Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/20527/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/20527/21 пров. № А/857/18258/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (суддя першої інстанції Гавдик З.В., м. Львів, повний текст складено 21.11.2022) В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про: визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення повного розрахунку з ним при звільненні; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, а саме за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення 03.06.2019, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021по 20.10.2021. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав, що на момент виключення його зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.06.2019. Згідно виписки карткового рахунку акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 21.10.2021 відповідачем перераховано на рахунок позивача індексацію грошового забезпечення в розмірі 43361,05 грн. Відповідно він набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позов було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 26.02.2021 по 20.10.2022 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41715,79 грн, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500 грн. Не погодившись із таким рішенням, його оскаржив відповідач. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України. Спеціальним законодавством, яке здійснює регулювання відносин між державою та громадянами України у зв`язку з виконанням обов`язку щодо захисту Вітчизни є Закон №2011-ХІІ та Положення №1153/2008. Оскільки позивач не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу, виключається факт несвоєчасного розрахунку при звільненні. Також оскільки на час звільнення позивача з військової служби спірна сума відповідно до рішень судів йому ще не належала, вина Національної академії у її невиплаті відсутня. Також суд безпідставно зобов`язав нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26 лютого 2021 року по 20 жовтня 2021 року, оскільки у цей період доход позивача становив нуль гривень. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.03.2019 №92 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я); наказом начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03.06.2019 №138 визнаний таким, що 03.06.2019 справи та посаду здав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі 1.380.2019.006812 визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року; Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені П.Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 залишено без змін. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №380/3527/21 визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 04.06.2019 по 25.02.2021. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2019 по 25.02.2021. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі №380/3114/21 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2014 року; зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін. 21.10.2021 на картковий рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 430361,05 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з таких підстав. Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військово-службовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби, з цих же підстав суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що порядок, встановлений КЗпП України щодо оплати праці та відповідальність за порушення цього порядку, до даних правовідносин не застосовується. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16. Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі постанова №100). Відповідно до п.2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як вже було встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 03.06.2019, а лише 21.10.2021 відповідачем виплачено у повному обсязі позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі в сумі 43361,05 грн. Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. Згідно довідки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного від 02.11.2022 № 710 розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням для обрахунку середньомісячного грошового забезпечення становив 44737,50 грн. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 733,40 грн. (44737,50 грн/61 день). Період за час затримки розрахунку при звільненні по день повного фактичного розрахунку, а саме з 26.02.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/3527/21) по 20.10.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні) становить 237 днів. Сума середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені становить 173815,8 грн (733,40 грн. х 237 днів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13ц та від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, і на які, в свою чергу, відповідач посилається у касаційній скарзі. Крім того у вищевказаній постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок. Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Як видно із заяви ОСОБА_1 , загальний розмір належних позивачеві виплат складає 437064, 50 грн ( 393703, 45 грн (виплачені при звільненні кошти) + та 43361,05 грн (сума індексації)) (а.с.134-135). Відповідач на спростування вказаних відомостей доказів не подав. Отже, відсоток невиплаченої суми від загального розміру належних позивачу при звільненні виплат складає 9, 92%. Відповідно такий самий відсоток середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної суми складає 17242, 53 грн (173815,8 грн : 100х 9,92%). Таким чином, ця сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні була б співмірною з урахуванням правової позиції Верховного Суду. Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 17242, 53 грн. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021, суд враховує таке. У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Згідно з ст.4 Закону №2050-ІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частин грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20. Таким чином, враховуючи наявність факту затримки виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення після звільнення, суд вважає, що останній має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 слід задовольнити. Вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції вірно визначив розмір відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 500 грн. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, враховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17242,53 грн та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 240, 250, 308, 311, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні. Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17242,53 грн. (сімнадцять тисяч двісті сорок дві грн 53 коп.) Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500,00 (п`ятсот) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар