Постанова 4875 № 905/2307/21 (905/496/22)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Харків Справа № 905/2307/21 (905/496/22) Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" (вх. № 1052 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22), ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Кротіновою О.В., повний текст рішення складено 12.09.2022. за позовом арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", м.Курахове Мар`їнський район Донецької області, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале", м.Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора Дзизи Юлії Юріївни, Мар`їнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) задоволено позовні вимоги арбітражного керуючого (розпорядника майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора Дзизи Юлії Юріївни, Мар`їнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про: - визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь"; - застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005; - скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ; - скасування запису про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006. Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005. Скасовано рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ. Скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на користь арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 7939,20грн. Відмовлено у задоволенні заяви на підставі ч.5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України про накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області і зареєстрованим в реєстрі за №3144. Не погодившись з вказаним судовим рішенням місцевого господарського суду, 03.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, а також просить при вирішенні спору - прийняти заяву ТОВ "ФК "МОНТАЛЕ" про застосування строку позовної давності через відсутність поважних причин його пропуску. До вказаної апеляційної скарги апелянтом додано такі докази: копія адвокатського запиту 13 від 29.08.2022; копія листа 02-43-22/310 від 02.09.2022; копія адвокатського запиту 14 від 31.08.2022; копія листа 02-43-22/314 від 06.09.2022; копії адвокатського запиту 19 від 06.09.2022, листа МВС 462АЗ/09 від 07.09.2022, листа Національної поліції України 24/Г-504аз/вс від 12.09.2022; копії адвокатського запиту 20 від 06.09.2022, листа Офісу Генерального прокурора 25/З-958ВИХ-22 від 12.09.2022; копія адвокатського запиту 18 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія адвокатського запиту 17 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія адвокатського запиту 16 від 06.09.2022; копія листа Мар`їнської міської військової адміністрації 011-15/687 від 07.09.22; копія адвокатського запиту 15 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія заяви від 17.08.2022 про вчинення кримінальних правопорушень; копія повідомлення 10219/119-24/2022 від 31.08.2022 про початок досудового розслідування; копія адвокатського запиту 22 від 16.09.2022; копія листа ДП "Центр судових сервісів" 575-2022 від 20.09.2022; копія Статуту ТОВ "Електросталь", затвердженого протоколом загальних зборів учасників 18/08 від 28.08.2006; копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ Електросталь 19/10 від 21.09.2006; копія протоколу загальних зборів учасників від 08.10.2010; копії витягів 9953675, 9953636, 9953585, 9953577. Щодо доданих до апеляційної скарги доказів заявник посилається на те, що вони не могли бути подані в суді першої інстанції, оскільки суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, фактично обмежив 2-го відповідача у часі щодо збору цих доказів та їх своєчасного подання, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строків на подання доказів і прийняти їх до розгляду. Водночас, заявник апеляційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів (вх. №5671), в якому просить: 1) витребувати у позивачки - арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження; 2) витребувати у Покровської районної державної адміністрації Донецької області, Покровської районної військової адміністрації Донецької області завірену в установленому порядку копію статуту ТОВ "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 32582387), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 18/08, а у випадку неможливості надати завірену копію - витребувати оригінал цього Статуту. Вказане клопотання з посиланням на приписи ст. 81, ч. 6 ст. 91, ст.ст. 169, 170 ГПК України обґрунтоване тим, що подані позивачкою копії постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання і долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, а також копія Статуту ТОВ "Електросталь" в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників 28.08.2006 № 18/08, викликають сумніви в їх достовірності. Також, заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про призначення експертизи (вх. №5672), в якому заявник просить: 1) призначити у справі № 905/2307/21 (905/496/22) технічну експертизу документів, а саме: постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ У МВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання і долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження; 2) на вирішення експертів поставити наступні запитання: - У якій послідовності виконувались реквізити даних документів (надрукований текст, підпис, відтиск печатки)? - Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст у даних документах? - Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлені надані документи? - Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датовані документи? - Чи нанесено підписи на документах у той час, яким датовані документи? - У який період часу були нанесені підписи у наданих документах? 3) проведення експертизи у справі доручити ТОВ "Український центр судових експертиз" (код ЄДРПОУ 36956871: місцезнаходження: вулиця Предславинська 37, оф.

411. Київ, 03150); 4) для проведення експертизи витребувати у арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. Вказане клопотання з посиланням на приписи ст. 99 ГПК України обґрунтоване тим, що постанови слідчого, надані позивачкою, датовані 26.09.2006 та 15.01.2007 (тобто минуло більше 15 років), орган, який здійснював розслідування кримінальної справи, наразі не функціонує у зв`язку із перебуванням відповідного регіону на непідконтрольній Україні території, доступу до матеріалів кримінальної справи наразі немає, що підтверджується листом ГУ НПУ в Луганській області від 02.08.2022 № 2966/111/18/02-2022 (є в матеріалах справи), а також іншими листами МВС України, Офісу Генерального прокурора, які долучені до апеляційної скарги, а тому єдиним можливим способом підтвердження чи спростування факту винесення вказаних постанов є проведення технічної та почеркознавчої експертизи оригіналів цих постанов. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" (вх. № 1052 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 28.10.2022, для подання заяв, клопотань, тощо - до 01.11.2022 та роз`яснено про можливість надіслання документів на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи або з використанням програми "Електронний суд"; витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/2307/21 (905/496/22). 24.10.2022 до суду апеляційної інстанції надішли матеріали справи №905/2307/21 (905/496/22). 28.10.2022 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від арбітражного керуючого, розпорядника майна ТОВ "Електросталь", Карауш Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6546ел.6273), в якому, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача 2, просить рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Монтале" - без задоволення. Також, заявник з посиланням на приписи статей 80, 269 ГПК України зазначає про відсутність підстав для прийняття судом апеляційної інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги. Щодо заявленого скаржником клопотання про витребування доказів, то на думку заявника, з урахуванням вимог статті 81 ГПК України відсутні законодавчі та фактичні підстави для його задоволення. Крім того, заявник вважає, що відсутні підстави для призначення експертизи відповідно до статті 99 ГПК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2022, зокрема, призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" (вх. № 1052 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) до розгляду на 06 грудня 2022 року о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. 25.11.2022 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" адвоката Гурай-Рацун Олени Валентинівни та від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №№ 7384, 7426ел.7774), які задоволені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2022. 04.12.2022 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" адвоката Куренного С.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №№ 7658ел.8346), в якому заявник просить поновити пропущений процесуальний строк на подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 поновлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" адвокату Куренному С.В. строк на подання клопотання про участь у судовому засіданні у справі 905/2307/21 (905/496/22) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" адвоката Куренного С.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 06.12.2022 о 12:30 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 06.12.2022 розпочалось в режимі відеоконференції за участю апелянта, який підтримав заявлені клопотання та надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Арбітражний керуючий Карауш Ю.В. та представник ТОВ "Електросталь" заперечили проти заявлених клопотань апелянта, посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення, а також проти доводів апеляційної скарги, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні та вирішила оголосити перерву в судовому засіданні. Також, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06.12.2022 представником апелянта, арбітражним керуючим та представником відповідача-1 заявлено усне клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 13 грудня 2022 року о 13:30 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №132; задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" адвоката Гурай-Рацун Олени Валентинівни, арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" адвоката Куренного С.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2022 о 13:30 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено судове засідання у справі 905/2307/21 (905/496/22), призначене на 13 грудня 2022 року о 13:30 годині, провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" адвоката Гурай-Рацун Олени Валентинівни, арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" адвоката Куренного С.В. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку. Крім того, з огляду на конкретні обставини цієї справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір (без чого неможливо правильно розглянути апеляційну скаргу), з метою забезпечення процесуальних прав сторін, колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи у розумний строк. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 13.12.2022 розпочалось в режимі відеоконференції за участю апелянта, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Пристуні в судовому засіданні арбітражний керуючий Карауш Ю.В. та представник ТОВ "Електросталь" адвокат Куренний С.В. заперечували проти доводів апелянта, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ФК "МОНТАЛЕ" без задоволення. Третя особа в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена шляхом надсилання ухвали суду на електронну адресу та через розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи. Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України). Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України. Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача 2). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20. Так, апелянт подав до суду апеляційної інстанції такі докази: копія адвокатського запиту 13 від 29.08.2022; копія листа 02-43-22/310 від 02.09.2022; копія адвокатського запиту 14 від 31.08.2022; копія листа 02-43-22/314 від 06.09.2022; копії адвокатського запиту 19 від 06.09.2022, листа МВС 462АЗ/09 від 07.09.2022, листа Національної поліції України 24/Г-504аз/вс від 12.09.2022; копії адвокатського запиту 20 від 06.09.2022, листа Офісу Генерального прокурора 25/З-958ВИХ-22 від 12.09.2022; копія адвокатського запиту 18 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія адвокатського запиту 17 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія адвокатського запиту 16 від 06.09.2022; копія листа Мар`їнської міської військової адміністрації 011-15/687 від 07.09.22; копія адвокатського запиту 15 від 06.09.2022 і докази його направлення; копія заяви від 17.08.2022 про вчинення кримінальних правопорушень; копія повідомлення 10219/119-24/2022 від 31.08.2022 про початок досудового розслідування; копія адвокатського запиту 22 від 16.09.2022; копія листа ДП "Центр судових сервісів" 575-2022 від 20.09.2022; копія Статуту ТОВ "Електросталь", затвердженого протоколом загальних зборів учасників 18/08 від 28.08.2006; копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ Електросталь 19/10 від 21.09.2006; копія протоколу загальних зборів учасників від 08.10.2010; копії витягів 9953675, 9953636, 9953585, 9953577. Скаржник обґрунтовує своє клопотання про долучення доказів тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції його було обмежено в часі щодо збору цих доказів та їх своєчасного подання. Водночас, в апеляційній скарзі представник відповідача зазначає про те, що про наявність даного судового спору стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень після закінчення встановленого судом першої інстанції строку на подання відзиву на позовну заяву (11.07.2022), а тому відзив подано через систему "Електронний суд" 03.08.2022. При цьому, у відзиві на позов або будь-яких інших процесуальних документах по справі ТОВ "ФК "Монтале" під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів. Подання до суду апеляційної інстанції таких доказів як копії Статуту ТОВ "Електросталь", затвердженого протоколом загальних зборів учасників 18/08 від 28.08.2006, копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Електросталь" 19/10 від 21.09.2006, копії протоколу загальних зборів учасників від 08.10.2010, копії витягів 9953675, 9953636, 9953585, 9953577, заявник обґрунтовує тим, що на час розгляду справи вказані документи кредитної справи знаходилися поза межами доступу до них директора ТОВ "ФК "Монтале". Однак, доказів на підтвердження цих обставин заявником не надано, про вказані обставини також не було повідомлено суду першої інстанції під час розгляду справи, тоді як подання цих доказів до суду апеляційної інстанції свідчить про наявність матеріалів кредитної справи в розпорядженні саме ТОВ "ФК "Монтале", а отже можливість останнього заявити про відповідні докази під час розгляду справи та про неможливість подання цих доказів у порядку вимог ч. 4 ст. 80 ГПК України. Стосовно інших долучених до апеляційної скарги доказів суд апеляційної інстанції вважає, що посилання заявника на відсутність в його володінні цих доказів під час розгляду справи в першій інстанції, не є об`єктивною причиною їх неподання у розумінні приписів частини 3 статті 269 ГПК України, з огляду на те, що такі докази надані позивачу на адвокатський запит після ухвалення оскаржуваного рішення суду, а тому він не був позбавлений звернутись з відповідними адвокатськими запитами під час розгляду справи місцевим господарським судом. Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відтак, заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. До того ж, складені документи після прийняття судом оскаржуваного рішення в силу приписів статті 269 ГПК України не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги в якості доказу. З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права. Розглянувши клопотання апелянта про витребування оригіналів письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Як вже було зазначено вище, статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 ГПК України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів. За частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій, третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України). Положеннями частини шостої статті 91 ГПК України унормовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, неналежно засвідчені копії документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, при ненаданні оригіналів таких доказів до суду та запереченні учасника справи щодо існування оригіналів таких доказів, не можуть бути прийняті судом в якості письмових доказів (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 908/2902/21). У постановах від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19 Верховний Суду вказав, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі, для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Отже, суд може не брати до уваги копію письмового доказу, якщо сторона не подала його оригіналу, проте якщо у суду або у учасника сторони є обґрунтовані сумніви щодо відповідності цієї копії оригіналу. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3699/18. При цьому, витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/2739/20, від 20.07.2021 у справі № 873/11/21). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 (пункт 7.3.2) сформовано висновок, що відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частина п`ята - шоста статті 91 Господарського процесуального кодексу України). Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції, другим відповідачем не було заявлено жодних сумнівів щодо доданої до позовної заяви копії Статуту ТОВ "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 32582387), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 18/08, а також не було заявлено клопотання про витребування цього доказу. До того ж, надані до суду апеляційної інстанції адвокатські запити до Покровської районної державної адміністрації Донецької області свідчать про вжиття представником відповідача-2 відповідних заходів для отримання такого доказу вже після ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення. До того ж, до суду апеляційної інстанції представником другого відповідача було додано копію Статуту ТОВ "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 32582387), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 18/08, яка за твердженням апелянта знаходилась в кредитній справі та є відмінною від копії Статуту, доданого до позовної заяви. Проте, заявником не доведено об`єктивної неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції та, відповідно, заявлення про невідповідність поданої позивачем копії Статуту й необхідність витребування цього доказу. Відтак, другий відповідач заявив відповідне клопотання про витребування належним чином засвідченої копії або оригіналу Статуту ТОВ "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 32582387), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 18/08, лише в суді апеляційної інстанції за відсутності доказів на підтвердження поважності причин неподання зазначеного клопотання до суду першої інстанції. При цьому, заявник не просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подачі цього клопотання та поновити його. Щодо клопотання в частині витребування у позивачки - арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни оригіналів постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. Судова колегія зазначає, що клопотання про витребування оригіналів постанов слідчого було заявлено ТОВ "ФК "Монтале" як в суді першої, так й апеляційної інстанції з підстав наявності сумнівів у їх достовірності, оскільки долучені до позовної заяви постанови слідчого для набуття статусу письмових доказів мають бути засвідчені в установленому законом порядку у відповідності до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України. Водночас, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем до матеріалів справи було додано копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, вірність яких оригіналу документа, відсутність підчисток, дописок, закреслених слів, незастережних виправлень або інших особливостей, засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.08.2022, зареєстровано у реєстрі №916 та №917 відповідно. Крім того, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 11.08.2022 у судовому засіданні представлено для огляду оригінали цих документів. Судова колегія зазначає, що приписи частини 6 статті 91 ГПК України стосуються випадку, коли учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, тоді як в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.12.2022 представником апелянта надано пояснення щодо відсутності сумнівів стосовно дій нотаріуса по засвідченню копій наданих документів, проте такими діями нотаріус посвідчує лише справжність документа на копії, але не підтверджує достовірність цього документа. Проте, клопотання про витребування оригіналів письмових доказів ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не обґрунтовано необхідністю проведення судової експертизи для перевірки достовірності поданих суду документів, а фактично стосується лише обставин щодо сумнівності відповідності копій таких документів їх оригіналам. Також, матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "ФК "Монтале" до закінчення підготовчого засідання з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи для перевірки достовірності поданих суду документів, тоді як наявність нотаріально засвідчених копій цих документів свідчить про відповідність їх оригіналу за відсутності доказів протилежного. До того ж, як зазначено арбітражним керуючим Карауш Ю.В. у відзиві на апеляційну скаргу вказані постанови слідчого було отримано від адвоката Федоренка А.А., в якого перебували вказані документи, проте на даний час у арбітражного керуючого відсутня інформація у кого знаходяться оригінали вказаних постанов, про що було повідомлено адвоката ТОВ "ФК "Монтале" у відповідь на адвокатський запит. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ТОВ "ФК "Монтале" про витребування оригіналів письмових доказів. Щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи, судова колегія зазначає таке. Відповідно до положень частини 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. (Правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17). Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20. У постановах від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19 Верховний Суду вказав, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі, для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта може бути доказом, до якого застосовуються вимоги ст. 80, 118, 182 ГПК України. За змістом частини першої статті 177, частини першої статті 181 ГПК України, в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до пунктів 8, 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи. Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу. За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Водночас, згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2022 закрито підготовче провадження по справі №905/2307/21 (905/496/22) та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2022. Судова колегія зазначає, що представник 2-го відповідача був обізнаний про хід справи в суді першої інстанції, приймав активну участь шляхом подання процесуальних документів, брав участь в підготовчому засіданні 11.08.2022 у режимі відеоконференції, а отже був обізнаний про можливість скористатись своїм процесуальним правом та заявити клопотання про призначення експертизи до закінчення підготовчого провадження. Однак своїм процесуальним правом на подання такого клопотання у передбачений вимогами ГПК України порядок і строк не скористався. Натомість після закінчення підготовчого провадження 31.08.2022 до суду першої інстанції від представника другого відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, яке залишено судом першої інстанції без розгляду. Отже, ТОВ "ФК "Монтале" звернулось з клопотанням про призначення експертизи поза межами строку, встановленого для звернення сторін з клопотаннями. Зазначене клопотання було розглянуте судом першої інстанції в судовому засіданні 01.09.2022 та залишено без розгляду у зв`язку із відсутністю встановлення судом поважних причин, за яких другим відповідачем під час підготовчого провадження не було заявлено клопотання про призначення технічної експертизи. Судова колегія зазначає, що оскільки у межах підготовчого провадження другим відповідачем не заявлялись відповідні клопотання про призначення експертизи, то в силу приписів статті 207 ГПК України заявник повинен довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження. В обґрунтування заявлення відповідного клопотання заявник зазначив про те, що проведення відповідної експертизи можливо лише за наявності оригіналів документів, а у попередньому судовому засіданні 11.08.2022 було зазначено про огляд оригіналів постанов слідчого та наявність їх у розпорядженні позивача. Однак, подання вказаних клопотань залежали виключно від суб`єктивної поведінки сторони, яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, оскільки за наявності сумнівів щодо достовірності відповідних документів та звертаючись до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження з клопотанням про витребування оригіналів документів останній мав можливість навести обґрунтування щодо необхідності проведення судової експертизи цих документів та заявити відповідне клопотання, проте останнім не було вчинено відповідних дій. Будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідними клопотаннями заявником суду наведено не було. За таких обставин відсутні підстави для призначення на стадії апеляційного провадження судової експертизи, клопотання про призначення якої було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції із пропуском строку на його подання та за недоведеності поважності причин його неподання до суду першої інстанції у встановлений законом строк. Колегія суддів зазначає, що будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідним клопотанням 2-им відповідачем суду апеляційної інстанції наведено не було, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, позивача та представника 1-го відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) в особі начальника юридичного відділу Донбаської філії Банку Бакушина Юрія Івановича, що діє на підставі довіреності від 15.08.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М за реєстровим №3195у, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (іпотекодавець, боржник) в особі директора гр. Гурнака Володимира Петровича , підстава дії не зазначено, укладено іпотечний договір №2005-110/4 (т.1, а.с.21-23). У розділі терміни та визначення цього договору зазначено майно, що є предметом іпотеки за цим договором, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , складові якого перелічено у договорі, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 12.05.2005 Леоновим С.І., приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром 1256, право власності на яке зареєстровано 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1880283 Бюро технічної інвентаризації м. Мар`їнка, в реєстраційній книзі №7-27, за №95. У розділі предмет договору встановлено, що у забезпечення зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно (п.1.1 договору). Відповідно до пункту 1.2 договору у разі набуття іпотекодержателем підстав для звернення стягнення на майно, у відповідності до положень розділу 4 договору, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 договору, на умовах передбачених договором. У пункті 1.3 договору передбачено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір основного зобов`язання, процентну ставку за користування кредитними коштами, термін повернення кредитних коштів, порядок виконання основного зобов`язання; відповідальність за порушення зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до пункту 1.4 договору заставна вартість майна за згодою сторін складає 14742814,00грн. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором (п.2.1 договору). Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 договору передбачено, що право іпотеки у іпотекодержателя виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору; обтяження майна іпотекою, у відповідності до цього договору, підлягає державній реєстрації за рахунок іпотекодавця в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження тимчасового порядку державної реєстрації іпотек"; при посвідченні цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна до моменту повного виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором. Згідно з пунктом 2.6 договору на період дії цього договору іпотекодавець передає іпотекодержателю оригінали наступних документів, що підтверджують його право власності на майно: договір купівлі-продажу, посвідчений 12.05.2005 Леоновим С.І, приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №1256; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005. Після повного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору іпотекодержатель зобов`язаний протягом дох робочих днів повернути іпотекодавцеві документи вказані у цьому пункті. До прав іпотекодержателя віднесено здійснення відступлення прав за цим договором без отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за кредитним договором (п.3.2.5 договору). Розділом 4 договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір містить підтвердження іпотекодаця, що особа, яка підписала цей договір від іпотекодавця є повністю дієздатною особою, усвідомлює зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії; особа, що підписала цей договір від іпотекодавця має всі необхідні права та повноваження для підписання цього договору та повного розпорядження майном; майно є його власністю, не є об`єктом судового спору та може бути вільно реалізовано. Договір скріплено печатками та підписами з боку обох сторін посвідчено Леоновим С.І., приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №3144, зазначено, що особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", повноваження їх представників, та належність заставленого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" перевірено. Нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь", до припинення дії іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі заборон за №3145. Факт укладення даного договору сторонами підтверджено, відповідність наявної у матеріалах справи копії оригіналу договору не заперечується. До іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 вносились зміни в частині, що відображає істотні умови кредитного договору, щодо розміру заставної вартості майна та відповідно ціни продажу майна, терміни та визначення, уклавши договори про внесення змін та доповнень №1 від 12.02.2007, №2 від 14.03.2007, №3 від 29.03.2007, №4 від 11.04.2007, №5 від 15.05.2007, №6 від 29.05.2007, №7 від 27.06.2007, №8 від 30.10.2007, №9 від 25.12.2007, №10 від 30.01.2008, №11 від 24.04.2008, №12 від 05.08.2008, №13 від 24.02.2009, №14 від 14.12.2010, №15 від 10.12.2013 (т.1, а.с.24-42). Дані договори підписано з боку ТОВ "Електросталь" в особі директора Лам Матвія Марковича та заступником директора по економіці та фінансам ОСОБА_2 (2007 - 2010 роки), заступником директора з економіки та фінансів Бешулі Ганни Юріївни (2013 рік). Доказів укладення інших договорів, додаткових угод до іпотечного договору матеріали справи не містять. Ухвалою суду від 27.01.2022 відкрито провадження у справі №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код ЄДРПОУ 32582387); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну. Листом від 25.05.2022 розпорядник майна ТОВ "Електросталь" Карауш Ю.В. звернулась до адвоката Федоренко Андрія Альбертовича, в якому посилаючись на те, що під час здійснення інвентаризації майна та документів боржника ТОВ "Електросталь" було отримано доступ до його адвокатського запиту від 04.09.2006, зі змісту якого свідчить про порушення прокурором Кам`янобрідського району м.Луганська кримінального провадження №03/05-9060 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України; підставами для порушення вказаного провадження стала заява ОСОБА_3 , яка аргументована незаконним заволодінням майном, що знаходиться за адресою: м.Курахове, вул.Промислова зона, 70 , та яке було придбане ТОВ "Електросталь" у ЗАТ "ЮРСЕРВІС". З цих підстав, з метою встановлення всіх обставин набуття права на майно, розпорядник майна боржника просив повідомити про хід вказаного кримінального провадження, а також надати копії наявних документів для їх вивчення та вжиття відповідних заходів з відновлення платоспроможності боржника в межах справи №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (т.1, а.с. 56). Відповідно до наявного в матеріалах справи адвокатського запиту (в порядку ст. 6 Закону України "Про адвокатуру") від 04.09.2006 адвокат Федоренко Андрій Альбертович звертався до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" про надання копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ТОВ "Електросталь" від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом вказаного договору; надання письмових пояснень щодо обставин набуття нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Курахове, вул.Промислова Зона, 70 . У даному запиті повідомлено про звернення у вересні 2005 року ОСОБА_3 до правоохоронних органів із заявою у зв`язку з реалізацією належного йому майна невстановленими особами на користь ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та про порушення за вказаним фактом прокурором Кам`янобрідського району м.Луганська кримінального провадження №03/05-9060 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України (т.1, а.с. 55). За даними Єдиного реєстру адвокатів України Федоренко Андрій Альбертович має статус адвоката та діє на підставі свідоцтва від 11.11.1997 №770. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 25.01.2022 по 25.01.2023 на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Харківської області від 25 січня 2022 року. У відповідь на лист розпорядника майна ТОВ "Електросталь" від 25.05.2022, Федоренко А.А. листом від 30.05.2022 підтвердив те, що ним у 2005 році здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №03/05-9060, порушеного за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, та факт звернення до ТОВ "Електросталь" з відповідним запитом, оскільки запитуваний договір був необхідний йому та органам досудового слідства з метою встановлення, які саме об`єкти нерухомості були продані компанією ЗАТ "ЮРСЕРВІС" на користь ТОВ "Електросталь" (т.1, а.с. 57). Крім того, цим листом повідомлено, що у вересні 2006 року, в рамках вказаного кримінального провадження №03/05-9060, об`єкти нерухомого майна за адресою м.Курахове, вул.Промислова зона, 70, визнано об`єктом злочину та у відповідності до вимог ст.ст.78, 79 Кримінального процесуального кодексу України долучено до матеріалів справи, як речові докази, про що були повідомлені Мар`їнське БТІ та Курахівська державна нотаріальна палата, за вказаним фактом винесено постанову від 26.09.2006; у січні 2007, у зв`язку з тим, що за результатами проведеного досудового розслідування встановлено, що об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою не є об`єктами злочину, обтяження скасовано; інші дії, які б стосувались майна належного ТОВ "Електросталь", у рамках кримінального провадження №03/05-9060, не вчинялись. Зазначено у якості додатків до листа копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. Як вбачається з постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів, розглянувши матеріали кримінальної справи №03/05-9060, за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.4 Кримінального кодексу України, встановлено, що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , є об`єктом злочинних дій за цією кримінальною справою, у зв`язку з чим, має значення речового доказу, керуючись ст.ст.78, 79 Кримінального процесуального кодексу України, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим вказано ОСОБА_3 (т.1, а.с. 58). Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г., що скріплено печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області. Як слідує з постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, розслідуванням зазначеної кримінальної справи обставини незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" вказаним комплексом будівель та споруд шляхом обману та зловживанням довірою не підтвердились та спростовано зібраними матеріалами справи, з огляду на що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , не є об`єктом злочинної діяльності, постанова від 26.09.2006 є необґрунтованою, постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 , реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати (т.1, а.с. 59). Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г., що скріплено печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області. Листом від 30.05.2022 Покровська районна військова адміністрація Донецької області, на запит розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" №02-43-22/187 від 25.05.2022 щодо надання копій документів, надала копії статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь". Водночас, цим листом було повідомлено про те, що порядок надання документів, що містяться в реєстраційній справі, регулюється статтею 11 Закону України від 15.05.2003№755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 №1657/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; документи, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі надаються за запитом про надання документів, за результатом розгляду запиту держаний реєстратор виготовляє копії таких документів, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці; оскільки у структурі Покровської райдержадміністрації відсутня посада державного реєстратора, надати завірені в установленому законодавством порядку копій не виявляється можливим. До матеріалів позовної заяви долучено копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006), зареєстрований 01.09.2006 №12441050012000354, та копію Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 №28/06 (т.1, а.с. 61-67). Відповідно до пункту 7.1 цього Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників, що діють від імені учасника. Пунктом 7.3 Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо укладення кредитних договорів та договорів іпотеки, застави, згідно Порядку, встановленому в товаристві (п.п. й). Загальні збори учасників скликаються при необхідності, а також на вимогу директора товариства та ревізійної комісії, але не менше двох разів на рік (п.7.6 Статуту). Пунктом 7.13 Статуту визначено, що директор є виконавчим органом, що здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства. Директор обирається загальними зборами учасників строком на 3 роки. Як визначають положення Статуту, наведені у п.п.7.14, 7.15, 7.16, директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом, законодавчими актами. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства; директор у своїй діяльності керується положеннями чинного законодавства України, статутом, а також рішеннями загальних зборів учасників; директор підзвітен загальним зборам учасників товариства; директор не має права приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства; директор має повноваження розпоряджатись від імені товариства відповідно до чинного законодавства, статуту майном та коштами товариства, підписувати від імені товариства угоди та інші фінансові, майнові зобов`язання, зокрема, пов`язані з відчуженням або списанням майна товариства, залучення кредитних коштів та заставою майна товариства. Пункт 7.21 Статуту відносить до компетенції ревізійної комісії погодження (до моменту фактичного укладення) усіх договорів щодо залучення кредитів та надання майна товариства в іпотеку та заставу. Пунктом 5.3 Порядку визначено, що укладення, зокрема, договорів іпотеки майна погоджується керівником підприємства, з попереднім погодженням ревізійною комісією, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", а також загальними зборами засновника учасника. Рішення, прийняті з порушенням цього порядку не несуть для товариства юридичних наслідків (є не дійсними) (п.15 Порядку). Відповідно до Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29481406 від 02.08.2022 станом на 10.11.2006 (дата підписання оспорюваного договору) керівником ТОВ "Електросталь" був Гурнак Володимир Петрович ; у розділі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" зазначено: Гурнак Володимир Петрович (повноваження: відомості відсутні) (т.1, а.с. 131). За даними інформаційної довідки від 01.02.2022 №297283266 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (ЄДРПОУ 32582387) іпотекодержателем за іпотечним договором від 10.11.2006 №2005-110/4 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" (код ЄДРПОУ 43249891), номер запису про іпотеку 305832, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька обл., Дзиза Юлія Юріївна , реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ (т.1, а.с. 43-54). Обставини набуття права за оспорюваним договором ТОВ "ФК "Монтале" не заперечуються. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ФК "Монтале" визнано передання йому пакета документів, що перелічені у пункті 2.6 іпотечного договору у підготовчому засіданні 11.08.2022. До того ж, грошові вимоги, які забезпечені іпотекою нерухомого майна згідно з іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006, заявлено ТОВ "ФК "Монтале" у межах справи про банкрутство ТОВ "Електросталь" №905/2307/21. 09.06.2022 на електронну пошту Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява б/н б/д арбітражного керуючого (розпорядника майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" про: - визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь"; - застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" (ідентифікаційний код 43249891) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (ідентифікаційний код 32582387) оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005; - скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ; - скасування запису про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006 (т.1, а.с.2-5). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" №905/2307/21, введення процедури розпорядження майном зазначеного товариства, призначення його розпорядником майна боржника. На виконання приписів ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна проаналізовано діяльність боржника та встановлено обставини щодо укладення між ТОВ "Електросталь" та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" іпотечного договору №2005-110/4, відповідно до якого передано в іпотеку комплекс будівель та споруд, право вимоги за яким в подальшому відступлено ТОВ "ФК "Монтале". За результатом дослідження отриманих документів під час виконання повноважень в процедурі банкрутства розпорядником майна встановлено підстави для визнання вказаного договору недійсним, а саме: порушення статті 5 Закону України "Про іпотеку", порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору. Зазначено, що оскільки оспорюваний договір укладено з порушенням встановленого порядку та в період дії заборони на відчуження майна, такий договір порушує інтереси не тільки боржника, але й інших кредиторів, а отже наявні підстави для звернення до суду із даним позовом. Щодо строків звернення з даним позовом до суду вказує на те, що позивач, як розпорядник майна, довідалась про порушення права лише в момент одержання копій постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження та копій статуту державного реєстратора, що відбулось 30.05.2022. Отже, на думку заявника, позов подано у межах строку позовної давності. На підтвердження викладених обставин позивач надав роздруківки з ЄДРПОУ відносно Відкритого акціонерним товариством "Кредитпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале", інформаційна довідка №297283266 від 01.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у копіях: іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, адвокатський запит адвоката Федоренко А.А. від 04.09.2006, запит розпорядника майна від 25.05.2022 на адресу адвоката Федоренко А.А., відповідь адвоката Федоренко А.А. від 30.05.2022 на запит, постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, лист Покровської районної військової адміністрації Донецької області "Щодо надання копій документів" від 30.05.2022, статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у редакції 2006, порядок прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затверджений протоколом загальних зборів учасників №28/06 від 28.08.2006, договір купівлі-продажу від 12.05.2005 (т.1, а.с. 9-72). Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.12, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.92, 203, 215, 216, 257 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 5 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.4, 41, 58, 63 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки). Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.06.2022, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2307/21 (905/496/22); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.07.2022; встановлено відповідачам 1, 2 надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 06.07.2022, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі (т.1, а.с. 81-83). У відзиві на позовну заяву (вх. № 01-35/1987 від 05.07.2022) представник ТОВ "Електросталь" просив позовні вимоги розпорядника майна, арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни, до ТОВ "Електросталь" та ТОВ "ФК "Монтале" про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, що укладений між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Електросталь", та застосування наслідків недійсності правочину, задовольнити в повному обсязі (т.1, а.с. 90-93). Правову позицію обґрунтовано визнанням обставин укладення оспорюваного договору, відступлення права вимоги за ним ТОВ "ФК "Монтале", перебування нерухомого майна, що належить ТОВ "Електросталь", в заставі за цим іпотечним договором. Також, підтверджено передання директором боржника розпоряднику майна наявних документів товариства, які перебували в архіві, зокрема адвокатський запит адвоката Федоренка А.А. від 04.09.2006. Водночас, зазначено про те, що поточному директору ТОВ "Електросталь" станом на дату його призначення на вказану посаду у 2018 році не було відомо про факт здійснення певного кримінального провадження за №03/05-9060, яке стосувалось майна ТОВ "Електросталь". За висновками відзиву, попередній директор товариства Гурнак В.П. (з липня 2006 по лютий 2007) укладаючи означений іпотечний договір знав або міг дізнатись про факт існування вказаного кримінального провадження, так і про певні обмеження у його вчиненні та не вжив заходів, необхідних для дотримання вимог, що висуваються законодавством, і мав би утриматись від вчинення вказаного завідомо протиправного правочину, направленого на відчуження майна, що є об`єктом кримінального провадження. Щодо відсутності повноважень для укладення договору іпотеки вважає, що Гурнак В.П. , укладаючи оспорюваний договір, вийшов за рамки наданих статутом та порядком повноважень, які були надані йому учасниками товариства та уклав його не маючи на це необхідної цивільної дієздатності, водночас ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є відповідач 2) не встановило факту наявності достатньої цивільної дієздатності та не отримало відповідного погодження значного правочину від учасників відповідача

1. При цьому, у відзиві зазначено про те, що попереднім директором товариства новому директору передані статутні документи чинні на момент їх передачі, а також печатка товариства; статути, чинні на дату укладення договору, не передавались, з їх змістом діючий директор ознайомлений не був; попередні редакції статутів були відсутні як в архіві товариства, так і у попереднього директора товариства. Вказує про необізнаність нинішнього керівництва ТОВ "Електросталь" з відповідними обставинами до встановлення цих обставин арбітражним керуючим під час виконання покладених на неї обов`язків. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 відкладено підготовче засідання на 11.08.2022 (т.1, а.с. 104-105). Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.07.2022, зокрема, залучено до участі у справі державного реєстратора Дзизу Юлію Юріївну, Мар`їнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1, а.с. 107-108). 04.08.2022 до місцевого господарського суду від представника ТОВ "ФК "Монтале" надійшли такі процесуальні документи: - клопотання про витребування у позивачки - арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження (т.1, а.с.117-118); - заява про застосування строків позовної давності, в якій заявник зазначає відлік строку з дня укладання оспорюваного договору. Вказана заява обґрунтована тим, що іпотечний договір №2005-110/4 укладено 10.11.2006, відповідно строк на звернення до суду з даним позовом сплинув. Вважає, що в даному випадку арбітражна керуюча, обґрунтовуючи пропуск строку на звернення до суду, має довести факт порушення прав боржника на момент укладення спірного договору і, відповідно, коли боржник дізнався чи міг дізнатись про порушення цього права. Наведено висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, відповідно до яких для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права за цим правочином. Також зазначено, що відсутність у боржника статутних документів, які були чинними на момент укладення спірного іпотечного договору, не свідчить про те, що він не знав чи не міг знати про перевищення його керівником повноважень на момент укладення іпотечного договору, оскільки вважає, посилаючись на наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, наявний обов`язок відповідача 1 зберігати свої установчі документи до своєї ліквідації, а у випадку їх втрати мало можливість отримати засвідчені копії у державного реєстратора. Проте, жодних доказів втрати цих документів чи неможливості отримати їх копії в період з моменту укладення спірного договору до моменту звернення з позовом до суду не надано, а отже вважає обґрунтування позивача безпідставними. Також, на думку відповідача 2, не можуть прийматись судом у якості доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду лист громадянина Федоренка А.А. , оскільки будь-які заяви та інші документи, складені та підписані громадянином, можуть набути статусу доказу лише у випадку подання їх до суду у вигляді заяви свідка, яка посвідчується нотаріально, тоді як лист громадянина Федоренка А.А. не оформлено у вигляді заяви свідка, відповідно суд не може посилатись на нього, а також на копії постанов слідчого, як на доказ (т.1, а.с.120-122); - відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, при вирішенні спору - прийняти заяву про застосування позовної давності через відсутність поважних причин його пропуску, у разі задоволення позову - на підставі ч.5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України накласти арешт на майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №2005-110/3 від 10.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області і зареєстрованим в реєстрі за №3144 (т.1, а.с. 124-129) В обґрунтування своєї правової позиції вважає наявними підстави для залишення позовної заяви без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України, за тих обставин, що позивачем не додано договори з додатками, на які містить посилання позов (договір відступлення права вимоги від 19.06.2013, від 31.01.2020, від 23.10.2020). Правову позицію заперечень по суті позовних вимог обґрунтовано посиланням на ст.ст.73, 74, 91 Господарського процесуального кодексу України, положення Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015, виходячи з положень яких вважає, що постанови слідчого, долучені до позову, для набуття ними статусу письмових доказів, мають бути засвідчені в установленому законом порядку, тобто або слідчим (органом, в якому перебуває справа), або позивачкою - у випадку знаходження у неї оригіналу цього документа; відносно засвідчення означених документів Федоренко А.А. , який надав копії цих документів, також вважає відсутніми у нього повноважень на засвідчення вірності цих копій, оскільки дана особа на сьогоднішній день втратила статус адвоката і документи від його імені повинні посвідчуватись у нотаріальному порядку відповідно до ст.88 Господарського процесуального кодексу України; вказано, що представлені постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. не є належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, а тому такі докази не можуть братись судом до уваги. Вважає необґрунтованими доводи про порушення порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору, оскільки відсутність на сьогоднішній день у відповідача 1 погодження на укладення договору ревізійною комісією, а також учасником відповідача 1, як того вимагають статутні документи, ґрунтуються на припущеннях; відсутність документів сьогодні не свідчить про те, що вони не існували на момент укладення спірного договору. Зазначено, що договір посвідчено нотаріально, а отже повноваження сторін та їх представників перевірено, підтверджено наявність цивільної правоздатності сторін, з відсилкою на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 №20/5 (в редакції, яка діяла на момент укладення іпотечного договору). Наведені обставини, на думку представника 2-го відповідача, спростовують доводи позивача про відсутність повноважень у директора ТОВ "Електросталь" Гурнака В.П. на укладення іпотечного договору. Також, посилаючись на приписи статті 92 ЦК України та відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо обмежень повноважень керівника ТОВ "Електросталь", вважає, що останнє не права посилатись на такі обмеження в обґрунтування перевищення повноважень цим керівником при укладенні ним правочинів. Крім того, посилаючись на чинне на той час положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, вважає, що посвідчивши оспорюваний договір, нотаріус підтвердив відсутність накладених заборон та арештів нерухомого майна, що є предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором, що спростовує доводи позивача про наявність на момент укладення іпотечного договору заборони на укладення такого договору. До відзиву додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29481406 станом на 10.11.2006 (т.1, а.с. 131). 08.08.2022 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання №02-43-22/281, в якому, посилаючись на допущення в процесі підготовки позовної заяви описки у номері договору замість №2005-110/4 вказано №2005-110/3, просить вважати правильним та читати в тексті позовної заяви, у тому числі в прохальній частині, номер іпотечного договору як «№2005-110/4». Вказане клопотання задоволено судом першої інстанції, про що зазначено в ухвалі суду від 11.08.2022 (т.1, а.с. 157). 10.08.2022 від позивача на електронну поштову адресу суду першої інстанції, з накладенням кваліфікованого електронного підпису, надійшло клопотання від 09.08.2022 №02-43-22/286, яким до матеріалів справи долучено засвідчена нотаріальна копія постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження (т.1, а.с.164-168). Також, від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання №02-43-22/287 від 09.08.2022, у якому заявник просить в разі, якщо суд дійде висновку про пропуск строку позовної давності - захистити порушене право (законний інтерес) та задовольнити позов у повному обсязі, визнавши поважними зазначені у зверненні причини такого пропуску та фактичну неможливість подання позову через відсутність відповідних документів (т.1, а.с. 173-174). В обґрунтуванням наведеного клопотання позивач зазначає про безпідставність доводів ТОВ "ФК "Монтале" з огляду на положення ст.ст.10, 44 Кодексу України з процедур банкрутства; розпорядник майна та ліквідатор не є тотожними особами, мають різний юридичний статус та різні завдання у процесі процедури банкрутства; розпорядник майна є самостійною процесуальною фігурою, яка наділена окремими процесуальними правами та дієздатністю; посилання 2-го відповідача на постанови Верховного Суду не може бути прийнято до уваги, з огляду на неподібність відносин у цих справах. При цьому, з посиланням на ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України та зміст відзиву відповідача, наголошує, що не вважає строк позовної давності таким, що сплинув. Поряд з цим, зауважує на процесуальному статусі розпорядника майна, як і боржника, та обставинах, за яких виявлено порушення права, а також на неможливість обізнаності наступного керівника із наявністю відповідних порушень під час укладення іпотечного договору через те, що документи попереднім директором передані не були. Крім того, позивач звернувся до суду першої інстанції про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без врахування відзиву ТОВ "ФК "Монтале", оскільки відзив подано з пропуском встановленого строку (т.1, а.с.177-179). 11.08.2022 від представника ТОВ "ФК "Монтале" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту від 27.07.2022 №7 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області, листа Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 02.08.2022 №2966/111/18/02-2022 (т.1, а.с. 187-192). Зі змісту листа головного управління Національної поліції України в Луганській області №2966/111/18/02-2022 від 02.08.2022, наданого на запит представника ТОВ "ФК "Монтале" адвоката Гурай-Рацун Олени Валентинівни від 27.07.2022 №7, вбачається підтвердження існування кримінального провадження №03/05-9060. У листі головного управління Національної поліції України в Луганській області №2966/111/18/02-2022 від 02.08.2022 зазначено, що надати інформацію щодо підрозділу, яким порушувалась вказана кримінальна справа, за яким фактом, та підрозділ, яким здійснювалось слідство, а також факт винесення постанов про зняття заборони про відчуження від 15.07.2007 у кримінальній справі №03/05-9060, не надається можливим у зв`язку з відсутністю в ГУНП в Луганській області матеріалів зазначеної кримінальної справи та будь-яких інших відомостей за вказаним фактом (т.1, а.с. 189-192). Водночас підтверджено існування кримінальної справи №03/05-9060 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та обрання відносно підозрюваного 24.01.2006 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2022 клопотання представника відповідача 2 б/н від 03.08.2022 про витребування доказів залишено без задоволення; закрито підготовче провадження по справі №905/2307/21 (905/496/22); призначено справу №905/2307/21 (905/496/22) до судового розгляду по суті (т.1, а.с.195-199). Вказана ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про витребування доказів мотивована тим, що позивач не виступає держателем оригіналів постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, або органом який їх видав; клопотання про витребування цих документів є зверненням в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України; до матеріалів справи копії цих постанови слідчого, вірність яких оригіналу засвідчено нотаріусом; у судовому засіданні представлено для огляду оригінали цих документів; доказів, які свідчили б про вірогідність недостовірності цих документів матеріали справи не містять; у листі головного управління Національної поліції України в Луганській області №2966/111/18/02-2022 від 02.08.2022 підтверджено існування кримінальної справи №03/05-9060; посилання відповідача 2 на намір про запит у подальшому проведення експертизи цих документів не є достатнім обґрунтуванням для такої процесуальної дії, тоді як обставин, які перешкоджали зверненню з клопотанням про призначення відповідної експертизи не встановлено. Також, в ухвалі суду зазначено про те, що під час підготовчого засідання в режимі відеоконференції позивачем пред`явлено для огляду оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. Крім того, в цій ухвалі викладено висновки суду стосовно тверджень відповідача 2 про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, а саме: суд не розцінює договори відступлення права вимоги за оспорюваним іпотечним договором саме як ті докази, що повинні бути додані до позовної заяви з метою додержання приписів ст.ст.162, 164 Господарського процесуального кодексу України, а отже їх відсутність не є самостійною підставою вчинення процесуальної дії згідно ст.174 Господарського процесуального кодексу України. 22.08.2022 до місцевого господарського суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання позивача від 09.08.2022 №02-43-22/286 (надіслано поштою 10.08.2022 згідно інформації, що міститься на поштовому конверті, у якому надійшли документи), яким до матеріалів справи долучено засвідчена нотаріально копія постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів (т.2, а.с. 2-6). Також, до місцевого господарського суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання №02-43-22/286-1 від 09.08.2022 (надіслано поштою 11.08.2022 згідно інформації, що міститься на поштовому конверті, у якому надійшли документи), до якого додано засвідчену нотаріально копію постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження (т.2, а.с. 7-10). 31.08.2022 до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ТОВ "ФК "Монтале" адвоката Гофельд Г.С. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник адвокат Гофельд Г.С. вступила у справу 26.08.2022 та подала клопотання про ознайомлення з окремими матеріалами справи, 30.08.2022 нею отримано запитувані документи, повідомлено про наявні складнощі з технічного боку, у зв`язку з якими повний обсяг документів не відображається у системі "Електронний суд", а тому станом на 30.08.2022 не має повних матеріалів справи та недостатньо часу для підготовки своєї правової позиції (т.2, а.с.15). Також, 31.08.2022 представником ТОВ "ФК "Монтале" подано заяву про відвід судді (т.2, а.с.28-30). Відвід мотивований тим, що, за висновками заявника, по-перше, судом незаконно було відображено в ухвалі суду від 11.08.2022 про відмову у прийнятті відзиву відповідача 2, надавши перевагу позиції позивача, у зв`язку з чим порушено принцип змагальності сторін; по-друге, обставини, що відображені в ухвалі суду, не відповідають обставинам, які були встановлені в судовому засіданні, висновки суду, відображені в ухвалі, зроблені на користь позивачки, оскільки лягли в основу для відмови в задоволенні клопотання відповідача 2; по-третє, пояснення адвоката відповідача 2 щодо необхідності витребування саме оригіналів постанов слідчого до уваги взяті не були; по-четверте, судом не були дотримані вимоги ст.174 ГПК України, не залишено позовну заяву без руху і не зобов`язано позивача зазначити про місцезнаходження оригіналів долучених позивачкою доказів, вказані порушення призвели до порушення принципу змагальності сторін, оскільки відповідач 2 не міг належним чином скористатися своїм правом на витребування інформації щодо підтвердження чи спростування достовірності таких доказів, адже не володів інформацією, хто є держателем оригіналів цих постанов; по-п`яте, суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача 2 на підставі ст.81 ГПК України, в той час як клопотання заявлялося на підставі ст.91 ГПК України, чим саме вкотре було порушено принцип змагальності сторін; по-шосте, в підготовчому засіданні судом позбавлено сторони можливості заявити додаткові заяви та клопотання, необхідні для правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті; по-сьоме, в електронному кабінеті по справі № 905/2307/21 (905/496/22) відображаються лише документи, які подані адвокатом Гурай-Рацун О.В., та документи суду, будь-які процесуальні документи інших учасників справи в електронному кабінеті відсутні. Крім того, до суду першої інстанції від представника ТОВ "ФК "Монтале" надійшли такі процесуальні документи: - клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання, яке обґрунтоване передчасним закриттям підготовчого провадження; обставини відображені в ухвалі суду від 11.08.2022 не відповідають встановленим у судовому засіданні; господарським судом не вчинено всіх заходів для забезпечення досягнення завдань, віднесених до стадії підготовчого засідання; заявлення додаткових клопотань залежало від прийняття судом рішення за результатами розгляду його клопотання про витребування оригіналів доказів, що не вчинено, оскільки одночасно було оголошено постановлену ухвалу про відмову в задоволенні клопотання і закриття підготовчого засідання; пояснено, що одночасно з поданням відзиву клопотання про проведення експертизи у справі не заявлено, у зв`язку з тим, що на той момент були відсутні відомості щодо наявності оригіналів постанов; підкреслено, що адвокат повідомляв про те, що він дізнався про розгляд даної справи з Реєстру судових рішень після того, як вже відбулось перше судове засідання і строк, встановлений на подання відзиву, на той момент минув; необґрунтовано відмовлено у прийнятті відзиву (т.2, а.с.32-34); - клопотання про призначення технічної експертизи постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, із відповідним переліком питань та вимогою для проведення експертизи витребувати оригінали цих документів (т.2, а.с. 36-37); - клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на інший день, надавши можливість представнику ТОВ "ФК "Монтале" ознайомитись з усіма матеріалами справи та підготувати правову позицію (т.2, а.с.39). Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.08.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "ФК "Монтале" №б/н від 31.08.2022 про відвід судді Кротінової О.В. з посиланням на приписи частини 4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені представником 2-го відповідача мотиви відводу судді Кротінової О.В. фактично є незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді (т.2, а.с.42-43). 01.09.2022 від позивача до суду першої інстанції надійшли пояснення №02-43-22/306 від 31.08.2022, в яких зазначено про надання документів Федоренко А.А. та наведено інформацію стосовно часу набуття ним статусу адвоката (листопад 1997 рік) та зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю (25.01.2022 по 25.01.2023), відповідь на запит арбітражного керуючого не є наданням адвокатських послуг, правовою допомогою чи адвокатською діяльністю; щодо доведення відсутності документів (погоджень) зазначає, що наявність події має доводитись, а не її відсутність, вважає, що позивач довів належними доказами, що погодження мало бути під час укладання спірного договору, відповідач не подав доказів того, що такі документи були; посилання на обов`язок нотаріуса перевірити повноваження сторін не звільняє відповідача від обов`язку діяти розумно та обачно і так само перевіряти статутні документи іншої сторони, тоді як запис на договорі про перевірку повноважень не означає, що такі перевірялись належним чином та у спосіб, визначений законом; вважає, що посилання на ст.92 Цивільного кодексу України не можна приймати до уваги з огляду на те, що банк був ознайомлений із положеннями статуту та не міг не знати про наявність відповідних обмежень, оскільки укладенню кредитного договору передувало проведення аналізу діяльності позичальника, у тому числі дослідження його установчих та статутних документів; щодо Єдиного реєстру заборон зазначає про відсутність в іпотечному договорі відомостей нотаріуса, що ним така перевірка проводилась, первинним документом, який свідчить про встановлення заборони є само рішення уповноваженого органу, а не відмітка у Єдиному реєстрі заборон про наявність такого обмеження (т.2, а.с. 46-47). 01.09.2022 до місцевого господарського суду від представника ТОВ "ФК "Монтале" надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог, які заявник просить врахувати разом із наданим суду відзивом 03.08.2022. Вказує, зокрема, на такі обставини: докази позивачки є неналежними та недопустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем у порушення ст.162 цього Кодексу не вказано де знаходяться оригінали постанов, копії яких надано, тоді як пояснення позивача, що оригінали були передані їй адвокатом не можуть бути доказом цих обставин відповідно до ст.73 ГПК України, не надано жодних доказів того, коли саме і від кого отримано Федоренком А.А. оригінали постанов слідчого, чи мав цей громадянин в момент отримання цих оригіналів статус адвоката; стверджує, що оригінали постанов слідчого у кримінальній справі не можуть знаходитись у адвоката, який був представником потерпілого; твердження про порушення порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору та порядку його нотаріального посвідчення є безпідставним, оскільки відсутність у відповідача 1 відповідних документів не свідчить про їх відсутність на момент укладення договору; посилаючись на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 №20/5 (у редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) вважає нотаріальне посвідчення оспорюваного договору підтверджує наявність всіх необхідних документів для вчинення правочину та наявність цивільної правоздатності сторін цього договору; у разі посилання позивача на порушення нотаріусом вчинення нотаріальних дій слід залучити нотаріуса у якості відповідача або третьої особи; посилається на ст.92 Цивільного кодексу України в частині, яка визначає те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо обмежень повноважень керівника відповідача 1, а тому не має права посилатись на такі обмеження; посилається на положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, Закон "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141; стверджує на відсутності на момент укладення іпотечного договору будь-яких заборон на відчуження чи арешт нерухомого майна; зауважено на відсутності архівного запису про внесення відомостей про заборону відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору (т.2, а.с.49-52). 01.09.2022 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог (т.2, а.с. 66-80). Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 15, 16, 92, 203, 215, 216, 236, 572, 575 ЦК України, статті 207 ГК України, статей 4, 62, 63 Закону України "Про господарські товариства", статтю 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статей 1, 3, 5 Закону України"Про іпотеку" (у редакціях цих Законів, чинних на час вчинення оспорюваного правочину), мотивоване тим, що у відповідності до пунктів 7.3, 7.16, 7.14, 7.21 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006), пункту 5.3 Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 №28/06, рішення щодо укладення договорів іпотеки приймається загальними зборами учасників з попереднім погодженням ревізійною комісією, а отже повноваження керівника на укладення договорів іпотеки, що є розпорядженням майном від імені товариства відповідно Статуту та буде мати юридичні наслідки, обумовлюють наявність відповідного погодження, проте доказів наявності такого погодження не надано, існування погодження не вбачається з оспорюваного договору, підставою вчинення директором дій таке не зазначено; відхилено доводи 2-го відповідача щодо підтвердження наявності відповідних повноважень посвідченням нотаріусом іпотечного договору, оскільки зі змісту договору не вбачається підстав, за яких здійснюється представництво та в силу чого керівник наділений повноваженнями на вчинення такого оспорюваного договору та суду не представлено пакету документів нотаріальної справи, з яких можна встановити погодження вищого органу керівництва, при наявності якого директор має повноваження розпоряджатись від імені товариства майном та підписувати відповідні договори; Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2006 не містив інформації про обмеження повноважень директора, проте сторона мала би проявити розумну обачливість та ознайомитися зі Статутом, а також. враховуючи укладення між сторонами кредитного договору, банк мав бути ознайомлений із положеннями статутних документів товариства, відтак невиконання обов`язку з внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру не може зумовлювати підстави за яких відомості про обмеження не можуть бути використані у спорі, оскільки сторона могла знати ці відомості; директор товариства не діяв відповідно до установчих документів та відповідно закону, на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТОВ "Електросталь"; матеріали справи свідчать про існування на час підписання іпотечного договору від 10.11.2006 №2005-110/4 заборони ТОВ "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283; відхилено посилання 2-го відповідача на відсутність запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, оскільки обмеження є дійсним навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна, а тому відсутність даних в реєстрі про заборону не є достатньою підставою правомірності передачі майна в іпотеку; позивач обґрунтовує свої вимоги необхідністю застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим інші заявлені позовні вимоги є похідними за своєю суттю і залежать від задоволення основної вимоги - про визнання недійсним оспорюваного договору. Щодо заявленої ТОВ "ФК "Монтале" заяви про застосування строку позовної давності суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 256, 257, 261 ЦК України, враховуючи заяву позивача про визнання поважними причин такого пропуску, дійшов висновку про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем (в особі повноважного суб`єкта) позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки: розпорядник майна боржника арбітражна керуюча Карауш Юлія Вікторівна не мала можливості звернутись до суду з позовом для захисту порушеного права боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" до дня призначення арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни розпорядникам майна у справі №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростальм (код ЄДРПОУ 32582387) ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.01.2022; отримання у травні 2022, на виконання покладених повноважень на розпорядника майна Кодексом України з процедур банкрутства, документів, з яких встановлено порушення прав боржника, що об`єктивно пояснює звернення позивача з вимогою про захист порушеного права 09.06.2022. Водночас відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Монтале" про накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області і зареєстрованим в реєстрі за №3144, у разі задоволення позову на підставі ч.5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції з посиланням на висновки, викладені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 22.02.2017 по справі №592/1809/15-ц, зазначив про те, що норми Закону № 5405-VI від 2 жовтня 2012 року, якими Цивільний кодекс України доповнено ст.1057-1, набрали чинності 04.11.2012, тобто після укладення спірного іпотечного договору, який було укладено 10.11.2006, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин. Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про залишення клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про повернення на стадію підготовчого засідання без задоволення, про залишення клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про призначення технічної експертизи без розгляду та про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про відкладення розгляду справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на такі порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права: - представнику ТОВ "ФК "Монтале" стало відомо про розгляд даного спору з Єдиного державного реєстру судових рішень вже після проведення підготовчого засідання, призначеного на 11.07.2022 та, відповідно, закінчення встановленого судом строку на подання відзиву на позовну заяву, проте в ухвалі суду від 11.08.2022 відмовлено у прийнятті відзиву у зв`язку з пропуском строку на його подання; - судом проігноровано вимоги ч. 5 ст. 91, п. 8 ч. 3 ст.162 ГПК України та допущено порушення ст. 174 ГПК України, оскільки до позову не подано договорів про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, не зазначено про наявність в іншої особи оригіналів постанов слідчого, копії яких додано до позовної заяви; - порушено норми ст.ст. 74, 80, 81, 86, 91, 210 ГПК України Господарського процесуального кодексу щодо подання, витребування, дослідження та оцінки доказів, оскільки до позовної заяви додано лише копії постанов слідчого та за відсутності в позивачки на момент подання позову оригіналів цих постанов посвідчувати їх вірність вона не могла, громадянин Федоренко А.А. , який надав копії цих документів позивачу, також не має повноважень засвідчувати вірність цих копій, а відтак ТОВ "ФК "Монтале" у відзиві було зазначено про недопустимість таких доказів і заявлено клопотання про витребування оригіналів постанов на підставі статті 91 ГПК України, оскільки виникли сумніви у достовірності таких доказів. Вважає необґрунтованою відмову суду у задоволенні клопотання про витребування цих доказів, оскільки в судовому засіданні позивачем було зазначено про наявність в неї оригіналів постанов слідчого, нотаріальні копії постанов слідчого не були долучені до матеріалів справи на дату проведення судового засідання, дослідження оригіналів постанов слідчого в режимі відеоконференції не свідчить про безпосереднє дослідження цих доказів, клопотання було заявлено на підставі статті 91 ГПК України, яка передбачає витребування оригіналу доказу у випадку подання стороною копії такого доказу, тоді як суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання на підставі ст. 81 ГПК України. Вважає, що оригінал постанови слідчого про арешт майна (заборону його вчинення) у кримінальній справі не може знаходитися у адвоката, який був представником потерпілого у кримінальній справі, у зв`язку з цим вважає вказані постанови слідчого підробленими, у зв`язку з чим за даним фактом за заявою директора ТОВ "ФК "Монтале" до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення. Також вказує на те, що позивачем додано до позовної заяви копію Статуту ТОВ "Електросталь" у звичайній копії, не завіреній в установленому законом порядку, що підтверджується долученим позивачкою до позовної заяви супровідним листом, а отже суд зобов`язаний був відхилити ці докази, як неналежні. - судом було передчасно закрито підготовче провадження, оскільки не вчинено всіх заходів для забезпечення досягнення завдань, віднесених до стадії підготовчого засідання, одночасно було оголошено постановлену ним ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів та закриття підготовчого засідання, що позбавило ТОВ "ФК "Монтале" заявити додаткові клопотання та заяви, у зв`язку з цим адвокатом 2-го відповідача 31.08.2022 було подано суду клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання, а також клопотання про призначення технічної експертизи документів, однак судом було відмовлено в задоволенні вказаних клопотань; - допущено порушення ст.ст. 2, 13, 35 ГПК України, оскільки представником ТОВ "ФК "Монтале" заявлено обґрунтоване клопотання про відвід судді з підстав необ`єктивності та упередженості судді Кротінової О.В., яке задоволено не було; - порушено норми процесуального закону щодо права на ознайомлення з матеріалами справи. - порушені норми матеріального права, а саме: ст. 92 Цивільного кодексу України, положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5, Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5. З цього приводу апелянт зазначає про невідповідність копії Статуту, яка додана до позовної заяви, копії Статуту, яка міститься в кредитній справі; судом прийнято в якості належного доказу копію Статуту, яка не завірена належним чином; нотаріальне посвідчення іпотечного договору підтверджує наявність всіх необхідних документів для вчинення правочину, а також наявність цивільної правоздатності сторін іпотечного договору та наявність повноважень у представників сторін; відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо обмежень повноважень керівника ТОВ "Електросталь" позбавляє права посилатись на такі обмеження в обґрунтування перевищення повноважень; - зазначає про відсутність на час вчинення оспорюваного правочину (укладення іпотечного договору) зареєстрованих будь-яких заборон чи арештів нерухомого майна, про що свідчить факт нотаріального посвідчення іпотечного договору та підтверджується наданим позивачем Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в якому відсутній архівний запис про внесення відомостей про заборону відчуження нерухомого майна; - порушення положень статей 256, 257, 267 ЦК України щодо застосування строку позовної давності. Вказує, що в даному випадку арбітражна керуюча, обґрунтовуючи пропуск строку на звернення до суду, має довести факт порушення прав боржника на момент укладення спірного договору і, відповідно, коли боржник дізнався чи міг дізнатися про порушення цього права, що підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012. Вважає, що відсутність у боржника статутних документів, які були чинними на момент укладення спірного іпотечного договору, не свідчить про те, що він не знав чи не міг знати про перевищення його керівником повноважень на момент укладення іпотечного договору, оскільки ТОВ "Електросталь" зобов`язане було зберігати свої установчі документи до своєї ліквідації, а у випадку їх втрати могло отримати засвідчені копії у державного реєстратора; жодних доказів втрати цих документів чи доказів неможливості отримати їх копій в період з моменту укладення спірного іпотечного договору до моменту звернення з позовом не надано. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Предметом позову є вимоги арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника) про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 10.11.2006 №2005-110/4 з додатками до нього, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь"; застосування наслідків недійсності правочину; скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та запису про державну реєстрацію іпотеки. За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених цією статтею способом захисту цивільних прав та інтересів. Положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Частинами 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Частиною 9 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника. Отже, на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником. Вказана норма не містить виключень. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. (висновки викладені у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)). Більш того, слід звернути увагу, що частина третя статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). Проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов`язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог. За результатом дослідження отриманих документів під час виконання повноважень в процедурі банкрутства розпорядником майна встановлено підстави для визнання іпотечного договору від 10.11.2006 №2005-110/4 з додатками до нього недійсним, а саме: порушення статті 5 Закону України "Про іпотеку", порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору. Зазначено, що оскільки оспорюваний договір укладено з порушенням встановленого порядку та в період дії заборони на відчуження майна, такий договір порушує інтереси не тільки боржника, але й інших кредиторів, а отже наявні підстави для звернення до суду із даним позовом. Приймаючи до уваги зазначені висновки, а також враховуючи визначений розпорядником майна боржника предмет спору у даній справі як вимога про визнання недійсними іпотечного договору від 10.11.2006 №2005-110/4, колегія суддів дійшла висновку, що така вимога заявлена особою (розпорядником майна Карауш Ю.В.), яка наділена у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном такими повноваженнями у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15. Згідно із статтями 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (частина друга статті 583 ЦК України). Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення правочину) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку"). За приписами статті 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Відповідно до правового висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 910/6919/18, зі змісту статті 5 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що право особи на передання майна в іпотеку законодавець пов`язує безпосередньо з наявністю права розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів на підставі статей 78, 79 Кримінального процесуального кодексу України визнано комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучено до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонено відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. В подальшому, постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження по кримінальній справі №03/05-9060 знято заборону на відчуження (арешт) на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. Згідно зі статтею 78 КПК України (в редакції 1960 року), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності. Статтею 79 цього Кодексу визначено, що речові докази повинні бути уважно оглянуті, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Відповідно до частини 5 статті 114 цього Кодексу, постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. Таким чином, постановою слідчого об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, було визнано по кримінальному провадженню речовим доказом та накладено заборону на його відчуження, а також заборонено ТОВ "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є зазначений комплекс будівель та споруд. Відтак, заборона на відчуження (арешт) об`єкта нерухомого майна, що накладено в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України, та наслідком такої дії є накладення заборони на право розпоряджатися майном. Це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11.09.1997 та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів". Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі"). Разом з тим, ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009). Отже, допускається накладення арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес. Заборона на відчуження (арешт) об`єкта нерухомого майна це тимчасове, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Тобто накладений в межах кримінального провадження арешт або інше обмеження на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації власником права розпорядження щодо такого майна, в тому числі укладення договорів іпотеки. Отже, з 26.09.2006 по 15.01.2007, на період існування заборони відчуження (арешту) на спірне майно, ТОВ "Електросталь" не мало право здійснювати будь-які дії щодо розпорядження даним майном, в тому числі не мало повноважень на вчинення правочину забезпечення виконання зобов`язань вказаним нерухомим майном шляхом укладення іпотечного договору, оскільки дане майно не підлягало відчуженню і, відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотеку", не могло бути предметом іпотеки. Щодо посилання апелянта на відсутність доказів внесення відомостей про заборону відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, слід зазначити таке. У постанові Верховного Суду 18.11.2020 - № 20/906/43-Б/13-Г щодо відсутності в реєстрі відомостей про обтяження, накладеного в межах кримінального провадження, за правовою аналогією враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та Верховного Суду України, викладеній у постановах від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 18.01.2017 у справі №6-2552цс16 та від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17. Отже правочин щодо відчуження майна, на яке накладено арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном особи в порядку кримінального судочинства, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону стороні правочину було відомо. Як вже було встановлено у цій постанові, розпорядником майна ТОВ "Електросталь" арбітражним керуючим Карауш Ю.В. під час виконання покладених на неї обов`язків серед документів боржника було виявлено адвокатський запит адвоката Федоренка А.А. від 04.09.2006 до директора ТОВ "Електросталь", відповідно до змісту якого за фактом реалізації належного ОСОБА_3 майна невстановленими особами на користь ЗАТ "ЮРСЕРВІС", прокурором Кам`янобрідського району м. Луганська було порушено кримінальне провадження №03/05-9060 за ч. 4 ст. 190 КК України, та враховуючи придбання ТОВ "Електросталь" нерухомого майна у ЗАТ "ЮРСЕРВІС" просив надати, зокрема, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ЗАТ "ЮРСЕРВІС" від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом даного договору. Наведене свідчить про те, що попередній директор ТОВ "Електросталь" Гурнак В.П. укладаючи іпотечний договір №2005-110/3 від 10.11.2006, знав про факт існування вказаного кримінального провадження щодо придбаного ним нерухомого майна, а отже укладаючи іпотечний договір знав або міг дізнатися, що існують певні обмеження у його вчиненні, та повинен був утриматися від вчинення вказаного правочину, направленого на відчуження майна, що є об`єктом кримінального провадження. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що дана угода та її зміст (іпотечний договір від 10.11.2006 №2005-110/4 з додатками до нього) суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, зокрема, статті 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки майно, що було предметом договору передано в іпотеку відповідачем під час дії заборони на відчуження, встановленої 26.09.2006 постановою слідчого, а тому позов в цій частині є підставним. Щодо посилання апелянта на недопустимість постанов слідчого в якості доказів, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)). Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Згідно з частиною першою статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга статті 91 ГПК України). Згідно з частиною шостою статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20. Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин. Судова колегія зазначає, що до позовної заяви було додано копію постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та копію постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. З цих підстав, представником ТОВ "ФК "Монтале" в суді першої інстанції до закінчення підготовчого провадження було заявлено клопотання про витребування оригіналів вказаних постанов слідчого на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України. Вказане клопотання заявлено з підстав наявності сумнівів у їх достовірності, оскільки долучені до позовної заяви копії постанов слідчого для набуття статусу письмових доказів мають бути засвідчені в установленому законом порядку у відповідності до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України. Проте, під час підготовчого провадження до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку, з накладенням кваліфікованого електронного підпису, надійшло клопотання від 09.08.2022 №02-43-22/286, яким до матеріалів справи долучено засвідчена нотаріальна копія постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження (т.1, а.с.164-168). При цьому, як зазначає сам апелянт у судовому засіданні 11.08.2022 позивачем було зазначено про надіслання нотаріально засвідчених копій постанов слідчого також засобами поштового зв`язку. З ухвали місцевого господарського суду від 11.08.2022 свідчить, що під час підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції позивачем пред`явлено для огляду оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження. До того ж, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у листі головного управління Національної поліції України в Луганській області від 02.08.2022 №2966/111/18/02-2022 фактично підтверджено існування кримінальної справи №03/05-9060 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 (пункт 7.3.2) сформовано висновок, що відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частина п`ята - шоста статті 91 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/2739/20, від 20.07.2021 у справі № 873/11/21). У постановах від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19 Верховний Суду вказав, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі, для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Судова колегія зазначає, що приписи частини 6 статті 91 ГПК України стосуються випадку, коли учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, тоді як в суді апеляційної інстанції представником апелянта надано пояснення щодо відсутності сумнівів стосовно дій нотаріуса по засвідченню копій наданих документів, проте такими діями нотаріус посвідчує лише справжність документа на копії, але не підтверджує достовірність цього документа. Разом з тим, заявлене у суді першої інстанції клопотання про витребування оригіналів письмових доказів не було обґрунтовано необхідністю проведення судової експертизи для перевірки достовірності поданих суду документів, а фактично стосувалось лише обставин щодо сумнівності відповідності копій таких документів з огляду на відсутність їх належного засвідчення. Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "ФК "Монтале" до закінчення підготовчого засідання з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи для перевірки достовірності поданих суду документів, тоді як наявність нотаріально засвідчених копій цих документів свідчить про відповідність їх оригіналу за відсутності доказів протилежного. Жодних доказів на спростування цих обставин другим відповідачем не надано. Враховуючи вимоги частини першої статті 74 ГПК України під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, посилаючись на відсутність доказів, що вказують, підтверджують, або визначають вірогідність недостовірності цих документів, не вжиття інших заходів для отримання доказів на підтвердження обґрунтованості сумніву щодо цих документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про витребування оригіналів цих доказів та правомірно прийняв постанови слідчого в якості належних доказів. Отже, доводи скаржник про неврахування судом зазначених вище висновків щодо застосування статті 91 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження. Щодо посилання апелянта на передчасне закриття судом першої інстанції підготовчого засідання та відмову у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про повернення на стадію підготовчого провадження, а також залишення без розгляду клопотання про призначення технічної експертизи, колегія суддів зазначає таке. За змістом частини першої статті 177, частини першої статті 181 ГПК України, в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до положень пунктів 6, 7, 8, 10 частини 2 статті 182 і частин 1, 2 статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, чи надали докази, вирішує питання про призначення експертизи, вирішує заяви та клопотання учасників справи. У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Главою 6 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів. Разом з тим, колегія суддів враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18". Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Як вбачається клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про повернення на стадію підготовчого засідання подано одночасно з клопотання про призначення експертизи, у прохальній частині заявник просить винести ухвалу про повернення розгляду справи №905/2307/21 (905/496/22) на стадію підготовчого провадження та в межах підготовчого провадження розглянути клопотання ТОВ "ФК "Монтале" про призначення експертизи у справі (т.2, а.с.32-38). Тобто, вчинення відповідної процесуальної дії обґрунтовано необхідністю проведення судової експертизи. За змістом статей 118, 119, 207 Господарського процесуального кодексу України право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта може бути доказом, до якого застосовуються вимоги ст. 80, 118, 182 ГПК України. Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів. Водночас, як було встановлено в цій постанові представник другого відповідача був обізнаний про хід справи в суді першої інстанції, брав участь в підготовчому засіданні 11.08.2022 у режимі відеоконференції, а отже мав можливість скористатись своїм процесуальним правом та заявити клопотання про призначення експертизи до закінчення підготовчого провадження, проте звернувся з відповідним клопотанням лише після закриття підготовчого провадження. В обґрунтування заявлення відповідного клопотання заявник зазначив про те, що проведення відповідної експертизи можливо лише за наявності оригіналів документів, про наявність яких було зазначено лише під час підготовчого засідання 11.08.2022, та за результатами якого судом вирішено було закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті. Однак, подання вказаних клопотань залежали виключно від суб`єктивної поведінки сторони, яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, оскільки за наявності сумнівів щодо достовірності відповідних документів та звертаючись до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження з клопотанням про витребування оригіналів документів останній мав можливість навести обґрунтування щодо необхідності проведення судової експертизи цих документів та заявити відповідне клопотання, проте останнім не було вчинено відповідних дій. При цьому, як зазначено в ухвалі суду від 11.08.2022 посилання представника 2-го відповідача на намір в подальшому проведення експертизи цих документів не є достатнім обґрунтуванням запитуваної процесуальної дії, оскільки обставин, які перешкоджали зверненню з відповідним клопотанням про призначення експертизи, не встановлено. Будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідними клопотаннями заявником суду наведено не було. Наведена представником 2-го відповідача аргументація не є достатньою для виправдання його бездіяльності, оскільки саме у силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідні докази або не заявила відповідні клопотання покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України). Вказані обставини стали також підставою для відмови задоволення відповідного клопотання апелянта про призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду. Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої норм процесуального за наслідками розгляду вказаних клопотань. Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо оцінки таких доказів як постанов слідчого у справі. Водночас, щодо висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині посилання позивача на відсутність повноважень директора на вчинення оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно з частинами першою - четвертою статті 62 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час вчинення правочину) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Обґрунтовуючи порушення встановленого порядку прийняття рішень про укладення іпотечного договору (зокрема, перевищення повноважень директором товариства) позивач зазначив про те, що пунктами 7.3, 7.21 Статуту ТОВ "Електросталь" у редакції 2006 року передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо укладення кредитних договорів та договорів іпотеки, застави, згідно Порядку, встановленому в товаристві (п.п. й), до компетенції ревізійної комісії віднесено погодження (до моменту фактичного укладення) усіх договорів щодо залучення кредитів та надання майна товариства в іпотеку та заставу; пунктом 5.3 Порядку визначено, що укладення, зокрема, договорів іпотеки майна погоджується керівником підприємства, з попереднім погодженням ревізійною комісією, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", а також загальними зборами засновника учасника. Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову. Судова колегія зазначає, що до матеріалів позовної заяви долучено копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006), зареєстрований 01.09.2006 №12441050012000354, та копію Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 №28/06 (т.1, а.с. 61-67). Дослідивши положення Статуту "Електросталь" та Порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що директор товариства не діяв відповідно до установчих документів та відповідно закону, на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТОВ "Електросталь". Проте колегія суддів не погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції, вважає їх зробленими з порушенням норм процесуального права щодо оцінки доказів. Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок засвідчення копій документів (станом на момент подання доказів та прийняття судом першої інстанції відповідного рішення) встановлений Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020», прийнятим та наданим чинності Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, та який чинний від 01.09.2021. відповідно до пункту 5.26 вказаного Національного стандарту відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Як було зазначено у позовній заяві під час ознайомлення з документами боржника розпорядником майна виявлено Порядок прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, проте не було виявлено Статуту ТОВ "Електросталь" у редакції, чинній на час вчинення правочину, у зв`язку з чим арбітражним керуючим здійснено відповідний запит до державного реєстратора за місцем знаходження юридичної особи, у відповідь на запит розпорядника майна надійшла відповідь з копією Статуту товариства. Враховуючи відсутність у розпорядника майна оригіналу Статуту ТОВ "Електросталь" у редакції, чинній на час вчинення правочину, відповідно, він не міг підтвердити відповідність копій цих письмових доказів оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, як це передбачено абзацом другим частини 5 статті 91 ГПК України. Судова колегія зазначає, що згідно із частиною 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Частиною 2 статті 11 цього Закону встановлено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 3) безоплатного доступу через персональний кабінет до документів, поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем та громадським формуванням, що не має статусу юридичної особи, для проведення реєстраційних дій, відомостей про результати їх розгляду, документів, що містяться в реєстраційній справі таких осіб в електронній формі, та відомостей про цих осіб, які актуальні на момент запиту та на визначену дату, - шляхом їх перегляду, копіювання та роздрукування; 4) документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі; Умови, підстави та процедуру надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури встановлює Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 №1657/5. Відповідно до пункту 3 Порядку, відомості з Єдиного державного реєстру надаються за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру у паперовій або електронній формах, що мають однакову юридичну силу та містять обов`язкове посилання на Єдиний державний реєстр, крім документів, що містяться в реєстраційній справі та надаються у паперовій формі. У паперовій формі надаються документи, що містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи - підприємця (далі - реєстраційна справа), які надаються державним реєстратором суб`єкта державної реєстрації, що відповідно до закону уповноважений зберігати реєстраційні справи у паперовій формі, шляхом виготовлення копій таких документів з проставлянням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці. З наведеного вбачається, що чинним законодавством передбачено можливість ознайомлення особи з матеріалами реєстраційної справи в паперовій формі, у тому числі отримання копій таких документів. З матеріалів справи вбачається, що листом від 30.05.2022 Покровська районна військова адміністрація Донецької області, на запит розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" №02-43-22/187 від 25.05.2022 щодо надання копій документів, надала копії статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь". Водночас, цим листом було повідомлено про те, що порядок надання документів, що містяться в реєстраційній справі, регулюється статтею 11 Закону України від 15.05.2003№755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 №1657/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; документи, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі надаються за запитом про надання документів, за результатом розгляду запиту держаний реєстратор виготовляє копії таких документів, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці; оскільки у структурі Покровської райдержадміністрації відсутня посада державного реєстратора, надати завірені в установленому законодавством порядку копій не виявляється можливим. Відтак, додана до матеріалів справи копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006), зареєстрований 01.09.2006 №12441050012000354, не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства України щодо її оформлення. Тобто, арбітражним керуючим в обґрунтування заявлених позовних вимог подана копія Статуту, що не була засвідчена у встановленому порядку. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, а прийняття на їх основі судового рішення є підставою для скасування такого судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16 від 21.08.2019 у справі № 910/12809/16). Втім, суд першої інстанції не дослідив та не надав вказаним обставинам належної правової оцінки та прийняв вказані документи в якості допустимих доказів у підтвердження позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, до предмету доказування у справі про визнання недійсними правочину, входило, зокрема, встановлення порушення порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору, перевищення директором товариства повноважень, передбачених установчими документами, що свідчить про необхідність дослідити та оцінити порядок укладення договорів іпотеки у відповідності до положень Статуту. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (стаття 162 ГПК України). Відповідно до частини 2, 3 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Разом з цим, статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Водночас, статтею 81 ГПК України, визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції, в порядку встановленому процесуальним кодексом, позивачем не було подано оригінал або належним чином засвідчену копію Статуту ТОВ "Електросталь" у редакції чинній на час вчинення правочину. Водночас, позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування оригіналів або належним чином засвідчених копій вказаних доказів у державного реєстратора для огляду та дослідження їх судом. Зважаючи на встановлені обставини справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині. Судова колегія враховує, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин З урахуванням зазначеного, розглядаючи спір про визнання недійсним правочину з підстав порушення керівником юридичної особи встановленого установчими документами порядку укладення іпотечного договору, необхідно дослідити установчі документи товариства, а саме Статут у редакції, чинній на час укладення договору. Водночас, судом встановлено, що позивач так і не надав до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Статуту в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зважаючи на зазначене, суд позбавлений можливості дослідити та оцінити оспорюваний правочин із зазначених вище підстав, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог в цій частині. Наведені обставини не були враховані місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення. Проте, наведені порушення норм процесуального права не призвели до ухвалення помилкового висновку, з огляду на встановлення судом обставин щодо укладення договору іпотеки під час дії заборони на відчуження нерухомого майна, а отже таке майно не могло бути предметом іпотеки, що свідчить про порушення прав та охоронюваних інтересів "Електросталь" в частині розпорядження його майном та є самостійною підставою для задоволення позову. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції положень статей 256, 257, 267 ЦК України щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16. Відповідно до частини 1 статті 261 ГПК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновків, що для суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Така ж правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 21.07.2021 у справі №910/8137/19(910/13186/20), а також у постанові від 13.07.2021 у справі №902/1255/15. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012 сформовано висновок про те, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), Верховний Суд акцентував, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №910/8137/19(910/13186/20), від 30.04.2020 у справі №5023/5847/11. Отже, до усіх матеріально-правових вимог в процедурі провадження у справі про банкрутство позовна давність застосовується на загальних підставах, визначених нормами цивільного законодавства (статті 256-268 ЦК України). Жодної особливості для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами, заявленими у процедурі банкрутства (як за кредиторськими вимогами, так і за вимогами у спорах, стороною в яких є боржник і які вирішує відповідний господарський суд в межах справи про банкрутство) законом не визначено. Тому такий момент встановлюється на загальних підставах, закріплених у статті 261 ЦК України. Аналогічні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 09.04.2020 у справі №10/Б-743 та від 30.04.2020 у справі № 908/61/13-г. Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16). Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (постанова Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012). Отже, враховуючи наведені правові позиції та встановлені обставини, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що початок перебігу строку позовної давності, у цьому випадку, належить обчислювати саме з дати вчинення оспорюваного правочину - 10.11.2006, а отже такий строк закінчився станом на дату звернення до суду з даним позовом. У контексті наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що розпорядник майна боржника не тільки неодноразово заперечував проти доводів 2-го відповідача про пропуск ним позовної давності по заявлених вимогах, а й обґрунтовував у клопотанні щодо захисту порушеного права поважність причин такого пропуску, якщо судами позовна давність все ж таки буде визнана пропущеною. Із цього приводу колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19. За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим". Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) дійшов висновків, що "пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б" та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підкреслює, що суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: - по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); - по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України). Із цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин. Таким чином, самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Електросталь", а також обставини призначення розпорядником майна ТОВ "Електросталь" арбітражного керуючого Карауш Ю.В. у січня 2022 року, не може розглядатися судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ "Електросталь" звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви у цій справі, адже позивач посилається на інші самостійні об`єктивні обставини, що унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин призначення розпорядника майна ТОВ "Електросталь". Судом встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ "Електросталь" про порушення його прав внаслідок вчинення оспорюваного правочину у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності, а саме: зміни керівника ТОВ "Електросталь" Гурнака В.П., яким було укладено оспорюваний іпотечний договір, у 2007 році, про що свідчать зокрема укладені в подальшому додаткові угоди до іпотечного договору; відсутність в архіві ТОВ "Електросталь" документів, що містили інформацію про наявність заборони відчуження нерухомого майна, накладеного в рамках кримінального провадження; отримання у травні 2022 року, на виконання покладених повноважень на розпорядника майна Кодексом України з процедур банкрутства, документів (зокрема, постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів), з яких встановлено порушення прав боржника, що об`єктивно пояснює звернення позивача з вимогою про захист порушеного права 09.06.2022. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції пор наявність правових підстав для захисту порушеного права та задоволення позовних вимог арбітражного керуючого (розпорядника майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 10.11.2006 №2005-110/4 з додатками до нього. З огляду на наявність підстав для задоволення основної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення таких похідних вимог як застосування наслідків недійсності правочину на підставі статті 216 ЦК України та зобов`язання 2-го відповідача вчинити певні дії, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та запису про державну реєстрацію іпотеки. Апеляційна скарга не містить доводів щодо помилковості рішення суду в цій частині, а отже в силу вимог статті 269 ГПК України не переглядається. Щодо інших доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дотримання принципу змагальності сторін (зокрема, необґрунтоване неприйняття відзиву на позовну заяву як такого, що поданий з пропуском строку, порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, позбавлення учасника справи можливості заявити додаткові клопотання та заяви, відмова у задоволенні заяви про відвід). Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції під час вирішення даного спору враховано відзив 2-го відповідача, про що зазначено в ухвалі суду від 11.08.2022 та оскаржуваному рішенні; представник 2-го відповідача брав активну участь у справі шляхом подання заяв, клопотань та приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції; судом вчинялись дії, спрямовані на надання можливості ознайомитись представнику 2-го відповідача із матеріалами справи в електронному вигляді, а також 2-ий відповідач не був позбавлений права на ознайомлення зі справою в паперовому вигляді під час судового розгляду; вказані представником скаржника аргументи у заяві про відвід судді фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням (ухвалою суду першої інстанції від 11.08.2022), що не може бути підставою для відводу, доказів наявності необ`єктивності або упередженості судді не надано. З огляду на викладене, судом першої інстанції були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав та доведення своєї позиції у справі, однак представником 2-го відповідача не доведено виключності обставин, які б перешкодили відповідачу реалізувати надані йому права на вчинення необхідних процесуальних дій у визначені законом і судом строк. Отже, невчинення представником відповідача процесуальних дій у встановлений законом та судом строк не свідчить про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін. Крім того, колегія суддів виходить із того, що рішення суду першої інстанції переглядалось судом апеляційної інстанції, який має право щодо перегляду справи, ураховуючи статті 269, 275 ГПК України. Відтак доступ до правосуддя скаржника не було обмежено, сторона була почута в межах її доводів, з урахуванням принципу змагальності. Також необґрунтованими є твердження апелянта про порушенням судом першої інстанції норм статтей 162, 164, 174 ГПК України під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, осільки на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 08.07.2020 у справі № 921/744/19). Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині оцінки доказів частково знайшли своє підтвердження, проте наведене порушення не призвело до неправильного вирішення справи, та, з урахуванням встановлених обставин, не є підставою для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) - без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.12.2022. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.В. Шевель