Постанова КГС ВС № 910/702/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Київ Справа № 910/702/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В., представників учасників справи: позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» - Погружальська К.В., адвокат (дов. від 20.02.2020), Слісарчук І.О., адвокат (дов. від 31.12.2020), відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О., в порядку самопредставництва, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2018 (суддя Картавцева Ю.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.) у справі № 910/702/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - Товариство) до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання рішення частково недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення від 28.10.2016 № 480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» (далі - Рішення АМК) в частинах, що стосуються позивача. Позовна заява мотивована тим, що оспорюване рішення прийняте за наслідками неповного з`ясування та не доведення обставин, які мають значення для справи, з порушенням процедури розгляду справи, на основі недопустимих доказів, що призвело до неправильних висновків та незаконності Рішення АМК, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.05.2018 зі справи № 910/702/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі Товариство просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України). Так, за доводами скаржника: - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при встановленні негативного впливу схожих дій на конкуренцію, а саме: щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України («Експерт», «Оцінка доказів», «Вимоги до висновку експерта», «Проведення експертизи на замовлення учасників справи», «Оцінка висновку експерта судом»), статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань» без присвоєння кваліфікації судового експерта; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 86, 99, 104 ГПК України («Вимоги до висновку експерта», «Призначення експертизи судом», «Оцінка висновку експерта судом») щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 310, 316 ГПК України «Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду», «Обов`язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції») щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення і обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення. У письмових поясненнях від 12.01.2021 скаржник зазначив про наявність правового висновку щодо застосування пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», викладеного Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 зі справи № 910/1044/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» до Комітету про скасування рішення від 28.10.2016 № 480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу». Водночас, за твердженням скаржника, Верховний Суд не висловлював правового висновку щодо інших підстав для оскарження судових рішень попередніх інстанцій у справі № 910/702/17, заявлених Товариством у касаційній скарзі. 13.05.2021 від Товариства надійшли письмові пояснення, які останнє просить Суд врахувати у розгляді касаційної скарги, та в яких зазначає, що існують підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи підстави прийняття рішення палатою для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/701/17. Доводи інших учасників справи Комітет у відзиві на касаційну скаргу просив залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на законність, обґрунтованість та вмотивованість судових рішень попередніх інстанцій. Рух справи Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 910/702/17; розгляд касаційної скарги призначено на 25.02.2021. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 клопотання Товариства про зупинення провадження у справі № 910/702/17 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України задоволено; зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 зі справи № 910/702/17 до прийняття відповідного рішення палатою для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/701/17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2021 поновлено провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 910/702/17; розгляд касаційної скарги призначено на 27.05.2021.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Рішенням АМК: - визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», Товариства, приватного підприємства «ОККО НАФТОПРОДУКТ», товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»), товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» і товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД», які полягали у: встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо та встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції (пункт 1); - відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення на позивача накладено штраф у сумі 54 036 332 грн. (підпункт 2.2 пункту 2); - зобов`язано Товариство, приватне підприємство «ОККО НАФТОПРОДУКТ», товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 - підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»), товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» і товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, зокрема шляхом: впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло; впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі, з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок (пункт 3). Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними: - Товариство є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до статуту і створене з метою задоволення потреб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників Товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банківських установах у національній та іноземних валютах, печатку (зі своєю назвою), кутовий штамп; - під час здійснення роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів позивач використовує знак для товарів і послуг (бренд) «WOG» на підставі ліцензійного договору від 26.12.2013 № 133/2, укладеного із спільним українсько-англійським підприємством «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; - позивач здійснює господарську діяльність на території України щодо роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій; - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», Товариство, приватне підприємство «ОККО НАФТОПРОДУКТ», товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»), товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» і товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» (далі - відповідачі у справі АМК) є суб`єктами господарювання та не пов`язані між собою відносинами контролю; - зазначені юридичні особи здійснюють господарську діяльність на території України щодо роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій; - до світлих нафтопродуктів, які реалізуються через мережу автозаправних станцій, належить бензин та дизельне паливо; - низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне паливо не є взаємозамінними між собою з точки зору споживчих характеристик, оскільки кожен з них може бути використаний тільки для певних видів транспортних засобів, облаштованих відповідними двигунами чи іншим устаткуванням, або потребує технічного переобладнання транспортного засобу; - роздрібну торгівлю світлими нафтопродуктами на стаціонарних АЗС мають здійснювати оператори ринку за цінами, зазначеними на інформаційних табло; - роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом, що здійснюється на стаціонарних АЗС, не має еквівалентних замінників; - товарними межами ринків є роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС; - територіальними (географічними) межами товарних ринків, на яких здійснюють діяльність зазначені юридичні особи, є територіальні (географічні) межі сукупності регіональних ринків, на яких останні здійснювали господарську діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу власних або орендованих стаціонарних АЗС; - відповідачі в антимонопольній справі здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом на більшості регіональних ринках у межах великих населених пунктів та автомагістралей областей, які характеризуються стабільним попитом споживання; - в цілому ринок роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС є сформованим та має сталу структуру; - дослідження діяльності відповідачів у справі АМК на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС провадилося в межах періоду з січня 2013 року до січня 2016 року (включно); - дослідження господарської діяльності відповідачів у справі АМК провадилося стосовно роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС; - протягом січня 2013 року - січня 2016 року відповідачі у справі АМК одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло на стаціонарних АЗС; - незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації бензину марки А-95, встановлений відповідачами у справі АМК на інформаційних табло стаціонарних АЗС, протягом 2013 року зазначені роздрібні ціни відповідачі у справі АМК змінювали одночасно або майже одночасно на однакову величину; - роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 відповідачів у справі АМК протягом досліджуваного періоду були найвищими порівняно з іншими операторами ринку; - протягом січня 2013 року - січня 2016 року відповідачі у справі АМК одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації дизельного палива шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло; - незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації дизельного палива, встановлений відповідачами у справі АМК на інформаційних табло стаціонарних АЗС, протягом 2013 року зазначені роздрібні ціни відповідачі у справі АМК змінювали одночасно або майже одночасно на однакову величину; - роздрібні ціни реалізації дизельного палива відповідачів у справі АМК протягом досліджуваного періоду були найвищими порівняно з іншими операторами ринку; - схожими діями щодо встановлення та підтримання роздрібних цін реалізації бензинів марки А-95 та дизельного палива було охоплено переважну більшість АЗС, через які відповідачі здійснюють роздрібну реалізацію зазначених видів пального; - при здійсненні роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу стаціонарних АЗС відповідачі протягом січня 2015 - січня 2016 року застосували програми лояльності та організовували різноманітні акції, у разі участі в яких споживачі мали можливість придбати світлі нафтопродукти, у тому числі, бензин марки А-95 та дизельне паливо, за цінами нижчими від роздрібних цін, зазначених на інформаційних табло; - умови та правила участі споживачів у програмах лояльності та акціях вводяться в дію розпорядчими документами відповідачів (накази тощо). Необхідною умовою участі в програмах лояльності та акціях відповідачів є наявність у споживачів спеціальних карток. У Товариства - це картка «ПРАЙД»; - за результатами аналізу умов і правил проведення відповідачами акцій та їх тривалості протягом досліджуваного періоду, встановлено, що у період січня 2015 - січня 2016 року відповідачі постійно проводили акції. Разом з тим, надання відповідачами знижок до роздрібних цін, зазначених на інформаційних табло, обумовлювалося необхідністю придбання споживачами пального певного обсягу або на певну суму; - крім того, протягом досліджуваного періоду відповідачі проводили інші акції із залученням інших партнерів акцій, а саме: банківських установ, торговельних центрів, гіпермаркетів тощо. За умовами таких акцій споживач отримував знижку на бензини моторні та дизельне паливо до роздрібних цін, установлених на інформаційних табло на АЗС, при здійсненні придбання товарів на території торговельних центрів, гіпермаркетів та відкриття депозитів у банках; - за інформацією Товариства, інформаційне табло на АЗС є публічною офертою і являє собою звернення до невизначеної кількості людей з формальною пропозицією купити світлі нафтопродукти. У разі, якщо споживач акцептував публічну оферту на інформаційному табло АЗС та став клієнтом компанії, у подальшому йому надається знижка на світлі нафтопродукти, що й становить остаточну роздрібну ціну пального для споживача; - остаточна роздрібна ціна бензину марки А-95 та дизельного палива (з урахуванням знижок) не є загальнодоступною, відкритою та прогнозованою для споживачів унаслідок застосування відповідачами складних та непрозорих програм лояльності. Зазначене вимагає проведення споживачем математичних розрахунків можливої остаточної роздрібної ціни бензину марки А-95 та дизельного палива, яку він може отримати в кожного з відповідачів, з метою оцінки власної економічної вигоди; - отже, ринки роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами характеризуються наявністю значної інформаційної асиметрії, що негативно впливає на здатність споживача оцінити конкурентні переваги учасників ринку за ціновим критерієм та прийняти обґрунтоване рішення про вибір того чи іншого продавця та марки нафтопродуктів, яка реалізується на АЗС; - таким чином, відповідачі в антимонопольній справі, встановлюючи та підтримуючи на інформаційних табло на АЗС подібні між собою роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, реалізуючи при цьому частину пального за цінами, які є нижчими від цін, зазначених на інформаційних табло, фактично уникають відкритої цінової конкуренції між собою; - згідно з інформацією операторів ринку та експертів, об`єктивними факторами, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируванням Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів; податкове навантаження, що діє в Україні; курс долара США і Євро; торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку; - позивач з 26.12.2013 по січень 2016 року безпосередньо не імпортував нафтопродукти в Україну, а придбавав їх у товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙДІНГ» на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2013 № 137; - позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙДІНГ» опосередковано пов`язані відносинами контролю через приватну компанію з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.» та є єдиним суб`єктом господарювання у значенні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; - відповідачі в антимонопольній справі мали різних постачальників нафтопродуктів, при цьому, окремі з відповідачів придбавали (отримували на реалізацію) нафтопродукти: у суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю, тобто в межах єдиного суб`єкта господарювання у значенні Закону України «Про захист економічної конкуренції»; у суб`єктів господарювання, які також здійснюють діяльність з роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів; - аналіз середньозважених цін придбання (отримання на реалізацію) відповідачами бензину марки А-95 протягом січня 2013 - січня 2016 року засвідчив, що динаміка цін придбання зазначеного виду пального відповідачами є різною; - середні ціни придбання позивачем бензину марки А-95 протягом січня - вересня 2014 року засвідчили тенденцію до зростання; - разом з тим, протягом жовтня - грудня 2014 року середні ціни придбання Товариством бензину марки А-95 знизилися на 6%; - проте товариство купувало бензини не за ринковою ціною, а на 5 511 грн./т - 5 683 грн./т вище (без урахування ПДВ), що призвело до необґрунтованого зростання роздрібних цін на бензин А-95 Товариства на 4,14 грн./л - 4,27 грн./л протягом січня - квітня 2014 року, що не було б можливим за умов існування значної конкуренції на ринку; - середні ціни придбання позивачем бензину марки А-95 протягом січня - березня 2015 року також засвідчили тенденцію до зростання; - протягом квітня - грудня 2015 року середні ціни придбання Товариством бензину марки А-95 знизилися на 27%; - у розгляді справи Комітетом проаналізовано динаміку середніх цін придбання (отримання на реалізацію) відповідачами та середніх цін роздрібної реалізації бензину марки А-95, зазначених відповідачами на інформаційних табло, і встановлено, що відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема, закуповуючи (приймаючи на реалізацію) бензин марки А-95 на різних умовах та за різними (відмінними) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації відповідачами у справі АМК бензину марки А-95 на інформаційних табло стаціонарних АЗС; - середні ціни придбання Товариством дизельного палива протягом 2014 року, січня - березня 2015 року засвідчили тенденцію до зростання; - разом з тим, протягом квітня - грудня 2015 року середні ціни придбання Товариством дизельного палива знизилися на 7%; - динаміка цін придбання відповідачами дизельного палива є різною; - відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема, закуповуючи (приймаючи на реалізацію) дизельне паливо на різних умовах та за різними (відмінними) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації відповідачами у справі АМК дизельного палива на інформаційних табло стаціонарних АЗС; - кореляція використовується для кількісної оцінки взаємозв`язку двох наборів даних, а кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи асоційовані набори даних по величині; коефіцієнт кореляції може набувати значення від -1 до 1; чим ближче абсолютне значення коефіцієнта кореляції до 1, тим тісніший зв`язок існує між двома змінними, тобто, якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 1, то між двома змінними існує лінійна функціональна залежність; - значення коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів роздрібних цін на бензини марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом 2013 року, становить від 0,51 до 0,96; - значення коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів роздрібних цін на бензини марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом січня 2015 року - січня 2016 року, становить від 0,96 до 0,99; - коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі АМК і є ознакою їх повної схожості. Відтак роздрібні ціни на бензин марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом досліджуваного періоду, є подібними; - роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, у тому числі, з урахуванням коливання курсу долара США та Євро, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло на АЗС протягом досліджуваного періоду, не корелювалися зі змінами факторів, що впливають на їх формування; - за результатами проведеного дослідження ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами встановлено, що відповідачі у справі АМК, зокрема позивач, при встановленні роздрібних цін реалізації світлих нафтопродуктів, у тому числі бензину марки А-95 та дизельного палива, є ціновими лідерами зі встановлення роздрібних цін; - всі зміни цін спочатку здійснюють лідери ринку, а потім усі інші учасники ринку наслідують цю зміну; - інші учасники ринків роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС дії лідерів, у тому числі, й щодо встановлення цін, сприймають як індикатор; - цінова політика «тримання у фарватері» є характерною для суб`єктів господарювання, які реалізують продукцію, аналогічну лідерам ринку, і мають меншу ринкову владу, ніж останні; - стратегія ціноутворення інших учасників ринку полягає в наслідуванні прикладу встановлення цін лідерами ринку «тримання у фарватері», незважаючи на наявність передумов, які можуть впливати на зміни цін на власні товари, які вони реалізують; - загальнодоступність інформації про роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, які встановлюють лідери ринків на інформаційних табло на стаціонарних АЗС, дає можливість іншим суб`єктам господарювання, які дотримуються цінової політики «тримання у фарватері», безперешкодно відстежувати зміни роздрібних цін, які відбуваються у лідерів ринків, та наслідувати їх тенденції; - протягом 2013 року - 2016 року відповідачі у справі АМК неодноразово одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували) роздрібні ціни реалізації дизельного палива на однакову величину шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло, незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації дизельного палива, установлений цими відповідачами; - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», Товариство, приватне підприємство «ОККО НАФТОПРОДУКТ», товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 - підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна») протягом 2013 - 2014 років відмовились від цінової конкуренції між собою; - вчинення відповідачами у справі АМК схожих дій, зокрема щодо встановлення та підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, без об`єктивних причин для їх вчинення призводить до спотворення цінової конкуренції між ними, спонукає інших учасників ринків до встановлення своїх роздрібних цін на необґрунтованому рівні та, як наслідок, призводить до обмеження конкуренції на ринку в цілому, а також до обмеження можливості вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм і, в зв`язку з цим, - до ущемлення їх інтересів; - наведене порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривало у позивача протягом 2014 - січня 2016 року; - відповідачами у справі АМК не визнано факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - водночас Товариство, товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 - підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»), товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» і товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» вжили заходів для створення передумов щодо недопущення вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції в майбутньому, підписавши Правила професійної етики у конкуренції щодо чесності та прозорості роздрібного ринку пального в Україні. Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.07.2018 задоволено клопотання Товариства та призначено у справі № 910/702/17 судову експертизу. У лютому 2020 року до суду надійшов висновок від 28.12.2019, складений за результатами проведення комплексної комісійної судової економічної та товарознавчої експертизи по справі. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.06.2020 задоволено клопотання Товариства та призначено у справі № 910/702/17 додаткову судову експертизу. Згідно з повідомленням від 23.07.2020 судовими експертами Львівського НДІСЕ повідомлено суд про неможливість надання висновку додаткової судово - економічної та товарознавчої експертизи у справі.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним в оспорюваній його частині. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності. Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, згідно з останнім дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210), у зв`язку з чим на Товариство накладено штраф. З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи. Відповідно до приписів Закону № 2210: - економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1); - антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6); - антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності, частина третя статті 6); - порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); - за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (частина друга статті 52). З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210 для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України. Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку. Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо. При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання. Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: - розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами; - прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: - Комітетом у Рішенні АМК застосований метод кореляційного аналізу роздрібних цін відповідачів, внаслідок чого Комітет дійшов висновку про те, що роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне паливо, що встановлювалися Товариством та іншими відповідачами в антимонопольній справі на інформаційних табло АЗС протягом досліджуваного періоду, були дуже подібними; - метод кореляційного аналізу є методом оброблення статистичних даних, і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції; - за висновком Комітету, виходячи з інформації операторів ринку та експертів, об`єктивними факторами, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируванням Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів; податкове навантаження, що діє в Україні; курс долара США і Євро; торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку; - Комітет у Рішенні АМК здійснив детальний аналіз кожного з цих об`єктивних факторів; - шляхом кореляційного аналізу Комітетом встановлено, що ступінь зв`язку між рядами цін придбання (отримання на реалізацію) відповідачами в антимонопольній справі бензину марки А-95 та дизельного палива є значно нижчим, ніж ступінь зв`язку між рядами роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, які встановлювали відповідачі в антимонопольній справі (у тому числі, й Товариство) на інформаційних табло протягом досліджуваного періоду; - при наявності різниці в закупівельних цінах, настільки схожі роздрібні ціни реалізації відповідачами в антимонопольній справі бензину марки А-95 та дизельного пального на інформаційних табло стаціонарних АЗС та така синхронність у зміні траєкторій роздрібних цін, - не можуть бути пояснені об`єктивними ринковими причинами, і єдиним поясненням такої цінової поведінки є узгоджена поведінка відповідачів по справі у вигляді вчинення схожих дій; - Комітетом доведено, що вчинення таких дій відповідачами призвело до обмеження можливості вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм та, як наслідок, призвело до обмеження конкуренції на ринку (практично повна відмова від відкритої цінової конкуренції). В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону № 2210 щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону № 2210 при встановленні негативного впливу схожих дій на конкуренцію, а саме: щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло. Щодо наведеного, Верховний Суд зазначає про те, що, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, усі витрати на кожній ланці виробництва та поставки нафтопродуктів включено у закупівельні ціни, за якими Товариство придбавало бензин та дизельне паливо у постачальника, у зв`язку з чим відсутня необхідність дослідження всього ланцюга поставок нафтопродуктів. Водночас про те, що у застосуванні пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону № 2210 висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару), - неодноразово зазначалося у судові практиці (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 зі справи № 914/232/18, постанова Верховного Суду від 22.12.2020 зі справи № 910/1044/17). Детальне дослідження Комітетом у Рішенні АМК обставин відсутності у Товариства об`єктивних причин для вчинення схожих дій й було покладено в основу оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій про відмову у визнанні недійсним Рішення АМК в оспорюваній його частині. У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не здійснює оцінку (переоцінку) доказів, покладених судами попередніх інстанцій в основу висновку про законність висновку АМК. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Стосовно посилання скаржника на необхідність доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло, то Верховний Суд зазначає, що саме ціни на інформаційних табло відповідають правовідносинам публічного договору відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України, зокрема, публічній пропозиції (оферті) укласти договір на відповідних умовах щодо ціни кожному, хто звернеться до продавця, а ціни за програмами лояльності є похідними від цін на інформаційних табло. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, факт реалізації бензину марки А-95 та дизельного пального не за цінами на інформаційних табло АЗС, а за акційними цінами (акційними картками), умови яких відрізнялися, не спростовує висновків Комітету стосовно обмеження відповідачами в антимонопольній справі конкуренції, оскільки за цінами на інформаційних табло АЗС (а не за акційними цінами) усі відповідачі в антимонопольній справі реалізовували значну частку нафтопродуктів, а знижки, які надаються споживачам за акційними картками, мають непрозорий (неочевидний) характер. У касаційній скарзі скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань» без присвоєння кваліфікації судового експерта, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 86, 99, 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК. Так, Товариством, з посиланням на приписи статей 98, 101 ГПК України, Закону України «Про судову експертизу», було надано до суду першої інстанції як доказ у справі висновок експертів «Дослідження ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій в період з січня 2013 року по січень 2016 року», який складений експертами державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» на замовлення Товариства. Як вказувало Товариство, зазначеним висновком експертів підтверджується правильність позиції позивача та обґрунтованість його вимог, заявлених в позовній заяві. Проте, висновок експертів не був оцінений судами, як доказ у розумінні ГПК України, оскільки, як зазначили суди, такий висновок не містить відомостей про наявність у експертів присвоєної кваліфікації судового експерта, відомості про яких повинні бути внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Суд також звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17. Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. Відповідно частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» (у редакції, чинній станом на час складення відповідного висновку експертів) судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону. Верховний Суд зазначає, що згідно з наведеними положеннями ГПК України та Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу». Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України). Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Водночас судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14. Таким чином, суди попередніх судових інстанцій безпідставно не надали оцінки висновку експертів «Дослідження ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій в період з січня 2013 року по січень 2016 року», який складений експертами державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» на замовлення Товариства, не врахувавши при цьому, що в силу закону такий висновок може бути наданий також й іншим (фахівцем) експертом з відповідної галузі знань, а не лише судовим експертом чи державною спеціалізованою установою. З огляду на доводи касаційної скарги в частині дотримання судами порядку оцінки доказів, які (доводи) знайшли своє підтвердження у її розгляді, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили, зокрема, належність, допустимість кожного наявного у справі доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи, припустившись у зв`язку з цим порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності. Водночас згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згадане порушення норм процесуального права унеможливлювало також встановлення фактичних обставин, пов`язаних з обґрунтованістю/необґрунтованістю позовних вимог, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги У зв`язку з вищенаведеним та на підставі частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді необхідно встановити обставини та дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. Судові витрати Оскільки справа направляється на новий розгляд, то за результатами такого розгляду підлягають розподілу судові витрати зі справи, у тому числі, пов`язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 зі справи № 910/702/17 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова