Постанова 4855 № 640/20464/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20464/18 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кучми А.Ю., при секретарі - Масловській К.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2018 №0089514202, №0089524202, №0089534202, а також акту від 18.06.2018 №2749/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а в частині позовної вимоги про скасування акта перевірки - провадження у справі закрито. Постановою Верховного Суду від 12.11.2021 указані рішення судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що кошти, подаровані платнику податків членами сім`ї першого ступеня споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою й у цьому випадку обов`язок платника податків щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається. Суд підкреслив, що подання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік не змінює статус ОСОБА_1 як особи, обов`язок якої щодо подання звітності вважається виконаним в силу вимог п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України, що не зобов`язувало податковий орган до здійснення визначених законодавцем контролюючих функцій щодо її перевірки. Одночасно Верховний Суд вказав, що суди не встановили наявності правових підстав як для направлення Позивачу запиту про надання інформації, так і для видачі Відповідачем наказу і проведення перевірки. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки посиланням Позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі стосовно недотримання контролюючим органом порядку здійснення перевірки, у тому числі щодо належного та своєчасного ознайомлення платника податків із наказом про її призначення та актом, складеним за її результатами, а також порушення ДФС України строку розгляду поданої ним на спірні податкові повідомлення-рішення скарги й неотримання рішення про його продовження, у зв`язку із чим остання відповідно до положень п. п. 56.8 та 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України повинна вважатись повністю задоволеною. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу виникли об`єктивні передбачені положеннями Податкового кодексу України правові підстави для направлення платнику податків запиту про надання інформації, а також призначення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв`язку з ненаданням відповіді на нього. Підкреслив, що ГУ ДФС у м. Києві було виконано обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 про призначення і проведення перевірки. Разом з тим, наголосив, що податковим органом не складався акт про відмову платника податків у наданні запитуваних документів, а також не направлявся акт перевірки до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що позбавило ОСОБА_1 можливості подати необхідні документи, відомості яких безумовно вказують на відсутність правових підстав для прийняття спірних індивідуальних актів. Поряд з цим, суд відхилив посилання Позивача на порушення ДФС України порядку розгляду його скарги на податкові повідомлення-рішення, оскільки такі аргументи належними і допустимими доказами не підтверджуються. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що, по-перше, перевірка проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України за наявних на те правових підстав, по-друге, копія акта перевірки надсилалася на адресу Позивача у відповідь на його заяву, по-третє, оскільки ні під час перевірки, ні на етапі оскарження її результатів ОСОБА_1 не надав документи щодо джерела походження задекларованого доходу, то спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 18.04.2023. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві не наведено будь-яких аргументів на спростування висновків суду першої інстанції, які зроблені з урахуванням усіх фактичних обставин у цій справі та висновків Верховного Суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.05.2023. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для продовження її розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 19.04.2017 ОСОБА_1 до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік (№1700063689; т. 1 а.с. 120), у рядку 10.5 якої відображено вартість майна, отриманого у дарунок від матері, у сумі 2 783 662,50 грн. ГУ ДФС у м. Києві на адресу ОСОБА_1 направлено запит від 31.07.2017 №10136/Р/26-15-13-04-14 «Про надання документів», в якому з посиланням на положення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункти 73.1, 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запропоновано підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2016 року (т. 1 а.с. 139). Указаний запит отриманий Позивачем 04.09.2017 (т. 1 а.с. 140). У листі-відповіді від 02.10.2017 №01/2-10 ОСОБА_1 зазначив, що запит податкового органу не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню, адже в ньому не наведено конкретних порушень податкового законодавства, не вказано, яка конкретна графа декларації викликала зацікавлення та які саме докази слід подати на підтвердження задекларованих відомостей. Водночас у цьому листі зауважено, що у разі надіслання законного й обґрунтованого запиту запитувана інформація буде надана (т. 1 а.с. 136-138). У подальшому 08.05.2018 ГУ ДФС у м. Києві з посиланням на підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтю 79, пункт 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та у зв`язку з отриманням податкової інформації щодо отриманого іншого доходу фізичною особою-платником податків видано наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )», в якому підставою для її проведення визначено доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 07.05.2018 №3892/26-15-42-02-28 (т. 1 а.с. 134). Зазначений наказ та повідомлення від 10.05.2018 №21776/Р/26-15-42-02-27 про проведення перевірки тривалістю 10 робочих днів з 29.05.2018 по 11.06.2018 направлені на адресу Позивача та отримані останнім 09.06.2018 (субота; т. 1 а.с. 142). 13.06.2018 ОСОБА_1 направив до ГУ ДФС у м. Києві лист №1-06, в якому просив повідомити, які конкретно обставини були підставою для видання наказу, який зміст доповідної записки від 07.05.2018 №3892/26-15-42-02-28, які конкретно документи необхідні податковому органу для підтвердження відомостей, зазначених у декларації за 2016 рік, які пункти декларації заповнені неправильно (т. 1 а.с. 117-119). Разом з тим, у період з 29.05.2018 по 11.06.2018 посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманих інших доходів, визначених пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Висновки перевірки зафіксовані в акті від 18.06.2018 №2749/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 91-99). За наслідками проведення перевірки контролюючим органом виявлені порушення: - пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України у зв`язку із ненарахуванням та несплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 501 059,25 грн з отриманого іншого доходу, визначеного підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у сумі 2 783 662,50 грн; - підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету військового збору за 2016 рік у сумі 41 754,94 грн; - підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України з огляду на ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Мотивами для таких висновків податковим органом в акті зазначено те, що фізичною особою ОСОБА_1 в поданій до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації про майновий стан та доходи в рядку 10.5 декларації «Вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна» відображено вартість майна, отриманого у дарунок від матері, у сумі 2 783 662,50 грн. Проте, оскільки ним не подано доказів в підтвердження наведених в декларації відомостей, то задекларована сума доходу у розмірі 2 783 662,50 грн не вважається доходом, отриманим у складі дарування від члена сім`ї першого ступеня споріднення, та, як наслідок, включається до складу загального оподатковуваного доходу за 2016 рік у виді інших доходів й підлягає відображенню в Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДФС у м. Києві 03.08.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення: - форми «Р» №0089514202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 626 324,06 грн, з яких 501 059,25 грн - за податковим зобов`язанням та 125 264,81 грн- за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 127-128); - форми «Р» №0089534202, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 52 193,68 грн, з яких 41 754,94 грн - за основним платежем та 10 438,74 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 131-132); - форми «ПС» №0089524202, яким до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510,00 грн (т. 1 а.с. 129-130). Указані податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом поштою (рекомендований лист №0101125089934) на податкову адресу платника податків та отриманні останнім 01.09.2018 (т. 1 а.с. 141). Копія акта перевірки була отримана позивачем разом із супровідним листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 №47885/Р/6-15-42-02-27 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 03.09.2018 (т. 1 а.с. 90). Не погоджуючись із правомірністю зазначених індивідуальних актів, ОСОБА_1 надіслав на ДФС України скаргу (вих. №1-06 від 05.09.2018; т. 1 а.с. 63-65). За результатами адміністративного оскарження ДФС України прийняло рішення від 05.11.2018 вих. №17122/Р/99-99-11-07-01-14 (т. 1 а.с. 66-69), яким залишило оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу платника - без задоволення. При цьому, в тексті свого рішення ДФС України зазначило про те, що така скарга фізичної особи ОСОБА_1 була отримана 07.09.2018, а рішенням ДФС України від 25.09.2018 №14660/Р/99-99-11-02-01-14 строк розгляду такої скарги продовжено до 05.11.2018 включно. На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 20, 42, 44, 56, 73, 79, 85, 86, 174, 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд першої інстанції з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки Відповідачем хоча й дотримано всі необхідні передумови для призначення і проведення перевірки, водночас допущено порушення порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, що зумовило неврахування документів на підтвердження достовірності відомостей податкової звітності. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Визначення документальної перевірки міститься в абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, абзацом четвертим якого передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (абз. 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4). Відповідно до п. п. 73.1 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. Приписи п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначать, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України. Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у п. п. 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245. Колегія суддів звертає увагу, що за правилами пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку. Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку через призму пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність у ГУ ДФС у м. Києві права з направлення ОСОБА_1 запиту про надання інформації, оскільки останнім було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, повноваження на перевірку достовірності відомостей якої належить контролюючому органу. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що у запиті від 31.07.2017 №10136/Р/26-15-13-04-14 ГУ ДФС у м. Києві було вказано як на декларацію, відомості щодо якої витребовуються, так і на необхідність подання документів на підтвердження задекларованої інформації. Крім того, цей запит містив чітко визначену правову підставу його направлення - пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України. З урахуванням встановленої раніше правомірності направлення ГУ ДФС у м. Києві на адресу ОСОБА_1 запиту про надання документів колегія суддів вважає обґрунтованим твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що у Позивача виник обов`язок з надання Відповідачу копій документів та/або пояснень по суті отриманих та задекларованих у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік доходів. У свою чергу невиконання платником податків відповідного обов`язку зумовило набуття контролюючим органом правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки особи (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України), що й було реалізовано шляхом прийняття наказу від 08.05.2018 №8156. При цьому, матеріали справи свідчать, що цей наказ, яким визначено, що невиїзну документальну позапланову перевірку буде проведено з 29.05.2018 по 11.06.2018 тривалістю 10 робочих днів, було направлено ГУ ДФС у м. Києві на податкову адресу ОСОБА_1 та отримано останнім особисто 09.06.2018 (т. 1 а.с. 142). Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним обставинам, врахував ряд правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм п. 79.2 ст. 79 ПК України (зокрема, постанови від 23.09.2022 у справі №320/3827/19, 29.07.2021 у справі №540/1899/19, від 27.05.2021 у справі №320/2460/19, від 20.12.2018 у справі №815/1851/15) та прийшов до висновку, що у межах цієї справи ГУ ДФС у м. Києві дотримано вимоги податкового законодавства в частині повідомлення ОСОБА_1 про проведення перевірки та в частині витребування у нього документів, що пов`язані з її предметом. Така позиція суду першої інстанції не спростовується Відповідачем, який наполягає в апеляційній скарзі на дотриманні процедури проведення перевірки, а також не ставиться під сумнів Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим колегія суддів з урахуванням приписів ч. 1 ст. 308 КАС України не вбачає підстав для її додаткової перевірки у межах підстав апеляційного перегляду. З аналогічних підстав суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість посилання ОСОБА_1 на допущення ДФС України порушень процедури розгляду скарги на спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення, оскільки будь-яких доводів на спростування таких висновків суду не висловлено учасниками справи на стадії апеляційного перегляду судового рішення. У свою чергу, надаючи оцінку позиції Окружного адміністративного суду міста Києва щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення порядку їх прийняття та безпідставності неврахування контролюючим органом документів щодо джерела задекларованого доходу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України). Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому абз. 3 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачалося, що у разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. З огляду на вказані норми та встановлені обставини отримання Позивачем до завершення перевірки наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також незначний обсяг наявних у нього документів щодо джерела виникнення доходу (а саме: укладений у простій письмовій формі договір дарування грошей від 29.12.2016 - на 1 арк (т. 1 а.с. 70), та нотаріально посвідчена 11.06.2018 заява ОСОБА_2 з питань підтвердження нею обставин дарування грошей своєму сину - ОСОБА_1 , та укладання з ним договору дарування грошей від 29.12.2016 (т. 1 а.с. 71)), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний був надати документи до перевірки після її початку, але не пізніше дня закінчення - 11.06.2018. Однак такі документи були надані лише до суду. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Приписами абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав на те, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 було гарантовано право до закінчення перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки подати до ГУ ДФС у м. Києві документи, що підтверджують показники рядка 10.5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. У свою чергу матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018 прийняті на підставі акта перевірки від 18.06.2018, були надіслані засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 та отримані останнім 01.09.2018 (т. 1 а.с. 141). При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, належними і допустимими доказами Відповідачем не спростовано твердження Позивача про те, що акт перевірки до моменту отримання спірних індивідуальних актів платник податку від контролюючого органу не отримував. При цьому, в апеляційній скарзі, ГУ ДПС у м. Києві, цитуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи, зазначає, що копія акта перевірки була отримана ОСОБА_1 разом із супровідним листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 №47885/Р/26-15-42-02-27 у відповідь на заяву Позивача від 03.09.2018 (стор. 5 апеляційної скарги). Тобто фактично акт перевірки направлено Позивачу вже після прийняття на підставі такого акту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Більше того, цей документ направлено на адресу ОСОБА_1 після реалізації останнім права на оскарження спірних індивідуальних актів в адміністративному порядку 05.09.2018. Колегією суддів враховується, що відповідно до абз. 2 п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. Приписи абз. 1 п. 86.7 ст. 86 ПК України визначають, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач був позбавлений права подати протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, що передбачено положеннями абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, а відповідно і висновки податкового органу щодо відсутності відповідних документів у ОСОБА_1 є передчасними. У постанові Верховний Суд від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок про те, що сскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, яка, зокрема, включає і стадію підписання та вручення акту перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками. З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що порушення контролюючим органом процедури щодо вручення акту перевірки платнику податків, є порушенням, яке об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавило Позивача права надати заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують відповідні показники податкової звітності, що свідчить про передчасність та необґрунтованість висновків про відсутність у ОСОБА_1 відповідних документів, а в сукупності з порушенням процедури прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень (повідомлення-рішення приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення акту перевірки) вплинуло на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень. Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.09.2022 у справі №420/6815/21. У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що, як було встановлено раніше, в обгрунтування обставин отримання від матері наприкінці 2016 року у дарунок коштів у національній валюті на суму 2 783 662,50 грн ОСОБА_1 надав до суду наступні документи: договір дарування грошей від 29.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі, та нотаріально посвідчену 11.06.2018 заяву ОСОБА_2 з питань підтвердження нею обставин дарування грошей своєму сину - ОСОБА_1 , та укладання з ним договору дарування грошей від 29.12.2016. Указані документи обґрунтовано враховані судом першої інстанції в якості доказів, оскільки, як було встановлено раніше, останні не були подані контролюючому органу внаслідок порушення останнім порядку направлення платнику податку акта перевірки та процедури прийняття податкових повідомлень-рішень. У свою чергу, дослідивши та проаналізувавши зміст таких документів (зокрема, договору дарування грошей), суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що останні містять інформацію про те, що задекларована ОСОБА_1 у рядку 10.5 податкової декларації сума доходу є такою, що подарована йому членом сім`ї першого ступеня споріднення (матір`ю), а тому зазначений дохід в силу норм пп. «а» піп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174, п. 174.6 ст. 174 ПК України мав оподатковуватися за нульовою ставкою, що виключало можливість нарахування на нього і військового збору в силу пп. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України. Як наслідок у цьому випадку обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у цій справі). За таких обставин позиція суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень відповідає чинному на час їх прийняття правому регулюванню та висновкам Верховного Суду у цій же справі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено та підписано 10 травня 2023 року.