Постанова 4855 № 640/1335/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1335/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, ДПС України, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 листопада 2018 року №0115574202. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 25 квітня 2023 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір дарування коштів на депозитному рахунку, що зареєстрований в реєстрі за №490. Кошти за даним депозитним договором були розміщені ОСОБА_2 в ПАТ "КБ ХРЕЩАТИК" згідно Договору №225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячною виплатою процентів від 30.11.2015 року. За умовами Договору від 05.04.2016 року №490 позивач замінював ОСОБА_2 у правовідносинах між нею та ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", що визначені умовами Договору №2250-642304. 05.04.2016 року Постановою Правління Національного банку України №234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" (далі - Постанова НБУ №234) Національним банком України віднесено ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних, договори укладені у цей день є недійсними. На підставі Постанови НБУ №234, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №463 від 05.04.2017 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (далі - рішення Фонду №463), згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Хрещатик". Згідно рішення НБУ №46-рш, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06. 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Договором зареєстрованим в реєстрі за №1728 від 05.04.2016 року розірвано договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського окружного нотаріального округу Дурбієм А.В., зареєстрованим за №490. Повідомленням від 03.10.2018 року №57800/11/26-15-42-02-27 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача згідно наказу від 03.10.2018 року №14768 тривалістю 5 робочих днів починаючи з 15.10.2018 року з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття у дарунок коштів від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. На виконання вимог повідомлення від 03.10.2018 року №57800/П/26-15-42-02-27 позивачем надано відповідачу письмові пояснення від 24.10.2018 року з додатками: договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року №490, договір №225В- 6642304 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячною виплатою процентів від 05.01.2016 року, договір про розірвання договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. за реєстровим номером №490 від 05.04.2016 року, який зареєстрованого в реєстрі від 29.08.2017 року №1728, лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.07.2016 року №21-036-30447/16. В результаті проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 26.10.2018 року №4247/26-15-42-02/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді успадкованого (подарованого) майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОЕПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. (далі - Акт перевірки). Згідно висновку Акта перевірки від 26.10.2018 року встановлено порушення позивачем: - вимог п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу, з урахуванням вимог п. 49.2 п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України (далі ПК України), не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві; - п.п. "а" п. 176.1 п. 176, п. 44.1 п. 44.3 ст. 44 ПК України, не надано на перевірку Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу; - п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України з урахуванням п.п.164.2.10 п. 164.2 ст. 164164, п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України, не задекларовано дохід у вигляді вартості успадкованого (подарованого) майна у сумі 182929,61 грн., відповідно занижено та не перераховано до б`юджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9146,48 гривень; - пп.1.2 пп.1.3 п.16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Кодексу, знижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 року в розмірі 2743,94 грн. Не погоджуючись з Актом перевірки від 26.10.2018 року, позивачем подано заперечення від 31.10.2018 року з додатками. Повідомленням від 05.11.2018 року №68953/П/26-15-42-02-27 відповідачем повідомлено позивача про розгляд заперечень на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №4247/26-15-42-02/НОМЕР_1 від 26.10.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Лескова,4 об 11:00 годині " 07" листопада 2018 року. Згідно листа відповідача від 07.11.2018 року №70317/11/26-15-42-02-27 висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.10.2018 року №4247/26-15-42- 02/ НОМЕР_1 були залишені без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі Акту перевірки від 26.10.2018 року №4247/26-15-42-02/НОМЕР_1 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2018 року № 0115574202. 19.11.2018 року позивачем отримано рекомендований лист з оскаржуваним ППР. 21.11.2018 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2018 року №011557402. Державна фіскальна служба України направила позивачу рішення про продовження строку розгляду скарги від 30.11.2018 року №18851/11/99-99-11-05-01-14. Рішенням про результати розгляду скарг від 15.01.2019 року №238/11/99-99-11-05-01-25, згідно якого скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України. Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Пунктом 116-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України. Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначенні статтею 163 Кодексу, до яких, зокрема, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що якщо у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відповідно до підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Відповідно до підпунктів 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Так, здійснюючи перевірку позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. було відображено інформацію про отримання позивачем доходу у 2016 році у розмірі 7 038,46 доларів США, що є еквівалентним 182 929,61 грн. Стаття 174 ПК України регламентує оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав. Зокрема пунктом 174.4 статті 174 ПК України нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. Щодо висновків податкового органу та обставин отримання позивачем дарунку у 2016 році у розмірі 7 038,46 доларів США за договором дарування коштів на депозитному рахунку, зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. від 05.04.2016 року №490, та договору про внесення змін до договору дарування коштів на депозитному рахунку, зареєстрованому за №1728 від 05.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2019 року у справі №754/15613/18 (набрало законної сили 26.03.2019), визнано недійсним договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. зареєстрованим в реєстрі 05.04.2016 року №490, що укладений між ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Судом встановлено, що відповідно до виписки ПАТ "КБ "Хрещатик" від 05.09.2017 року грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку ОСОБА_2 згідно договору банківського вкладу були списані 30.09.2016 року з особового рахунку, які вона мала намір подарувати позивачу та не були включені до реєстру кредиторів банку ПАТ "КБ Хрещатик" у зв`язку з неподанням нею відповідної заяви, що підтверджується листом ПАТ КБ "Хрещатик" №2-2/4032 від 01.09.2017 року, та що позбавило позивача можливості прийняти дарунок за договором дарування від 05.04.2016 року. Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, договір дарування коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. 05.04.2016 року №490, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які слугували підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання у оскаржуваному ППР є недійсним з моменту укладання - 05.04.2016 року, що спростовує доводи відповідача в частині отримання позивачем доходу у 2016 році за договором дарування коштів на депозитному рахунку, а також підтверджує відсутність обов`язку сплачувати позивачем податок на доходи фізичних осіб, що визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Мєзєнцев Є.І. Суддя Файдюк В.В.