Постанова 4876 № 904/6952/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6952/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 (дата підписання рішення 04.08.2021, суддя Загинайко Т.В.) у справі за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів", м.Дніпро про стягнення 61 875,00 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області ) з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" штрафу за невірно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у розмірі 61 875 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправильне зазначення відповідачем у залізничній накладній відомостей про масу вантажу. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у даній справі позов задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 61 875 грн 00 коп. - штрафу за невірно зазначену у залізничній накладній масу вантажу та 2 102 грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що комерційним актом №450003/416 від 28.08.2020 підтверджується зазначення в накладній №45475175 маси вантажу 68 440 кг, фактично встановлено, що маса вантажу складає 70 950 кг, що на 2 510 кг більше від маси, вказаної у накладній на перевезення. Вказаний комерційний акт складено у відповідності з Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №334. У відповідності зі статтями 118, 122 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 30 937,50 грн штрафу за невірно зазначену у залізничній накладній масу вантажу та 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору". Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що господарським судом не прийнята до уваги постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у аналогічній справі №904/1471/20, в якій зазначено, що комерційний акт, який складений з порушенням не може бути належним доказом і тому залізниці було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. На думку відповідача, за один вагон при відносно незначному перевантаженні, майже 62 000,00 грн занадто велика сума. При цьому, суд повинен був врахувати рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду, гідрофобність товару, важкий матеріальний стан та добросовісну поведінку підприємства відповідача. Судом першої інстанції не прийнято до уваги наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. Судом безпідставно залишені без задоволення клопотання відповідача про виклик його представника у судове засідання, у зв`язку з чим, за твердженням скаржника, останній був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та телеграми залізниці щодо обов`язковості покриття гашеним вапном або поліетиленовою плівкою (на розсуд вантажовідправника). Відповідач вважає, підприємство взагалі не повинно притягуватись до відповідальності на підставі комерційного акту, який підписаний неуповноваженими особами. Скаржник зазначає, що згідно накладної №45475175 від 26.08.2020 вантаж вапно негашене перевозився насипом. Вантаж (вапно негашене) є гідрофобним, тобто таким, що піддається дії води і змінює свою масу разом із рівнем вологості. Під час перевезення вантаж знаходився під впливом дощів і шквалів, що унеможливлювало під час складання комерційного акту визначити масу вантажу через його зволоження. Даний позов підписано представником позивача адвокатом Хлабистіним Д.М. за відсутністю доказів, які підтверджують наявність у вказаної особи повноважень на представництво інтересів АТ "Укрзалізниця". 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що комерційний акт підписано уповноваженими особами, що підтверджено наявними у справі доказами. Щодо стану вантажу та негативних погодних умов, позивач вказує, що чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов`язані з перевезенням технологічні процеси. При цьому, інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яким неможливо встановити точну кількість опадів на конкретно взятій місцевості. Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості пройшов дощ і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість. Крім того, з огляду на те, що відповідальність за фактичну відповідність відомостей, внесених в накладну, покладена саме на вантажовідправника, саме він повинен врахувати всі особливості вантажу та зважуватити ризики навантаження вантажу у вагони відкритого типу. Щодо зменшення штрафу, позивач стверджує, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, якими чітко визначено розмір штрафу. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021; згідно положень ч.13 ст.8, ч.2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами У серпні 2020 року за накладною №45475175 від 26.08.2020 , яка у відповідності із статтею 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Самарівка Придніпровської залізниці на станцію Баси Південної залізниці відправлено вагон №65376428 з вантажем - вапно негашене. Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною (графа № 4) є ПАТ "Сумихімпром" (далі - вантажоодержувач) за адресою: 40003, м. Суми, вул. Харківська п/о12. Вантажовідправником за даною залізничною накладною (графа № 1) є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів". 28.08.2020 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагону №65376428, при якому встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні на 2 510 кг більше маси зазначеної в накладній №45475175. За результатами перевірки маси вантажу заст. ОСОБА_3, прийомоздавальник ОСОБА_1 та АРВ ОСОБА_2 склали та засвідчили своїми підписами комерційний акт №450003/416 від 28.08.2020, в якому вказано, що вага брутто - 93950 кг, тара вагону за документом - 23000 кг, вага нетто - 70950 кг, що більше ваги вказаної в документі на 2510 кг. Зважування проводилось в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, у присутності відповідальних осіб залізниці на справних електронно-тензометричних вагах вагонних вагах 150т ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 11.08.2020. Навантаження вантажу нерівномірне, нижче бортів на 20-30 см, без поглиблень. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті, вкручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вага підтвердилась. Також вказаними працівниками залізниці було складено та засвідчено їх підписами акт загальної форми №1139 від 28.08.2020, з якого кого вбачається, що 28.08.2020 було проведено перевірку маси вантажу у вагоні №65376428. Фактична маса брутто вагона склала 93950 кг, тара вагона з ПД 23000 кг. Маса вантажу нетто за ПД 68440 кг. Фактична маса вантажу нетто 70950 кг, що більше маси документу на 2 510 кг. Понад вантажопідйомності на 950 кг. Навантаження вантажу рівномірне, нижче бортів на 20-30 см, без поглиблень. Вагон затриманий 28.08.2020 з 17-01 для відвантаження надлишку вантажу. Позивач за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу нарахував відповідачу в розмірі 61 875 грн. 00 коп. (12 375 грн. 00 коп. х 5), де: 12 375 грн. 00 коп. - провізна плата за вагон; 5-кількість провізних плат. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до змісту прохальної частини апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення штрафу, нарахованого позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №65376428 відповідно до накладної №45475175. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (частина п`ята ст.307 Господарського кодексу України). Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами). Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083. Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Відповідно до частин 1,2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. У відповідності до приписів статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажів визначається відправником. Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/ 5083 передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082. Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Разом з цим, залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб. Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом. Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Отже, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Саме вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення. Згідно ч.3 п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Зміст комерційного акту №450003 від 28.08.2020 свідчить про те, що в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагону №65376428 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній. Відповідно до п.10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. На виконання пункту 10 Правил, комерційний акт №450003/416 від 28.08.2020 підписаний заступником начальника станції ОСОБА_5 (згідно з посадовими обов`язками), прийомоздавальником ОСОБА_1 (згідно наказу від 03.01.2020 №26 "Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти"), агентом з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_2 (згідно з робочою інструкцією). За приписами частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України, підприємство, як організаційна форма господарства, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, яким призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці яких відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимог щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта. Повноваження осіб, що підписали комерційний акт підтверджується копіями посадової інструкції, наказу від 03.01.2020 №26 "Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти" та робочої інструкції. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо підписання комерційного акту неуповноваженими особами. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 16 Правил складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги. Відповідно до пункту 17 Правил складання актів начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується. Судом першої інстанції встановлені обставини невідповідності визначеної відправником - відповідачем маси вантажу, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу, що відображено в комерційному акті. При цьому судами не встановлено обставин оскарження одержувачем ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" комерційного акта в порядку пункту 16 Правил складання актів з підстав оформлення цього акта з порушенням вказаних правил та не встановлено обставин звернення відповідача з приводу подання ним скарги на комерційний акт. Відповідно до пункту 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію. Згідно технічного паспорту засобу вагоновимірювальної техніки (зввт) № 14 вагонні ваги виробник ЗВВТм.Харків НВП "ЕЛВА" ТОВ, заводський №032, занесені до Державного реєстру вимірювальної техніки за номером У 2270-06. Станом на 28.08.2020 ваги придатні для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Згідно ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Штраф, відповідно до ст.118 Статуту залізниць України, стягується у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, встановивши факт господарського правопорушення відповідно до ст.118 Статуту залізниць України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за невідповідність даних щодо маси вантажу у накладній, що супроводжували вантаж залізницею до станції позивача. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів сплати штрафу у розмірі 61 875,00 грн. Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафу на 50% до 30 937 грн 50 коп з посиланням на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" є виробником товару (вапна негашеного, цегли силікатної, блоків з ніздрюватого бетону), який наповнює бюджет податками та створює робочі місця. Загальнодержавний карантин призвів до стрімкого погіршення становища підприємства відповідача, яке змушене укласти кредитні договори для можливості сплати поточних обов`язкових платежів, податків, заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на всій території України оголошено карантин та з 12.03.2020 заборонено роботу суб`єктів господарювання (окрім об`єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл); заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів, інше. За твердженням відповідача цей загальнодержавний карантин сильно вплинув і на роботу підприємства, обсяг продажу будівельних матеріалів впав; зменшились грошові надходження; не працювали більшість будівельних підприємств (контрагентів - покупців), які скасовували свої замовлення та не купували товар (цеглу силікатну, газобетон); не було можливості доставляти більшість іногородніх працівників; виробництво майже повністю було зупинено, окрім тих ділянок, які не можливо зупинити, бо вони мають безперервний промисловий цикл і наслідки зупинення незворотні, а саме: вапняно-обпалювальні печі, інше. Також відповідач просить врахувати його добросовісну поведінку, оскільки за останні роки не було жодних порушень перед залізницею, не було жодної судової справи з цього приводу, що свідчить про дисциплінованість товариства як вантажовідправника. Залізниці не було спричинено жодних негативних наслідків (не встановлено факту пошкодження у зв`язку з цим вагонів чи залізничного покриття, чи простоїв). На думку відповідача, залізниця, як монополіст, не повинна невиправдано та надмірно збагачуватись за рахунок інших підприємств, особливо у такий складний час. За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду 31.05.2018 у справі № 910/12069/17. У контексті вищезгаданого, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Розглянувши доводи відповідача з приводу обґрунтування необхідності зменшення штрафу, апеляційний суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин. Посилаючись на скрутний фінансовий стан, відповідач не надав належних доказів, які підтверджують результати його господарської діяльності (баланс, звіт про фінансові результати, відомості про рух коштів на рахунку). Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності тощо. Колегія суддів враховує, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі № 917/500/19. Посилання відповідача при зверненні з клопотанням про зменшення розміру штрафу на відсутність негативних наслідків для залізниці, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України. Таким чином, мова йде не про порушення зобов`язання з боку відповідача, а про порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов`язана зі збитками залізниці, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру штрафу. Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що з моменту відправлення товару до моменту його отримання вантажоотримувачем і проведення відповідної перевірки, вологість товару збільшилась через гідрофобність товару, тобто його схильність до зміни ваги з урахуванням погодних умов. Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано повідомлення Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології про надання інформації щодо добової кількості опадів рівня вологості повітря по маршруту спірного вагона від станції відправлення (ст.Самарівка) до станції де було здійснено зважування і виявлено невідповідність зазначеної в перевізних документах маси товару фактичній масі (ст.Нижньодніпровськи-Вузол), з якого вбачається, що в період з 27.08.2020 по 28.08.2020 на найближчий метеостанції було зафіксовано наявність опадів, а саме: на АМСЦ Дніпро зафіксовано кількість опадів 2,6 мм. Колегія суддів не приймає до уваги вказаний документ, як такий, що не може бути належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній ваги вантажу за рахунок дощових опадів, оскільки в інформації зазначено лише про кількість опадів у період з 27.08.2020 по 28.08.2020 по шляху прямування вагону, проте вона не підтверджує потрапляння води у вагон у кількості, що спричинило збільшення вантажу на 2510 кг. Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі №904/1471/20, оскільки обставини встановлені у цій справі є іншими ніж обставини встановлені у справі, що переглядається. Так, у справі №904/1471/20 судом встановлено, що відповідач надав докази того, що після отримання товару, вантажоотримувачем AT "Подільський цемент" проведено ідентифікацію вантажу, контроль зважування вагонів, відбір проб для проведення досліджень в Незалежній лабораторії СЖС Україна - Одеса, що підтверджується звітом про інспекцію №:19101602F2 від 16.10.2019. Лабораторією було відібрано проби для проведення досліджень, якими встановлено, що вологість товару становить 29.35%, тоді як вантажовідправником було визначено вологість у розмірі 22.10%. За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника, що з моменту відправлення товару до моменту його отримання вантажоотримувачем і проведення відповідної перевірки, вологість товару збільшилась на 7,15%, що може свідчити про гідрофобність товару, тобто його схильність до зміни ваги з урахуванням погодних умов. Доводи скаржника про те, що внаслідок залишення судом першої інстанції без задоволення клопотань відповідача про виклик його представника у судове засідання, останній був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та телеграми залізниці щодо обов`язковості покриття гашеним вапном або поліетиленовою плівкою (на розсуд вантажовідправника) є безпідставними та необґрунтованими зважаючи на положення ч.6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, яка дає суду правові підстави відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, розгляд справи судом в спрощеному провадженні жодним чином не обмежує процесуальні права сторін, у зв`язку із чим відповідач мав право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Заперечення відповідача щодо відсутності у представника позивача адвоката Хлабистіна Д.М. права на підписання позовної заяви відхиляються судом. Частиною 2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява подається суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи. Згідно ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Приписами ст.237 Цивільного кодексу України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Документи, що посвідчують повноваження представників, і порядок їх оформлення визначаються ст.60 Господарського процесуального кодексу України. Позовна заява у даній справі підписана адвокатом Хлабистіним Д.М. До позовної заяви представником надані копії довіреностей від 30.09.2020 та 13.10.2020. Відповідно до довіреності від 30.09.2020 виконуючий обов`язки генерального директора регіональної філії з фінансово-економічних питань регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Заруба О.В. та/або заступник директора регіональної філії регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Шаповалов С.М. та/або заступник директора регіональної філії з безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Франтовський М.М. уповноважені здійснювати від імені акціонерного товариства "Українська залізниця" такі дії, зокрема, видавати та скасовувати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам філії, її структурних підрозділів, у порядку передоручення, з обов`язковим повідомленням довірителя про видачу та скасування довіреності з наданням відомостей про особу, якій передані відповідні повноваження (п.18). Шаповаловим С.М. та Франтовським М.М. 13.10.2020 підписано довіреність, якою уповноважено адвоката Хлабистіна Д.М. представляти інтереси акціонерного товариства "Українська залізниця", у тому числі підписувати позовні заяви. Таким чином, позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5 Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/6952/20 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді В.Ф.Мороз Л.А.Коваль