Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7679/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/7679/22 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса. 19 грудня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., секретар судового засідання Недашковська Я.О. розглянувши у відкритому судовому заїданні апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Громадська організація "Захист жителів міста Одеси" про визнання дій протиправними,- В С Т А Н О В И В : У травні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (відповідач, Управління ДАБК ОМР), про:

1. Визнання протиправним та скасування акту Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.02.2020 року № 000076, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2. Визнання протиправним та скасування припису Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 10.02.2020 року про усунення порушення вимог містобудівного законодавства, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою АДРЕСА_1 ;

3. Визнання протиправною та скасування постанови Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 17.02.2022 року про закриття справи про накладення штрафу відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 011/22/70;

4. Визнання протиправною та скасування постанови Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 17.02.2022 року про накладення штрафу відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 010/22/69. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складеного акту перевірки та прийнятих за наслідками її проведення припису та постанов, оскільки на його думку відповідачем було порушено порядок проведення перевірки на об`єкті: Будівельні роботи з будівництва прибудови до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ). Також, позивач наголосив, що не є власником приміщення, яке було об`єктом позапланової перевірки, а є лише орендарем, жодних будівельних робіт не здійснював, та мав намір оформити право користування на вказану споруду. До того ж, за твердженнями позивача, об`єкт щодо якого у даній справі виник спір є тимчасовою спорудою для здійснення господарської діяльності, не є об`єктом капітального будівництва, не потребує введення до експлуатації, підстав для кваліфікації вказаного об`єкту як самочинно збудованого немає, у зв`язку із чим вважає відсутніми підстави для притягнення його до відповідальності у зв`язку із недоведеним наявності в його діях складу відповідного правопорушення. Відповідач проти позову заперечував. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022р. провадження у справі №420/7679/22 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 10.02.2022 №000076 було закрито. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто судові витрати. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління ДАБК ОМР подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своєї скарги відповідач у справі вказує, що позивачем було здійснено за адресою АДРЕСА_1 будівельні роботи з прибудови приміщення вітринного типу на стовпчастих фундаментах до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») при цьому без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011р. №466. Також, під час виїзду, як далі вказує скаржник, було зафіксовано, що об`єкт експлуатується як заклад громадського харчування, отже позивачем експлуатується (використовується) самочинно реконструйований об`єкт не прийнятий в експлуатацію, що є також порушенням вимог зазначеного вище закону та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постанову КМ України №461 від 13.04.2011р. Скаржник наголошує, що об`єкт перевірки є об`єктом будівництва, який має капітальний характер, має фундамент та не може бути переміщений, що підтверджується в тому числі висновком експерта будівельно-технічної експертизи від 07.09.2022 №005/21, проведеної під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202116303000059 та в свою чергу спростовує висновок суду першої інстанції про те, що такий об`єкт являється тимчасовою спорудою. Відтак, апелянт вважає правомірним прийняті припис про усунення виявлених порушень та постанови про притягнення позивача до відповідальності, які як він вважає прийняті з передбачених нормами чинного законодавства підстав та уповноваженою на це особою. 10.03.2023р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на хибність доводів апелянта просить відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи тим, що відповідачем не спростовано жодного висновку суду першої інстанції, якими мотивовано рішення у даній справі. Позивач вказує про недоведеність дотримання відповідачем порядку проведення такої перевірки. Також, вважає, що відповідачем не доведено, що об`єкт, стосовно якого проводилась відповідачем перевірка є об`єктом будівництва, що має капітальний характер, не доведено підстав для зобов`язання позивача знести реконструйований об`єкт, у зв`язку із тим, що позивач не є ані власником цього об`єкту, ані особою, яка здійснила будівництво цього об`єкту. Окрім того вказує, що постанови про накладення штрафу були прийняті неуповноваженою особою. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.2 а.с.42-45) за параметром запиту за адресою місцезнаходження « АДРЕСА_1 », нежитлова будівля загальною площею 526,9 кв.м належить на праві спільної часткової власності: з 04.02.2022 ОСОБА_2 та з 06.02.2018 ОСОБА_3 у розмірах частки 1/2. Згідно технічного паспорту на громадянський будинок «Адміністративна будівля адміністративно-торговельного центру» за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 10.12.2012 (т.1 а.с.246-249), відповідно до якої власником будівлі є товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт та відпочинок». Будівля складається з підвалу, трьох поверхів загальною площею 526,9 кв.м та надбудови. Згідно наявних у матеріалах справи копій договору оренди нежитлового приміщення від 04.02.2022 (т.1 а.с.253-261), договору суборенди №05/02/22 від 01.02.2022 (т.1 а.с.262-269), та актів приймання-передачі від 04.02.2022 (т.2 а.с.56) та 01.02.2022 (т.2 а.с.55), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування нежитлову будівлю адміністративно-торгівельного центру, загальною площею 526,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з літнім майданчиком, розташованим зі сторони АДРЕСА_1 та терасою, що розташована на даху будівлі. Далі, як встановив суд першої інстанції, 19 січня 2022 року, за результатом розгляду звернення директора громадської організації «Захист жителів міста Одеси» про порушення норм містобудівного законодавства щодо незаконної забудови земель, а саме прибудови до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , комісія Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради рекомендувала цьому органу провести позапланову перевірку (т.1 а.с.108). 20.01.2022р. начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято наказ №01-13/27ДАБК «Про проведення позапланової перевірки» (т.1 а.с.109) на об`єкті будівництва з будівництва прибудови до будівлі ресторану за адресою: АДРЕСА_1 (суб`єкт містобудування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Предмет перевірки: дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. На виконання наказу від 20.01.2022 №01-13/27ДАБК Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надало направлення від 20.01.2022 №000076 (т.1 а.с.110). Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо отримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складено акт від 10.02.2022 №000076 (т.1 а.с.32-53 та т.1 а.с.111-132) (далі Акт перевірки), згідно якого відповідачем перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: Будівельні роботи з будівництва прибудови до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником будівництва у Акті перевірки зазначено: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Відповідно до розділу VIII Акту перевірки «Опис виявлених порушень вимог законодавства», за результатами проведення державного нагляду (контролю) було встановлено, що під час виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано факт виконаних на землях загального користування будівельних робіт з прибудови приміщення вітринного типу заселеної тераси на стовпчатих фундаментах до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру загальною площею 526,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (1/2 частин) та ОСОБА_3 (1/2 частин). В Акті перевірки також вказано, що згідно з даними технічного паспорту на нежитлову будівлю адміністративно-торговельного центру, виготовленого 10.12.2012 КП ОМР «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», нежитлова будівля адміністративно-торговельного центру за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 526,9 кв.м та складається з приміщень підвалу, 3-х поверхів та надбудови. Крім того, Актом перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 користується згідно договору оренди нежитлового приміщення б/н від 04.02.2022 та договору суборенди від 01.02.2022 №05/02/22 вказаним вище об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з літнім майданчиком з боку АДРЕСА_1 та терасою на даху будівлі… При цьому, перевіряючі у Акті перевірки зазначили, що у вищезазначених документах щодо права власності та технічному паспорті на нежитлову будівлю адміністративно-торговельного центру відсутні відомості щодо наявності літнього майданчику… За вказаного, відповідач вважав, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виконані будівельні роботи з прибудови приміщення вітринного типу на стовпчатих фундаментах до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та вказав, що зазначені будівельні роботи проведено без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 п.1 ст.34 та ч.1 та абз.1 ч.2 ст.36 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.13 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. Також, як свідчать дані Акту перевірки, на момент виїзду зафіксовано, що об`єкт експлуатується як заклад громадського харчування, отже перевіряючий дійшов висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 експлуатується (використовується) самочинно реконструйований об`єкт не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461». За результатами перевірки, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.02.2022 (т.1 а.с.22-26 та т.1 а.с.133-137) стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яким зафіксовано порушення вимог ч.1 п.1 ст.34 та ч.1 та абз.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.13 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, що виразилось у виконанні будівельних робіт з прибудови приміщення вітринного типу заселеної тераси на стовпчастих фундаментах до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , відповідальність за яке передбачена п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Крім того, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.02.2022 (т.1 а.с.17-21 та т.1 а.с.138-142) стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яким зафіксовано порушення вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, що виразилось у тому, що ФОП ОСОБА_1 експлуатує (використовує) самочинно реконструйований об`єкт за адресою АДРЕСА_1 , не прийнятий в експлуатацію, відповідальність за яке передбачена абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». 10.02.2022р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (т.1 а.с.27-31 та т.1 а.с.143-147), з вимогою: «Усунути порушення вимог містобудівного законодавства в строк до 10.04.2022 року, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 ». 17.02.2022р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийняло постанову №010/22/69 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1 а.с.12-16 та т.1 а.с.148-152), згідно якої встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 експлуатується (використовується) самочинно реконструйований об`єкт не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, у зв`язку із чим фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 89316 грн. Також, 17.02.2022р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийняло постанову №011/22/70, якою справу про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення ним ч.1 п.1 ст.34 та ч.1 та абз.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.13 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 закрито у зв`язку із тим, що з дня виявлення правопорушення минуло більш, ніж 6 місяців. Також, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи містять наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 26.01.2017 №01-13/15ДАБК «Про розподіл обов`язків» (т.2 а.с.11), додаток 1 до нього «Розподіл функціональних обов`язків та повноважень між начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, його заступником та заступником начальника начальником інспекційного відділу №1» (т.2 а.с.12-15) та додаток 2 «Схема заміщення у разі відсутності начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради т його заступників» (т.2 а.с.16), а також посадову інструкцію заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова Вячеслава Юрійовича (т.2 а.с.17-20). Крім того, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи містять лист Приморської окружної прокуратури міста Одеси на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 14.09.2022 №52-6455ВИХ-22 (т.2 а.с.79) до якого додано дозвіл про надання можливості на розголошення відомостей досудового розслідування (т.2 а.с.80), лист комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради на адресу Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 29.08.2021 №1839вих (т.2 а.с.81 з доданим топографічним планом (т.2 а.с.82). Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до зазначеного листа комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради від 29.08.2021, зазначається: « 12.08.2021 дізнавачем СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, за участю прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси, представника Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, та за участю працівників комунального підприємства проведено сумісний огляд розташованої за вказаною адресою земельної ділянки, прилеглої до будівлі ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із використанням технічного засобу електронного тахеометру South NTS-372Rc. У ході огляду земельної ділянки із застосуванням технічних засобів та використанням спеціальних знань встановлено, що загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 267,64 кв.м, що відображено на топографічному плані, в тому числі: -площа частини земельної ділянки за вказаною адресою, на якій розташований критий майданчик з фундаментом, становить 192,47 кв.м, що відображено на топографічному плані жовтим кольором, -площа частини земельної ділянки за вказаною адресою, яка використовується для розміщення дитячого майданчика, становить 75,17 кв.м, що відображено на топографічному плані блакитним кольором». До зазначеного листа доданий топографічний план (т.2 а.с.82). Аналогічного змісту листу від 29.08.2021 №1839вих, також міститься лист від 30.08.2022 №884вих (т.2 а.с.83-85). На адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Приморською окружною прокуратурою міста Одеси скеровано лист від 27.09.2022 №52-6874вих-22 (т.2 а.с.98), відповідно до якого зазначається, що Приморською окружною прокуратурою міста Одеси здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021163030000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України. У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено будівельно-технічну експертизу. До вказаного листа від 27.09.2022 №52-6874вих-22 додано копію висновку експерта №005/21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07.09.2022 (т.2 а.с.100-117). Вважаючи припис та постанови про накладення штрафу протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що спірний об`єкт побудовано саме позивачем, позивач згідно зібраних у справі матеріалів не є власником об`єкту стосовного якого виник даний спір та не здійснював його будівництво, суд першої інстанції вважав недоведеним відповідачем вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень у сфері містобудівної діяльності, за які останнього відповідач притягнув до відповідальності оскаржуваними постановами та відносно якого прийняв припис. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вважав протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані постанови та припис. Також, суд першої інстанції вважав, що оскаржувані постанови прийняті неуповноваженою на те особою. Надаючи оцінку обґрунтованості висновку суду першої інстанції, у межах вимог і доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: - складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; - у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт. Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553). Пунктом 17 Порядку № 553 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком. Згідно абз.2 пункту 19 Порядку № 553 припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку. Колегія суддів звертає увагу на те, що дослідивши матеріали справи в частині доводів позивача про процедурні порушення допущені відповідачем під час проведення перевірки, суд першої інстанції вважав, що суб`єктом владних повноважень було дотримано передбачених законодавчих норм щодо порядку проведення перевірки та щодо цих висновків апелянтом не викладено у скарзі будь-яких доводів чи зауважень. Виходячи з предмету спору, для вирішення справи по суті важливим та первісним питанням з`ясування є питання чи являється прибудова до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою м. Одеса, вул. Академічна, 11-А капітальною спорудою чи тимчасовою спорудою та хто її побудував. Колегія суддів зазначає, що у розумінні абз.5 ч.1 ст. 4 Закону України № 3038-VІ, об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч.2 ст.4). Стаття 34 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, на час виникнення спірних правовідносин визначала, що замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, а також видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно приписів ч.2 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Як визначено ч.1, абз.1 ч.2 ст. 36 Закону №3038- VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. У разі якщо у складі об`єкта будівництва є майбутні об`єкти нерухомості, у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається реєстраційний номер проектної документації на будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, крім об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається. Виходячи із системного аналізу приписів Закону №3038- VI, тимчасова споруда на відміну від об`єкта капітального будівництва не є об`єктом нерухомості, є полегшеною наземною конструкцією по планованій поверхні ґрунту та не має підземної частини, не має такого конструктивного елементу як «фундамент». При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до п.3.25 ДБН В.2.1.-10.2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд», фундамент - підземна частина споруди, яка сприймає навантаження від несучих конструкцій і передає їх на основу, складену природними ґрунтами (природну) чи штучними ґрунтами (штучну). В даному випадку, суд першої інстанції ґрунтовно врахував правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 28.09.2020р. №283/240/18 в контексті розмежування між капітальною спорудою та тимчасовою спорудою, згідно яких на відміну від нерухомого майна, переміщення якого не можливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту. За способом улаштування розрізняють фундаменти з вийманням або без виймання грунту. З вийманням грунту влаштовують малозаглиблені, мілкого закладання та заглиблені фундаменти, що зводяться у котлованах (п.1.11 ДБН В.2.1-10-2009). До малозаглиблених слід відносити фундаменти, підошва яких розташовується в межах глибини промерзання грунтів (п.5.4 ДБН В.2.1-10-2009). За конструкцією фундаменти поділяють на окремо розташовані стовпчасті, стрічкові, щільові просторові, спеціальні з анкерами, із забивних блоків чи коротких паль, перехресні системи стрічок, плитні, коробчасті, просторові-рамні, які можуть бути малозаглиблені, мілкого закладання та заглиблені для споруд, що влаштовують у котлованах (п.5.9 ДБН В.2.1-10-2009). Стовпчасті фундаменти зводять під будівлі з легкими стінами: дерев`яними, каркасними. Водночас, глибина закладання фундаментів повинна прийматись зокрема з урахуванням - призначення і конструктивних особливостей об`єктів, що проектуються, навантажень і впливів на фундаменти, глибини сезонного промерзання грунтів (п.7.5.1 ДБН В.2.1-10-2009). Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН В.2.2-40:2018, зокрема як «фундаменти малозаглиблені». Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання - передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту. Фундамент - це підземний чи підводний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова, бічного тиску ґрунту нерівномірних їх деформацій та передає їх на ґрунтові основи. Відстань від поверхні планування до нижньої площини фундаменту (підошви) - це глибина закладання фундаменту. Фундаменти поділяють на фундаменти мілкого та глибокого закладання. Фундаменти мілкого закладання мають такі особливості: навантаження на основи передаються в основному через підошву фундаменту; співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) складають не більше 4, що дозволяє розглядати такі фундаменти при їх повороті, як жорсткі конструкції; фундаменти влаштовують у відкритих котлованах або в порожнинах, утворених в масивах ґрунту. Фундаменти глибокого закладання мають такі особливості: навантаження на основи передаються через підошву фундаменту і бокову поверхню; співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) більше 4; фундаменти влаштовують шляхом заглиблення в ґрунтовий масив або в порожнини, розташовані в масиві. Із зазначеного вище, випливає, що такий конструктивний елемент як «фундамент» мілкого закладання, повинен мати наступні характерні ознаки: розташування конструктивного елементу (фундаменту) під землею та над землею; сприймання всіх навантажень (навантажень у вигляді згинальних моментів, поперечних і поздовжніх горизонтальних та вертикальних сил) та їх передача на ґрунтові основи; співвідношення висоти і ширини фундаменту мілкого закладання не перебільшує 4; для влаштування фундаментів обов`язковою умовою є влаштування котловану або влаштування порожнин в масивах ґрунту; певна розрахункова глибина закладання фундаментів, що не допускає морозного спучення ґрунтів; проектуються у відповідності до вимог нормативної документації та за фактом повинні відповідати даним проектної документації, наявність якої на будівництво об`єкта обов`язкова. В свою чергу, за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №806/22/18, капітальна будівля завжди тісно пов`язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди. Під час апеляційного розгляду справи, апеляційний суд встановив, що під час проведення позапланової перевірки питання щодо заглиблення фундаменту під спірною спорудою перевіряючим не досліджувалось, площа спірної прибудови не вимірювалась. Доказів та доводів того, що це приміщення є капітальною будівлею в Акті перевірки не зазначено. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у ході проведення позапланової перевірки у даному випадку, як свідчить безпосередньо зміст акту перевірки, відповідачем не було встановлено та у ході розгляду цієї справи не надано доказів того, що фундамент під спірною спорудою є заглибленим; не доведено, що спірне «приміщення вітринного типу заселеної тераси» потребує влаштування фундаменту та те, що розміщений стовпчастий фундамент та споруду не можливо розібрати та переміщувати. Крім того, самим перевіряючим в Акті перевірки зазначено, що виїздом на місцем встановлено наявність одного приміщення, замість групи тимчасових пересувних літніх майданчиків за адресою АДРЕСА_1 , на які оформлені паспорти прив`язки згідно листа Департаменту архітектури та містобудування ОМР від 08.02.2022р. №01-11/354. Колегія суддів відхиляє довод скаржника стосовно необґрунтованого неприйняття в якості допустимого доказу судом першої інстанції висновку експерта №005/21 судової будівельно-технічної експертизи від 07.09.2022р. у межах кримінального провадження №42021163030000059, оскільки у відповідача під час проведення позапланової перевірки та на момент прийняття оскаржуваних постанов була відсутня інформація щодо площі спірної споруди, а крім того відсутні відомості щодо результатів судового розгляду кримінального провадження №42021163030000059. Отже, суд першої інстанції ґрунтовно не прийняв посилання відповідача на інформацію із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021163030000059 щодо встановлення площі земельної ділянки під спірною спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , а також посилання на висновок експерта №005/21. Отже, висновки викладені у Акті перевірки, що об`єкт перевірки не є тимчасовою спорудою, є хибними оскільки, площу останнього встановлено відповідачем під час проведення перевірки не було, та відповідачем не доведено та з матеріалів не вбачається, що фундамент під спірною спорудою є заглибленим. Докази відповідача щодо спірної споруди, з урахуванням критерію «поза розумним сумнівом» не є вагомими, чіткими та узгодженими, а відтак не можуть бути враховані в якості належних, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні. З викладеного вище слідує, що фактично, у ході проведення перевірки, відповідачем не було встановлено жодних обставин, які б підтверджували наявність в діях позивача ознак порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності. Окремо, суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 04.02.2022 (т.1 а.с.253-261) та договору суборенди №05/02/22 від 01.02.2022 (т.1 а.с.262-269) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Суборендар) приймає у тимчасове платне користування на умовах оперативної оренди нерухоме нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а саме з літнім майданчиком, розташованим зі сторони АДРЕСА_1 та тераси, розташованої на даху будівлі. З наведеного слідує, що позивач згідно встановлених підтверджених матеріалами справи обставин, є орендарем нежитлового приміщення з літнім майданчиком, розташованим зі сторони АДРЕСА_1 та тераси, розташованої на даху будівлі, жодного доказу у підтвердження обставини що саме позивач здійснював будівництво споруди відповідачем до справи не надано та про такі не зазначав скаржник під час апеляційного розгляду справи. Крім того, як вірно врахував суд першої інстанції, з наявних у справі документів слідує, що станом на 12.08.2021р. спірний об`єкт уже був побудований, про що свідчить лист Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 14.09.2022р. №52-6455ВИХ-22 (том 2 а.с. 79). Водночас, доказів користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зазначеними об`єктами у період до 01.02.2022, тобто до прийняття в оренду, матеріали справи не містять та, відповідно, не відображено й у Акті перевірки. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що спірний об`єкт побудований саме позивачем, позивач не являється також його власником, відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування припису від 10.02.2022 про усунення порушення вимог містобудівного законодавства, оскільки оскаржуваний припис не відповідає критерію пропорційності, а вимога усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом знесення самочинно побудованої прибудови, є такою, що висунута без дотримання балансу приватних та публічних інтересів. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у цій частині, зокрема й з тих підстав, що вимоги припису про усунення порушень шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 , не можу бути пред`явлено до особи, яка не здійснювала такого будівництва та не є власником об`єкту нерухомості. Висновуючись з приводу наявності у заступника начальника управління начальника інспекційного відділу №1 Єфремова В.Ю. повноважень на прийняття оскаржуваного рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів враховує наступне. Згідно вимог ч.2 ст.3 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", мають право від імені: 1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду. Також, згідно з п. 2 постанови КМ України від 06.04.1995 р. №244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: 1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; 2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; 3) Держархбудінспекцією. Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; головні інспектори будівельного нагляду. Виходячи з викладеного слідує, що накладати штрафи в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", від імені виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад має право виключно керівник виконавчого органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю міської ради. Наведені вище положення ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та постанови КМ України від 06.04.1995 р. №244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не допускають інших трактувань, виключень або можливості розширення повноважень на підставі актів органів місцевого самоврядування. Втім, як вже було зазначено вище, оскаржувані постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 011/22/70, про яку в апеляційній скарзі апелянтом не наведено вимого та доводів, та №011/22/69 від 17.02.2022р. були прийняті за підписом заступником начальника управління начальником інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Єфремова В.Ю. Колегія суддів зауважує при цьому, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заступник начальника Управління ДАБК ОМР Єфремов В.Ю. не є керівником Управління, а ним є Авдєєв О.Р. З урахуванням викладеного, оскаржувані постанови про накладення штрафу прийняті не уповноваженою на це посадовою особою. Доводи апелянта з посиланням на Розподіл функціональних обов`язків, затверджений наказом Управління ДАБК Одеської міської ради від 26.01.2017 року № 01-13/15ДАБК, посадову інструкцію заступника начальника управління начальника інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Єфремова В.Ю. в частині покладення повноважень з розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень, судова колегія оцінює критично, адже повноваження накладати штрафи в межах та відповідно до вимог ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", закріплені законами за керівником відповідного органу, і їх передача іншим посадовим особам виходить за межі повноважень голови управління ДАБК ОМР та такими законами не передбачена. Відтак, позиція апелянта щодо передачі повноважень керівника із прийняття відповідних постанов, суперечить наведеним вище законодавчим актам вищої юридичної сили. Отже, є хибним посилання відповідача на правомірність застосування у спірних правовідносинах Розподілу функціональних обов`язків, затверджений наказом Управління ДАБК Одеської міської ради від 26.01.2017 року № 01-13/15ДАБК, посадової інструкції заступника начальника управління начальника інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Єфремова В.Ю. в частині покладення повноважень з розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень. Також, колегія суддів зауважує, що положення ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не передбачають можливості керівником уповноважувати заступника начальника начальника інспекційного відділу № 1 розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та виносити постанови. Відтак, нормативні акти органу місцевого самоврядування, на які посилається скаржник в обґрунтування своєї позиції, суперечать законодавчим актам вищої юридичної сили, що повинно мати наслідком неможливість їх застосування через невідповідність та необхідність приведення локальних актів у відповідність до вказаних законодавчих актів. З огляду на наведене вище, враховую, що акти органів місцевого самоврядування, якими допущено розширення повноважень керівника на його заступників, суперечать Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Постанові КМУ «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 6 квітня 1995 р. № 244, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати саме положення нормативного акту, що має вищу юридичну силу. На переконання апеляційного суду, заступник начальника мав би повноваження відповідно до вимог Закону та Положення ДАБК ОМР ,на прийняття за власним підписом постанов про накладення штрафу лиш виключно у разі відсутності начальника Управління та на підставі відповідного розпорядження міського голови про покладення на нього повноважень виконуючого обов`язки начальника. Втім, у спірних правовідносинах наявності таких обставин відповідачем не доведено. Також, колегія суддів оцінює критично доводи скаржника з приводу правомірності прийняття постанови Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 17.02.2022 про накладення штрафу відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної дiяльностi №010/22/69, а саме за те, що позивачем (використовується) самочинно реконструйований об`єкт не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, адже з огляду на встановлені описані вище спірні обставини справи щодо, не вбачається доведених підстав, для прийняття такої постанови. Колегія суддів ще раз наголошує, що в Акті перевірки суб`єкт владних повноважень не встановив тих обставин, на які посилається в обґрунтування прийнятої постанови, отже не довів в діях позивача складу правопорушення. До того ж, оскільки зазначена вище постанова також прийнята заступником начальника Управління ДАБК ОМР - Єфремовим В.Ю., враховуючи вищенаведений висновок щодо відсутності у цієї особи повноважень на прийняття такого роду постанови, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність цієї постанови, наявність підстав для її скасування та задоволення позову у цій частині. Судова колегія враховує, що згідно з ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Приписами ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). Отже державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Виходячи з встановлених обставин справи, наведених вище, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не доведено правомірності прийнятих рішень, у зв`язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 420/7679/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2023 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.