Постанова 4857 № 380/3114/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3114/21 пров. № А/857/10769/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О. Б., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В. В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, - суддя (судді) в суді першої інстанції Крутько О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, в якому просив: визнати протиправними дії щодо невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01 січня 2016 року по 03 червня 2019 року; зобов`язати здійснити донарахування та провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 03 червня 2019 року, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року та березня 2018 року, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абз. 4 п. 5 Порядку № 1078; стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 березня 2019 року № 92 звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я; наказом начальника Національної академії від 03 червня 2019 року № 138 визнаний таким, що 03 червня 2019 року справи та посаду здав. Вказує, що станом на день виключення його із списків особового складу Національної академії з ним не було проведено усіх розрахунків щодо нараховування та виплати йому індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством. В жовтні 2019 року позивач звернувся до Національної академії із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення. Листом відповідач поінформував заявника про неможливість виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року за відсутності фінансового ресурсу. Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати індексації позивач звернувся до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання вищевказаного рішення суду Національна академія сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного 24 лютого 2021 року нарахувала позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 39930,20 грн. Проте, позивач вважає, що відповідачем суму індексації нараховано невірно, оскільки невірно визначено базовий місяць. На переконання позивача базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року та березень 2018 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2014 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді 1000,00 грн витрат на правову допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базовий місяць, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у занижених розмірах. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року, то така вже була предметом розгляду у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812, яке набрало законної сили. Не погодившись з прийнятим рішенням, Національна академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі не врахував, що між тими ж сторонами за аналогічним предметом спору вже винесене і виконане рішення суду, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812, що позивачем не оскаржувалося виконання Національною академією рішення суду в порядку ст. 383 КАС України. Тому суд першої інстанції своїм рішенням встановив спосіб виконання судового рішення у справі № 1.380.2019.006812, тобто доповнив (змінив) рішення суду, яке вже набрало законної сили та виконане Національною академією. Також, не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині зобов`язання здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми, стягнення судових витрат у вигляді 1000,00 грн витрат на правову допомогу та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю та зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити донарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді 6000,00 грн витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що коли внаслідок проведеного перерахунку виявиться, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року не перевищив суму індексації, яка склалась у цьому місяці, тоді відповідач зобов`язаний застосувати приписи абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, а тому з метою унеможливлення ігнорування відповідачем вказаних приписів, а також з метою уникнення чергового звернення до суду з приводу виплати індексації грошового забезпечення, то слід зобов`язати відповідача здійснити дії застосовуючи приписи абз. 4 п. 5 Порядку № 1078. Крім цього, понесені позивачем витрати на правничу допомогу були належним чином підтверджені, а саме документами, які були долучені до позовної заяви. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що аргументи наведені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку кожному аргументу та судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України. Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 березня 2019 року № 92 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я); наказом начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03 червня 2019 року № 138 визнаний таким, що 03 червня 2019 року справи та посаду здав. ОСОБА_1 звернувся до Національної академії із заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. У відповідь на заяву позивача направлено лист від 01 листопада 2019 року № 6578, відповідно до якого заявника повідомлено, що за цей період індексація грошового забезпечення йому не проводилась. В листі відповідач зазначив про неможливість виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу. Зазначено, що з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців, відтак підстав для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 немає. Національна академія видала довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 в період з січня 2015 по червень 2019 роки. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 адміністративний позов задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді 840,80 грн витрат на правову допомогу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії залишені без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 - без змін. На виконання вищевказаного рішення суду відповідач 24 лютого 2021 року нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року у сумі 39930,20 грн та перерахував на рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням №

437. Згідно листа Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного від 04 березня 2021 року за № 1085 та розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року (збільшення розміру щомісячної додаткової винагороди, що призвело до збільшення розміру щомісячного грошового забезпечення) та березень 2018 року (підвищення посадових окладів відповідно до Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2014 року, зобов`язання здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. Щодо решти позовних вимог, то такі є безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII). Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно з ч.1 ст.5 згаданого вище Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Згідно з положеннями ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до ст.6 цього Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Порядком проведення індексації грошових доходів населення №1078, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078), передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078). Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Також необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Матеріалами справи стверджується, що індексація грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року нараховувалась та виплачувалась не в повному розмірі. Колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача у спірних правовідносинах, то колегія суддів виходить з наступного. Враховуючи положення Порядку №1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294. Згідно з абз. 4-5 п. 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. У подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. З врахуванням наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації згідно з Порядком №1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними. Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Також після затвердження схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачу при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року базовим місяцем брався січень 2014 року. Таким чином, враховуючи наведені вище правові норми у спірних правовідносинах, колегія суддів покликання відповідача на правильне визначення при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу відхиляє, оскільки такі спростовуються наведеними вище мотивами. Щодо періоду з березня 2018 року по 03 червня 2019 року, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно розрахунку індексації грошового забезпечення позивача на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 величина індексу споживчих цін не перевищувала 103% до листопада 2018 року. Виплата індексації розпочалась у грудні 2018 року (а.с.28). При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006812, зокрема, зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. В задоволенні інших позовних вимог, а саме щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 по червня 2019 року, відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та набрало законної сили. Згідно вищевказаного рішення встановлено, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ № 704, якою розмір посадового окладу позивача з квітня 2018 року збільшено з 1200,00 грн до 6200,00 грн. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови №1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% не було. Після досягнення індексом інфляції цього порогового значення в листопаді 2018 року нарахування індексації відновлено. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Також, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів того, що вищевказане нарахування по 03 червня 2019 року здійснювалось відповідачем протиправно. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з березня 2018 року по 03 червня 2019 року та зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату індексації за вказаний період з урахуванням базового місяця березня 2018 року. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по 03 червня 2019 року. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по березень 2018 року неправильно встановлено базовий місяць, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по березень 2018 року підлягає задоволенню зі способом захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з врахуванням виплачених сум. Щодо доводів апеляційної скарги Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі не врахував, що між тими ж сторонами за аналогічним предметом спору вже винесене рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812, тому суд першої інстанції своїм рішенням встановив спосіб виконання судового рішення у справі № 1.380.2019.006812, тобто доповнив (змінив) рішення суду, яке вже набрало законної сили та виконане Національною академією, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки предметом розгляду у справі № 1.380.2019.006812 була бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а предметом розгляду у даній справі є дії щодо виплати індексації грошового забезпечення у неповному обсязі. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Разом з цим, щодо доводів ОСОБА_1 про протиправне зменшення судом першої інстанції суми судових витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає їх обгрунтованими та зазначає наступне. Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України». Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа № 810/3806/18, справа № 810/2816/18, справа № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа № 826/4466/18). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1054087 від 26 лютого 2021 року; договір про надання правничої допомоги від 26 лютого 2021 року № 91-21; узгоджений перелік правових послуг та їх вартість; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09 березня 2021 року; довідка про проведення готівкової оплати від 09 березня 2021 року (а.с.10-18). Згідно Акту виконаних робіт від 09 березня 2021 року, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 6000,00 грн, у тому числі: усна консультація, аналіз правовідносин 30 хв; вивчення судової практики у подібних справах 60 хв; підготовка та подання адвокатського запиту 30 хв; написання позовної заяви та формування повного пакету документів 2 год. Матеріалами справи підтверджується, що в межах даної справи до суду подано адміністративний позов, який складено на 9 аркушах та підписано адвокатом Хлопецьким О.О.; додатки до позову на 20-ох аркушах (а.с.1-29). Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявний документ, що підтверджує оплату вартості наданих позивачу послуг із надання правничої допомоги. Відповідно до довідки про проведення готівкової оплати від 09 березня 2021 року ОСОБА_1 сплатив Хлопецькому О.О. 6000,00 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 26 лютого 2021 року (а.с.18). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, вартість послуг адвоката є обгрунтованою та співмірною виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 26 лютого 2021 року. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, оскільки такі відповідають наявним у справі доказам. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання та допущено порушення норм матеріального права в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення нового судового рішення в цій частині. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 380/3114/20 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді 1000,00 грн витрат на правову допомогу, скасувати та прийняти нову постанову. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень). В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року.