Постанова 4873 № 910/21568/21
від 20.12.2022 ·ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" грудня 2022 р. Справа№ 910/21568/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 (суддя Демидова В.О., м. Київ) за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів у розмірі 506 036,50 грн. За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач/ ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач/АТ «Українська залізниця») про стягнення 506 036,50 грн. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» штрафу на користь ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за несвоєчасну доставку вантажу за наступними залізничними накладними: №№34851576, 34852152, 34852160, 34862177, 34864256, 34864397; 34864561, 34864678, 34873182, 34890749, 34893099, 34894246, 34933127, 34946426, 34958348, 34958389, 34958819, 34958850, 37674108,37898269, 37898277, 37898285, 37898756, 37911146, 37923117, 37923208, 37923455, 37940194, 37940202, 37948841, 37969904, 38017448, 38017471, 38036505, 38038048, 38096053, 38103222, 38107074, 38112850,38115630, 38182663, 38294443, 38305140, 38365987, 38376323, 38377487, 38378477, 38394177, 38404265, 38404380, 38406823, 38406831, 38433652, 38447553, 38463766, 38464186, 38469748, 38484838, 38484846, 38503983, 38544706, 38544755, 38544763, 38586814, 38591053, 38600516 у розмірі 506 036,50 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 402 947,60 грн штрафу, 6 044,22 грн витрат по сплаті судового збору та 7 82,35 грн витрат на правову допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів неналежне виконання зобов`язання відповідачем, однак позов з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнив частково через невірно визначений позивачем термін доставки вантажу за наступними накладними: №№ 34890749, 34958348, 34958389, 38017448, 38017471, 38305140, 38376323, 38404265, 38404380, 38447553, 38463766, 38464186, 38469748, 38544706, 38544755, 38544763, 38586814,38591053, 38600516 та, відповідно, невірний розрахунок штрафу. Водночас, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів наявність виняткових обставин у спірних правовідносинах для зменшення штрафних санкцій, поважності причин неналежного виконання АТ «Українська залізниця» господарського зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін та не навів доводів щодо неспівмірності штрафу з розмірами збитків позивача. Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять відповіді на відзив, а відтак суму у розмірі 1 589,00 грн не підтверджено належними доказами та з огляду на часткове задоволення позовної заяви ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», керуючись положеннями п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прийшов до висновку про розподіл витрати на правову допомогу у відсотковому співвідношені до задоволених вимог, а саме на суму 7 82,35 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині, розрахованій в апеляційній скарзі (18 435,90 грн). Зменшити розмір штрафних санкцій. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено обчислення строків прострочення доставки, за розрахунками відповідача, зазначені невідповідності призвели до неправомірного нарахування позивачем штрафних санкцій на суму 18 435,90 грн. Крім того, відповідач зазначає, що суд безпідставно не скористався правом на зменшення розміру штрафних санкцій, які заявлені до стягнення. Також скаржником у прохальній частині апеляційної скарги скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач наголошує, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, зокрема відмітки залізниці про затримку вантажу, та правомірно відхилив доводи відповідача щодо неправильності зазначення строків пропуску доставки вантажів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/21568/21, а розгляд питання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. 08.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21568/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 - залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою/клопотанням про поновлення строку. Попереджено Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. 06.09.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (з використання електронно цифровим підписом) від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» про (усунення недоліків) поновлення строку на падання апеляційної скарги по справі №910/21568/21. Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 19.08.2022 по 15.09.2022 перебувала у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.09.2022 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки у даті судового засідання від 20.10.2022) задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення строку на апеляційне оскарженння рішення та поновлено Акціонерному товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21; відкрито апеляційне провадження у справі №910/21568/21; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 призначено на 15.11.2022; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 розгляд справи №910/21568/21 відкладено на 08.12.2022. Проте у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 06.12.2022 розгляд справи №910/21568/21 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 призначено на 20.12.2022. Явка представників сторін У судове засідання на вказаний час представники сторін не з`явилися Нормами ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача -1 та відповідачів 1,2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача та відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників останніх. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснила перевезення різних вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по наступним залізничним накладним: 34851576, 34852152, 34852160, 34862177, 34864256, 34864397; 34864561, 34864678, 34873182, 34890749, 34893099, 34894246, 34933127, 34946426, 34958348, 34958389, 34958819, 34958850, 37674108,37898269, 37898277, 37898285, 37898756, 37911146, 37923117, 37923208, 37923455, 37940194, 37940202, 37948841, 37969904, 38017448, 38017471, 38036505, 38038048, 38096053, 38103222, 38107074, 38112850,38115630, 38182663, 38294443, 38305140, 38365987, 38376323, 38377487, 38378477, 38394177, 38404265, 38404380, 38406823, 38406831, 38433652, 38447553, 38463766, 38464186, 38469748, 38484838, 38484846, 38503983, 38544706, 38544755, 38544763, 38586814,38591053, 38600516. Як вбачається з вказаних залізничних накладних, долучених позивачем до позовної заяви, відправником є декілька різних юридичних осіб, одержувачем вантажу є позивач; накладні містить відомості про дату відправлення вантажу та дату прибуття вантажу у відповідному вагоні; розмір провізної плати та відстань перевезення вантажу. У позовній заяві позивач вказав на те, що відповідачем всупереч Правилам обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 було прострочено терміни доставки вантажу за вищевказаними залізничними накладними, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею на загальну суму 506 036,50 грн. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у позовній заяві, заявлена сума штрафу 506036,50 грн. не відповідає розрахованій через АРМ ПТД. Розрахована кількість накладних склала 66 шт., що відповідає заявленій. Розподіл суми штрафу через АРМ ПТД за прострочення термінів доставки вантажів, відповідно до вищезазначеної позовної заяви, покладається на регіональні філії, які приймали участь у перевезенні, наступним чином: 32-Південно-Західна залізниця, сума штрафу - 67 234,79 грн; 35-Львівська залізниця, сума штрафу - 159 375,87 грн; 40-Одеська залізниця, сума штрафу - 2 764,49 грн; 45-Придніпровська залізниця, сума штрафу - 66 940,57 грн; 48-Донецька залізниця, сума штрафу - 88 195,98 грн; Всього по претензії 38 4511,70 грн. Окрім того, представник відповідача вказує, що розрахована сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів через АРМ ПТД за 66 накладними склала 384 511,70 грн, з яких за 34 накладною заявлена сума штрафу не відповідає розрахованій через АРМ ПТД, за 32 накладними заявлена сума штрафу відповідає розрахованій в АРМ ПТД, різниця між заявленою та розрахованою сумою в АРМ і ПТД становить 121 524,80 грн. Відповідно до розрахунку ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за 12 накладними заявлена сума штрафу 45808,70 грн, але при розрахунку в АРМ і ПТД в графі «сума штрафу задоволена» - « 0». Отже, відповідно до п.2.1 та п.2.9 «Правил обчислення термінів доставки вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів розрахована через АРМ ПТД з урахуванням актів, внесених у графу 49 відповідних накладних ще може бути зменшена до 261560,70 грн. В процесі проведення розрахунку, в гр. 49 накладних, значиться відмітка про подовження терміну доставки вантажу, підтягує АРМ ПТД зазначено 2 накладних «по причині тех. несправність». Також представник відповідача звертаю увагу суду, що у відповідних накладних в графі 49 внесена інформація про складені акти. Так, до Придніпровської, Південно- Західної, Одеської, Львівської залізниці та до станцій Донецької залізниці були направлені листи-запити щодо надання на адресу структурного підрозділу «Служба комерційної роботи та маркетингу» регіональної філії «Донецька залізниця» оригіналів (чи завірених належним чином копій) даних актів та інших необхідних документів. У вищевказаному відзиві представник зазначив, що у разі надходження даних документів, останні будуть передані до юридичної служби. Відповідно до довідки 8858е Інформаційного порталу АСК ВП УЗ, виявлено операцію «кидання» по станції Волноваха Донецької залізниці в кількості 1 накладної. На станцію Волноваха Донецької залізниці були направлені листи-запити щодо надання оригіналів (чи завірених належним чином копій), листів від вантажоодержувача/вантажовласника щодо затримки поїздів на шляху прямування та припинення затримки, накази на кидання поїздів, та акти форми ГУ-23а зі станцій затримки; також акти загальної форми ГУ-23, комерційні акти форми ГУ-22, акти форми ВУ-23, ВУ-26, ВУ-36, та інших документів, що мають відношення до даної позовної заяви. У разі надходження зі станцій Донецької залізниці вищевказаних документів, вони будуть передані до юридичної служби, а відповідачем безпосередньо в суд та сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів з їх урахуванням також може бути зменшена. Також відповідач у даному відзиві просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зменшити суму штрафних санкцій у випадку задоволення позовних вимог. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник оскаржує рішення в частині щодо неправомірного нарахування позивачем штрафних санкцій на суму 18 435,90 грн та в частині не задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення штрафу. Відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд судового рішення в оскаржуваній відповідачем частині. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. За змістом ст. 11 Цивільного кодексу Укрїни (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди. За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Положеннями ч. 1 ст. 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі ( ч. 1 ст. 313 ГК України). Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту). Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно із статтею 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Абзацами першим, другим і п`ятим статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з пунктами 1.1 і 1.2. Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць». Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Положеннями пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону ( ч. 2 ст. 313 ГК України). Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Частиною першою статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом місцевим господарським судом, враховуючи відстань від станції відправлення до станції призначення (із розрахунку 200 км за добу) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям) за всіма залізничними накладними, окрім: №№ 34894246, 34933127, 38036505, 38096053, 38182663, 38377487, 38378477, 38394177, 38406823, 38406831 мало місце прострочення доставки вантажу. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем невірно визначено термін доставки вантажу за наступними накладними: №№ 34890749, 34958348, 34958389, 38017448, 38017471, 38305140, 38376323, 38404265, 38404380, 38447553, 38463766, 38464186, 38469748, 38544706, 38544755, 38544763, 38586814,38591053, 38600516. Відповідно до п. 2.9 Правил №644 у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Стосовно заперечень відповідача щодо неврахування позивачем при визначенні суми штрафу які надають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажів про які є відмітка в графі 49 залізничних накладних суд апеляційної зазначає наступне. Згідно ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта (п. 3 Правил складання актів). Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Отже, наведені норми покладають обов`язок на залізницю у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу. При цьому, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці або для звільнення від такої відповідальності. Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести обставини, на які він посилається (не визнаючи позов), зокрема, довести наявність фактичних обставин, наявність актів, зазначених у графі 49 накладної, що може бути підставою для збільшення терміну доставки вантажу у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19, від 12.03.2020 у справі №905/912/19, від 09.04.2020 у справі № 910/6762/19. Так, відповідач надав копії актів, сформовані з архіву актів у підтвердження затримки доставки вагонів. Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції та убачається із матеріалів справи, що вказані копії актів не містять підписів осіб, які їх складали, що суперечить п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002. У той же час, відповідачем не доведено належними та вірогідними доказами наявності відповідних обставин, що дають право залізниці на продовження терміну доставки вантажу за накладними, зазначеними у відзиві. За таких обставин, оскільки позивач документально підтвердив факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу, а АТ «Українська залізниця» його не спростувала, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 402 947,60 грн, оскільки позивачем було невірно визначено позивачем термін доставки вантажу за наступними накладними: №№ 34890749, 34958348, 34958389, 38017448, 38017471, 38305140, 38376323, 38404265, 38404380, 38447553, 38463766, 38464186, 38469748, 38544706, 38544755, 38544763, 38586814,38591053, 38600516 та, відповідно, невірний розрахунок штрафу. Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу та дійшов висновку про його безпідставність, враховуючи наступне. У обґрунтування своєї заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що АТ «Укрзалізниця» є державним підприємством, яке 90 % прибутку перераховує до державного бюджету. Також у зв`язку з постановою Кабміну № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та введенням карантину було заборонено на законодавчому рівні перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, при цьому перед Регіональною філією «Донецька залізниця» існує заборгованість за компенсаційними платежами з державного та місцевого бюджетів за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом внутрішнього сполучення, тому ці обставини негативно вплинули на фінансову спроможність АТ «Укрзалізниця». Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. У обґрунтування своєї заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що АТ «Укрзалізниця» є державним підприємством, яке 90 % прибутку перераховує до державного бюджету. Також у зв`язку з постановою Кабміну № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та введенням карантину було заборонено на законодавчому рівні перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, при цьому перед Регіональною філією «Донецька залізниця» існує заборгованість за компенсаційними платежами з державного та місцевого бюджетів за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом внутрішнього сполучення, тому ці обставини негативно вплинули на фінансову спроможність АТ «Укрзалізниця». З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції зазначає, що скрутний фінансовий стан відповідача не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності не тільки АТ «Укрзалізниця», а й позивача. Невиконання зобов`язань відповідачем щодо термінів доставки вантажу негативним чином також впливає на фінансовий стан підприємства позивача. При цьому обов`язок своєчасної доставки вантажу не ставився сторонами в залежність від відшкодування державними або місцевими органами коштів залізниці за перевезення пільгових категорій громадян та цей обов`язок не був обумовлений сплатою у інших відносинах боргових зобов`язань відповідача. Посилання відповідача на результати перевірки діяльності АТ «Укрзалізниця», проведеної Державною аудиторською службою України у січні-червні 2020, якою було встановлено дефіцит обігових коштів підприємства та неможливість на належному рівні здійснювати оновлення основних засобів залізницею, а також залежність від зовнішнього кредитування, тощо, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки перевірка аудиторською службою проводилась за період діяльності залізниці станом на 30.09.2019 (зокрема, щодо заборгованості за кредитами та позикою). Так само надана відповідачем проміжна скорочена консолідована фінансова звітність, аудит якої не проводився, була сформована станом на 30.06.2021, тобто надані відповідачем докази скрутного фінансового стану АТ «Укрзалізниця» є неактуальними. Щодо посилань АТ «Українська залізниця» на судові рішення, якими відповідачу було зменшено суму штрафу в інших господарських спорах, то вони підлягають відхиленню, оскільки питання про зменшення штрафних санкцій вирішується судом окремо у кожній справі з урахуванням конкретних обставин справи та доказів, які мають підтверджувати такі виключні обставини. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18. З наведеного вбачається, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не довів наявності виняткових обставин у спірних правовідносинах для зменшення штрафних санкцій, поважності причин неналежного виконання АТ «Українська залізниця» господарського зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін та не навів доводів щодо неспівмірності штрафу з розмірами збитків позивача. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі Відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було перевірено обчислення строків прострочення доставки, оскільки обставини на які посилається відповідач як на підтвердження неправильності зазначення пропуску строку не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що в межах даної справи судом не встановлено виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій які є предметом спору. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21, та, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 у справі №910/21568/21.
6. Справу №910/21568/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 22.12.2022. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко