Ухвала КАС ВС № 420/7679/22

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 09 травня 2023 року м. Київ справа №420/7679/22 адміністративне провадження №К/990/14563/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Громадська організація "Захист жителів міста Одеси" про визнання дій протиправними, У С Т А Н О В И В: До Верховного Суду 24.04.2023 надійшла касаційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Спірні правовідносини в цій справі виникли щодо визнання протиправним та скасування акту Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.02.2020 № 000076, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, припису Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 10.02.2020 про усунення порушення вимог містобудівного законодавства, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру, постанови Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 17.02.2022 про закриття справи про накладення штрафу відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 011/22/70, постанови Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 17.02.2022 про накладення штрафу відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 010/22/69. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 814/1109/16, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18. Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; - спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Щодо твердження суду, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що спірний об`єкт побудований саме позивачем, скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 814/1109/16, відповідно до яких вимога стосовно заборони експлуатації виявленого органом ДАБІ України самочинно збудованого (реконструйованого) об`єкта, зокрема, того, який використовується у підприємницькій діяльності для обслуговування осіб та надання їм відповідних послуг, поширюється на всіх суб`єктів, які здійснюють експлуатацію такого об`єкта не залежно від того, чи мають вони причетність до його зведення. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наявних у матеріалах справи копій договору оренди нежитлового приміщення від 04.02.2022, договору суборенди №05/02/22 від 01.02.2022, та актів приймання-передачі від 04.02.2022 та 01.02.2022, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування нежитлову будівлю адміністративно-торгівельного центру, загальною площею 526,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з літнім майданчиком, розташованим зі сторони АДРЕСА_1 та терасою, що розташована на даху будівлі. 10.02.2022 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з вимогою: «Усунути порушення вимог містобудівного законодавства в строк до 10.04.2022 року, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі адміністративно-торговельного центру (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 ». Тобто у справі, що розглядається, відповідач склав припис про усунення порушень шляхом знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі щодо позивача, який є орендарем вказаного приміщення, що використовується ним для здійснення підприємницької діяльності. Однак у справі № 814/109/16, на яку посилається скаржник, висновки Верховного Суду були сформовані за інших обставин у справі, а саме припис про усунення порушень містив вимогу щодо заборони експлуатації самочинно збудованого (реконструйованого) об`єкта, який позивач орендував для здійснення своєї підприємницької діяльності, проте в цій справі вимога органу архітектурно-будівельного контролю (нагляду) стосувалася знесення самочинно побудованої прибудови до нежитлової будівлі. Вимоги щодо заборони експлуатації об`єкта та знесення такого об`єкта є різними за своєю суттю поняттями та відповідно мають різні правові наслідки. Отже, правові висновки Верховного Суду у справі № 814/1109/16 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у справі № 420/7679/22. За таких же мотивів колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справі № 826/10130/18, відповідно до яких вимога щодо заборони експлуатації виявленого органом ДАБІ України самочинно збудованого об`єкта, зокрема, якщо він має ознаки об`єкта підвищеної небезпеки, поширюється на всіх суб`єктів, які здійснюють експлуатацію такого об`єкта не залежно від того, чи мають вони причетність до його зведення. При цьому відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - особа, яка є власником самочинно реконструйованого об`єкта або власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено нове будівництво. Крім того, слід зазначити, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач прийняв у тимчасове платне користування на умовах оперативної оренди нерухоме нежитлове приміщення за адресою м. Одеса, вул.Академічна (Піонерська), 11-А, а саме з літнім майданчиком, розташованим зі сторони АДРЕСА_1 та тераси, розташованої на даху будівлі, 01.02.2022, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 04.02.2022 та договором суборенди №05/02/22 від 01.02.2022. При цьому станом на 12.08.2021 спірний об`єкт уже був побудований, про що свідчить лист Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 14.09.2022 №52-6455ВИХ-22. Касаційна скарга в іншій частині містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід навести інші підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн. Звернені до суду вимоги позивача щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень (визнання протиправними та скасування акту, припису і постанови 011/22/70) є немайновими. Натомість позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови № 010/22/69 про накладення штрафу у сумі 89316,00 грн є майновою. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 16870, 80 грн (200%(7443 + 992,4)). Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, подання документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Громадська організація "Захист жителів міста Одеси" про визнання дій протиправними.

2. Надати Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя Т.Г. Стрелець