, суддею враховано конкретні обставини справи, зміст позовних вимог, та їх співмірність до вжитих заходів забезпечення позову (пункти 3 і 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову, а лише мають посилання на те, що суддя дійшов помилкового висновку. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було заявлено вимоги про забезпечення позову з метою упередження його відчуження яке може ускладнити або зробить не можливим виконання рішення та відновлення його порушених прав, а тому, враховуючи те, що між сторонами існує спір, наведені позивачем підстави для забезпечення позову є вагомими. За таких обставин, ухвалу судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає нормам процесуального права, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 375, 381 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складений 07.02.2020 року. Головуючий суддя С.А.Кіселик Судді: А.М.Головань С.М.Єгорова