Постанова 4855 № 640/6047/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6047/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Ганечко О.М. та Єгорової Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004624202, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0004624202 від 30.01.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року позов було задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що фізичною особою ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді прийняття в дарунок грошових коштів, які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, та не сплачено податок на доходи фізичних осіб до бюджету з такого доходу. Крім того, апелянт зазначає про те, «що наявність договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 підтверджує фактичне отримання такого доходу платником податку та приріст показників фінансового або майнового стану платника, оскільки позивач набула права вимагати включення її УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" до переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та в подальшому буде мати право на відшкодування таких коштів». Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у м. Києві приєднано Головне управління ДФС у м. Києві. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900). В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві в порядку правонаступництва. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття у дарунок коштів від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016р. За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2018р. №4920/26-15-42- 02/ НОМЕР_1 відповідно до якого встановлені наступні порушення позивачем: - вимог п. 179.1 ст.179 розділу IV Кодексу, з урахуванням вимог п.49.2 пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві; - пп.«а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1 п. 44.3 ст. 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу; - пп.168.2.1 п. 168.2 ст.168 ПК України з урахуванням пп.164.2.10 п. 164.2 ст. 164164, пп.174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді вартості подарованих грошових коштів у сумі 182 929,61 грн., відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9 146,48 гривень; - пп.1.2 пп.1.3 п.16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Кодексу, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 р. в розмірі 2 743,94грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від "30" січня 2019 року №0004624202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 11 433, 10 грн., в тому числі 9 146, 48 грн. (податкове зобов`язання) та 2 286, 62 (штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Позивачем на вказане податкове повідомлення-рішення подано скаргу до ДФС України. За результатами розгляду скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року №0004624202 - без змін. Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи дану постанову суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI. від 02.12.2010. Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Згідно п.164.2.10 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Відповідно до підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 зазначеного Кодексу. Згідно пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу. Відповідно до п.174.4 ст.174 ПК України нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. Згідно п.174.3 ст.174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.04.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір дарування коштів на депозитному рахунку, що був зареєстрований в реєстрі за №471. Згідно Договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016, ОСОБА_2 подарувала позивачу грошові кошти в сумі: 7038,46 доларів США, що є еквівалентним: 182 929,61 грн., які знаходяться на депозитному рахунку дарувальника і є 1/13 частиною депозитного вкладу дарувальника та розміщений в банківській установі на підставі договору № 225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2015 року. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно частини першої статті 722 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладання договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року) право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Відповідно до частини четвертої статті 722 Цивільного кодексу України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. Пунктом 3 Договору визначено, що прийняттям подарунка вважатиметься одержання Обдаровуваним оригінального примірника цього Договору після його нотаріального посвідчення. Крім того, відповідно до 12 вказаного Договору, обдаровуваний з моменту отримання подарунку замінює Дарувальника у правовідносинах, які склалися між Дарувальником і Банком згідно з Договором № 225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США від 30.11.2015 року, в тому числі в частині отримання пісял закінчення строку дії вказаного вище депозитного договору, набутих у власність за даним Договором дарування грошових коштів в сумі 7038,46 доларів США. Як вбачається з матеріалів справи, договір від 05 квітня 2016 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В., складено у двох примірниках, один з яких отримав ОСОБА_1 у момент його посвідчення згідно пункту 10 Договору. З наведеного вбачається, що позивач відповідно до підписаного ним Договору від 05 квітня 2016 року, одержавши примірник нотаріально посвідченого Договору, прийняв подарунок у вигляді грошових коштів в сумі 7038,46 доларів США, що є еквівалентним 182 929,61 грн на депозитному рахунку ОСОБА_2 . Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір №225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2016 року із щомісячною сплатою процентів. Відповідно до п. 1.1. Договору банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США Банк приймає грошові кошти Вкладника, в подальшому «Вклад», на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 , в подальшому «Вкладний», що відкривається Банком на його ім`я, в сумі 91500,00 доларів США на термін з 30.11.2015 року по 30.12.2016 року. Пунктом 3.5 розділу 3 Договору визначено, що повернення Вкладу або його частини на вимогу Вкладника до спливу строку або до настання інших обставин, визначених Договором, не здійснюються. Відповідно до пункту 2.1.4. Договору Банк зобов`язаний був в останній день терміну розміщення «Вкладу» повернути Вкладнику внесену суму та нараховані проценти за дні поточного місяця. Серед іншого, за вищевказаним Договором ОСОБА_2 мала право передати свої повноваження на розпорядження вкладом і процентами по ньому іншій особі на підставі довіреності, оформленої в Банку, або в іншому порядку, згідно з чинним законодавством України (пп. 2.4.2 п. 2.4 Договору). Отже, укладання Договору дарування від 05.04.2016 р. 1/13 частини банківського депозиту за Договором №225D-650854 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2016 року відповідало умовам депозитного договору на момент укладання. Разом з тим, позивач вказує на те, що такі кошти фактично не отримав, оскільки, відповідно до постанови Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 ПАТ КБ «Хрещатик» віднесений до категорії неплатоспроможних, а відтак, відсутні підстави для подання податкової декларації та сплати податку з таких коштів. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 463 від 05 квітня 2017 року у ПАТ КБ «Хрещатик» запроваджено тимчасову адміністрацію, а згодом розпочато процедуру ліквідації. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом №21-036-29700/16 у відповідь на звернення позивача від 22.06.2016 повідомив, що операції, які не відображені за даними обліку Банку станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, не підлягають відшкодуванню Фондом. Додатково позивача було повідомлено, що вимоги кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» в газеті «Голос України» №160 (6360) від 09.06.2016. Як вбачається з матеріалів справи, після укладення Договору дарування від 05 квітня 2016 року позивачем не було відкрито депозитного рахунку у ПАТ КБ «Хрещатик» на своє ім`я із вищевикладених причин. Крім того, з цих причин грошові кошти, що знаходилися на депозитному рахунку ОСОБА_2 , які були подаровані позивачу, не були включені до реєстру кредиторів банку ПАТ КБ «Хрещатик», що підтверджується листом ПАТ КБ «Хрещатик» від 01.09.2017 року №2-2/4032. Як зазначено у п. 2 Договору від 05.04.2016 Дарувальник протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору зобов`язаний письмово повідомити Банк про дарування коштів у розмірі, встановленому п. 1 даного Договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів Обдарованого, відомостей про суму подарованих коштів. Оскільки Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 від 05 квітня 2017 року у ПАТ КБ «Хрещатик» запроваджено тимчасову адміністрацію, а згодом розпочато процедуру ліквідації, а відповідно до абз.1 ч1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» призупинено всі повноваженні органів управління банку, то дана обставина спричинила неможливість повідомлення Банку Дарувальником про дарування коштів ОСОБА_1 та відкриття на ім`я позивача іменного депозитного рахунку. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Відповідно до пункту 1.1 глави 1 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за № 1256/8577 (далі - Положення №516), вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Пунктом 2.1 глави 2 Положення №516 визначено, що грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що неможливість відкриття іменного депозитного рахунку, спричинила неможливість прийняття дарунку позивачем за Договором дарування від 05.04.2016. а саме: грошові кошти, які становлять 1/13 частини банківського депозиту за Договором №225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2016. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що списання коштів ПАТ «КБ «Хрещатик» 30.06.2016 з депозитного рахунку ОСОБА_2 у розмірі 91500,00 доларів США на розрахунковий рахунок ФГВФО підтверджує неможливість позивача фактично прийняти у дарунок грошові кошти за договором дарування від 05.04.2016. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2019 визнано договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 471, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 05 квітня 2016 року недійсним, що, на переконання колегії суддів, безспірно свідчить про неотримання позивачем такого подарунку. Враховуючи викладене, з огляду на те, що визначальною ознакою доходу платника податку є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі та приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку, колегія суддів дійшла висновку, що, Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року № 471 не спричинив настання реальних правових наслідків, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не отримав доходу, з якого мав би бути сплачений податок за звітний 2016 рік, а тому відповідачем безпідставно нараховано позивачу спірне податкове повідомлення рішення. Доводи апелянта про те, що договір про розірвання договору дарування грошових коштів від 31.08.2017 складений у іншому звітному податковому періоді (2017 рік), ніж договір дарування грошових коштів по депозитному рахунку (2016 рік), а тому позивач повинен був подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік та задекларувати суму отриманого доходу, спростовуються вищевикладеним. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: