Ухвала КЦС ВС № 357/13177/19

Ухвала 21 березня 2023 року м. Київ справа № 357/13177/19 провадження № 61-3684ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини і стягнення аліментів та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини і стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: 14 березня 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Левківський Б. К., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Левківський Б. К., заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обґрунтоване отриманням копії постанови Київського апеляційного суду 13 лютого 2023 року. Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданим доказом - скріншотом електронної поштової скриньки, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарженнярішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, оскільки касаційна скарга подана заявником протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови. До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебував у місті Ізюм Харківської області протягом всього часу окупації міста. Під час бойових дій заявник втратив житловий будинок. За таких обставин вказує, що незадовільний майновий стан перешкоджає йому сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи з чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним. Отже, положення статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону. Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Крім того, ухвалити рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20). Доводи ОСОБА_1 не можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати судового збору. Доказів на підтвердження реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором, заявником не подано. При цьому, враховуючи обставини, викладені ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Левківський Б. К., у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за можливе відстрочити заявнику сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року заявник визначає те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; апеляційним судом справу розглянуто за відсутності заявника та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; судові рішення ухвалені судами з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суди необґрунтовано відхилили ряд клопотань (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне. Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. РішеннямБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з мамою ОСОБА_2 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/ 4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768,40 грн у відшкодування судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закрито. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року залишено без змін. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки рішеннямБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 768,40 грн у відшкодування судових витрат, таке судове рішення передбачає примусове виконання. Касаційний суд діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, яке не передбачає процесуальної можливості зупинити дію судового рішення, якщо воно підлягає примусовому виконанню. Ураховуючи зміст рішення суду першої інстанції, про зупинення дії якого просить заявник, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, оскільки рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 768,40 грн у відшкодування судових витрат підлягає примусовому виконанню, тому підстав для зупинення його дії немає. Касаційний суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визначення місця проживання дитини до закінчення його перегляду в касаційному порядку, оскільки заявником не обґрунтовано та не наведено правових підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваного судового рішення. Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 червня 2021 року у справі «Ген та інші проти України» (заяви № 41596/19 та № 42767/19) встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зокрема, через зупинення виконання рішення суду без відповідної мотивації, щоб продемонструвати, що вони не були свавільними, та обґрунтування того, як таке зупинення відповідало найкращим інтересам його доньки. Щодо зупинення дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 , касаційний суд відмовляє у задоволенні клопотання у цій частині, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову заявника. Касаційний суд також відмовляє в зупиненні дії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки Київським апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович, про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Витребувати з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи № 357/13177/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини і стягнення аліментів та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини і стягнення аліментів. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович,про зупинення дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 рокудо закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук