Постанова КГС ВС № 911/3234/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/3234/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д. за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А. та представників Позивача : Ключкей М.М. Відповідача: Синяченко В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (головуючий - Сітайло Л.Г., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 (суддя - Бабкіна В.М.) у справі №911/3234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про відшкодування завданої шкоди у сумі 2 536 932,19 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (далі - ТОВ "Укрбуд Забудова") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради (далі - Управління), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про відшкодування завданої шкоди у сумі 1 716 433,44 грн та 820 498,75 грн інфляційних втрат.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачу, у зв`язку з неповерненням будівельних матеріалів після розірвання договорів підряду, внаслідок чого позивачу завдано збитки на суму 1 716 433,44 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 716 433,44 грн завданої шкоди та 20 597,20 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування наявності в діях останнього вини у заподіянні позивачу матеріальної шкоди та її наявності, а тому вимога позивача про стягнення 1 716 433,44 грн є доведеною і обґрунтованою. Водночас, суди зробили висновок про відсутність передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підстав для стягнення з відповідача 820 498,75 грн інфляційних втрат. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 75 ГПК України, та належним чином не досліджено обставини справи, без врахування правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/8472/17, від 05.12.2019 у справі № 910/1362/19.

7. Крім того скаржник зазначає, що стягнення збитків можливе за умови доведення факту завдання таких збитків та причинно - наслідкового зв`язку між завданими збитками та протиправною поведінкою, як визначено у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/10987/21.

8. Також, скаржник вказує, що підставами касаційного оскарження є п.4.ч.2 ст.287 ГПК України, оскільки, судами попередніх інстанцій належним чином не обґрунтовано судові рішення. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд заяв, клопотань

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було повно, всебічно та об`єктивно досліджено наявні у матеріалах справи докази, надано їм належну оцінку, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.05.2020 між Управлінням (замовник) та ТОВ "Укрбуд Забудова" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №22, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати будівельні роботи по об`єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області", а замовник зобов`язався надати підряднику затверджену проектну та дозвільну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх, відповідно до умов даного договору (далі - договір №22).

11. Вартість будівельних робіт по договору №22 становила 57 428 200,00 грн. Сторонами договору №22 погоджено календарний план-графік, а також підписано додаткові угоди до договору №1 від 03.06.2020, №2 від 03.07.2020, №3 від 16.11.2020, №4 від 29.12.2020, №5 від 25.01.2021, №6 від 18.03.2021, №7 від 30.07.2021, №8 від 30.08.2021, №9 від 30.08.2021, №10 від 29.10.2021.

12. Відповідно до пункту 1.3 договору №22 підрядник забезпечує виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації, здійснює комплектацію об`єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями та ліквідує недоробки та дефекти, що виникли з його вини, які виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації об`єкта.

13. Згідно з пунктом 1.4 договору №22 замовник здійснює фінансування будівельних робіт в обсязі, передбаченому проектною документацією і тендерною пропозицією, в строки, передбачені умовами даного договору.

14. За умовами пункту 6.8.4 договору №22 замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва, прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом, відставання з вини підрядника від строків виконання робіт більш ніж на 1 місяць, що підтверджується двосторонніми актами, неодноразове порушення підрядником будівельних норм та правил, вимог проектної документації, що засвідчується тристоронніми актами, за участю незалежної лабораторії.

15. Пунктом 6.8.5 договору №22 встановлено, що у разі розірвання договору у зв`язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані на момент розірвання договору.

16. Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 24.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 12.1 договору №22).

17. Так, у зв`язку з необхідністю виконання на вказаному об`єкті додаткових будівельних робіт, за результатами закупівель 16.11.2020, між Управлінням (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір №29 про закупівлю робіт (далі - договір №29).

18. Вартість будівельних робіт за цим договором становила 24 512 520,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 085 420,00 грн (пункт 3.1 цього договору).

19. Відповідно до пункту 1.3 договору №29 підрядник забезпечує виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації, здійснює комплектацію об`єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями та ліквідує недоробки та дефекти, що виникли з його вини, які виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації об`єкта.

20. Згідно з пунктом 1.4 договору №29 замовник здійснює фінансування будівельних робіт в обсязі, передбаченому проектною документацією і тендерною пропозицією, в строки, передбачені умовами даного договору.

21. За умовами пункту 6.8.3 договору №29 замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва, прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом, відставання з вини підрядника від строків виконання робіт більш ніж на 1 місяць, що підтверджується двосторонніми актами; неодноразове порушення підрядником будівельних норм та правил, вимог проектної документації, що засвідчується тристоронніми актами, за участю незалежної лабораторії.

22. Пунктом 6.8.4 договору №29 встановлено, що у разі розірвання договору у зв`язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані на момент розірвання договору.

23. Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2021, що є кінцевою датою, до якої підрядник зобов`язується виконати всі роботи за даним договором (пункт 11.1 договору №29, в редакції додаткової угоди №8 від 29.10.2021).

24. Відповідно до пункту 4.1 договорів №22 та №29 виконання додаткових робіт та вид будівельних робіт, які мають бути виконані підрядником, наведено у календарному плані-графіку, що є невід`ємною частиною договору. 25. 17.11.2021 замовник направив на адресу підрядника лист №03-08/583 з повідомленням про розірвання з 28.11.2021 укладених з підрядником договорів від 28.05.2020 №22 на суму 57 428 200,00 грн та від 16.11.2020 №29 на суму 24 512 520,00 грн, з підстав несвоєчасного виконання робіт, а також лист №03-08/584, в якому замовник просив ТОВ "Укрбуд Забудова" повернути 2 607 614,05 грн невикористаного авансу.

26. Не погодившись з одностороннім розірванням договору від 28.05.2020 №22 на суму 57 428 200,00 грн, підрядник звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним одностороннє розірвання договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22, укладеним між ТОВ "Укрбуд Забудова" та Управлінням, зобов`язати Управління не чинити перешкоди Товариству у виконанні договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі №911/159/22 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрбуд Забудова" відмовлено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

27. Крім того, на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №911/766/22 за позовом ТОВ "Укрбуд Забудова" до Управління про стягнення заборгованості у розмірі 8 681 961,30 грн, з яких: 7 465 801,27 грн - основна заборгованість, 1 216 160,03 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані порушенням Управлінням умов договору №22 про закупівлю робіт від 28.05.2020 по об`єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в місті Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2 - Будівництво будівель" у вигляді безпідставної відмови у проведенні оплати виконаних позивачем робіт. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/766/22 затверджено мирову угоду від 07.07.2023, за змістом якої сторони домовились, що Управління зобов`язується сплатити заборгованість у сумі 5 000 052,39 грн. У свою чергу, ТОВ "Укрбуд Забудова" відмовляється від стягнення з відповідача заявленої ним у цій справі решти частини боргу в розмірі 3 681 908,91 грн. Згідно з пунктом 9 мирової угоди позивач та відповідач заявляють, що не матимуть жодних претензій один до одного щодо виконання зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22 з моменту виконання умов даної мирової угоди.

28. Крім того, Управління у справі №911/3628/21 зверталося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Укрбуд Забудова" перерахованого, на виконання умов договору про закупівлю робіт №29 від 16.11.2020, невикористаного та неповернутого авансового платежу в сумі 2 607 614,05 грн, з урахуванням заяви позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №911/3628/21, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрбуд Забудова" на користь позивача 2 607 614,05 грн невикористаного авансу. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Управління на виконання умов вказаного договору сплатило ТОВ "Укрбуд Забудова" аванс в розмірі 4 252 226,76 грн. Договір розірвано з 28.11.2021, а будівельні роботи виконані товариством на суму 1 644 612,71 грн. Тож, відповідно до пункту 5.11 договору, невикористана підрядником сума попередньої оплати у розмірі 2 607 614,05 грн підлягає поверненню замовнику на розрахунковий рахунок в Державній казначейській службі України. 10.01.2025 ТОВ "Укрбуд Забудова" подано до Господарського суду міста Києва заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21 за нововиявленими обставинами, за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 24.03.2025, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення задоволено частково, змінено рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/3628/21 від 01.12.2022, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 479 910,03 грн невикористаного авансу, в іншій частині в позові відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №911/3628/21 апеляційну скаргу Управління на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, яке ухвалено за результатами розгляду заяви ТОВ "Укрбуд Забудова" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21, скасовано. У задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21 залишено без змін. При ухваленні зазначеної постанови судом враховано, що за рахунок отриманого авансу товариством придбані будівельні матеріали для виконання договору №29 від 16.11.2020 на загальну суму 2 127 704,02 грн.

29. Таким чином, на даний час є такими, що набрали законної сили, рішення суду про стягнення з ТОВ "Укрбуд Забудова" невикористаного авансу за договором №29, а також ухвала про затвердження мирової угоди, якою врегульовані зобов`язальні правовідносини сторін за договором №22.

30. Крім того, ТОВ "Укрбуд Забудова" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Віалок Білд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління, про стягнення 2 556 842,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством, як покупцем, за укладеним з ТОВ "Віалок Білд", як постачальником, договором поставки від 07.09.2021 №070721-01, внесено передоплату за товар, який постачальником не було поставлено, у зв`язку з чим покупець вимагав повернути сплачені грошові кошти у заявленій сумі, які так і не були повернуті. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/7908/23 за вказаним позовом відмовлено у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи рішення, суд зробив висновок, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні підтверджують виконання ТОВ "Віалок Білд" поставки оплачених товариством будівельних матеріалів за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, буд. 46А. Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7908/23 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/7908/23 залишено без змін.

31. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розірвання укладених між сторонами договорів 29.11.2021 складено акт №1 фіксації стану незавершеного будівництва по об`єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2-Будівництво будівель", в якому зафіксовано наявність будівельних матеріалів на будівельному майданчику, власником яких значиться товариство.

32. Як зазначав позивач, відповідно до розрахунку вартості будівельних матеріалів, які залишилися на будівельному майданчику за адресою: м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 46-а, Київська обл., згідно з актом №1 фіксації стану незавершеного будівництва від 29.11.2021, загальна вартість будівельних матеріалів, належних товариству, становить 1 716 433,44 грн. Товариство вказує, що відповідач протягом тривалого терміну не повертав позивачу будівельні матеріали, які залишилися на будівельному майданчику, чим завдав матеріальної шкоди останньому на суму 1 716 433,44 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

33. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

35. Суди попередніх інстанцій розглядаючи спір у справі вказали на те, що : - між сторонами існували договірні відносини за договорами підряду від 28.05.2020 №22 та від 16.11.2020 №29, які були розірвані листом з ініціативи відповідача як замовника; - правомірність розірвання договорів підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі №911/159/22; - для виконання робіт за вищезазначеними договорами позивач здійснював закупівлю будівельних матеріалів, що підтверджується, зокрема, рішеннями суду у справах №911/3628/21, №910/7908/23, наявними в матеріалах справи видатковими накладними; - відносини між сторонами щодо оплати за виконані роботи згідно з договорами та повернення невикористаних кошів (авансу) врегульовані у рамках господарських справ №911/3628/21 та №911/766/22, судові рішення в яких набрали законної сили; - згідно зі складеним відповідачем актом №1 фіксації стану незавершеного будівництва від 29.11.2021, після розірвання договору на будівельному майданчику знаходилися належні товариству будівельні матеріали; - як зазначалося вище, пунктами 1.3 договорів №22 та №29 саме на підрядника покладалось забезпечення виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації та здійснення комплектації об`єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями; - доказів повернення замовником вказаних будівельних матеріалів підряднику матеріали справи не містять, отже, наявні підстави для часткового задоволення позову про стягнення збитків, що складають вартість матеріалів.

36. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.

37. Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є вимоги про стягнення 1 716 433,44 грн основного боргу (шкоди завданої неповерненням будівельних матеріалів після розірвання договору підряду) та 820 498,75 грн інфляційних втрат.

38. Приймаючи судові рішення про часткове задоволення позову та стягуючи заявлену суму збитків, судові рішення у справі фактично обґрунтовано обставинами встановленими у інших судових рішеннях у справах №911/766/22, №911/3628/21, №910/7908/23, №911/159/22. Судами попередніх інстанцій, в порушення положень ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 86, 236 ГПК України, не було належним чином перевірено заявлену суму збитків, що складає вартість будівельних матеріалів неповернутих після розірвання договорів підряду, умови передачі таких матеріалів, обсяг, умови повернення та інше.

39. Тоді як, за змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

41. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

42. Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

43. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

45. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

46. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

47. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають. Судами враховано всі доводи на які вказує позивач, не здійснивши при цьому належної перевірки розрахунків, надання оцінки вартості будівельних матеріалів, судами прийнято та задоволено саме ту вартість збитків, яка заявлена позивачем. Судами не перевірено належним чином доводів та аргументів відповідача з цього приводу. Судові рішення обґрунтовано лише висновками та обставинами встановленими у інших справах №911/766/22, №911/3628/21, №910/7908/23, №911/159/22. Зазначене призвело до порушення основного принципу господарського судочинства змагальності сторін.

48. Водночас, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

49. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

50. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі №922/2391/16).

51. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

52. Разом з цим, згідно з частиною сьомою статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

53. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) зробила висновок, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

54. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

55. Вищезазначеного у повній мірі не було враховано судами попередніх інстанцій. Суди взагалі не встановлювали обставини та не досліджували докази подані сторонами у справі, що розглядається. Обґрунтовуючи судові рішення висновками, викладеними судами у інших справах, судами не враховано, що суд з урахуванням положень ст. 75 ГПК України, приймає рішення враховуючи певні юридичні факти, встановлені судами у інших судових рішеннях між тими ж сторонами та щодо обставин, які стосуються предмета спору у справі, що розглядається. Водночас, врахування судами преюдиційних фактів встановлених у інших справах, не може бути основним обґрунтуванням судового рішення. Так, суд розглядаючи справу має в кожному конкретному випадку перевірити доводи та аргументи сторін на яких ґрунтується позов, з урахуванням предмету та підстав позову, аналізує та досліджує конкретні обставини справи та докази подані сторонами, і з урахуванням встановленого та у взаємозв`язку з преюдиційними фактами встановленими у судових рішеннях, приймає обґрунтоване рішення, чого в даному випадку судами не було дотримано.

56. Мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду встановлених судами обставин, зважаючи на предмет і підстави позову, доводи, аргументи та докази подані, сторонами, не містять.

57. На вказані порушення посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначаючи про те, що судами неправильно застосовано положення ст. 75 ГПК України, та не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних положень процесуального законодавства.

58. Разом з цим, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

59. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

60. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

61. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

62. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

63. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

64. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

65. Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

67. Відповідно до закріпленого у статтях 2, 13, 74 ГПК принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

68. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

69. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

70. Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

71. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 тощо.

72. Необхідно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

73. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, суди попередній інстанцій не встановили всіх необхідних умов для застосування такої міри відповідальності як збитки до відповідача. Судами не було встановлено протиправної поведінки відповідача щодо заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості неповернутих будівельних матеріалів, переданих за договорами підряду та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, тому суди передчасно задовольнили вимоги про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутих будівельних матеріалів.

74. Таким чином, касаційний суд зазначає, що загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

75. Разом з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи порушили норми процесуального права, не встановили обставини, що є визначальними і ключовими для вирішення цього спору, передчасно частково задовольнили позов, і допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом, в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

76. Отже, враховуючи те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що є наслідком не встановлення обставин, які є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності; межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

78. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

79. Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

80. Під час розгляду справи судам необхідно звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону. Судові витрати

81. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору. Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді О.М. Баранець І.Д. Кондратова